367/3250/21 Про визнання нотаріальних дій протиправними - 17.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року у складі судді Кухленка Д. С. та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової І. М. (далі - приватний нотаріус Стрельцова І. М.) про визнання нотаріальних дій протиправними.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є сином та спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_5 неодноразово укладав правочини щодо розпорядження належним йому нерухомим майном, а саме: заповіт від 25 грудня 2007 року № 1, заповіт від 12 червня 2008 року № 2, заповіт від 13 травня 2011 року № 3, договір дарування від 05 серпня 2011 року № 1666, договір дарування від 05 серпня 2011 року № 1672. Зазначені правочини було посвідчено приватним нотаріусом Стрельцовою І. М.

Посилаючись на те, що на час посвідчення зазначених правочинів приватний нотаріус Стрельцова І. М. одночасно здійснювала адвокатську діяльність, що суперечить вимогам частини другої статті 3 Закону України "Про нотаріат", позивач просив визнати протиправними нотаріальні дії приватного нотаріуса Стрельцової І. М. щодо посвідчення правочинів: заповіту від 25 грудня 2007 року № 1, зареєстрованого у реєстрі за № 3909; заповіту від 12 червня 2008 року № 2, зареєстрованого у реєстрі за № 1460; заповіту від 13 травня 2011 року № 3, зареєстрованого у реєстрі за № 969, договору дарування від 05 серпня 2011 року № 1666, договору дарування від 05 серпня 2011 року № 1672.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука Ю. П. про зупинення провадження у справі до залучення правонаступників ОСОБА_1 відмовлено, провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, оскільки стосуються захисту його особистих немайнових прав, які не входять до складу спадщини, тобто спірні правовідносини не передбачають правонаступництва, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) є підставою для закриття провадження у справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Андрощук Ю. П., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для розгляду до Ірпінського міського суду Київської області.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що закриваючи провадження у справі з тих підстав, що спірні правовідносини не передбачають правонаступництва, суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з метою захисту своїх прав, як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_5 . У позові він просив визнати протиправними дії приватного нотаріуса Стрельцової І. М., яка посвідчила правочини щодо розпорядження нерухомим майном померлого.

Залежно від вирішення цього спору, надалі зазначені правочини можуть бути визнані недійсними, а майно бути успадкованим спадкоємцями за законом, тобто спір стосується саме майнових прав, а спірні правовідносин передбачають правонаступництво.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Андрощук Ю. П., на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Андрощук Ю. П., з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Ірпінського міського суду Київської області матеріали цивільної справи № 367/3250/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У серпні 2023 року матеріали справи № 367/3250/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Суди встановили, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій приватного нотаріуса Стрельцової І. М. щодо посвідчення нею правочинів, вчинених батьком позивача ОСОБА_5, а саме: заповіту від 25 грудня 2007 року № 1, зареєстрованого у реєстрі за № 3909; заповіту від 12 червня 2008 року № 2, зареєстрованого у реєстрі за № 1460; заповіту від 13 травня 2011 року № 3, зареєстрованого у реєстрі за № 969, договору дарування від 05 серпня 2011 року № 1666, договору дарування від 05 серпня 2011 року № 1672.

Відповідно до матеріалів справи ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2022 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу, що спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2022 року скасовано, справу № 367/3250/21 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що підставою для звернення до суду з позовом стало порушення прав позивача як спадкоємця внаслідок дій приватного нотаріуса. А тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження, пославшись на те, що позивач не заявляв вимог про визнання недійсними посвідчених нотаріусом правочинів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

08 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 -адвокат Андрощук Ю. П. звернувся до суду із заявою, в якій повідомив про смерть позивача, у зв`язку з чим просив зупинити провадження у справі до залучення правонаступників ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання та закриваючи провадження у справі з тих підстав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, оскільки стосуються захисту його особистих немайнових прав, які відповідно до пункту 1 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, не врахував, що у позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що підставою для звернення до суду з позовом є порушення його прав, як спадкоємця першої черги, на отримання спадкового майна після смерті батька, внаслідок дій приватного нотаріуса Стрельцової І. М., яка, на думку позивача, здійснила посвідчення правочинів щодо розпорядження спадковим майном, з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , а отже правовідносини допускають правонаступництво.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

У контексті наведеного обґрунтованими є доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувані судові рішення відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Андрощук Юрій Петрович, задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасувати, справу № 367/3250/21 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.