205/55/21 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису та поновлення права власності на квартиру - 10.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2022 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М., акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису та поновлення права власності.

2. Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNU0G10001255, за умов якого банк надав позичальникові 44 000 доларів США строком до 31 травня 2027 року зі сплатою 1 % щомісячно.

3. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором позивачка передала банкові в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

4. 13 грудня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В. М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

5. На підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В. М. від 16 грудня 2016 року було здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ "ПриватБанк".

6. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року та постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено і визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 про право власності за ПАТ КБ "ПриватБанк".

7. Проте, виконавчий лист було повернуто на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" постановою старшого державного виконавця від 03 лютого 2020 року.

8. Позивачка зазначала, що підставою повернення виконавчого документа державним виконавцем зазначено, що 30 січня 2020 року до відділу надійшла заява ПНДМН Верби В. М. щодо неможливості виконання вимог виконавчого документа, у зв`язку з тим, що наказом ГТУЮ у Дніпропетровській області від 29 липня 2019 року № 642/7 з 29 липня 2019 року тимчасово зупинено нотаріальну діяльність; наказом ГТУЮ у Дніпропетровській області від 14 серпня 2019 року № 661/7 тимчасово зупинена нотаріальна діяльність з 14 серпня 2019 року. Також відповідно до наказу від 15 жовтня 2019 року тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 9 місяців. У зв`язку з цим, боржник не має технічної можливості виконати вимоги виконавчого документа, є підстави вважати причини невиконання вимог виконавчого документа поважними.

9. У лютому 2020 року ОСОБА_2 звертався до суду із заявою про зміну способу виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року у справі № 204/7929/17, проте ухвалою місцевого суду від 14 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суд від 04 листопада 2020 року, йому було відмовлено.

10. Позивачка вказувала, що на спірну квартиру не може бути звернуто стягнення, оскільки вона є предметом застави, наданого як забезпечення кредитного договору від 31 травня 2007 року, який було укладено між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк", використовується позивачем як місце постійного проживання, її загальна площа складає 45,2 кв. м, що є менше, ніж визначено ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

11. Також вказувала, що вона не отримувала повідомлення від банку щодо усунення порушень.

12. Крім того, у спірній квартирі зареєстровано малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Орган опіки і піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради дозвіл на вчинення правочину не надав.

13. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на частину квартири, яка є предметом спору, тому без згоди ОСОБА_2 як співвласника ПАТ КБ "ПриватБанк" не має права вчиняти жодних дій, спрямованих на перереєстрацію права власності.

14. Таким чином, реєстрацією права власності на квартиру за ПАТ КБ "ПриватБанк" власника 1/2частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було позбавлено права власності на належне йому житло.

15. Враховуючи наведене просила суд:

- поновити строк позовної давності для звернення з позовом до суду;

- скасувати рішення від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32967779, про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В. М. про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк",

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В. М. про проведену державну реєстрацію прав № 18076898, вчинений 13 грудня 2016 року, про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк" та поновити право власності позивачки шляхом відновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н. Б. і зареєстрованого в реєстрі за № 5457.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2022 року позов задоволено частково.

17. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення з даною позовною заявою.

18. Скасовано рішення від 16 грудня 2016 року, індексний № 32967779, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В. М. про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 за АТ КБ "ПриватБанк".

19. Вирішено питання щодо судових витрат.

20. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) банк не мав права набувати у власність спірну квартиру.

21. Також судом зазначено, що приватний нотаріус не є належним відповідачем у справі.

22. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.

23. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2022 року залишено без змін.

24. Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд, встановивши, що АТ КБ "ПриватБанк" не надало доказів направлення позивачу повідомлення відповідно до вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку", обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк".

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

29. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15?ц та у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2967цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Касаційна скарга мотивована тим, що укладаючи договір іпотеки від 31 травня 2007 року, сторонами погоджено умови, які містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку", та досягнуто згоди щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання.

31. Банк використав своє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки згідно існуючого в договорі застереження та відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса для проведення державної реєстрації права власності.

32. Банк надав нотаріусу необхідний перелік документів, визначений Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) .

33. Вказує, що в матеріалах нотаріальної справи містяться докази направлення та вручення повідомлення про усунення порушень.

34. Разом із тим, матеріали справи не містять доказів направлення позивачкою заперечення щодо переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки або повідомлення про намір придбати предмет іпотеки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

35. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" від ОСОБА_1, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. 31 травня 2007 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № DNU0G10001255, за умов якого банк надав позичальникові 44 000 доларів США строком до 31 травня 2027 року зі сплатою 1 % щомісячно (а. с. 16-19).

37. З метою належного виконання зобов`язань по кредитному договору № DNU0G10001255 між банком і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 31 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н. Б. і зареєстрований за реєстровим № 5460, предметом якого є передача в іпотеку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 20-24).

38. Відповідно до пункту 22 договору іпотеки від 31 травня 2007 року сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п. п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 договору, згідно із Законом України "Про іпотеку" (898-15) на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі.

39. Пунктом 27 зазначеного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця, або продажу іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

40. 26 жовтня 2007 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на ОСОБА_1 (а. с. 27). Під час шлюбу народились неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 28, 29).

41. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з січня 2005 року по 26 жовтня 2007 року та визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а. с. 25-26).

42. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року про визнання рішення протиправним та його скасування скасовано, провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - ПНДМНО Верби В. М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпро ради, АТ КБ "ПриватБанк", про визнання протиправним та скасування рішення, закрито (а. с. 31-34, 35-37).

43. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року у справі № 204/7929/17, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року та постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - ПНДМН Верби В. М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1, орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпро ради, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32967779, про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 за АТ КБ "ПриватБанк", скасовано запис про проведену державну реєстрацію прав від 13 грудня 2016 року, номер 18076898, зобов`язано приватного нотаріуса внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про скасування державної реєстрації прав.

44. Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03 лютого 2020 року виконавчий лист № 204/7929/17, виданий Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 05 квітня 2019 року, було повернуто стягувачеві ОСОБА_2 (а. с. 46).

45. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року (а. с. 47-49), ОСОБА_2 у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року відмовлено (а. с. 39-40).

46. Матеріали справи не містять доказів направлення банком повідомлення позивачці про усунення порушень відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Позиція Верховного Суду

47. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

48. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

49. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

50. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

51. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши доводи касаційної скарги та відсутність підстав для виходу за їх межі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

52. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

53. Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка, серед іншого, вказувала декілька підстав, наявність яких свідчить про незаконність звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, на спірну квартиру, яка використовується нею як місце постійного проживання, не може бути примусово звернуто стягнення, у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ КБ "ПриватБанк", оскільки на неї поширюється Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті" (1304-18) ; вона не отримувала повідомлення про усунення порушень; в іпотечному договорі відсутнє іпотечне застереження; набуття банком права власності на квартиру порушує права дітей.

54. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) банк не мав права набувати у власність спірну квартиру.

55. Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд, встановивши, що АТ КБ "ПриватБанк" не надало доказів направлення позивачу повідомлення відповідно до вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку", обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

56. Відповідно до статті 1 Закону України"Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

57. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

58. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України"Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

59. Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

60. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

61. Стаття 36 Закону України "Про іпотеку"(у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

62. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

63. Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку"її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

64. Водночас відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

- копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

- заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

65. Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

66. Разом із тим, матеріали справи не містять доказів направлення банком позивачці повідомлення про усунення порушень, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо належного направлення та отримання позивачкою такої вимоги.

67. Крім того, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

68. Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

69. Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

70. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Проіпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

71. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Проіпотеку").

72. Отже, Закон України "Про іпотеку" (898-15) прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

73. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

74. Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

75. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка використовується позивачкою як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута у зв`язку із Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк", враховуючи, що кредит є споживчим і наданий в іноземній валюті.

76. Таким чином, у державного реєстратора прав на нерухоме майно - ПНДМНО Верби В. М. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ КБ "ПриватБанк".

77. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених упостанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15?ц та у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2967цс16, відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

78. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

79. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

80. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

81. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.