766/4013/16-ц Про зміну черговості одержання права на спадкування - 08.04.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В. В. від 18 листопада 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Базіль Л. В., Приходько Л. А., від 25 січня 2024 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга херсонська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна сестра - ОСОБА_4 .

3. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно.

4. Вказував, що у березні 2016 року він звернувся до Другої херсонської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

5. Спадкоємцем померлої також є її чоловік - ОСОБА_3, який прийняв спадщину після смерті дружини.

6. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 хворів і в силу своєї хвороби не міг доглядати за ОСОБА_4, ОСОБА_1 з 2001 року постійно опікувався сестрою, яка через хворобу та вік перебувала у безпорадному стані. Він матеріально забезпечував сестру, купував ліки, одяг та їжу. Під час перебування ОСОБА_4 на лікуванні у КЗ "Херсонська клінічна лікарня" він щомісячно приїздив до сестри та тривалий час забезпечував її всім необхідним, постійно (щоденно) спілкувався по телефону, підтримував морально, допомагав у побуті, придбанні одягу, сплаті комунальних платежів, придбанні їжі. Займався також організацією поховання сестри.

7. За життя ОСОБА_4 мала онкологічне захворювання та у 2001 році була прооперована за матеріальної підтримки позивача. Після цього спадкодавець перенесла два інсульти. У 2014 році він забезпечив лікування сестри та проведення операції на оці в "Міській клінічній лікарні №14 ім. Гірмаша" у м. Харкові.

8. Чоловік сестри - ОСОБА_3 не міг забезпечити належний догляд за дружиною, оскільки сам лікувався в КЗ "Міська клінічна лікарня ім. Є. Є. Карабелеша" та перебував на обліку в Херсонському психоневрологічному диспансері з діагнозом "дисциркуляторна енцефалопатія 3 ступеню з легким підкорковим синдромом, помірно прогресуючим когнітивним дефіцитом на фоні церебрального атеросклерозу та інше".

9. Також позивач вказував, що у 2011 році ОСОБА_3 лікувався від виразки у КЗ "Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є. Є. Карабелеша", забезпечення придбання ліків здійснювалося ним, того ж року він забезпечив лікування ОСОБА_3 у державній установі " Інститут невралгії, психіатрії та неврології Національної академії України" у м. Харкові.

10. Оскільки він тривалий час доглядав, як за спадкодавцем

ОСОБА_4, так і за її чоловіком ОСОБА_3, вважав, що має законні підстави для прийняття спадщини після смерті сестри нарівні з її чоловіком, тобто на зміну черговості одержання права на спадкування з другої черги на першу.

11. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд змінити черговість одержання ним права на спадкування, визнавши за ним право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_3 на спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

12. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня

2020 року замінено відповідача ОСОБА_3 на його правонаступника -

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада

2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів, які б давали йому право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за закономОСОБА_3 . Позивачем не доведено належними засобами доказування наявності вказаних у статті 1259 Цивільного кодексу України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування. Доказів неможливості померлої ОСОБА_4 самостійно забезпечити умови свого життя, потреби у постійному догляді, допомоги та піклуванні, а також тривалості надання позивачем допомоги матеріали справи не містять.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

15. Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 року залишено без змін.

16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у нього могло виникнути право на спадкування за першою чергою. Звичайна турбота відносно своєї сестри не може бути визнана правовою підставою для зміни черговості спадкування за законом. Доводи апеляційної скарги визнані такими, що не спростовують правильного висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 17 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 січня 2024 року, передати справу на новий розгляд, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц, від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 22 травня 2019 року у справі № 433/2893/16-ц, від01 червня 2020 року у справі

№ 431/5445/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 554/4064/17-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 140/1770/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 396/1253/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 1259 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що предметом позову у цій справі є зміна черговості одержання права на спадкування та встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку залучення до спадкування спадкоємців за законом.

20. Вважає, що ним доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів, за наявності яких у нього могло виникнути право на спадкування за першою чергою, зокрема здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавицею, її матеріального забезпечення та надання іншої допомоги, а також перебування її у безпорадному стані.

21. Надані ним докази містять відомості про безпорадний стан ОСОБА_4 та неможливість останньої самостійно здійснювати догляд за собою та задовольняти свої побутові потреби. Перебування на лікуванні свідчить про її безпорадний стан.

22. Зазначає, що відповідачка у цій справі, за життя ОСОБА_4, не приділяла уваги її лікуванню та утриманню, а також не брала участі у лікуванні ОСОБА_3 .

23. ОСОБА_2 є єдиною зацікавленою в оформленні спадщини особою, що позивач вважає неприйнятним та морально тяжким, враховуючи значну кількість років та зусиль, які він приділяв догляду за ОСОБА_4 та її чоловіком.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 766/4013/16-ц, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

25. 11 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до

Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 13 лютого 2016 року.

27. Після її смерті відкрилася спадщина. Спадкодавиця за життя заповіт не випадок своєї смерті не складала.

28. Спадщину після смерті ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_3 та брат ОСОБА_1 подали 09 березня 2016 року до Другої херсонської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

29. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, проживали за адресою: квартира АДРЕСА_1, мали склад сім`ї дві особи, що підтверджується довідками ЖЕД ТОВ "Наш дім" від

19 червня 2003 року, ЖЕК №1 Суворовського району м. Херсона від 27 серпня 2009 року № 5228, від 15 листопада 2014 року № 316.

30. ОСОБА_1 проживав у м. Південному Харківського району Харківської області.

31. З довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 26 травня 2021 року № 71983/2021 встановлено, що ОСОБА_4

з березня 2011року до лютого 2016 року, а її чоловік ОСОБА_3 з березня 2014 року до лютого 2019 року отримували пенсію за віком.

32. За даними медичної карти стаціонарного хворого № 6727 від 25 червня 2013 року КЗОЗ "ХМКЛ №14 ім. Л.Л.Гиршмана" м. Харків, ОСОБА_4 перебувала на лікуванні з 25 до 26 червня 2013 року, діагноз клінічний: зріла катаракта правого ока. Згідно з випискою з історії хвороби № 6727, видатковий матеріал для лікування був придбаний пацієнтом за власний рахунок.

33. Згідно з медичною картою № 01019, 29 січня 2016 року ОСОБА_4 була доставлена в Інсультний центр КЗ "Херсонська міська клінічна лікарня

ім. Є. Є. Карабелеша", клінічний діагноз: церебральний атеросклероз, ішемічний інсульт в БПЗМА. Посмертний епікриз: церебральний атеросклероз III стадії, симптоматична артеріальна гіпертензія III стадії, дисциркуляторна атеросклеротична енцефалопатія III стадії, ішемічний інсульт.

34. Згідно з довідкою ЖЕК №1 Суворовського району м. Херсона від 26 квітня

2016 року № 804, ОСОБА_1 проживав у квартирі подружжя ОСОБА_5 по день смерті ОСОБА_4, вони вели спільне господарство.

35. Згідно з довідкою гандбольного клубу "Панацея" (м. Харків) від 04 серпня

2016 року ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 2001 року до 2015 року неодноразово придбавав лікарські засоби для лікування неврологічних, серцево-судинних та урологічних хвороб в аптечній мережі ГК "Панацея".

36. У матеріалах справи чисельні чеки на придбання лікарських препаратів.

37. 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 було придбано товари для поховання на загальну суму 15 405 грн.

38. Оплату комунальних послуг по утриманню житла протягом 2014-2016 років здійснював ОСОБА_3, про що надано копії розрахункових книжок та копії квитанцій.

39. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.

40. Спадкова справа №14/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 заведена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Лящук Л. І., за заявою ОСОБА_2 від 15 травня

2019 року про прийняття спадщини та заявою ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року.

41. Опитані в ході розгляду справи свідки, як зі сторони позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, так і зі сторони відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, підтвердили, що між ОСОБА_1 та його сестрою ОСОБА_4 дійсно були нормальні родинні відносини. Позивач піклувався про сестру, організовував закупівлю необхідних ліків, інших речей, відвідував ОСОБА_4 за місцем її проживання у м. Херсоні та допомагав по господарству, організовував її лікування у медичних закладах. Після смерті сестри організував її поховання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

43. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

44. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,

а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

46. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

47. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

48. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

49. Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

50. Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

51. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

52. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

53. Стаття 1259 ЦК України передбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування, у тому числі і за рішенням суду.

54. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).

55. Суд може задовольнити позов щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування за наявності сукупності наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) опікування над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне ставлення і спілкування, емоційна підтримка тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири тощо; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

56. Зокрема, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

57. Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

58. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження

№ 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження

№ 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21).

59. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

60. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

61. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

62. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

63. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними, достовірними і достатніми доказами наявності передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України обставин й юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у нього могло виникнути право на спадкування у першу чергу, зокрема здійснення лише ним протягом тривалого часу опіки над спадкодавицею, матеріального забезпечення, а також перебування спадкодавиці у безпорадному стані.

64. Надані позивачем докази не містять відомостей про безпорадний стан спадкодавиці та неможливість останньої самостійно здійснювати догляд за собою і задовольняти побутові потреби. Перебування спадкодавиці певний час у медичному закладі на стаціонарному лікуванні та необхідність лікування достовірно не свідчать про її безпорадний стан у розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.

65. Також матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 отримувала пенсію та проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 .

66. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі.

67. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

68. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

69. За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послався заявник у касаційній скарзі.

70. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 січня 2024 року залишити без змін.