686/25454/21 Про визнання права власності на майно в порядку спадкування - 08.04.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року у складі судді Павловської А. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Хмельницької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позовна заява обґрунтована тим, що вони є спадкоємцями за законом після смерті сестри ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 1975 року і до дня смерті ОСОБА_3 проживала у АДРЕСА_1, загальною площею 29, 1 кв. м. Вказана квартира перебувала на балансі Хмельницького квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького.

Вказували, що за життя, користуючись правом на приватизацію квартири, ОСОБА_3 разом з сином, який помер 15 жовтні 2009 року, звернулись до уповноваженого органу з відповідною заявою про приватизацію квартири. Заява містить резолюції: "БТІ. Прошу оформити документи по приватизації квартири на КЕВ м. Хмельницький" підписано начальником КЕВ м. Хмельницького та начальником БТІ м. Хмельницького і скріплено печатками. Будь-яких перешкод у приватизації квартири у ОСОБА_3 не було.

Разом з тим, у зв`язку зі смертю процес приватизації не був завершений, право власності на спірну квартиру не було оформлено за померлою ОСОБА_3, у зв`язку з чим вони не можуть оформити свої спадкові права на вказану квартиру і змушені звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд визнати в порядку спадкування право власності за кожним з них на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .

Протокольною ухвалою від 08 лютого 2022 року у справі замінено первісного відповідача Хмельницьку міську раду на належного відповідача - квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (далі - КЕВ м. Хмельницький).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 в рівних частках за кожним право на закінчення приватизації квартири АДРЕСА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суди виходили із того, що за життя ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації квартири АДРЕСА_3 ; доказів, які б свідчили про те, що у неї не виникло право на приватизацію спірного житла, матеріали справи не містять, а тому до позивачів, як спадкоємців, перейшло право вимоги у порядку спадкування на завершення приватизації вказаної квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року КЕВ м. Хмельницький звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 686/25454/21 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Зазначає, що КЕВ м. Хмельницький не отримував ухвалу суду першої інстанції про заміну неналежного відповідача - Хмельницької міської ради на належного відповідача - КЕВ м. Хмельницький та ухвалу суду про відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим судом було порушено принцип відкритості інформації щодо справи.

Вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що починаючи з набрання чинності Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) , а саме з 01 липня 2015 року, КЕВ м. Хмельницький не має права розпоряджатись вищевказаною квартирою.

Вважає, що КЕВ є неналежним відповідачем у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а. с. 8). Після її смерті спадкоємцями за законом є позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які оформили свої спадкові права на грошові вклади у банківських установах та нерухоме майно - гараж, про що отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с. 113-115).

13 березня 1975 року начальником КЕВ Хмельницького району прапорщику ОСОБА_5 та членам його сім`ї - ОСОБА_3, ОСОБА_6 було видано ордер на квартиру АДРЕСА_3 і з того часу ОСОБА_3 постійно проживала за вказаною адресою (а. с. 11, 12, 221).

Згідно з інвентарною карткою № 1013224249 обліку основних засобів, житловий будинок АДРЕСА_4, 1970 року забудови, який знаходиться на території військового містечка № НОМЕР_1, перебуває на балансі КЕВ м. Хмельницький (а. с. 231-232).

Скориставшись своїм правом на приватизацію квартири, відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 345 ЦК України, ОСОБА_3 звернулась до органу приватизації з відповідною заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_3 (а .с. 9). Проте, розпочатий процес приватизації квартири за життя ОСОБА_3 не був завершений.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга КЕВ м. Хмельницький задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною четвертою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до статей 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (z0109-10) затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення), яким визначено порядок передання квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 цього Положення визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) судам роз`яснено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, з огляду на положення ЦПК України (1618-15) така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Подібний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) зроблено висновок про те, що якщо спадкодавець не набув права власності на майно, проте розпочав процедуру його приватизації відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації, а не права власності.

У справі, що є предметом перегляду, встановлено, що за життя ОСОБА_3 висловила свою волю на приватизацію квартири АДРЕСА_3, звернувшись з відповідною заявою до органу приватизації, і така заява була прийнята до розгляду, з огляду на те, що містить резолюцію начальника КЕВ про оформлення документів органами БТІ на приватизацію квартири, а тому у неї виникло право на приватизацію спірного житла, яким вона не встигла скористатися, оскільки померла до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію квартири.

Частиною третьою статті 12 та частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 81 ЦПК України).

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Установивши, що ОСОБА_3 за свого життя висловила волю на приватизацію займаної нею з 1975 року спірної квартири, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачі мають право на продовження приватизації спірної квартири, яка була розпочата за життя спадкодавцем, який помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію.

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 306/2120/21 (провадження № 61-12924св22).

В аспекті доводів касаційної скарги про те, що КЕВ м. Хмельницький не є належним відповідачем у цій справі, колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доказам у справі, зокрема, інвентарній картці № 1013224249 обліку основних засобів, відповіді КЕВ м. Хмельницький від 21 листопада 2022 року № 577/7/9722, згідно яких житловий будинок АДРЕСА_4, 1970 року забудови, знаходиться на території військового містечка № НОМЕР_1, перебуває на балансі КЕВ м. Хмельницький (а. с. 231-232).

Встановивши, що КЕВ м. Хмельницький є органом приватизації спірної квартири, суди правильно застосували приписи ЦК України (435-15) та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) до спірних правовідносин.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що КЕВ м. Хмельницький не отримував ухвалу суду про заміну сторони у справі та ухвалу про відкриття провадження у справі, є безпідставними, оскільки ухвала суду першої інстанції про заміну відповідача від 08 лютого 2022 року є протокольною, а на час відкриття провадження у справі 01 листопада 2021 року КЕВ м. Хмельницький не був учасником справи, на що також звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.