127/26642/23 Про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства - 05.04.2024 Прийняття

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2023 року в складі судді Антонюка В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила видати обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче, ніж за 100 м до місця її проживання у квартиру АДРЕСА_1 ; вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби особисто і через третіх осіб.

На обґрунтування заяви зазначала, що проживала з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу та у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11 червня 2013 року № 217 ОСОБА_2 було визначено порядок побачення з сином, однак зустрічі ОСОБА_2 з нею та дитиною все частіше закінчувалися сваркою. У зв`язку з такою поведінкою ОСОБА_2 вона була вимушена змінити місце проживання та переїхала з міста Житомира до міста Вінниці, де проживає з 2020 року.

Незважаючи на переїзд, поведінка ОСОБА_2 залишилась незмінною, майже кожна їх зустріч чи розмова закінчується сваркою, ініціатором якої є ОСОБА_2 . Під час чергової зустрічі наприкінці 2020 року ОСОБА_2 знову почав неадекватно себе поводити, чинити на неї психологічний тиск, внаслідок чого вона викликала працівників поліції, які склали відносно ОСОБА_2 терміновий заборонний припис.

На момент звернення до суду з цією заявою в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають дві справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, у задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не надала належні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 щодо неї психологічного, економічного та/або фізичного насильства, а також на підтвердження вірогідності настання ризиків вчинення насильства у майбутньому у випадку невидачі обмежувального припису.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61- 11564св19), від 19 травня 2020 року в справі № 404/5203/19 (провадження № 61-22539св19), від 26 січня 2022 року в справі № 607/10626/21 (провадження № 61-20680св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суди не надали належну оцінку доказам на підтвердження вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства відносно неї, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, факту неодноразового складання термінових заборонних приписів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.

16 січня 2024 року справа № 127/26642/23 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11 червня 2013 року № 217 визначено порядок побачень ОСОБА_2 з його сином ОСОБА_3

Суди встановили, що між сторонами існує спір щодо участі батька у виховання дитини.

Відповідно до листа Головного управління національної поліції у Вінницькій області від 19 жовтня 2020 року № 1444/231-20 ОСОБА_1 12 жовтня 2020 року зверталась в органи поліції з проханням вжити заходи до свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 . В ході проведеної перевірки з ним проведена бесіда профілактичного характеру про неприпустимість вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_1

12 жовтня 2022 року, 29 липня 2023 року, 29 серпня 2023 року відносно ОСОБА_2 було винесено термінові заборонні приписи.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, провадження у справі закрито.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) .

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Суди встановили, що ОСОБА_1 не надала належні та достатні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 чинить психологічне насильство щодо неї та існують ризики продовження чи повторного вчинення психологічного насильства, що є необхідною умовою для застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного судузалишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року залишити без змін.