ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 504/1806/20
провадження № 61-9853св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права особистої приватної власності
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2021 року у складі судді Вінської Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сєвєрової Є. С., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 07 жовтня 2013 року та 02 грудня 2013 року за її особисті кошти, які вона передала матері ОСОБА_3 було сплачено інвестиційні внески згідно з договором інвестування будівництва від 07 жовтня 2013 року № 42/10-13 (далі - договір інвестування), який був укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "РЕАЛ-ІНВЕСТ"). Оскільки грошові кошти, за які були сплачені інвестиційні внески, належали особисто позивачці, на підставі договору від 18 липня 2017 року № 42/10-13 про відступлення права вимоги інвестора та угоди від 18 липня 2017 року про заміну сторони за договором про інвестування, відбулася заміна інвестора із ОСОБА_3 на нового інвестора - позивачку, яка набула права на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 . З огляду на те, що реєстрація права власності на спірну квартиру відбулася в період перебування сторін у шлюбі позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 08 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно придбане у період шлюбу з відповідачем за її особисті кошти.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Одеський апеляційний суд постановою від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, за змістом яких у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя таке майно не може вважатися об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є об`єктом права особистої приватної власності того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане; суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/2745/14-ц, щодо поділу майна подружжя; суди попередніх інстанцій не дослідили доказів, наявних у матеріалах справи.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що спірна квартира є особистою власністю позивачки, оскільки кошти на її придбання вона набула шляхом праці на іноземних суднах та передала своїй матері, з якою в майбутньому було укладено договір відступлення права вимоги на квартиру. Суди попередніх інстанцій не дослідили джерело походження коштів, які були інвестиційним внеском. Під час перебування у шлюбі з коштів, які були спільною власністю подружжя, не компенсувалася вартість інвестиційного внеску, ніяких грошей матір позивачки не отримувала.
У вересні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Судаков В. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. Суди правильно виходили з того, що позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами те, що спірна нерухомість була придбана за її особисті кошти, тобто вона не спростувала матеріально-правову презумпцію спільності майна подружжя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
28 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 січня 2024 року суддею-доповідачем визначено ОСОБА_5 .
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження від 27 травня 1983 року серії НОМЕР_1, виданим Суворовським відділом ЗАГС м. Одеси, актовий запис № 765.
07 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 і ТОВ "РЕАЛ-ІНВЕСТ" був укладений договір інвестування будівництва № 42/10-13, за умовами якого ОСОБА_3 як інвестор, зобов`язується прийняти новозбудоване майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 та здійснювати інвестиції згідно з умовами договору.
На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "РЕАЛ-ІНВЕСТ" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВЕНТУМ" (далі - ТОВ "ЮВЕНТУМ")
На підставі договору від 20 травня 2015 року № 42/10-13 про заміну боржника у зобов`язанні було замінено сторону у договорі інвестування, укладеному між ОСОБА_3 і ТОВ "РЕАЛ-ІНВЕСТ", з ТОВ "ЮВЕНТУМ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНКОРДІУМ" (далі -ТОВ "КОНКОРДІУМ").
17 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 127. Після укладення шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Додатковою угодою від 03 березня 2017 року до договору про інвестування будівництва від 07 жовтня 2013 року № 42/10-13 було врегульовано питання щодо збільшення площі квартири та доплати частини інвестиційного внеску у розмірі 35 775,00 грн.
На підставі договору від 18 липня 2017 року № 42/10-13 про відступлення права вимоги та угоди від 18 липня 2017 року про заміну сторони за договором про інвестування відбулася заміна інвестора із ОСОБА_3 на нового інвестора - ОСОБА_1, за умовами якого ОСОБА_1 набула права на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з актом прийому-передачі технічного стану новозбудованого майна від 18 липня 2017 року ОСОБА_1 як інвестор отримала нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
10 грудня 2017 року ОСОБА_1 прийняла у користування двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
З довідки про сплату інвестиції від 10 грудня 2017 року № 154, яка видана для оформлення свідоцтва про право власності на квартиру, відомо, що ОСОБА_1 сплатила інвестицію у розмірі 332 032,50 грн, що становить100 відсотків її вартості.
16 березня 2018 року на спірну квартиру був виготовлений технічний паспорт та 26 березня 2018 року державний реєстратор Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран А. В. зареєстрував за позивачкою право власності на квартиру, номер запису про право власності 25488337.
Таким чином, право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_1 в період шлюбу з ОСОБА_2
02 березня 2019 року шлюб був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3, виданим Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 46, згідно з яким прізвище змінено з " ОСОБА_1" на " ОСОБА_1".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/1 5-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.
Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим з подружжя, який її спростовує.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Встановивши, що право власності на спірну квартиру ОСОБА_1 набула під час шлюбу з ОСОБА_2, а також недоведеністю того, що спірна нерухомість придбана за особисті кошти позивачки, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили джерело походження коштів, які були інвестиційним внеском.
Так, перевіряючи вказані доводи, апеляційний суд виходив з того, що позивачка не довела факт внесення саме нею коштів 07 жовтня та 02 грудня 2013 року, а не ОСОБА_3 . При цьому суд встановив, що саме ОСОБА_3 внесла кошти як інвестиційний внесок в розмірі 332 032,50 грн для будівництва спірної квартири, а в липні 2017 року позивачка компенсувала матері внесені нею кошти.
Доводи касаційної скарги про те, що спірне нерухоме майно придбано за особисті кошти позивачки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд встановив, що квартира придбана під час шлюбу, а позивачка не спростувала презумпцію спільності майна. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень (стаття 400 ЦПК України).
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Судаков В. В. подав клопотання про закриття касаційного провадження, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Враховуючи висновки, наведені в мотивувальній частині цієї постанови, підстав для закриття касаційного провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України колегія суддів не встановила.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов