760/980/21 Про звільнення майна з-під арешту - 04.04.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року

у складі колегії суддів Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,

Описова частина

Короткий зміст вимог та рішення судів першої і апеляційної інстанцій

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"),

ОСОБА_2, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро), про звільнення майна з-під арешту.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року позов задоволено.

Скасовано арешт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Косінова І. В. про арешт майна боржника від 31 липня 2018 року у виконавчому провадженні

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 12 березня 2022 року

АТ КБ "ПриватБанк" через представника Наконечну А. В. оскаржило його

в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" визнано не прийнятою до розгляду і повернено особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки скарга надійшла в електронній формі без скріплення електронним цифровим підписом, а отже, є такою, що не підписана скаржником.

25 жовтня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" через представника Наконечну А. В. повторно подало апеляційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року.

Разом із апеляційною скаргою банком подано заяву про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції, у якій АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що оскаржуване судове рішення ним отримано 24 січня

2022 року, проте через велике навантаження відповідальний співробітник отримав його лише 28 січня 2022 року. У зв`язку з хворобою SARS-CoV-2 представник АТ КБ "ПриватБанк" з рішенням суду зміг ознайомитися лише

14 лютого 2022 року, а тому банк вважав, що строк на апеляційне оскарження має відраховуватись саме з цієї дати.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвалу суду мотивовано тим, що причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані представником скаржника, не можна визнати поважними,

а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з метою подання належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, підтвердженої доказами.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою скаржник

не вказував на поважність причин пропуску строку з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, а також не зазначав про те, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості подати у встановлений процесуальним законом строк апеляційну скаргу, яка б відповідала вимогам щодо її форми та змісту, в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) .

Оскільки заявником недоліки апеляційної скарги, встановлені ухвалою суду про залишення скарги без руху, усунуті не були, наявні правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду

з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виявив надмірний формалізм та порушив принцип пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою.

Вперше апеляційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року було подано банком 12 березня 2022 року із зазначенням підстав пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою. Скаргу повернено у зв`язку з відсутністю підпису особи, яка її подала, ухвалою суду від 16 вересня 2022 року, яка отримана скаржником 03 жовтня 2022 року.

Повторно апеляційну скаргу було направлено 25 жовтня 2022 року, тобто в межах тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, до якої додано клопотання про поновлення процесуального строку.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, що свідчить про порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме позбавлення права на справедливий судовий розгляд та суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 520/899/18.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Солом`янського районного суду м. Києва.

Листом судді від 08 березня 2024 року вих. № 7453/0/222-24 повторно витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2024 року справа № 760/980/21 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,

а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - залишенню без змін, оскільки її постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України зазначено, що однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина перша, пункт 1 частини другої, частина третя статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею

у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Потрібно враховувати, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням

у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року), оскільки норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Процесуальним законом не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Аналогічний правовий висновок щодо вирішення зазначеного процесуального питання викладено у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2023 року

у справі № 381/1060/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17,

від 29 червня 2022 року у справі № 760/4789/19.

У справі, що є предметом перегляду рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 12 березня 2022 року

АТ КБ "ПриватБанк" через представника Наконечну А. В. вперше оскаржило його в апеляційному порядку.

У вказаній апеляційній скарзі як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження представник банку посилався на те, що оскаржуване судове рішення ним отримано 24 січня 2022 року, проте через велике навантаження відповідальний співробітник отримав його лише 28 січня

2022 року. У зв`язку з хворобою SARS-CoV-2 представник АТ КБ "ПриватБанк"

з рішенням суду зміг ознайомитися лише 14 лютого 2022 року, а тому банк вважав, що строк на апеляційне оскарження має відраховуватися саме з цієї дати.

Вказана ухвала була направлена АТ КБ "ПриватБанк" 27 вересня 2022 року та отримана ним 03 жовтня 2022 року, що підтверджується відбитком печаті товариства про отримання ухвали (а. с. 151) та не заперечувалося скаржником.

Разом із апеляційною скаргою банком подано заяву про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції, у якій АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на ті ж самі підстави пропуску процесуального строку, що і в першій апеляційній скарзі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без руху та встановлено десятиденний строк із дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Надавши оцінку зазначеним скаржником підставам пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав їх неповажними, оскільки належних доказів на підтвердження викладених обставин представник не надавала. При цьому представник помилково посилалася на норми статті 294 ЦПК України, які втратили чинність.

Крім того, при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою скаржник не вказував на поважність причин пропуску строку з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, а також не зазначав про те, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості подати у встановлений процесуальним законом строк апеляційну скаргу, яка б відповідала вимогам щодо її форми та змісту, в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) .

Верховний Суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження/повернення апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав із дотриманням принципу розумності та пропорційності з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Із дотриманням вказаних вимог, апеляційний суд, визнавши неповажними причини пропуску процесуального строку, зазначені заявником у заяві про поновлення строку, залишив апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" без руху з метою подання належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, підтвердженої доказами.

Ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху була отримана АТ КБ "ПриватБанк" 07 грудня 2022 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення (а. с. 172).

Разом із тим, АТ КБ "ПриватБанк" вимоги ухвали суду не виконало та не звернулося із відповідним клопотанням.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки заявником недоліки апеляційної скарги, встановлені ухвалою суду про залишення скарги без руху, усунуті не були.

Таким чином, оскільки банком не вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги, не надано доказів поважності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, не подано заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 520/11900/2020 зроблено висновок такого змісту: "З огляду на те, що звернення із повторною апеляційною скаргою мало місце більше ніж через три тижні після повернення апеляційної скарги поданої вперше, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Скаржником не надано належних доказів вжиття заходів, направлених на своєчасну подачу апеляційної скарги, які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення позивача до виконання процесуального обов`язку.

У той же час колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що навіть вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності".

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 26 січня 2023 року у справі № 320/631/21, від 16 лютого 2022 року у справі

З урахуванням зазначеного встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених процесуальних дій, а тому за встановлених в цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував приписи частини третьої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

При цьому доводи касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" про те, що строк апеляційного оскарження має відраховуватися з 14 лютого 2022 року (ознайомлення представника банку з текстом рішення суду першої інстанції)

у зв`язку з великою завантаженістю по роботі є неприйнятними, оскільки початок відліку процесуального строку регламентовано ЦПК України (1618-15) та імперативно встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин за умови обґрунтування та доведення вказаного належними і допустимими доказами.

Апеляційний суд із метою реалізації процесуальних прав АТ КБ "Приватбанк" та забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення ухвалою

від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав можливість банку навести поважні причини пропуску строку, проте

АТ КБ "Приватбанк" вимоги ухвали суду не виконало.

Указане спростовує доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції позбавив АТ КБ "Приватбанк" права на звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки оскаржена ухвала постановлена відповідно до вимог закону, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на що неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини. Крім того, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Посилання АТ КБ "Приватбанк" на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року

у справі № 520/899/18, колегією суддів відхиляються за їх безпідставністю, оскільки у зазначеній справі та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права.

Так, зокрема відповідно до фактичних обставин справи № 520/899/18 Верховним Судом було установлено, що позивач мав передбачене статтею 354 ЦПК України право на поновлення строку на апеляційне оскарження. У контексті вказаної справи досліджувалося питання застосування правових наслідків, передбачених статтею 272, 354, 358 ЦПК України (1618-15) , у випадку отримання скаржником оскаржуваного рішення засобами електронної пошти.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.