201/8088/21 Про зміну підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості за роботу у надурочний час, у святкові дні та компенсацію втрати частини заробітної плати - 04.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів:Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (далі - АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ") про зміну підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості за роботу у надурочний час, у святкові дні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Позов мотивований тим, що наказом від 13 грудня 2018 року № 113-к він був прийнятий на роботу в представництво АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (далі - Представництво) на посаду інженера з підготовки виробництва за строковим трудовим договором з 14 грудня 2018 року по 13 грудня 2019 рік із зазначенням тривалості робочого дня (тижня) 40 годин з окладом 134 162,00 грн. Наказом № 80-д від 29 листопада 2019 року продовжено дію строкового трудового договору з 14 грудня 2019 року по 13 грудня 2020 року. Наказом № 139-д від 18 листопада 2020 року продовжено дію строкового трудового договору з 14 грудня 2020 року по 13 березня 2021 року. Наказом

№ 91-д від 12 березня 2021 року продовжено дію строкового трудового договору з 14 березня 2021 року по 13 червня 2021 року. Наказом № 229-д від 11 червня 2021 року продовжено дію строкового трудового договору з 14 червня 2021 року по 13 вересня 2021 року. Отже, неодноразово продовжувалась дія трудового договору при виконанні одних і тих же обов`язків на одній і тій же посаді, тому відповідно до частини другої статті 391 КЗпП України трудовий договір, що був переукладений один чи декілька разів, вважається такими, що укладений на невизначений строк.

30 липня 2021 року позивачеві вручено повідомлення про те, що у зв`язку із закінченням трудового договору його буде звільнено з 13 вересня 2021 року. Наказом № 292-д від 20 липня 2021 року переміщено його робоче місце в структурний підрозділ представництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 21 липня 2021 року. Представництво станом на кінець липня 2021 року мало борг по виплаті основної заробітної плати в розмірі 296 622,98 грн, а також по оплаті роботи за надурочний час та у святкові дні. Позивач звернувся до керівництва з питанням про виплату заборгованості по заробітній платі, оплаті роботи за надурочний час і у святкові та вихідні дні, однак отримав відповідь, що борг буде накопичуватись, а виплата заборгованості по заробітній платі буде здійснена лише після звільнення без оплати надурочного часу та часу і відпрацьованого у святкові та вихідні дні. Дізнавшись про це, 02 серпня 2021 року він подав заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку із порушенням законодавства про працю, а саме - частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці". Того ж дня видано наказ № 228-к про припинення трудового договору (контракту), яким його звільнено з посади інженера на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, зазначивши у наказі як підставу звільнення заяву позивача, у якій він просив звільнити його на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Його протиправно звільнено на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, оскільки мали місце порушення трудового законодавства. А тому він має бути звільнений на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Йому не виплачена вихідна допомога на підставі статті 44 КЗпП України. Позивач працював у святкові або вихідні дні або дні після них. Однак позивачеві не оплачена робота у святкові та вихідні дні згідно статті 107 КЗпП України.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд:

змінити формулювання підстави звільнення з посади інженера з підготовки виробництва 02 серпня 2021 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та вважати його звільненим з посади інженера з підготовки виробництва з 02 серпня 2021 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з приведенням цього запису в трудову книжку;

стягнути з відповідача вихідну допомогу на підставі статті 44 КЗпП України у розмірі середнього заробітку за три місяці в розмірі 402 486,00 грн;

стягнути з відповідача заборгованість по оплаті надурочного робочого часу у будні та по суботах в розмірі 3 327 202,00 грн, заборгованість по оплаті за роботу у святкові та вихідні дні в розмірі 248 896,65 грн;

стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період січень - липень 2021 року в розмірі 9 192,43 грн;

стягнути з відповідача відшкодування за час затримки розрахунку, визначивши розмір відшкодування;

компенсувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за одну немайнову вимогу в розмірі 908,00 грн та за майнові вимоги в розмірі 6 038,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18 квітня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з представництва АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" із звільнено за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України - на звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України.

Зобов`язано представництво АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 у розділі "Відомості про роботу" зазначити "Звільнений 02 серпня 2021р. за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України".

Стягнуто з АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу на підставі статті 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 429 091,46 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 816,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

судом встановлено, що дійсно мав факт порушення строків виплати заробітної плати позивачеві. Порушення має систематичний характер; представництвом виплата заробітної плати за першу половину місяця не платиться (частина третя статті 115 КЗпП України, частина третя статті 24 Закону України "Про оплату праці"). Станом на липень 2021 року борг за підприємством на кінець місяця становить 296 622,98 грн. Таким чином, підстава звільнення - порушення строків виплати заробітної плати відповідачем знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Відповідач не мав права звільняти позивача за частиною першою статті 38 КЗпП України, оскільки відповідач не вправі розірвати трудовий договір з інших підстав, аніж визначені працівником (лише відмовити у його розірванні). Тому позовні вимоги про зміну формулювання причин звільнення підлягають задоволенню;

позивачем не надано жодних доказів залучення позивача з ініціативи відповідача до роботи в надурочний час, у вихідні та святкові дні. Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав для нарахування і виплати позивачу грошової компенсації за роботу в надурочний час, у вихідні та святкові дні немає;

при звільненні позивача з ним не проведено остаточного розрахунку. Середньомісячний заробіток за останні два місяці перед звільненням дорівнює 143 030,49 грн. Таким чином, тримісячний середній заробіток складає 429 091,46 грн, який підлягає стягненню на користь позивача (з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів);

позивач звільнений 02 серпня 2021 року. Остаточно із позивачем відповідач розрахувався 03 серпня 2021 року, вплативши борг. Із позивачем був здійснений розрахунок з урахуванням одного дня затримки. Це підтверджено актом перевірки Держпраці від 27 вересня 2021 року № 156/4.1-997, встановлено також у рішенні Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі № 160/19040/21. Тому відсутні підстави для відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачеві;

позивачем не надано розрахунку компенсації за затримку у виплаті заробітної плати, а лише зазначено у позові, що її розмір становить 9 192,43 грн і він розрахований за допомогою "Калькулятора компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату". Тому суд не може прийняти до уваги вказану суму, оскільки вона жодним чином не обґрунтована і не доведена.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 400 000,00 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, рішення суду переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати. У цій справі встановлено, що позивачем доведено факт того, що мало місце порушення законодавства про працю та умов трудового договору, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги передбаченої статтею 44 КЗпП України є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги обставини справи, той факт, що відповідач у відзиві звертав увагу суду на можливість зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з врахуванням того, що оскаржуваним рішенням було стягнуто 429 091,46 грн, що становить вихідну допомогу на підставі статті 44 КзПП України, колегія суддів вважає за можливе зменшити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 400 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення компенсації за затримку у виплаті заробітної плати в розмірі 9 192,43 грн за період січень-липень, суд послався на те, що позивачем в позові не зазначено, в якому місяці 2021 року відповідно мало місце затримка при розрахунку у виплаті заробітної плати, та виходячи з якої формули було здійснено розрахунок. Вказаний висновок суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростований. Крім того, до таких виплат згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" гарантії цього Закону незастосовні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року заяву АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" про роз`яснення постанови апеляційного суду задоволено. Роз`яснено, що середній заробіток за період затримки розрахунку, обраховується судом без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із указаних сум, присуджених за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з них при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачені працівнику на підставі судового рішення суми невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку зменшуються на суму податків і зборів.

Аргументи учасників справи

У квітні 2023 року АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 42 909,14 грн.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд встановив, що сума виплат належних до виплати позивачу при звільненні, та розмір якої не оспорюється позивачем, становить 429 091,46 грн, що за своїм структурним складом становить виключно вихідну допомогу при звільненні. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Верховного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61-6476св22), керуючись принципами справедливості, співмірності та пропорційності, розмір середнього заробітку необхідно зменшити до 10 % від належної до виплати позивачу суми при звільненні.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТИДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року відмовлено.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20).

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року клопотання АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року задоволено; зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 400 000,00 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на підставі заяви ОСОБА_1 наказом від 13 грудня 2018 року № 113-к він прийнятий на роботу на посаду інженера з підготовки виробництва за строковим трудовим договором з 14 грудня 2018 року по 13 грудня 2019 рік, із зазначенням тривалості робочого дня (тижня) 40 годин, з окладом 134 162,00 грн.

Наказами директора Представництва № 80-д від 29 листопада 2019 року продовжено дію строкового трудового договору з 14 грудня 2019 року по 13 грудня 2020 року, № 139-д від 18 листопада 2020 року - з 14 грудня 2020 року по 13 березня 2021 року, № 91-д від 12 березня 2021 року - з 14 березня 2021 року по 13 червня 2021 року, № 229-д від 11 червня 2021 року - з 14 червня 2021 року по 13 вересня 2021 року.

30 липня 2021 року позивач отримав повідомлення про те, що у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору його буде звільнено 13 вересня 2021 року із займаної посади.

02 серпня 2021 року позивач подав заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку із порушенням законодавства про працю, а саме - частина перша статті 115 КЗпП України, частина перша статті 24 Закону України "Про оплату праці".

Того ж дня видано наказ № 226-к про припинення трудового договору (контракту), яким його звільнено з посади інженера на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, зазначивши у наказі як підставу звільнення заяву позивача, у якій він просив звільнити його на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України (тут і далі в редакції на день звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України (435-15) , не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначено, що:

"закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України (435-15) застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України (435-15) мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження

№ 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

… зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20(провадження № 61-6476св22) зазначено, що "суд першої інстанції встановив, що розмір невиплаченої при звільненні позивача: заробітної плати, яка була нарахована, але не виплачена, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні, становить 316 070,94 грн, яка утворилась саме з вини відповідача. Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 906 422,79 грн. З урахуванням наведених фактів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, означеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження

№ 14-623цс18), є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 90 642,28 грн. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що УДП "Укрінтеравтосервіс" погасило заборгованість по сплаті всіх сум при звільненні перед позивачем чи намагалось своєчасно виплатити належні до сплати суми. При цьому апеляційний суд правильно взяв до уваги, що відповідач не виплатив позивачу при звільненні 316 070,94 грн, що не може вважатися незначним розміром для працівника. Таким чином у розглядуваній справі суд апеляційної інстанції мав достатні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заявленого позивачем до стягнення, та дійшов обґрунтовано висновку про його зменшення до суми у 90 642,28 грн, що є співмірним розміру заявлених позивачем вимог (10 %)".

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди стягнули з відповідача вихідну допомоги при звільненні позивача в сумі 429 091,46 грн і судові рішення в цій частині не оскаржуються. Тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України;

при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні апеляційний суд та зменшуючи його апеляційний суд врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), відповідні критерії визначення розміру компенсації та доводи сторін, зокрема, пропорційність розміру недоплаченої суми, з чим було пов`язане прострочення виплати такої заборгованості та його тривалість, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах;

доводи касаційної скарги не містять конкретних обставин, які впливають на визначення вказаного розміру та які не враховані апеляційним судом.

Тому, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, наведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відсутні підстави для висновку, що рішення апеляційного суду в цій частині суперечить законодавству, принципам пропорційності та/або добросовісності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.