636/3416/18 Про розірвання договору-кошторису на виконання підрядних робіт - 03.04.2024 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Бурлака І. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, яку під час судового розгляду у зв`язку з її смертю було замінено на її правонаступника ОСОБА_2, про розірвання договору-кошторису № б/н від 20 грудня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1, стягнення з ФОП ОСОБА_3 збитків в розмірі 67 490,00 грн, пені за період відстрочення з 01 березня 2017 року по 10 серпня 2018 року в розмірі 205 380,00 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн і судових витрат за проведення науково-правового дослідження в розмірі 8 000,00 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2017 року між нею та ФОП ОСОБА_3 укладено договір на виготовлення виробу, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 зобов`язалася виготовити пам`ятник (виріб) згідно затвердженого зразку, а замовник ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти та оплатити виконану роботу.

3. Проте ФОП ОСОБА_3 належним чином не виконала свої зобовязання за договором, внаслідок чого у позивачки виникли обґрунтовані претензії до виконаних робіт і до виконавця.

4. Посилаючись на те, що виготовлення та встановлення незатвердженого позивачем виробу, подальший його частковий демонтаж, ненадання квитанцій про оплату договору у повному обсязі та в подальшому безпідставне підвищення вартості договору, відмова від його виконання належним чином, надання на підпис позивачеві документів незрозумілого зразка є агресивною підприємницькою діяльністю, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Заочним рішенням Чугуївського районного суду Харківської області

від 12 травня 2021 року у складі судді Гуменного З. І. позов задоволено.

Розірвано договір-кошторис від 20 грудні 2017 року № б/н, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 67 490,00 грн, пеню за період прострочення з 01 березня 2017 року по 10 серпня 2018 року у розмірі 205 380,00 грн, моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, судові витрати за проведення науково-правового дослідження та підготовку науково-правового висновку Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого

від 08 травня 2019 року в розмірі 8 000,00 грн та судовий збір у розмірі 4 636,00 грн, в межах вартості спадкового майна.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з істотним порушенням ФОП ОСОБА_3 умов договору позивачка має право на його розірвання в односторонньому порядку, а також стягнення з відповідачки грошових коштів у сумі 67 490,00 грн, сплачених як передплата за договором та за встановлення пам`ятника, які не повернуті добровільно відповідачкою, з урахуванням штрафних санкцій.

7. Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2, суд виходив з того, що спірні правовідносини допускають правонаступництво в порядку спадкування, а тому остання несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року скасовано.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору-кошторису від 20 грудня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про стягнення пені та моральної шкоди закрито.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щозобов`язання виконавця щодо виготовлення пам`ятника за договором, про розірвання якого просить позивач, не може бути виконане ОСОБА_2, 1950 року народження, яка доводиться матір`ю померлій ОСОБА_3, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець із видом діяльності різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; організування поховань і надання суміжних послуг.

10. Також, як свідчать матеріали справи, за життя ОСОБА_3 судовим рішенням кошти на відшкодування моральної шкоди та пені з неї стягнуті не були, тому вимоги про розірвання договору, стягнення пені та моральної шкоди процесуального правонаступництва не допускають. Отже, ОСОБА_2 не набуває процесуального правонаступництва у відносинах, щодо яких виник спір в цих частинах.

11. Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків, апеляційний суд з пояснень сторін та матеріалів справи встановив, що на місті поховання

ОСОБА_4 встановлена саме та стела пам`ятника, яка була виготовлена ФОП ОСОБА_3 . Зауваження позивачки щодо висоти арки над стелою були враховані, необхідні корективи виконані. Той факт, що ОСОБА_1 до розірвання діючого договору з ФОП ОСОБА_3 на власний розсуд звернулась до іншого виконавця, який виготовив та встановив іншу арку над стелою, не доводить, що ФОП

ОСОБА_3 були завдані збитки позивачці невиконанням договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого

13. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 910/8055/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Підставою касаційного оскарження також зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував факт невиконання відповідачкою замовлення позивачки, що підтверджується відсутністю укладеного між сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт за договором від 20 грудня 2017 року, а також укладанням нею іншого договору №0510-18 від 27 червня 2018 року з іншим виконавцем "Еліт-граніт Харків".

18. Також не погоджується з висновками апеляційного суду щодо недоведення нею завданих збитків, оскільки в матеріалах справи наявні всі квитанції, зокрема щодо оплати робіт як ФОП ОСОБА_3, так і іншому виконавцю"Еліт-граніт Харків", які підтверджують розмір збитків.

19. Вважає, що спірні правовідносини допускають правонаступництво і ОСОБА_2 є належним правонаступником ФОП ОСОБА_3, оскільки позивачка не вимагає виготовлення пам`ятника за укладеним між нею та ФОП ОСОБА_3 договором, а звернулась до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Моісеєнко О. О. на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що вона ухвалена з дотримання норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір на виготовлення виробу № б/н, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 зобов`язується виготовити пам`ятник (виріб) згідно затвердженого зразку, а замовник ОСОБА_1 зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

22. Відповідно до пункту 2 вказаного договору встановлення пам`ятника здійснюється тільки після повного розрахунку за пам`ятник.

23. Згідно з умовами договору загальна вартість робіт склала 43 657,00 грн.

24. Судами установлено, що 20 грудня 2017 року на виконання підпункту 5.2 пункту 5 договору ОСОБА_1 була здійснена передплата у вигляді авансу у розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується товарним чеком від 20 грудня 2017 року.

25. В подальшому ОСОБА_1, а саме 03 квітня 2018 року за виготовлення виробу було сплачено суму 18 657,00 грн, що також підтверджується товарним чеком від 03 квітня 2018 року. Тобто всього за даним договором ОСОБА_1 сплатила 43 657,00 грн.

26. За умовами кошторису на виготовлення виробу пам`ятник мав бути виготовлений повністю 01 березня 2018 року.

27. Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 26 лютого 2018 року до договору субпідряду від 25 грудня 2017 року, генеральний підрядник ФОП ОСОБА_3 здійснила перевірку виконаної субпідрядником ФОП ОСОБА_5 роботи і підтверджує, що робота виконана належним чином та у строки відповідно до умов договору субпідряду від 25 грудня 2017 року.

28. В ході огляду пам`ятника позивачкою було виявлено невідповідність виконаного пам`ятника її вимогам, оскільки на пам`ятнику не поєднувались гармонійно стела, колони та арка, що не відповідало вимогам замовника.

29. 26 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_3 із заявою, в якій виклала претензії щодо виконання її замовлення від 20 грудня

2017 року та просила виправити вказані недоліки, надати їй обґрунтований розрахунок витратних матеріалів та ціну за виконані роботи по встановленню пам`ятника.

30. 29 травня 2018 року ФОП ОСОБА_3 надана відповідь на заяву

ОСОБА_1 від 26 травня 2018 року, згідно якої всього витрачено матеріалів на суму 4096,00 грн, вартість встановлення пам`ятника склала 9390,00 грн і розрахункова вартість виконаних робіт згідно прайсу.

31. Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт за договором на виконання виробу від 29 травня 2018 року ФОП ОСОБА_3 передала, а замовник ОСОБА_1 прийняла виріб та виконання робіт згідно з договором, в якому зазначила, що претензій після переробки не має (вкорочення арки).

32. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

33. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26 травня 2020 року припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю.

34. Ухвалою Чугуївського районного суду Харківської області від 01 грудня

2020 року у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 залучено відповідача ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

35. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

38. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

44. Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

45. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

46. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

47. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

48. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

49. При цьому смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. У тих випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов`язані з особою суб`єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути.

50. Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

51. Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

52. В силу частин першої - четвертої статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_3 померла.

54. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26 травня 2020 року припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю.

55. З відповіді приватного нотаріуса Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Юрченко О. М. від 07 жовтня 2020 року встановлено, що після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, 19 серпня 2020 року було заведено спадкову справу № 61/2020 на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої матір`ю спадкодавиці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким чином ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 .

56. Разом з тим, ОСОБА_2 не зареєстрована, як фізична особа-підприємець із видом діяльності різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; організування поховань і надання суміжних послуг.

57. Також, за життя ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди та пені судовим рішенням з неї не стягувалися.

58. З огляду на вказане вище у сукупності апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про розірвання договору, стягнення пені та моральної шкоди, процесуального правонаступництва не допускають.

ОСОБА_2 не набуває процесуального правонаступництва у відносинах, щодо яких виник спір в цій частині.

59. Таким чином апеляційний суд мотивовано закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені у зв`язку з неналежним виконанням договору та моральної шкоди на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

60. Також апеляційним судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків у розмірі 67 490,00 грн.

61. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

62. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

63. Грошовим виразом майнової шкоди є збитки. Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

64. Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Водночас потерпіла особа має довести наявність та розмір збитків.

65. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

66. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, після встановлення пам`ятника 25 травня 2018 року позивач 26 травня 2018 року звернулася із заявою про усунення грубих порушень макету пам`ятника.

67. 29 травня 2018 року працівники агентства ритуальних послуг "Обеліск" у присутності позивача ОСОБА_1 усунули недоліки пам`ятника, а саме відрізали від арки пам`ятника з обох сторін по 38 см.

68. ОСОБА_1 було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт по договору на виконання виробу від 29 травня 2018 року ФОП ОСОБА_3 передала, а замовник ОСОБА_1 прийняла виріб та виконання робіт згідно договору, в якому зазначила, що претензій після переробки не має (вкорочення арки).

69. Тобто, з боку ФОП ОСОБА_3 були вчинені можливі дії на виконання умов договору, враховані зауваження замовниці, виправлені зазначені нею недоліки.

70. З пояснень сторін та матеріалів справи апеляційним судом також встановлено, що на місті поховання ОСОБА_4 встановлена саме та стела пам`ятника, яка була виготовлена ФОП ОСОБА_3 . Зауваження позивачки щодо висоти арки над стелою були враховані, необхідні корективи виконані.

71. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що той факт, що позивачка на власний розсуд звернулась до іншого виконавця не доводить, що ФОП ОСОБА_3 були завдані їй збитки невиконанням чи неналежним виконанням договору.

72. За таких обставин апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачкою не доведено у встановленому законом порядку факту заподіяння їй збитків з боку ФОП ОСОБА_3 .

73. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним упостанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 910/8055/20, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі.

74. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявниці з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

75. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

76. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

77. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

78. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду