641/683/23 Про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем - 03.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: відокремлений підрозділ Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори, Харківська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Яцини В. Б.,

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій з урахуванням уточнень просила встановити факт її проживання однією сім`єю з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкодавцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала, що з 1998 року вона перебувала із ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах та проживала разом із ним і його сином ОСОБА_2 однією сім?єю у квартирі АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_2 .

Встановлення факту родинних відносин їй необхідне з метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Комінтернівський районний суд м. Харкова рішенням від 19 червня 2023 року заяву задовольнив. Встановив факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строком понад п`ять років, у період з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня його смерті.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення факту її проживання однією сім`єю із померлим ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнив. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 червня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовив.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована недоведеністю заявлених вимог. Враховуючи, що з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2, до звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою минуло менше 9 місяців, немає підстав уважати порушеним право Харківської міської ради на визнання спадщини відумерлою, а отже, спору про право не існує.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 26 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 644/5818/18, від 08 травня 2020 року у справі № 643/3240/17, від 30 березня 2020 року у справі № 755/7103/18, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19.

На обґрунтування касаційної скаргизазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір виходив із доведеності заявником факту проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш п`яти років до часу відкриття спадщини, у зв`язку із чим вона є спадкоємцем 4 черги. Суд дослідив і надав правову оцінку всім наданим нею письмовим доказам, показанням свідків, які пояснили та підтвердили факт її проживання однією сім`єю Із ОСОБА_2 з 1998 року до дня його смерті. Проте апеляційний суд здійснив переоцінку встановлених районним судом обставин та відмовив у задоволенні її заяви за апеляційною скаргою міської ради, яка не подавала заперечень на її заяву та не брала участі у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, після смерті якого відкрилася спадщина.

12 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори Хлистун О. В. від 19 грудня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_2, 1978 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт проживання однією сім`єю заявника з померлим ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), сформованою державним нотаріусом Хлистун О. В., від 12 липня 2022 року № 69442419 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

ОСОБА_1 звернулася до суду із цією заявою, вказуючи, що встановлення факту її проживання з 1998 року однією сім`єю з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 необхідне їй для отримання спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав доведеним факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строком понад п`ять років, у період з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня його смерті.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з недоведеності заявником своїх вимог. Разом із цим суд не врахував, що факт оскарження рішення місцевого суду заінтересованою особою - Харківською міською радою, доводи її апеляційної скарги, свідчить про існування спору про право. Пославшись на те, що від часу відкриття спадщини ще не минув рік, а тому Харківська міська рада не може порушувати питання про визнання спадщини відумерлою, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні скарги по суті заявлених вимог не звернувши уваги на те, що з моменту відкриття спадщини відповідно до статті 1277 ЦК України Харківська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна.

Ураховуючи наведене, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Частинами першою та другою статті 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із залишенням заяви про встановлення юридичного факту без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду з позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, невизнаними чи оспореними, із належним дотриманням норм цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України (1618-15) .