753/13774/22 Про розірвання договору про визначення місця проживання дитини - 03.04.2024 Прийняття

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року позов задоволено. Розірвано договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, укладений 12 грудня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 5539. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року касаційну скаргу адвоката Крепеля Д. І. як представника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року залишено без змін.

Переглядаючи зазначену справу в касаційному порядку, колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для розірвання договору про визначення місця проживання дитини. Суди виходили з того, що мати дитини протягом півроку з дня виїзду за межі України та протягом усього строку розгляду справи не довела до відома батька адресу місця проживання дитини, що є невиконанням нею умов укладеного між сторонами договору щодо письмового повідомлення позивача про точне місце знаходження дитини, що він як батько мав право знати. Саме по собі доведення до відома позивача факту виїзду за межі України з можливим зазначенням країни, до якої здійснено виїзд не свідчить про виконання умов укладеного між сторонами договору. Зміна місця проживання включає у себе зміну як постійного, так і тимчасового місця проживання, тому відповідно до пункту 2.1.1 договору відповідач була зобов`язана завчасно попереджати батька письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.

Колегія суддів вважала, що позивач у цій справі довів істотне порушення відповідачем умов договору, що не відповідає якнайкращим інтересам дитини, адже ОСОБА_2 перебуваючи на території Європейського союзу, де проживає і батько дитини, не повідомляла його про місце проживання сина, чим позбавила його можливості надати будь-яку допомогу та забезпечити свою дитину всім необхідним, що суперечить у першу чергу інтересам дитини. Тим більше, що в час коли на території України введено воєнний стан, а дитина маючи всі можливості знаходитися у безпеці поруч з батьком, була позбавлений цього.

Однак з висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погоджуємось з огляду на таке.

Установлено, що 12 грудня 2019 року між сторонами укладено договір про визначення місця проживання дитини, за умовами якого, зокрема, місце проживання дитини визначено місце проживання матері. Мати зобов`язується завчасно попереджати батька письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання. Батьки взаємно зобов`язуються своєчасно інформувати один одного про зміни соціально-побутових умов життя дитини, а також сумлінно виконувати умови договору.

Частина перша статті 141 СК України передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно частин 1-4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За умовами частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно умов частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на зміст припису абзацу першого вказаної частини інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 902/364/19).

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й сукупності інших умов: наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України введено воєнний стан.

Судами встановлено, що відповідачка змінила місце проживання дитини внаслідок збройної агресії російської федерації, вивезла дитину закордон.

У справі не доведено, що позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору про місце проживання дитини з матір`ю, окрім невчасного повідомлення відповідачкою про зміну місяця проживання дитини позивач не зазначає будь-які інші підстави для розірвання укладеного договору.

Вважаю, що у справі не доведене істотне порушення відповідачкою умов договору, а саме одночасної наявності сукупності перелічених вище чотирьох умов та відповідно підстав, з якими закон пов`язує настання певних наслідків у вигляді розірвання договору за рішенням суду, у розумінні положень статті 651 ЦК України. Певні проблеми з повідомленням позивача про зміну місця проживання дитини, допущені відповідачкою, не надавали підстав для висновку про розірвання договору про визначення місця проживання дитини, який сторони уклали, та який ними виконувався, а дитина була під опікою матері.