508/363/21 Про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради народних депутатів про надання земельної ділянки у приватну власність - 03.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області.

Позов мотивований тим, що рішенням ХІІІ сесії 21-го скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23 березня 1993 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га для організації селянського (фермерського) господарства. На підставі зазначеного рішення 01 квітня 1993 року він отримав державний акт на право приватної власності на землю, який було зареєстровано в Книзі реєстрації актів на право приватної власності на землю за № 138. У 2020 році земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер і 18 лютого 2020 року відділ

у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зареєстрував ділянку з кадастровим номером 5123555100:01:001:0351, площею 8,17 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Миколаївська селищна рада

(за межами населеного пункту), форма власності - приватна, документ що посвідчує право, - державний акт на право приватної власності на землю від 01 квітня 1993 року б/н.

Зазначав, що в травні 2021 року як відповідач у цивільній справі

№ 508/178/21 за позовом ОСОБА_2 до нього, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Миколаївська селищна рада Миколаївського району Одеської області, про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, визнання права приватної власності на земельну ділянку він отримав позовну заяву разом із матеріалами, доданими до неї. З-поміж інших документів було рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради від 23 вересня 1998 року "Про припинення права користування землею головою селянського (фермерського) господарства", яким на підставі статей 27, 29 ЗК України, Миколаївська селищна рада задовольнила прохання голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 і припинила право приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і право постійного користування земельною ділянкою площею 13,00 га ріллі, наданої йому із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради. Вилучену земельну ділянку площею 21,21 га ріллі перенесено до земель запасу Миколаївської селищної ради.

Позивач вказував, що оскаржуване рішення порушує його права як власника земельної ділянки, а також що воно прийняте з порушенням норм чинного на той момент ЗК України (2768-14) (в редакції 1990 року), оскільки своєї особистої згоди на вилучення у нього земельної ділянки він не надавав.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду

з цим позовом зазначав, що він не знав про існування оскаржуваного рішення. Вказував, що з 1993 року постійно і відкрито користується спірною земельною ділянкою, а про існування цього рішення йому стало відомо лише в травні 2021 року, коли він отримав позовну заяву разом із додатками

у справі № 508/178/21 за позовом ОСОБА_2 до нього, третя особа - Миколаївська селищна рада Миколаївського району Одеської області, про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, визнання права приватної власності на земельну ділянку.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 23 вересня

1998 року про припинення права приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і право постійного користування ділянкою площею 13,00 га ріллі, наданих ОСОБА_1 із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради, також просив поновити йому строк на звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 14 липня

2021 року до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 27 січня

2022 року ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду з цим позовом. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 23 вересня 1998 року "Про припинення право користування землею головою селянського (фермерського) господарства", яким припинено право приватної власності на земельну ділянку площею

8,21 га і право постійного користування землею площею 13,00 га ріллі, надану ОСОБА_1 із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що факт добровільної відмови ОСОБА_1 від земельної ділянки в судовому засіданні не встановлено. Відповідач не надав суду будь-яких підтвердних фактів, які свідчили б про наявність письмової чи усної заяви ОСОБА_1 про припинення права приватної власності і постійного користування спірною земельною ділянкою.

Щодо поновлення строку на звернення до суду з цим позовом суд зазначив, що ОСОБА_1 починаючи з 1993 року постійно і відкрито користується земельною ділянкою, а про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо лише в травні 2021 року, коли він отримав позовну заяву з додатками у справі № 508/178/21. Враховуючи наведене, суд визнав поважними причини пропуску позовної давності у спорі і поновив строк на подання позову за захистом цивільних прав.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 27 січня

2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності факту добровільної відмови ОСОБА_1 від земельної ділянки. Проте апеляційний суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від

21 березня 2023 року і залишити в силі рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 27 січня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що заяви від сторін і третьої особи про застосування позовної давності не надходило, а тому апеляційний суд

всупереч частині третій статті 267 ЦК України незаконно її застосував. Суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у зв?язку з пропуском строку позовної давності, суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги пояснення третьої особи. При цьому відповідач у справі з відповідною заявою не звертався.

Аргументи інших учасників справи

06 червня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Миколаївського районного суду Одеської області.

06 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Рішенням ХІІІ сесії 21-го скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23 березня 1993 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з копією державного акта на право приватної власності на землю б/н, виданого 01 квітня 1993 року Миколаївською селищною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 138, на підставі рішення ХІІІ сесії

21-го скликання Миколаївської селищної ради від 23 березня 1993 року

ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею

8,21 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Миколаївської селищної ради народних депутатів. Земельну ділянку передано для організації селянського (фермерського) господарства.

Згідно з копєю витягу з Державного земельного кадастру від 18 лютого

2020 року № НВ-5113785282020 відповідно до розділу "Загальні відомості про земельну ділянку": кадастровий номер земельної ділянки - 5123555100:01:001:0351; місце розташування - Одеська область, Миколаївський район, Миколаївська селищна рада (за межами населеного пункту); цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства; форма власності - приватна власність; площа земельної ділянки, гектарів - 8,1700; відповідно до розділу "Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки": інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 27 січня

2020 року, ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"; орган, який зареєстрував земельну ділянку, - відділ

у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області; дата державного реєстрації земельної ділянки - 18 лютого 2020 року; відповідно до розділу "Відомості про право власності/право постійного користування": вид права - право власності; прізвище, ім`я та по батькові - ОСОБА_1 ; документ, який є підставою для виникнення права, - рішення органу місцевого самоврядування, рішення ХІІІ сесії 21-го скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 23 березня 1993 року б/н; документ, що посвідчує

право, - державний акт від 01 квітня 1993 року Б/о.

З копії архівного витягу рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23 вересня 1998 року "Про припинення право користування земельною ділянкою головою селянського (фермерського) господарства" відомо, що, розглянувши заяву голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 про добровільну відмову від земельної ділянки площею 21,21 га ріллі, надані йому для ведення селянського (фермерського) господарства, з них в приватну власність 8,21 га та постійне користування 13,00 га на підставі статей 27, 29 ЗК України, Миколаївська селищна рада вирішила: задовольнити прохання голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 і припинити право приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і право постійного користування землею площею 13,00 га ріллі, наданої йому із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради (пункт 1 рішення). Вилучену земельну ділянку площею 21,21 га ріллі перенести до земель запасу Миколаївської селищної ради (пункт 2 рішення).

Згідно з копією відповіді відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20 травня 2021 року

№ 48/113-21, наданої на адвокатський запит ОСОБА_3, відповідно до даних програмного забезпечення Державного земельного кадастру 18 лютого

2020 року відділ у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зареєстрував земельну ділянку

з кадастровим номером 5123555100:01:001:0351, площею 8,17 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Миколаївська селищна рада (за межами населеного пункту). Земельну ділянку зареєстровано на підставі технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно

з наявними у відділі Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою і других примірників державних актів станом на 21 грудня 2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю від 02 квітня 1993 року № 138. Записів про вилучення земельної ділянки в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою

і других примірників державних актів немає. Також в державному фонді документації із землеустрою є проект землеустрою "Проект відводу земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств на території Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області" відповідно до якого ОСОБА_1 отримав земельну ділянку у власність. Додатково зазначено, що згідно з наявними у відділі відомостями станом на 31 грудня 2012 року за ОСОБА_2 зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю від

16 вересня 1999 року № 58, площею 8,21 га.

Згідно з копією архівного витягу з рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23 вересня 1998 року "Про заяву гр. ОСОБА_2 про виділення йому земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства" що Миколаївська селищна рада народних депутатів вирішила дати згоду на виділення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 21,21 га ріллі, із них 8,21 га -

в приватну власність і 13,00 га - у постійне користування, із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради (пункт 1 рішення). Землевпоряднику селищної ради доручено внести необхідні зміни в земельно-облікову документацію (пункт 2 рішення).

Відповідно до копії архівного витягу з рішення VI сесії ХХІІІ скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Одеської області від

30 червня 1999 року "Про проект відводу та надання земельних ділянок

гр. ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7 - жителям смт Миколаївка" Миколаївська районна рада вирішила затвердити проекти відводу земельних ділянок загальною площею 68,65 га

і надати їх громадянам для ведення селянських/фермерських господарств зокрема ОСОБА_2 - загальною площею 21,21 га ріллі, в тому числі

8,21 га в приватну власність та 13,00 га в постійне користування (пункт 1 рішення).

Згідно з копією державного акта на право приватної власності на землю

І-ОД № 068085, виданого 16 вересня 1999 року Миколаївською районною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 58, на підставі рішення VI сесії ХХІІІ скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 30 червня 1999 року за № 54 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею

8,21 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Миколаївської районної ради. Земельну ділянку передано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до довідки Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області від 01 вересня 2021 року № 02/02-16/1556 у власності

ОСОБА_1 з 1993 року згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 02 квітня 1993 року № 138 перебуває земельна ділянка площею 8,21 га, яка обробляється та використовується відповідно до екологічних норм і правил.

Згідно з відповіддю архівного відділу Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 20 вересня 2021 року № 16, наданою на виконання ухвали Миколаївського районного суду від 09 вересня 2021 року про витребування доказів, заяви ОСОБА_1 про добровільну відмову від земельної ділянки, як і будь-яких інших додатків у рішенні Миколаївської селищної ради народних депутатів ІІІ сесії ХХІІІ скликання від 23 вересня

1998 року "Про припинення права користування землею головою селянського (фермерського) господарства", немає.

Спірна земельна ділянка знаходиться між земельними ділянками, що належать батькам позивача: від В до Г- ОСОБА_8, від А до Д -

ОСОБА_9, які постійно обробляли свої земельні ділянки та володіли інформацією щодо стану суміжної земельної ділянки.

Після виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 21,21 га, -

із них 8,21 га - у приватну власність і 13,00 га - у постійне користування, із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради,

26 липня 1999 року Миколаївська селищна рада народних депутатів склала акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2, зі змісту якого відомо, що він був складений у присутності представників суміжних власників землі, в тому числі ОСОБА_9, ОСОБА_8, які є батьками позивача, тому позивач мав можливість дізнатися про обставини, пов`язані з припиненням його права власності на спірну земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_9 (суміжний землевласник згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки державного акта від 16 вересня 1999 року від Г до А).

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 14 грудня

2009 року у справі № 2-739/2009, яке набрало чинності 14 січня 2010 року, визнано за позивачем право власності на земельну ділянку площею 8,15 га (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку без серії та номера від 01 квітня 1993 року, виданий Миколаївською селищною радою Миколаївського району Одеської області), яка розташована на території Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області, що належала його батьку ОСОБА_9, в порядку спадкування за законом.

25 листопада 2013 року позивач здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, яку отримав у спадщину від батька ОСОБА_9, кадастровий номер 5123555100:01:001:0202. Згідно з кадастровим планом земельної ділянки 5123555100:01:001:0202 суміжним власником від А до Б є ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідає.

Предметом спору у цій справі є рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 23 вересня 1998 року про припинення права приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і права постійного користування земельною ділянкою площею 13,00 га ріллі, наданих ОСОБА_1 із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради.

За доводами позивача, оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування Миколаївська селищна рада на підставі статей 27, 29 ЗК України задовольнила прохання голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 і припинила право приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і право постійного користування землею площею 13,00 га ріллі, наданих йому із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради. Вилучену земельну ділянку площею 21,21 га ріллі перенесено до земель запасу Миколаївської селищної ради. Вказував, що оскаржуване рішення порушує його права як власника земельної ділянки, а також що воно прийняте всупереч нормам чинного на той момент ЗК України (2768-14) (в редакції 1990 року), оскільки своєї особистої згоди на вилучення у нього земельної ділянки він не надавав.

Отже, позовні вимоги заявлено позивачем, зокрема, з підстав порушення селищною радою норм ЗК України (2768-14) .

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому залучається до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними розуміють таких відповідачів, щодо яких суд під час розгляду справи встановив, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати відомості про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, залучена позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності відомостей про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

З огляду на це визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458 цс18), справа за позовом про визнання незаконним

і скасування рішення органу місцевого самоврядування залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Належними відповідачами у таких справах є особа, прав чи інтересів якої щодо відповідної земельної ділянки стосується оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, а також цей орган.

Із матеріалів справи відомо, що рішенням ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23 вересня 1998 року надано згоду на виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею

21,21 га ріллі, із них 8,21 га - в приватну власність і 13,00 га - у постійне користування, із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради.

Згідно з копією державного акта на право приватної власності на землю

І-ОД № 068085, виданого 16 вересня 1999 року Миколаївською районною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 58, на підставі рішення VI сесії ХХІІІ скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 30 червня 1999 року № 54 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею

8,21 га в межах згідно з планом.

Таким чином, установлено, що земельна ділянка площею 8,21 га знаходиться у власності ОСОБА_2, а земельна ділянка площею 13,00 га -

у його користуванні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на незаявлення позовних вимог до ОСОБА_2, який

є належним відповідачем у цій справі, суд позбавлений можливості вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення, оскільки без залучення належного відповідача позовні вимоги не можуть бути вирішені.

Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо підстав такої відмови, що не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення

у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскаржувана постанова Одеського апеляційного суду від 21 березня

2023 року підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням її в редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного судового рішення лише в мотивувальній частині, що не вплинуло на обсяг вирішених позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України суд касаційної інстанції не здійснює.