303/1735/22 Про скасування свідоцтва про право на спадщину та рішення про державну реєстрацію речових прав - 03.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник - адвокат Мельник Павло Петрович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2022 року у складі судді Куцкір Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Кожух О. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В., про скасування свідоцтва про право на спадщину та рішення про державну реєстрацію речових прав.

В обґрунтування позову посилалася на те, що у травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Івановецької сільської ради Мукачівського району про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2019 року у справі № 303/2816/19 позов задоволено, визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення у цій справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Зважаючи на скасоване судове рішення, яке було підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації речових прав, ОСОБА_1 вважає, що такі юридичні документи підлягають скасуванню.

Разом із тим, відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 50 від 10 січня 2020 року ОСОБА_2 є спадкоємцем частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

10 січня 2020 року приватним нотаріусом Попович В. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50606659 на житлового будинку, об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомості.

Позивачка вказує, що є донькою померлого ОСОБА_4 (який є рідним братом ОСОБА_3 ), тривалий часзареєстрована та проживає у спірному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Указаний будинок є єдиним місцем її проживання.

Вважає, що реєстрація права власності на житлового будинку за ОСОБА_2 унеможливлює подальше володіння та користування нею вказаним будинком, що порушує її майнові права.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину № 50 від 10 січня 2020 року, видане приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В.;

- визнати недійсним та скасувати рішення № 50606659 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 січня 2020 року, прийняте приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В., з вилученням такого запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачці ОСОБА_1 належить лише частка спірного будинку, яку вона успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_4, а інша частка будинку належала її дядькові ОСОБА_3, тобто батьку відповідача ОСОБА_2, тому зазначену частку мають право успадкувати особи, визначені статтями 1261- 1265 ЦК України, зокрема відповідач ОСОБА_2, який є сином померлого ОСОБА_3 .

При цьому суд зазначив, що позивачка є племінницею померлого ОСОБА_3 та, відповідно до вимог статей 1261- 1265 ЦК України, її родинні відносини не відносяться до жодної черги спадкування, тому спадкування відповідачем спадкового майна після смерті ОСОБА_3 не порушує її права та законні інтереси на спірне майно, у зв`язку із чим вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 листопада 2023 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник - адвокат Мельник П. П., на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 листопада 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

12 січня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Сабова І. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

16 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивачки та відповідача - ОСОБА_5, яка була власницею житлового будинку у АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого 10 жовтня 1990 року виконавчим комітетом Мукачівської районної ради Закарпатської області.

Після смерті ОСОБА_5 ніхто із спадкоємців заяв про прийняття спадщини не подавав, але, відповідно до довідки Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області№ 576/02-21 від 11 серпня 2017 року, станом на 11 грудня 1991 року у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, були зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_5 її сини: ОСОБА_4, 1955 року народження, та ОСОБА_3, 1969 року народження.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області № 408/02-27 від 09 червня 2017 року на день смерті ОСОБА_4 крім нього за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: дружина померлого - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, дочка померлого (позивачка) - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також рідний брат померлого - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2019 року ОСОБА_2 визначено додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 січня 2020 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В. видано свідоцтво про право на спадщину № 50, згідно якого ОСОБА_2 успадкував частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

10 січня 2020 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 50, виданого 10 січня 2019 року приватним нотаріусом Мукачівського РНО Попович В. В., за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 246523151 від 02 березня 2021 року. Підстава внесення запису - рішення № 50606659 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 січня 2020 року приватного нотаріуса Мукачівського РНО Попович В. В.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 16 серпня 1996 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка є племінницею померлого ОСОБА_3 та, відповідно до вимог статей 1261- 1265 ЦК України, її родинні відносини не відносяться до жодної черги спадкування, тому спадкування відповідачем спадкового майна після смерті ОСОБА_3 не порушує її права та законні інтереси на спірне майно, у зв`язку із чим вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

Частиною третьою статті 1266 ЦК України встановлено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Судами встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є племінницею спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і після смерті якого ОСОБА_2 успадкував частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Батько позивачки - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто до відкриття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 16 серпня 1996 року, тобто за адресою, де на момент своєї смерті був зареєстрований і спадкодавець ОСОБА_3 .

Доказів того, що позивачка ОСОБА_1 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заявила про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3, матеріали справи не містять.

При таких обставинах, на підставі частини третьої статті 1266 ЦК України, ОСОБА_1 має право, як племінниця спадкодавця, спадкувати ту частку спадщини після смерті ОСОБА_3, яка належала б за законом її батькові (братові спадкодавця) - ОСОБА_4, якби він був живим на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, апеляційний суд при апеляційному перегляді справи зробив необґрунтований висновок про те, що права позивачки ОСОБА_1 не порушені, оскільки у разі неприйняття спадщини відповідачем ОСОБА_2 саме вона за правом представлення одержує право на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Без встановлення вищевказаних обставин ухвалити у справі законне та обґрунтоване рішення неможливо.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи та, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.