495/8804/22 Про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини - 27.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у складі колегії суддів Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Воронцової Л. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Позов обґрунтовано тим, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 29 червня 2016 року до 18 грудня 2020 року. Від шлюбу вони мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якої відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, визначено за місцем проживання відповідачки.

Позивач зазначає, що він регулярно сплачує аліменти на дитину, заборгованості з їх сплати не має та постійно проявляє увагу і цікавиться життям дитини, яке йому не байдуже. Однак внаслідок непорозуміння з матір`ю дитини він позбавлений можливості спілкуватися з дитиною.

Позивач вказував, що наразі він має іншу сім`ю, тому бажає, щоб його дитина знала, що в неї є брат чи сестра. Житлово-побутові умови проживання його сім`ї відповідають санітарно-гігієнічним нормам, для забезпечення потреб дитини є всі умови, що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеним членами комісії Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. 31 жовтня 2022 року на його звернення до Органу опіки та піклування він отримав рішення виконавчого комітету Старокозацької сільської ради та висновок начальника служби у справах дітей про визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дочкою.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд:

1) зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 не чинити перешкоди у його спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та не чинити перешкоди у її вихованні;

2) визначити спосіб спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким чином:

- за попередньою домовленістю з матір`ю з 17 год п`ятниці до 17 год неділі, у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька: АДРЕСА_1, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

- за попередньою домовленістю з матір`ю супроводжувати дочку під час обстежень та лікування в медичних закладах, зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взаємно інформувати один одного про стан здоров`я дитини;

- рекомендувати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2023 року у складі судді Боярського О. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та не чинити перешкоди у її вихованні і спілкуванні.

Визначено спосіб спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким чином:

- за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 з 12 год суботи до 17 год неділі, у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька: АДРЕСА_1, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

- за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 супроводжувати дочку під час обстежень та лікування в медичних закладах.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що норми чинного законодавства визначають право дитини, яка розлучається з одним із батьків, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти. Результат судового розгляду цієї категорії справ має бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Між тим із батьків, хто проживає окремо, та дитиною повинен існувати постійний і систематичний контакт. Таке спілкування сприяє повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задовольняє життєво важливі потреби дитини. Місцевий суд послався на сукупність встановлених фактичних обставин, вік дитини, взяв до уваги більшу прихильність дитини до матері, та вважав, що визначений спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною сприятиме відновленню та розвитку довірливих взаємовідносин батька і дочки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 в частині визначення способу спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановлення способу спілкування батька з дочкою в суботу та неділю з 12 год до 17 год за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2023 року в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини змінено.

Визначено спосіб спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким чином: кожної суботи з 12 год до 17 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з урахуванням стану здоров`я дитини.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2023 року в частині позовних вимог про спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька: АДРЕСА_1, скасовано. В означеній частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2023 року в частині вимог позову про зобов`язання відповідачки не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог позову про зобов`язання відповідачки усунути перешкоди у спілкуванні батька з дочкою та не чинити перешкод у її вихованні і спілкуванні мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає закону та підлягає залишенню без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею слід враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку про необхідність визначення порядку побачень ОСОБА_1 з малолітньою дочкою, оскільки можливість їх повноцінного спілкуватися має бути забезпечена.

Проте апеляційний суд не погодився з визначеним судом першої інстанції порядком участі батька у вихованні і спілкуванні з малолітньою дочкою, оскільки такий порядок не відповідає найкращим інтересам дитини.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом їх спілкування кожної суботи з 12 год до 17 год із можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з урахуванням стану здоров`я дитини мотивована тим, що такий спосіб спілкування є більш доцільний за встановлених судами фактичних обставин справи, оскільки, на відміну від визначеного місцевим судом способу, не передбачає ночівлі дитини раз на тиждень у чужому будинку з малознайомими людьми, що допоможе уникнути надмірної тривожності, негативного впливу на емоційний стан дитини та завданню шкоди її психологічному здоров`ю. Апеляційний суд таким чином змінив визначений місцевим судом спосіб участі батька у вихованні дитини.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог позову щодо зустрічей батька з дитиною у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та їх спільного відпочинку в межах України мотивована тим, що такий спосіб задоволення вимог позивача є неконкретизованим, що призведе до суперечок між батьками дитини, зокрема з приводу визначення святкових днів, періоду відпочинку, літніх, зимових канікул, з огляду на ту обставину, що дитина є дошкільного віку, у зв`язку із цим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові. При цьому апеляційний суд зауважив, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати насамперед найкращим інтересам дитини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

09 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та залишити у силі рішення суду першої інстанції у частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з малолітньою дочкою таким чином: за попередньою домовленістю з матір`ю з 12 год суботи до 17 год неділі, у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька: АДРЕСА_1, за умови дотримання прав та інтересів дитини.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з малолітньою дочкою, тобто в тій частині свого рішення, якою частково змінено та частково скасовано рішення суду першої інстанції, вийшов за межі позовних вимог, що заборонено нормами процесуального права. Заявник не погоджується з висновком апеляційного суду в указаній частині про те, що ночівля дитини раз на тиждень у чужому будинку з малознайомими людьми негативного вплине на дитину, оскільки таке спілкування навпаки сприятиме розвитку комунікативних здібностей дочки. Висновки апеляційного суду в частині, яка оскаржується, не враховують висновку Органу опіки і піклування про визначення способу участі батька дитини в її вихованні. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в означеній частині визначив батьку занадто малий період часу для спілкування з дитиною, ніж той, що має мати дитини, хоча права батьків у такому випадку є рівними.

Постанова суду апеляційної інстанції не оскаржена в частині, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції. Тому в силу вимог статті 400 ЦПК України постанова апеляційного суду переглядається тільки в частині визначення способу участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.

Зазначає, що ОСОБА_1 не вказав на те, які норми права були неправильно застосовані апеляційним судом та не обґрунтував невідповідність висновків суду апеляційної інстанції тими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду, на які він послався. Заявниця категорично проти доводів позивача про можливість ночівлі її дитини за адресою його проживання, оскільки у цьому будинку є лише три кімнати, а мешкають у будинку п`ять людей. Заявниця зазначає, що зовсім не чинить перешкод батьку у спілкуванні з дитиною.

Заперечення заявниці проти ночівлі дитини в чужому будинку обумовлена віком дитини, який зміниться і коли дитина буде доросліша спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дочкою може бути переглянутий.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області цивільну справу № 495/8804/22.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи в частині, яка переглядається

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 червня 2016 року до 18 грудня 2020 року.

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 23 липня 2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 856.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 жовтня 2022 року у справі № 495/4386/22 місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено з матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2021 року у справі № 495/914/21 ОСОБА_1 сплачує на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2 000 грн до досягнення нею повноліття.

Заборгованість зі сплати аліментів відсутня, що підтверджено розрахунком у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 станом на 30 червня 2022 року.

Відповідно до характеристики позивача, наданої Старокозацькою сільською радою, ОСОБА_1 характеризується позитивно за місцем проживання, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

За довідкою від 20 липня 2022 року № 305, виданою Старокозацькою сільською радою, до складу сім`ї позивача ОСОБА_1 входять: дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, пасинок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідкою від 22 липня 2022 року № 145 військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.

Відповідно до акту обстеження умов проживання приватний будинок із присадибною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Всі умови створені в повному обсязі. Необхідна побутова техніка, меблі в наявності. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішенням виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області "Про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні з нею" затверджено висновок про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- за попередньою домовленістю з матір`ю з 17 год п`ятниці до 17 год неділі, у святкові дні та під час зимових і літніх канікул із правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька: АДРЕСА_1, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

- за попередньою домовленістю з матір`ю супроводжувати дочку під час обстежень та лікування в медичних закладах.

Суд першої інстанції, взявши до уваги рішення виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яким затверджено висновок про визначення способу участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею, визначив такий порядок участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 з 12 год суботи до 17 год неділі, у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

Суд апеляційної інстанції визначив такий порядок участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної суботи з 12 год до 17 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з урахуванням стану здоров`я дитини.

Апеляційний суд установив, що порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дочки, який не передбачає ночівлі дитини раз на тиждень в чужому будинку з малознайомими людьми допоможе уникнути надмірної тривожності, негативного впливу на емоційний стан дитини та завданню шкоди її психологічному здоров`ю, тобто буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції також установив, що порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дочки, який передбачає зустрічі батька з дитиною у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та їх спільного відпочинку в межах України є неконкретизований та може призвести до суперечок між батьками дитини, зокрема з приводу визначення святкових днів, періоду відпочинку, літніх, зимових канікул, з огляду на ту обставину, що дитина є дошкільного віку, тобто не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в частині визначення способу участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є прийнятними з огляду на таке.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Під час оцінки та визначення найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування, захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, провадження № 61-19210св20).

Також підлягають урахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції "Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька" від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації і, завдяки тривалому контакту батьків, ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

Такі висновки викладено і в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23).

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 жовтня 2022 року у справі № 495/4386/22 місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено з матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2 .

У справі, яка переглядається, суди встановили, що як мати, так і батько дитини належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дітей. Водночас між сторонами склалися стосунки, які унеможливили вирішення питання про фізичну опіку щодо їхньої спільної дитини в позасудовому порядку.

Суди фактично не розглядали можливість та доцільність застосування моделі спільної фізичної опіки над дітьми (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком), проте застосування такої моделі батьки не ініціювали.

Разом із тим запропонований позивачем (батьком) спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дочки, а саме: за попередньою домовленістю з матір`ю з 17 год п`ятниці до 17 год неділі, у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька, за умови дотримання прав та інтересів дитини, а також за попередньою домовленістю з матір`ю супроводжувати дочку під час обстежень та лікування в медичних закладах максимально наближений до згаданої вище моделі.

У справі, яка переглядається у касаційному порядку, дитина тривалий час проживає з матір`ю та має відповідні соціальні контакти за місцем проживання матері. Однак вочевидь дитина потребує і батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, пов`язаних із тимчасовою зміною звичного для неї місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту дитини з батьком має відбуватися у співпраці матері і батька, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість підтримання належного емоційного контакту між батьком та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини у цій справі не здобуто.

Визначення батьку можливого періоду для його участі у спілкуванні та вихованні дочки у цій справі спрямоване на повернення батька у життя і виховання дитини, яка потребує як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.

За статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини об`єктом (далі - ЄСПЛ) статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення ЄСПЛ у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У рішенні у справі "Терещенко проти України" від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20), ЄСПЛ вказав, що відповідні загальні принципи за статтею 8 Конвенції, які вимагають від національних органів влади встановлювати справедливий баланс між інтересами дитини та інтересами батьків і надавати особливого значення найкращим інтересам дитини під час вирішення спорів між батьками щодо доступу до дітей, узагальнені, серед інших джерел, в рішеннях у справах "Сахін проти Німеччини" [ВП] (Sahin v. Germany) [GC], заява № 30943/96, пункт 66, ЄСПЛ 2003VIII, і "Странд Лоббен та інші проти Норвегії" [ВП] (Strand Lobben and Others v. Norway) [GC], заява № 37283/13, пункти 202-207, від 10 вересня 2019 року. Суд уже встановлював порушення статті 8 Конвенції у справах, коли обмеження щодо періодичності та інших аспектів побачень заявників з їхніми дітьми були встановлені без належної оцінки всіх відповідних аспектів справи та відповідних інтересів (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Чінта проти Румунії" (Cinta v. Romania)(), заява № 3891/19, пункти 45-58, від 18 лютого 2020 року)).

У рішенні ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім права її батьків.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині, яка переглядається, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що спосіб спілкування батька з дитиною за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 з 12 год суботи до 17 год неділі, у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, в тому числі за адресою реєстрації місця проживання батька: АДРЕСА_1, за умови дотримання прав та інтересів дитини; за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 супроводжувати дочку під час обстежень та лікування в медичних закладах буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, а також відповідатиме можливості дитини сприймати піклування кожного з батьків про її здоров`я, фізичних та духовний розвиток, сприятиме моральному піднесенню дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в указаний спосіб.

Місцевий суд виходив із визначеного висновком органу опіки і піклування способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яким передбачена можливість батька спілкуватися з дитиною у визначений ним спосіб з урахуванням інтересів дитини та за згодою матері дитини.

Суд першої інстанції правильно вказав, що між тим із батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт, таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дітей. Крім того, на думку суду першої інстанції, дитина має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

З огляду на зазначене в частині позовних вимог ОСОБА_1, судове рішення щодо вирішення яких переглядається в касаційному порядку, а саме в частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дочкою, місцевий суд частково задовольнив указані вимоги ОСОБА_1 та визначив такий спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 з 12 год суботи до 17 год неділі, у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька: АДРЕСА_1, за умови дотримання прав та інтересів дитини; за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 супроводжувати дочку під час обстежень та лікування в медичних закладах.

Відмовляючи у частині позовних вимог, які фактично стосуються способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дочкою, починаючи з 17 год п`ятниці до 17 год неділі, суд першої інстанції зазначив про обтяжливість такого графіку як для самої дитини, так і для її матері, тому частково задовольнив позовні вимогами позивача в цій частині.

З такою позицією місцевого суду в частині задоволення його позову батько дитини погодився та не оскаржив визначений судом спосіб його участі у вихованні спілкуванні з дочкою. З таким способом відповідної участі батько погодився і під час касаційного розгляду цієї справи, виходячи зі змісту його касаційної скарги.

Натомість суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дочкою, визначаючи його кожної суботи з 12 год до 17 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з урахуванням стану здоров`я дитини, а також відмовляючи у задоволенні позовних вимог батька в іншій частині, не врахував наведених вище висновків та вимог закону, обмежившись вказівкою про те, що ночівля дитини в будинку за місцем проживання батька призведе до зміни обстановки, яка буде чужою для дитини.

Суд апеляційної інстанції обмежився вказівкою про згоду з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що запропонований батьком спосіб побачень з дитиною не відповідає її найкращим інтересам, оскільки, на думку колегії судів, може призвести дитину до надмірної тривожності, негативно вплинути на емоційний стан дитини, завдати шкоди її психологічному здоров`ю.

Апеляційний суд безпідставно (без посилання на будь-які належні та допустимі докази) указав, що встановлення зустрічей батька і дитини у святкові дні та під час зимових і літніх канікул із правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України є неконкретизований та призведе до суперечок між батьками дитини, а запропонований відповідачкою графік зустрічей батька з донькою два дні поспіль, щосуботи та неділі з 12 години до 17 години також є неприйнятним, оскільки має обтяжливий характер для дитини.

Проте апеляційний суд у цій частині не зазначив які помилки допустив суд першої інстанції, визначаючи батьку спосіб його участі у вихованні і спілкуванні з дочкою, та які недоліки щодо оцінки наданих учасниками справи доказів, а також обґрунтованості та законності, має рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував та не обґрунтував із посиланням на належні та допустимі докази свої висновки щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною за попередньою домовленістю з матір`ю з 12 год суботи до 17 год неділі та скасування рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_3 щодо способу спілкування його з дочкою у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька, не конкретизував чому визначений судом першої інстанції спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною не відповідатиме її інтересам у контексті забезпечення останній постійного, систематичного контакту з батьком з метою сприяння повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво важливих потреб дитини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо визначення способу участі у вихованні і спілкуванні батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дочкою кожної суботи з 12 год до 17 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з урахуванням стану здоров`я дитини помилково змінив рішення суду першої інстанції та помилково скасував рішення місцевого суду в частині позовних вимог щодо спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою у святкові дні та під час зимових і літніх канікул з правом спілкування та спільного відпочинку батька з дочкою в межах України, зокрема за адресою реєстрації місця проживання батька, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в означеній частині - залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дочкою - скасуванню із залишенням у силі в цій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2023 року.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з того, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на відповідачку.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Таким чином, судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання касаційної скарги, яка за наслідками касаційного розгляду справи задоволена повністю, підлягає стягненню на його користь із ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2023 року в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити в силі.