2-785/2009 Про поділ спільного майна подружжя - 27.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Дидинське" на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 рокув складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Якименко М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначала, що між нею та ОСОБА_2 09 лютого 1992 року був укладений шлюб.

Під час перебування у шлюбі сторони набули майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю, а саме:

- будинковолодіння АДРЕСА_1 ;

- майновий комплекс, розташований на АДРЕСА_2 .

Посилаючись на те, що сторони не досягли згоди щодо поділу спільного сумісного майна, ОСОБА_1 просила суд у порядку поділу майна:

- виділити у її приватну власність будинковолодіння АДРЕСА_1 ;

- виділити ОСОБА_2 у приватну власність майновий комплекс, розташований на АДРЕСА_2 .

Після зміни позовних вимог позивач просила суд:

- визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на майновий комплекс, який розташований на АДРЕСА_2 ;

- визнати договір купівлі-продажу зазначеного майнового комплексу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, дійсним;

- визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на зазначений майновий комплекс та поділити спільне майно подружжя.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, з метою врегулювання спору, сторони зробили спільну заяву про затвердження мирової угоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 14 серпня 2009 року Гайсинський районний суд Вінницької області затвердив мирову угоду між сторонами.

Визнав за ОСОБА_3 право приватної власності на майновий комплекс, розташований на АДРЕСА_2 .

Визнав договір купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого на АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, дійсним.

Визнав зазначений майновий комплекс спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Визнав за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 3/4 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/4 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_2 право приватної власності на майновий комплекс, розташований на АДРЕСА_2, який складається із: майстерні "А", а, а-1, а-2, а-3, а-4, а-5 площею 684,5 кв. м, електростанції "Д" - 62,6 кв. м, кузні - 162,9 кв. м, приміщення контори "Г" - 118,8 кв. м та складу - 312,5 кв. м.

Судові витрати залишив за сторонами.

Закрив провадження у цій справі.

Не погодившись із ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року, Фермерське господарство "Дидинське" (далі - ФГ "Дидинське") як особа, яка не брала участі у справі, 09 листопада 2023 року подало апеляційну скаргу, в якій, зокрема, просило суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, посилаючись на те, що ФГ "Дидинське" не було залучено до участі у справі, а суд вирішив питання про його права. Вказувало, що оскаржувану ухвалу фермерське господарство отримало 25 жовтня 2023 року.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 рокувизнав неповажними зазначені ФГ "Дидинське" підстави поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувану ухвалу заявник отримав 25 жовтня 2023 року, а апеляційну скаргу подав 09 листопада 2023 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 294 та частиною четвертою статті 295 ЦПК України (у редакції, чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) на апеляційне оскарження ухвали суду.

Крім того, суд зазначив, що, звертаючись з апеляційною скаргою, заявник помилково рахує строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній станом на час звернення з апеляційною скаргою) на апеляційне оскарження ухвали суду з дня отримання такої, оскільки в цьому випадку, при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, підлягає застосуванню саме пункт 13 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, у зв`язку із чим, відповідно до статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення), строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду складає п`ять днів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 січня 2024 року ФГ "Дидинське" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до обмеження доступу до правосуддя та унеможливило встановлення фактичних обставин справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що ФГ "Дидинське" не брало участі у справі, а оскаржувану ухвалу отримало лише 25 жовтня 2023 року.

Заявник зазначає, що членами ФГ "Дидинське" є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 . У зв`язку з військовою агресією російської федерації ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були мобілізовані до Збройних Сил України. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою похилого віку, з 17 жовтня 2023 року до 07 листопада 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з хворобою серця, тому не мав можливості подати апеляційну скаргу у встановлені законом строки.

Доводи інших учасників справи

У березні 2024 року ОСОБА_2 через адвоката Корченюка А. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Гайсинського районного суду Вінницької області.

У лютому 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

У серпні 2009 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою від 14 серпня 2009 року Гайсинський районний суд Вінницької області затвердив мирову угоду між сторонами. Закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (а. с. 29).

09 листопада 2023 року ФГ "Дидинське" як особа, яка не брала участі у справі, подало апеляційну скаргу на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року, в якій, зокрема, просило поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, посилаючись на те, що ФГ "Дидинське" не було залучено до участі у справі, а суд вирішив питання про його права. Вказувало, що оскаржувану ухвалу фермерське господарство отримало 25 жовтня 2023 року (а. с. 38-43).

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2023 року визнав неповажними підстави, зазначені ФГ "Дидинське" в апеляційній скарзі про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року. Апеляційну скаргу ФГ "Дидинське" залишив без руху, надавши заявнику строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - для усунення недоліків.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 14 серпня 2009 року, копію якого заявник отримав 25 жовтня 2023 року. Апеляційну скаргу ФГ "Дидинське" подало 09 листопада 2023 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 294 та частиною четвертою статті 295 ЦПК України (у редакції, чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) на апеляційне оскарження ухвали суду. Крім цього, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що, звертаючись з апеляційною скаргою, заявник відліковує строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України (в редакції, чинній станом на час звернення з апеляційною скаргою) на апеляційне оскарження ухвали суду, з дня отримання такої, проте в цьому випадку, при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, підлягає застосуванню саме пункт 13 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, у зв`язку із чим, в силу статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення), строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду складає п`ять днів.

24 листопада 2023 року ФГ "Дидинське" подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додало заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій зазначало інші причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції. Так, крім вже зазначених підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду в попередній заяві, заявник вказував на нову підставу поновлення, а саме, введення в Україні воєнного стану та мобілізацію членів ФГ "Дидинське", зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2023 року визнав неповажними підстави, зазначені ФГ "Дидинське" в заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року. Апеляційну скаргу ФГ "Дидинське" залишив без руху, надавши заявнику строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - для усунення недоліків (а. с. 99-101).

Суд визнав безпідставними доводи заявника щодо запровадження воєнного стану на території України, вказавши про те, що сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Заявник не вказав конкретних обставин, які б унеможливлювали подання апеляційної скарги або підтверджували наявність перешкод у поданні апеляційної скарги. Посилання у заяві на те, що двох членів ФГ "Дидинське" було мобілізовано, не можна вважати такими обставинами, оскільки членами ФГ "Дидинське", яких не мобілізували, залишилося ще двоє. Крім цього, заявник не надав належних та допустимих доказів, які підтверджували те, що вищезазначені обставини об`єктивно унеможливлювали вчасне подання апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали, 06 грудня 2023 року ФГ "Дидинське" надіслало до апеляційного суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій зазначило причини пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції. Так, крім вже зазначених підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду в попередніх заявах, заявник вказав на нову підставу поновлення, а саме, що ОСОБА_4, який є членом фермерського господарства, перебував на стаціонарному лікування в період з 17 жовтня 2023 року до 07 листопада 2023 року (а. с. 105-109).

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 року визнав неповажними зазначені ФГ "Дидинське" підстави поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Суд не прийняв доводи заявника про перебування його з 17 жовтня 2023 року до 07 листопада 2023 року на стаціонарному лікуванні, оскільки заявник, користуючись своїми процесуальними правами у зазначений період, а саме 19 жовтня 2023 року подавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а також, як стверджував ОСОБА_4, отримав 25 жовтня 2023 року оскаржувану ухвалу суду, що, відповідно, спростовує наявність непереборних обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу у визначений законом строк.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ФГ "Дидинське" посилалося на те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушуються його права як власника майнового комплексу, що є предметом спору між подружжям, а фермерське господарство при розгляді справи не було залучено. Також просило поновити строк на оскарження ухвали суду про затвердження мирової угоди, посилаючись на те, що фермерське господарство не було залучено до участі у справі, а ухвалу отримало лише 25 жовтня 2023 року.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 року визнав неповажними зазначені ФГ "Дидинське" підстави поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, суд зазначив, що, звертаючись з апеляційною скаргою, заявник помилково рахує строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній станом на час звернення з апеляційною скаргою) на апеляційне оскарження ухвали суду, з дня отримання такої, оскільки в цьому випадку, при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, підлягає застосуванню саме пункт 13 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, у зв`язку із чим, відповідно до статті 294 ЦПК України (в редакції, яка була чинній станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення), строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду складає п`ять днів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Оскаржувана ухвалу суду першої інстанції прийнята 14 серпня 2009 року, тобто до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (набрав чинності 15 грудня 2017 року).

Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України (1618-15) , можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), застосування правил, передбачених пунктом 13 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , щодо строків оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до 15 грудня 2017 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року підлягала оскарженню у порядку та строки, що діяли до набрання чинності ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Так, відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Частиною третьою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) було передбачено, що апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини четвертої статті 295 ЦПК України (у редакції, чинній станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційний суд встановив, що ФГ "Дидинське" не брало участі у розгляді справи судом першої інстанції, оскільки не було залучено до участі у справі, з матеріалами справи, що переглядається, голова ФГ "Дидинське" - ОСОБА_4 ознайомився та отримав копію оскаржуваної ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області 25 жовтня 2023 року.

З огляду на наведе, останнім днем строку для звернення ФГ "Дидинське" до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2009 року в цій справі є 30 жовтня 2023 року.

Проте заявник звернувся з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду 09 листопада 2023 року.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що, звернувшись з апеляційною скаргою 09 листопада 2023 року, ФГ "Дидинське" пропустило строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне провадження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

З огляду на те, що ФГ "Дидинське" не надало доказів на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги та заяв про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яким апеляційний суд, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, надав належну правову оцінку, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.