405/5236/20 Про позбавлення батьківських прав - 20.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2023 року у складі колегії суддів: Чельник О. І. Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

2. Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 29 березня 2017 року, який рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 жовтня 2018 року розірвано.

3. Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

4. Відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 вересня 2019 року у справі № 405/989/19, яке набрало законної сили,

а також висновку виконавчого комітету Кропивницької міської ради

від 14 червня 2019 року № 2933/49-05-24 за поданням Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, було вирішено питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком.

5. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 березня 2020 року у справі № 405/7608/20, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Додатковим рішенням у цій справі вирішено стягнути

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 2 000 грн до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, трьох років, починаючи з 18 січня 2019 року і до 21 травня 2020 року.

6. Позивач вказує, що ОСОБА_2 не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться станом здоров`я, не дбає про фізичний і духовний розвиток дитини, його підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на розвиток дитини, не спілкується

з дитиною в повному обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього стану дитини. Всі питання щодо виховання дитини він вирішує сам, без участі та підтримки відповідачки, малолітня дитина знаходиться повністю на його утриманні.

7. Аліменти ОСОБА_2 не сплачує та станом на липень 2020 року має заборгованість у розмірі 41 692,75 грн, у зв`язку з чим Кропивницьким відділом поліції ГУНП в Кіровоградській області 17 червня 2020 року зареєстроване кримінальне провадження № 12020120020004007 щодо злісного ухилення від сплати аліментів.

8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 квітня

2023 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що

ОСОБА_2 не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_5, не бере участь у його вихованні та утриманні, не вживавала заходів для виправлення ситуації, а отримавши відмову суду у визначенні місця проживання малолітнього сина з нею, рішення суду не оскаржила. Дитина знаходиться на утриманні батька.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.

12. Відмовляючи у позові, апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, оскільки позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини у випадку позбавлення матері батьківських прав, та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків щодо дитини. Сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. 03 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 липня

15. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21,

від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц, від 15 травня 2019 року

у справі № 661/2532/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18,

від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 713/63/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Вважає, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи, а доказам надана неправильна правова оцінка.

19. Апеляційний суд формально підійшов до вирішення питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки не врахував докази, на підтвердження того, що ОСОБА_2 продовжує ухилятися від виконання батьківських обов`язків.

20. Відповідачка лише одного разу відвідала дитячий садок, проте цей факт проігноровано судом апеляційної інстанції, а твердження суду про неодноразове звернення відповідачки до ДНЗ № 31 "Берізка" не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам.

21. Також судом апеляційної інстанції проігноровано як доказ довідку вихователя ДНЗ № 31 "Берізка".

22. Посилання відповідачки на те, що нібито позивач викрав у неї сина та не дозволяє їй з ним бачитися не підтверджене відповідними доказами.

23. Відповідачка не надала доказів на підтвердження вчинення нею дій, які б свідчили про бажання брати участь у вихованні та розвитку дитини,

а вчинення таких дій після ініціювання позову про позбавлення батьківських прав не доводить зміну її поведінки щодо дитини і прагнення здійснювати належне піклування про неї.

24. Спеціалістами управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради неодноразово роз`яснювалось ОСОБА_2 її батьківські права та обов`язки, порядок визначення способів участі у вихованні сина ОСОБА_5 та спілкуванні з ним, надавався перелік документів, необхідних для вирішення цього питання, проте необхідних документів ОСОБА_2 не надала, на неодноразові запрошення на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`являлась.

25. Суд апеляційної інстанції не мотивував належним чином відхилення висновку органу опіки та піклування.

26. Також апеляційним судом були проігноровані показання свідків, які були допитані під час судового розгляду та підтвердили, що вихованням та розвитком дитини займається позивач самостійно, йому допомагає дружина ОСОБА_6, яку малолітній ОСОБА_3 називає мамою. Натомість матір дитини ОСОБА_2 вони не бачили близько трьох років.

27. Представник ОСОБА_2 був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції лише один раз, що свідчить про незацікавленість та байдужість до розгляду справи сторони відповідачки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки апеляційний суд на підставі наявних у справі доказів дійшов правильного висновку про відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав.

29. Посилання в касаційній скарзі на те, що її представник був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції лише один раз не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

30. Апеляційний суд обґрунтовано не погодився з висновком органу опіки та піклування.

31. Натомість суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_1 був неодноразово засуджений за вчинення злочинів передбачених статтею 185 КК України, зокрема вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2012 року, вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2010 року.

32. У зв`язку зі створенням їй перешкод у спілкуванні з дитиною вона зверталася до Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, директора Державного навчального закладу № 31 "Березіка", Кропивницької міської ради.

Обставини справи, встановлені судами

33. Батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,

є ОСОБА_2 1996 року народження та ОСОБА_7 1991 року народження.

34. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 жовтня 2018 року у справі № 405/6089/18 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, розірвано.

35. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 вересня 2019 року у справі № 405/989/19 відмовлено у позові ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої сина ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з нею.

36. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 березня 2020 року у справі № 405/7608/20 із ОСОБА_2 стягнуто на користь

ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 січня 2019 року і до досягнення сином повноліття, тобто

до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Додатковим рішенням цього ж суду від 06 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання до досягнення ОСОБА_4 трьох років у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 18 січня 2018 року до 21 травня 2020 року.

37. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро), від 21 липня 2020 року № 216 станом на липень 2020 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 41 692,75 грн.

38. В Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 12020120020004007 щодо злісного ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів.

39. Відповідно до довідки навчального закладу № 31 (ясла-садок) "Берізка" із травня місяця 2019 року вихованням ОСОБА_9 займається батько. Хлопчик завжди доглянутий, охайно вдягнений, активний, життєрадісний, спілкується з однолітками та дорослими, розвивається згідно свого віку. Батько достатньо приділяє уваги вихованню та розвитку дитини. ОСОБА_2

у дитсадку не бачили.

40. Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4,

2017 року народження, зареєстрований за адресою проживання матері: АДРЕСА_1 .

41. Відповідно до довідки від 08 січня 2020 року № 106, виданої Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організації № 2", ОСОБА_2 та його син ОСОБА_4, 2017 року народження, проживають без реєстрації за адресою:

42. Згідно з висновком від 09 листопада 2021 року № 5852/49-05-24 орган опіки та піклування Кропивницької міської ради вважав доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сині ОСОБА_5, оскільки спеціалістами Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, їй неодноразово роз`яснювались її батьківські права та обов`язки, порядок визначення, спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_5 та спілкуванні з ним, надавався перелік документів, необхідних для вирішення цього питання. Однак, документів ОСОБА_2 не надала, на неодноразові запрошення на засідання комісії з питань захисту прав дитини для розгляду питання про доцільність позбавлення її батьківських прав щодо сина не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

43. Відповідно до характеристики з місця проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_1

від 09 грудня 2019 року та від 08 червня 2021 року, ОСОБА_2 проживає із малолітньою дочкою Віолетою та бабою. За період проживання виявила себе з позитивної сторони, допомагає сусідам, ввічлива. Приділяє належну увагу розвитку дочки, допомагає бабі. Скарг від сусідів не надходило. У пияцтві, сварках або бійках не помічена.

44. Згідно з актами обстеження квартири за адресою:

АДРЕСА_1 від 08 червня

2021 року та від 24 грудня 2019 року на предмет житлово-побутових умов ОСОБА_2 стан житла нормальний, кімнати сухі, світлі. У квартирі виконаний косметичний ремонт, є побутова техніка.

45. Відповідно до довідки Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України № 2139573500280270260 за обліками МВС громадянка ОСОБА_2 станом на 30 травня 2020 року до кримінальної відповідальності не притягується, незанятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

46. 17 березня 2021 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу - ОСОБА_10 .

47. Виконавчий комітет Кропивницької міської ради на звернення

від 03 грудня 2019 року № 5915/49-05-24 повідомив ОСОБА_2 про те, що згідно з частиною п`ятою статті 19 СК України до суду був наданий відповідний висновок органу опіки та піклування, який ґрунтується, у тому числі, на акті оцінки потреб від 11 квітня 2019 року № 445, виданому Кропивницьким міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, згідно з яким встановлено наявність складних життєвих обставин, ознаками яких є безвідповідальне батьківство. Разом з тим, відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї від 11 квітня 2019 року № 446 складні життєві обставини відсутні. За місцем проживання батька створені необхідні умови для розвитку дитини.

48. Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області листом від 17 грудня 2019 року № К-1332/04/25-2019 ОСОБА_2 роз`яснено, що законних підстав обмежувати її побачення з сином колишній чоловік не має, тому у випадку перешкоджання таким зустрічам рекомендовано звертатись до поліції.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

49. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

50. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

51. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

53. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

54. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (789-12) (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

55. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

56. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

57. Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

58. Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

59. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

60. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину

з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

61. Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду

з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

62. Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, ОСОБА_1 як підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 визначив те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про її стан здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи.

63. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

64. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

65. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року

у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

66. При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

67. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків

(див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18,

від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року

у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17,

від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

68. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

69. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

70. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду

від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року

у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року

у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

71. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

72. Апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості

з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

73. Верховний Суд враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив

з матір`ю сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.

74. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився

з цим висновком.

75. Апеляційний суд правильно звернув увагу, що фактично висновок про доцільність позбавлення матері батьківських прав ґрунтується на тому, що оскільки дитина проживає з батьком, його умови проживання є задовільними, тому дитині буде краще з ним, проте вказаний висновок не містить беззаперечних підстав для позбавлення матері батьківських прав відносно дитини. Висновок фактично ґрунтувався на рішенні комісії з питань захисту прав дитини від 13 жовтня 2021 року, яке судом першої інстанції не досліджено.

76. З цих підстав підлягають відхиленню доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не мотивував належним чином відхилення висновку органу опіки та піклування Кропивницької міської ради від 09 листопада

2021 року № 5852/49-05-24.

77. Матеріали справи містять звернення ОСОБА_2 до Кропивницької міської ради та її структурних підрозділів, органів Національної поліції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, адміністрації ДНЗ

№ 31 "Берізка" з приводу встановлення контакту із сином, який проживає

78. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи висновок районного суду про те, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 вересня

2019 року у справі № 3405/989/19 встановлено, що у сім`ї ОСОБА_2 наявні ознаки безвідповідального батьківства, проаналізував зміст наведеного рішення та з`ясував, що у вказаній справі судом факт безвідповідального батьківства ОСОБА_2 не встановлювався, натомість встановлено, що між батьками виник спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина, вирішуючи який, суд визнав за доцільне, залишити проживати дитину

з батьком, однак при цьому акцентував увагу на рівності прав обох батьків та наявності у ОСОБА_2 права на безперешкодне спілкування з дитиною.

79. Проаналізувавши наявні у справі докази, апеляційний суд встановив, що вона позитивно характеризується за місцем проживання, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, виховує малолітню дочку 2014 року народження.

80. Не є самостійною підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав факт наявності у неї заборгованості зі сплати аліментів та бажання нової дружини ОСОБА_1 усиновити малолітнього ОСОБА_9, про що позивач повідомив в апеляційному суді.

81. Судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно

і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

82. Апеляційний суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні з сином та з огляду на відсутність свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, дійшов правильного висновку про відмову в позові.

83. Позбавлення батьківських прав за встановлених судами обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.

84. Враховуючи наведене, узагальнені доводи позивача у касаційній скарзі про те, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання сина, самоусунулася від участі у його житті, а також про те, що відсутні докази невинуватості відповідачки у невиконанні нею своїх обов`язків

є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

85. Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо ігнорування апеляційним судом показань свідків, оскільки суд оцінив їх у сукупності

з іншими доказами у справі, надавши їм належну правову оцінку.

86. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо не дослідження доказів в частині ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки апеляційний суд належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно

і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.

87. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать узагальненим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21,

від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц, від 15 травня 2019 року

у справі № 661/2532/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18,

від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 713/63/17, на яку заявник посилався в касаційній скарзі.

88. Незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

89. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

90. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

91. Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

92. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

93. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

94. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.