235/101/21 Про визнання батьківства та стягнення аліментів - 20.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року у складі судді Черкез Д. Л., постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Кануріної О. Д., Гапонова А. В., ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та стягнення аліментів.

2. Позовна заява мотивована тим, що з 2002 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, у яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Оскільки, як зазначала позивачка, вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, то з метою отримання свідоцтва про народження дитини, вона вказала у ньому батьком дитини ОСОБА_4 .

3. Після цього продовжувала підтримувати близькі стосунки з відповідачем і у 2004 році вони зареєстрували шлюб, який розірвали 28 вересня 2005 року. 12 березня 2009 року вдруге зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_5 .

4. Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2011 року у справі № 2-1645/11 шлюб між ними було розірвано.

5. Протягом тривалого часу ОСОБА_2 не оспорював батьківства стосовно старшої дочки ОСОБА_6, вона, у свою чергу, називала його "батьком".

6. Проте, у 2020 році відповідач заявив, що не визнає себе батьком ОСОБА_6 .

7. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни до актового запису про народження № 342, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька від 30 липня 2003 року, де зазначити батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 лютого 2011 року і до досягнення дитиною відповідного віку; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму після досягнення вісімнадцятиріччя та до досягнення двадцяти трьох років у зв`язку з навчанням ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

8. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

9. Судові рішення мотивовані тим, що позивачка не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог. Зокрема, матеріали справи не містять висновку судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, за якими можливо встановити батьківство відповідача. Наявний висновок генетипоскопічного дослідження від 05 квітня 2021 року суд не прийняв як доказ, оскільки він складений не експертною установою та взагалі не експертом.

10. Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.

11. Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд виходив із того, що суд першої інстанції ухилився від обов`язку призначення експертизи у цій справі, зокрема, суд, встановивши, що визначена ним для проведення судової експертизи медична установа не є експертною установою, не вирішив питання щодо призначення експертизи у справі, проведення якої мав би доручити експертній установі, яка відповідно має повноваження на проведення такого дослідження. Іншим доказам у справі - показам свідків та документам, наданим позивачкою на підтвердження заявленого позову, суд також не надав належної оцінки.

12. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

13. Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14. Внесено зміни до актового запису від 30 липня 2003 року № 342, вчиненого Відділом реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька, про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вказавши у графі батько - " ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України".

15. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

16. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 січня 2023 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до 17 червня 2026 року.

17. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

18. Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявні підстави для визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та можливості відповідача надавати аліменти на утримання ОСОБА_3 .

19. Вирішуючи питання про розмір стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суди дійшли висновку, що справедливим та об`єктивним розміром аліментів, з урахуванням встановлених обставин, буде 1/6 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. При цьому судами також зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, а саме 1/4 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

20. ОСОБА_3 продовжує навчання на денній формі навчання за державним замовленням та потребує матеріальної допомоги, тому суди, врахувавши, що батьки зобов`язані у рівній мірі забезпечувати дитину усім необхідним та те, що для навчання позивачу необхідно нести витрати на забезпечення навчального процесу, придбання канцелярських товарів, харчування та інше, беручи до уваги, що навчання відбувається за денною формою навчання та на бюджетній основі, а також враховуючи, що відповідач має ще трьох малолітніх дітей, на утримання однієї з яких з відповідача вже стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини, суди вважали, що об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів буде 1/8 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

21. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення аліментів за минулий час, суди, з урахуванням положень статті 191 СК України, виходили із того, що відсутні докази того, що позивач у період з 08 лютого 2011 року по 11 січня 2021 року вживала заходи щодо одержання з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3, а відповідач вчиняв дії щодо ухилення від сплати таких аліментів.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

22. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

24. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення місцевого суду від 03 серпня 2023 року та постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року.

25. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на рішення місцевого суду від 03 серпня 2023 року та постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року.

27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року.

28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Щодо касаційної скарги на рішення місцевого суду від 03 серпня 2023 року та постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року

29. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу в частині на новий розгляд або ухвалити нове судове рішення.

30. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

31. Касаційна скарга мотивована тим, що в процесі розгляду справи суддя Черкез Д. Л. не повідомив її про прийняття заяви про збільшення позовних вимог та позбавив її права подати додаткові докази, які свідчать про ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання ОСОБА_3, які необхідно було подати лише після прийняття заяви про збільшення позовних вимог.

32. Вказує, що вона неодноразово зверталась до відповідача від дня народження дитини щодо сплати коштів на утримання дитини у вигляді аліментів, але відповідач вводив її в оману. Зазначає, що доказом того факту, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх отримати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, є пояснення, наведені у даній заяві, згідно частини першої статті 229 ЦПК України. Також у матеріалах справи є відповідні докази цього факту, а саме претензії, переписка тощо.

33. У додатках до заяви про збільшення позовних вимог вона надала докази того, що відповідач не сплачує аліменти та не сплачує будь-яких коштів на утримання своєї другої дитини ОСОБА_7 .

34. Посилається на те, що відповідач стверджував, що на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_8 та два сини ОСОБА_9 та ОСОБА_10, проте документів які б підтверджували шлюб із ОСОБА_8 ним не надано.

35. Також незгодна із висновками місцевого суду про те, що аліменти повинні сплачуватись з дня подання заяви про збільшення позовних вимог. Суд не врахував, що ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 червня 2021 року було закрито підготовче провадження у справі, тому вона в силі частини другої статті 49 ЦПК України не могла надати заяву про збільшення позовних вимог при первинному розгляді справи у зв`язку з недосягненням ОСОБА_3 18 років.

36. Також вказує, що суди попередніх інстанцій належним чином не вирішили питання щодо судових витрат.

Щодо касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 05 липня 2023 року

37. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

38. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, не дослідивши та не встановивши факту, що суд першої інстанції підмінив процесуальне рішення листами, якими повернув заяви про збільшення позовних вимог.

39. Вказує, що Листами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року № 3099/23-Вих/2/204/1155/23 та від 07 березня 2023 року № 5689/23-Вих/2/204/1155/23 їй повернуто заяви про збільшення позовних вимог щодо стягнення аліментів.

40. Вказує, що вона востаннє направила до місцевого суду заяву про збільшення позовних вимог 16 березня 2023 року, проте жодного процесуального судового рішення винесено не було.

41. Ухвалою апеляційного суду від 05 липня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження стосовно її вимоги скасувати рішення, прийняті в листі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року та в листі цього суду від 07 березня 2023 року.

42. Посилається на те, що апеляційний суд вказав, що ненаділений повноваженнями на розгляд листів суду, які не є процесуальними документами та не підлягають оскарженню в розумінні положень статті 352 ЦПК України.

43. Вважає, що апеляційний суд протиправно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Щодо касаційних скарг на ухвали апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та від 27 грудня 2023 року

44. Касаційна скарга мотивована тим, що 04 грудня 2023 року вона звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме встановити факт ухилення відповідача від сплати аліментів.

45. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

46. Також, 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, просила здійснити розподіл судових витрат, понесених нею у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

47. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

48. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її заяв про ухвалення додаткових рішень, оскільки нею надано докази на підтвердження підстав ухвалення додаткових рішень, які апеляційним судом не враховано.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

49. 17 червня 2003 року у ОСОБА_11 ОСОБА_3 народилася дочка - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька від 01 серпня 2003 року, актовий запис № 342. Відомості про батька дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, були внесені до актового запису про народження зі слів матері на підставі її заяви, тобто запис про батька вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України (а. с. 9, т. 1).

50. У 2004 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який було розірвано 28 вересня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданим 28 вересня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька (а. с. 6, т. 1).

51. 12 березня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вдруге зареєстрували шлюб, і цього не оспорюють сторони.

52. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки та відповідача народилася дочка - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 879 (а. с. 10, т. 1).

53. Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2011 року у справі № 2-1645/11 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 7-8, т. 1).

54. З листа Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 19/10/2/2-25347-20 від 27 жовтня 2020 року вбачається, що судову молекулярно-генетичну експертизу з установлення біологічного батьківства відносно дитини з використанням біологічних зразків родичів особи, яка заявлена біологічним батьком, але зразки якої не надані для проведення зазначеної експертизи, в установах Експертної служби МВС України не проводять (а. с. 9, т. 2).

55. Подібні відповіді надані у відповідь на запити ОСОБА_1 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а. с. 9зв, 10зв, 11-11зв, 12, т. 2).

56. За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2021 року призначено судово-генетичну експертизу, виконання якої доручено Медико-генетичному центру "Мама-Папа", на вирішення якої поставлене наступне питання: Чи мають ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, спільного батька (а. с. 74, т. 1).

57. Згідно з висновком генотипоскопічного дослідження № 29850 від 05 квітня 2021 року, складеним Медико-генетичним центром "Мама-Папа", ґрунтуючись на результатах, отриманих при аналізі індивідуалізуючих маркерів Х-хромосоми, ймовірність того, що донор зразка передбачувана сестра " ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3" і донор зразка передбачувана сестра " ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6" є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,999999%, оскільки у них виявлено збіг алелів умовно батьківського походження по всіх 12 проаналізованих STR-локусах. Ймовірність спорідненості в 422127000000 разів вища, ніж у випадкових людей загальної популяції (а. с. 105-122, т. 1).

58. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 51-51зв, т. 4).

59. У довідці форми ОК-7 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України вбачається, що дохід ОСОБА_2 у 2020 році склав 7 200,00 грн, у 2021 році - 42 700,00 грн, у 2022 році - 13 000,00 грн (а. с. 219, т. 3).

60. З рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2011 року по справі №2-2016/11 вбачається, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дитини, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 серпня 2011 року.

61. Відповідно до свідоцтв про народження відповідач ОСОБА_2 є батьком ще двох дітей, матір`ю яких є ОСОБА_8, а саме: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 215, 216, т. 3).

62. З довідки № 112 від 01 березня 2023 року, виданої Горлівським інститутом іноземних мов Державного вищого навчального закладу "Донбаський державний педагогічний університет", вбачається, що ОСОБА_3 дійсно є здобувачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти ІІІ курсу факультету романо-германських мов денної форми здобуття освіти (бюджет), термін навчання в інституті - з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року (а. с. 247, т. 3).

63. До справи долучено фотознімки сторін та ОСОБА_3 (а. с. 27зв - 29, 166зв - 186, том 2).

64. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження в частині оскарження листа Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 3099/23-вих/2/204/1155/23 від 08 лютого 2023 року та листа Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 5689/23-вих/2/204/1155/23 від 07 березня 2023 року.

65. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

66. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Позиція Верховного Суду

67. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

68. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

69. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

70. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

71. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

72. З матеріалів вказаної касаційної скарги вбачається, що заявник оскаржує судові рішення лише в частині вирішення судами питання щодо стягнення аліментів.

73. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

74. Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

75. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

76. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

77. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

78. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

79. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

80. Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

81. У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) роз`яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини

і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

82. Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

83. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

84. Під час розгляду справи судами встановлено, що відповідач перебуває в працездатному віці, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 .

85. При цьому судами враховано, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Будьоновського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2011 року у справі № 2-2016/11 стягуються аліменти на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, у розмірі 1/3 часини з усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дитини, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 серпня 2011 року.

86. Також судами встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ще двох дітей, матір`ю яких є ОСОБА_8, а саме: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 . Наведене підтверджується копіями свідоцтв про народження (т. 3, а. с. 215-216).

87. Колегія суддів відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на те, що вказані відомості щодо наявності дітей є спотвореними даними щодо батьківства відповідача, оскільки такі твердження ОСОБА_1 не підтверджені жодними доказами.

88. Врахувавши наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, оскільки судами правомірно враховано наявність у ОСОБА_2 двох дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, матір`ю яких є ОСОБА_8, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, на утримання якої вже стягуються аліменти згідно рішення суду.

89. При цьому судами враховано положення статті 191 СК України та визначено період стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 починаючи з 11 січня 2021 року (день звернення до суду із позовом) по 17 червня 2021 року, тобто до досягнення дитиною повноліття.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила суд також стягнути аліменти за минулий час, а саме з 08 лютого 2011 року до дати пред`явлення позову.

90. Відповідно до статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

91. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині.

92. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

93. Встановивши, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а останній ухилявся від їх сплати, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

94. Наведені у касаційній скарзі доводи в указаній частині зводяться до незгоди з висновками суду щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

95. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суддя місцевого суду не повідомив її про прийняття заяви про збільшення позовних вимог та позбавив її права подати додаткові докази, які свідчать про ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання ОСОБА_3, які необхідно було подати лише після прийняття заяви про збільшення позовних вимог, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки заявником ніяким чином не обґрунтовано не можливість подання таких доказів до прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог. Крім того, під час розгляду справи судами надано оцінки усім поданим ОСОБА_1 доказам на підтвердження своїх позовних вимог.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню ОСОБА_3, яка продовжує навчання

96. Згідно зі статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу.

97. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

98. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

99. У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

100. Судами встановлено, що ОСОБА_3 є здобувачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти ІІІ курсу факультету романо-германських мов денної форми здобуття освіти (бюджет), термін навчання в інституті - з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року, що підтверджується довідкою від 01 березня 2023 року № 112, виданої Горлівським інститутом іноземних мов Державного вищого навчального закладу "Донбаський державний педагогічний університет" (т. 3, а. с. 247).

101. Отже, суди дійшли правомірного висновку, що ОСОБА_3 продовжує навчання на денній формі навчання за державним замовленням й, відповідно, потребує матеріальної допомоги.

102. У частині першій статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

103. З урахуванням того, що обставини щодо визначення розміру аліментів, передбачених статтею 182 ЦПК України, досліджувались судами під час вирішення питання щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини й, відповідно, враховуються піл час вирішення питання щодо стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця в указаній частині позовних вимог.

104. Судами обґрунтовано визначено період за який має стягуватись аліменти на дитину, яка продовжує навчання, саме з 26 січня 2023 року (з часу подання першої заяви про збільшення позовних вимог) і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до 17 червня 2026 року.

105. Колегія суддів відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на те, що вона була позбавлена можливості подати до суду заяву про збільшення позовних вимог при первинному розгляді справи місцевим судом, у зв`язку з недосягненням ОСОБА_3 вісімнадцятирічного віку. При цьому заявник також із цього приводу посилається на те, що ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 червня 2021 закрито підготовче провадження у справі, що унеможливило подання відповідної заяви.

106. З матеріалів справи вбачається наступне.

107. 11 січня 2021 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, а 15 січня 2021 року відкрито провадження у справі.

108. Ухвалою місцевого суду від 18 березня 2021 року поновлено провадження у справі після проведення експертизи, призначено підготовче засідання на 09 червня 2021 року.

109. 08 червня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій, серед іншого, просила суд розглядати справу без її участі.

110. Ухвалою місцевого суду від 09 червня 2021 року закрито підготовче провадження.

111. 17 червня 2021 року ОСОБА_3 виповнилось 18 років.

112. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

113. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

114. Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не була позбавлена права подати до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, проте таким правом не скористалась. При цьому, відхиляючи вказані доводи касаційної скарги, судом враховано, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2020 року є здобувачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.

115. Доводи касаційної скарги про те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що питання щодо відводу головуючому судді суду першої інстанції вирішувалось у визначеному ЦПК України (1618-15) порядку.

Щодо касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 05 липня 2023 року

116. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, прийняті в листі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року № 3099/23-вих/2/204/1155/23 та в листі від 07 березня 2023 року № 5689/23-вих/2/204/1155/23, просила їх скасувати та постановити ухвалу, у якій задовольнити прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 16 березня 2023 року (т. 4, а. с. 184-189; 194-198).

117. Ухвалою апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

118. Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд виходив із того, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою встановлено, що апелянт в прохальній частині апеляційної скарги просить скасувати рішення прийняті в листі Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 3099/23-вих/2/204/1155/23 від 08 лютого 2023 року та в листі Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 5689/23-вих/2/204/1155/23 від 07 березня 2023 року.

119. З матеріалів справи вбачається, що усною протокольною ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року та усною протокольною ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року на підставі частини п`ятої статті 49 ЦПК України та частини сьомої статті 43 ЦПК України повернуто заяви про збільшення позовних вимог, що підтверджується протоколами судового засідання від 08 лютого 2023 року (т. 3, а. с. 149) та від 07 березня 2023 року (т. 3, а. с. 203-204).

120. Таким чином, апеляційний суд зазначив, що заявнику необхідно уточнити, які саме судові рішення вона оскаржує.

121. На виконання вимог ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 подано до суду заяву, у якій просила апеляційний суд:

- Рішення, прийняті в усній протокольній ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року та в усній протокольній ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року скасувати.

- Рішення, прийняті в листі Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 3099/23-вих/2/204/1155/23 від 08 лютого 2023 року та в листі Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 5689/23-вих/2/204/1155/23 від 07 березня 2023 року скасувати.

- Постановити ухвалу, в якій задовольнити прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 16 березня 2023 року (т. 4, а. с. 209-205).

122. Ухвалами апеляційного суду від 05 липня 2023 року відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року та ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року.

123. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження в частині оскарження листа Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 3099/23-вих/2/204/1155/23 від 08 лютого 2023 року та листа Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 5689/23-вих/2/204/1155/23 від 07 березня 2023 року.

124. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що апеляційний суд не наділений повноваженнями на розгляд листів суду, які не є процесуальними документами та не підлягають оскарженню в розумінні положень статті 352 ЦПК України.

125. Постановами апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено, ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року та від 07 березня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

126. Отже, з наведеного вбачається, що судовими рішеннями апеляційного суду скасовано ухвали місцевого суду, якими ОСОБА_1 повернуто заяви про збільшення позовних вимог. Тобто судові рішення, за якими було заявнику повернуто процесуальні документи, безпосередньо були предметом апеляційного перегляду.

127. Натомість посилання заявника на неправомірну відмову у відкритті апеляційного провадження на рішення, викладені в листі Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 3099/23-вих/2/204/1155/23 від 08 лютого 2023 року та листі Красногвадійського районного суду м. Дніпропетровська № 5689/23-вих/2/204/1155/23 від 07 березня 2023 року, є безпідставними, оскільки такі не є процесуальними документами в розумінні ЦПК України (1618-15) , а є супровідними листами, у яких вказано адресата отримувача та документи, які йому направляються.

128. Крім того, статтею 259 ЦПК України передбачено можливість суду постановити ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати.

129. При цьому колегія суддів відхиляє посилання заявник на необізнаність постановлення судом вказаних ухвал, оскільки, подаючи заяви про збільшення позовних вимог, заявник подавала заяви про розгляд справи за її відсутності.

Щодо касаційних скарг на ухвали апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та від 27 грудня 2023 року

130. У грудні 2023 року заявник звернулась до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якому просила встановити факт ухилення відповідача від сплати аліментів ОСОБА_3 .

131. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

132. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

133. Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

134. Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

135. Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання та вимоги, що не досліджувалися в судовому засіданні.

136. За результатами розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, серед іншого, стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини, аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання, проте відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення аліментів за минулий період.

137. При цьому суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів за минулий період, виходили з недоведеності позовних вимог.

138. Із заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що заявник просить встановити факт ухилення відповідача від сплати аліментів, разом із тим, наведені обставини ОСОБА_1 мала доводити під час розгляду справи по суті вирішення спору, яким надана належна оцінка.

139. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення на підставі заяви, поданої ОСОБА_1 .

140. Також у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь судовий збір, сплачений в суді першої інстанції, апеляційній та касаційній інстанцій.

141. В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначено, що позивачкою було, окрім сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн у першій інстанції, сплачено судовий збір 1 362,00 грн в апеляційній інстанції та сплачено судовий збір 1 816,00 грн в касаційній судовій інстанції, які не було стягнуто з ОСОБА_2 .

142. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення виходив із того, що заявник оскаржувала рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року лише в частині спору про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 та була звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

143. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 постановою суду апеляційної інстанції залишено без задоволення, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у Дніпровському апеляційному суді не вбачається, оскільки рішення суду першої інстанції не було скасовано або змінено.

144. Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду щодо відсутності підстави для ухвалення додаткового рішення апеляційним судом, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково місцевим судом, який за результатами розгляду справи відповідно до статті 141 ЦПК України мав вирішити питання щодо судових витрат, понесених сторонами.

145. Разом із тим, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до місцевого суду із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення.

146. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

147. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

148. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

149. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року залишити без змін.