Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Марченко Л.М.,

при секретарі Кривошеєнко О.В.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1, діючої за довіреністю,

відповідачки ОСОБА_2,

представника відповідачки ОСОБА_3, діючої за договором,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки недійсним, визнання права власності на жилий будинок та земельну ділянку, -

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (третя особа – Перша Краматорська державна нотаріальна контора) про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки недійсним, визнання права власності на жилий будинок та земельну ділянку.

Ухвалою суду від 28.10.2009 року третя особа – Перша Краматорська державна нотаріальна контора виключена зі складу учасників по справі.

Згідно позову, з 1960 року позивачка ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 Під час шлюбу на ім’я чоловіка ними був придбаний жилий будинок АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 18.08.1961 року. Пізніше 06.03.1995 року чоловік ОСОБА_5 подарував своїй дружині позивачці ОСОБА_4 вказаний жилий будинок та у 1999 році остання отримала державний акт про право власності на землю за цією адресою. В результаті тяжкої хвороби ІНФОРМАЦІЯ_2чоловік позивачки помер. Через декілька днів до позивачки приїхала відповідачка ОСОБА_2, яка доводиться дальньою родичкою померлого чоловіка. Остання запропонувала позивачці допомогу в житті та побуті та схилила її до укладення договору довічного утримання, за яким до неї відходило домоволодіння по АДРЕСА_1 у м.Краматорську. Відповідачка ОСОБА_2, скориставшись похилим віком позивачки – 72 роки; безпорадністю внаслідок тяжких хронічних захворювань, зокрема хворобою очей, серця, атеросклеротичним кардіосклерозом з гіпертензією; тяжким психологічним станом, викликаним смертю чоловіка ОСОБА_5, вже через місяць після поховання останнього, супроводила позивачку до нотаріальної контори, де 31.03.2009 року була складена та зареєстрована угода. Про події в нотаріальній конторі позивачка майже не пам’ятає, який договір вона підписувала вона не розуміла, оскільки погано себе почувала та проходила курс медикаментозного лікування, однак довіряла відповідачці та вважала, що відповідно до домовленості підписує договір довічного утримання, копія якого їй видана не була. Після укладення договору відповідачка з родиною переїхала до будинку по АДРЕСА_1 у м.Краматорську та протягом місяця доглядала за позивачкою, надавала допомогу в побуті. Однак в подальшому відповідачка та члени її родини змінили своє ставлення, стали дорікати та ображати позивачку, чинити перешкоди в користуванні гаражем, підвалом, де зберігалися речі та продукти харчування, що викликало у позивачки сумніви щодо відповідності укладеного нею правочину. 01.07.2009 року вона звернулася до нотаріальної контори з приводу видачі їй копії договору, в чому їй було відмовлено, однак з листа нотаріуса вбачалося, що 31.03.2009 року був фактично укладений договір купівлі-продажу. Копію вказаного договору позивачка змогла отримати за адвокатським запитом разом з відповіддю Краматорського БТІ. Позивачка просить суд визнати договір від 31.03.2009 року купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у м.Краматорську, недійсним, оскільки укладання цього договору не відповідала її внутрішній волі, відчужувати чужій людині власне житло у неї наміру не було, іншого житла вона не має; грошові кошти за договором їй передані не були; відповідачка ввела її в оману відносно виду договору, оскільки запевнила, що між ними укладається договір довічного утримання, а також скористалася її безпорадністю внаслідок тяжких сімейних подій та стану здоров’я, що перешкоджало їй в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними. З наведених підстав позивачка просить суд визнати договір від 31.03.2009 року недійсним та поновити її право власності на домоволодіння.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4, а також її представники ОСОБА_1, ОСОБА_6, підтримали позов та просили його задовольнити.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та показала, що померлий чоловік позивачки приходився їй дядею, у зв’язку з чим вона добре знала подружжя ОСОБА_4. Біля двадцяти років вона прожила у м.Краматорську, останній час мешкала у м.Макіївка та бажала повернутися до м.Краматорську, у зв’язку з чим планувала придбати тут будинок. В грудні 2008 року вона отримала пропозицію від ОСОБА_7 щодо купівлі їх будинку АДРЕСА_2. Однак у січні 2009 року така пропозиція надійшла від ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_5 страждав на онкологічне захворювання та усвідомлював наближення смерті, у випадку якої позивачка ОСОБА_4 планувала переїхали жити до своєї онуки до м.Горняк. У зв’язку з такою домовленістю, після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, вона та позивачка 31.03.2009 року звернулися до Першої Краматорської державної нотаріальної контори, де уклали договір купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки. Обумовлені договором гроші в сумі 166258 грн. були передані позивачці, що підтверджується змістом договору купівлі-продажу, який підписала позивачка. Домовленості з приводу укладення договору довічного утримання у них не було. Вважає, що позивачка добре розуміла суть договору та свідомо його підписала, в цей момент на здоров’я не скаржилася та її стан не викликав сумнівів у нотаріуса. Висновки амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно стану ОСОБА_4 на момент угоди вважає необґрунтованими, в медичній картці позивачки вбачає дописку, яка ставить під сумнів виводи експертизи. З огляду на вказане просить в позові відмовити.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 підтримала заперечення своєї довірительниці та просила в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, свідків:

- ОСОБА_8, яка показала, що є кумою позивачки ОСОБА_4, у зв’язку з чим часто бувала у неї в гостях. В одне з відвідувань була свідком розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в ході якого остання пропонувала доглядати за позивачкою та з цього приводу укласти відповідний договір. Після смерті чоловіка позивачки між сторонами був укладений який-то договір, як вважала сама ОСОБА_4 – договір довічного утримання, оскільки й сама відповідачка ставилася до неї добре, допомагала в побуті. Приблизно через місяць між ними стали виникати непорозуміння, позивачка скаржилася на погане ставлення чоловіка відповідачки, на те, що її позбавили усяких прав, а потім взагалі залишили одну в домоволодінні. Через деякий час завдяки допомоги адвоката стало відомо, що фактично був укладений договір купівлі-продажу, хоча такого наміру позивачка ніколи не висловлювала та залишати будинок, кудись переїжати не бажала. Про те, що відповідачка підшукувала будинок по вул.Можайського для купівлі їй нічого не відомо,

- ОСОБА_9, яка показала, що є онукою позивачки ОСОБА_4 Стосунки добрі. В 2008 році навчалася у м.Слов’янську, у зв’язку з чим на вихідних відвідувала бабусю. У 2009 році графік її навчання змінився, стала бувати рідше. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід ОСОБА_5 Відповідачку ОСОБА_2 побачила перший раз на похоронах, другий раз на відмічанні сорока днів. Про угоду між сторонами відомо не було, поки наприкінці квітня 2009 року позивачка не призналася, що була з ОСОБА_2 у нотаріуса та підписала який-то договір, за яким ОСОБА_2 повинна допомагати їй та доглядати за нею, однак остання своє відношення змінила, ображає її, не турбується, дорікає, що вона не господарка більше. Про договір купівлі-продажу ніколи мови не заходило та про його існування дізналися лише у липні 2009 року з відповіді нотаріуса. Однак бабуся ніколи не висказувала наміру продати домоволодіння, а також не збиралася кудись переїхати, оскільки в цьому місті поховані її батьки, чоловік та син. Як відомо ніяких грошей позивачка від відповідачки не отримувала. Ніяких дорогих дарунків бабуся після смерті чоловіка їй не робила, окрім переданої копилки з грошима накопленими дідусем для неї (онуки), на які вона купила собі золоту обручку. Двічі протягом 2009 року вивозила з дозволу бабусі власні речі, кухонний сервіс, якій подарувала їй ОСОБА_4, та також речі своєї матері, яка їх там зберігала. Заходів по перевезенню позивачки та її речей не вчинялося та наміру такого не було,

- ОСОБА_10, яка показала, що тривалий час приблизно з 1975 року знала ОСОБА_4 по сусідству та по роботі. Відносини добрі. Через поганий зір ОСОБА_4, вона допомагала останній, возила її на своєму автомобілі до банківській установи для переоформлення депозитних вкладів, була в курсі їх життя. За життя чоловік позивачки ОСОБА_5 був доброї думки відносно племінниці ОСОБА_2 та бажав щоб остання піклувалася про ОСОБА_4 після його смерті. Коли після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_2 запропонувала позивачці догляд, остання, маючі поганий зір, багато хвороб та маючі потребу в догляді, а також виконуючі побажання чоловіка, погодилася на це та вважала, що саме з цього приводу був укладений між ними нотаріальний договір. Зазначене вона (свідок) знає напевно, оскільки особисто разом зі сторонами їздила до нотаріальної контори в день угоди, однак до кабінету нотаріуса не заходила. Який конкретно договір був в цей день укладено їй не відомо, однак намір позивачка мала на довічне утримання. Приблизно через місяць після угоди позивачка скаржилася їй на погане ставлення відповідачки та її чоловіка до неї та була розгублена з цього приводу. В подальшому з’ясувалося, що 31.03.2009 року між сторонами була укладена купівлі-продаж, хоча з цього приводу намірів не висказувалося. На момент угоди позивачка була безпорадна через недавню смерть чоловіка, хронічні хвороби та погане самопочуття,

- ОСОБА_11, який показав, що працює державним нотаріусом в Першій Краматорській державній нотаріальній конторі, посвідчував договір купівлі-продажу між сторонами 31.03.2009 року. Обставини зустрічі зі сторонами пам’ятає погано, згадує, що позивачка була похилого віку, мала пов’язку на оці. Чи цікавилися сторони іншими видами договорів, зокрема договором довічного утримання, та розмірами податку та мита з угод він не пам’ятає. З огляду на посвідчений договір сторони прийшли до висновку про необхідність укладення договору купівлі-продажу. З підготованим проектом знайомилися не в його присутності, однак повернувшись до кабінету погодилися його підписати, він роз’яснив сторонам наслідки такого правочину. Гроші з приводу купівлі-продажу при ньому не передавалися, достатньо, що ця обставина вказана в договорі та засвідчена підписами сторін. Приблизно через три місяці після угоди до нього звернулися ОСОБА_4 або її представник, які цікавилися видом та змістом договору, копії якого він не видав, однак все роз’яснив у письмовій відповіді на запит,

- ОСОБА_12, яка показала, що підтримує фактичні сімейні відносини з ОСОБА_13 та проживає в його будинку по вул.Можайського біля трьох років. Їхній будинок є першим по вулиці та розташований за 6-7 будинків від будинку позивачки ОСОБА_4 Останню знає як сусідку, однак близьких стосунків не підтримувала. Відповідачки ОСОБА_2 перший раз побачила літом 2008 року випадково на вулиці Можайського, коли остання цікавилася можливістю придбати жилий будинок собі у власність. Другий раз бачила відповідачку на поминах ОСОБА_5 Повертаючись додому чула, як онука ОСОБА_9 торопила бабусю, оскільки потрібно було уїжджати. Побачивши в подальшому як завантажувалися біля будинку позивачки деякі побутові речі, вирішила, що можливо після смерті ОСОБА_5 позивачку забирає до себе рідня. Однак напевно стверджувати про це не може, оскільки це її власні міркування, та можливо онука вивозила якісь свої речі,

- ОСОБА_14, який показав, що мешкає по сусідству з позивачкою. Чоловіка відповідачки побачив уперше літом 2008 року, коли останній цікавився на вулиці Можайській у м.Краматорську з приводу купівлі для себе жилого будинку. Він направив його до сусідів ОСОБА_7. Другий раз мав спілкування з подружжям ОСОБА_2 літом 2009 року, коли чоловік відповідачки покликав його допомогти з електропроводкою у будинку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1. Він побачив, що ОСОБА_2 поводили себе як господарі, та вирішив, що останні придбали саме цей будинок. ОСОБА_4 також знаходилася дома, однак він не поцікавився ні у неї, ні у подружжя ОСОБА_2 з приводу того, який же саме був укладений між ними договір. Інший раз також літом 2009 року був при встановленні ОСОБА_2 супутникової антени. На стосунки між ОСОБА_4 та подружжям ОСОБА_2 уваги не звернув,

- ОСОБА_7, яка показала, що по вул.Можайського у м.Краматорську по сусідству з будинком ОСОБА_4 з 1985 року мешкає її (свідка) мати, останні три роки через тяжку хворобу матері вона мешкає разом з нею, у зв’язку з чим знає ОСОБА_4, а з кінця літа 2008 року познайомилася з подружжям ОСОБА_2, яки звернулися до них з приводу купівлі будинку. Вона мала намір продати будинок матері, однак вважала потрібним це зробити після її смерті, тобто дати останній спокійно дожити та не перевозити її до квартири у центрі, однак таке тривале очікування не влаштовувало відповідачки ОСОБА_2, у зв’язку з чим домовленості вони не досягли. Також про відповідачку ОСОБА_2 їй було відомо зі слів чоловіка позивачки ОСОБА_5, який за життя добре відгукувався відносно своєї племінниці та планував, щоб остання доглядала ОСОБА_4 після його смерті, або позивачка могла іншим чином розпорядитися своїм житлом,

дослідивши надані письмові докази –

- ксерокопію паспорту позивачки ОСОБА_4 зі штампом про шлюб з ОСОБА_5, який укладено 15.03.1960 року, та реєстрацією по АДРЕСА_1 з 1995 року (а.с.6),

- копію свідоцтва про смерть чоловіка позивачки ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7),

- копії витягів з історій хвороби позивачки, з амбулаторної картки та інші медичні довідки (а.с.8-11,67,69,79),

- копію домової книги про реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 у м.Краматорську (а.с.12-13), копію сторінки технічного паспорту на вказаний жилий будинок (а.с.49),

- копію листа державного нотаріуса ОСОБА_11 на адресу позивачки ОСОБА_4 від 01.07.2009 року з приводу укладеної угоди купівлі-продажу та видачі копії цього договору (а.с.14),

- копію листа-довідки Краматорського БТІ від 14.07.2009 року на запит представника позивачки адвоката ОСОБА_15 з приводу переходу права власності на домоволодіння №13 по вул.Можайського та реєстрації права власності на нового власника ОСОБА_2, яким одночасно направлена копія договору купівлі-продажу від 31.03.2009 року (а.с.15),

- копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31.03.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.16, 23-24),

- копії документів про доходи сім’ї відповідачки ОСОБА_2 (а.с.27-30, 47-48,50-59),

- висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи, згідно якій позивачка ОСОБА_4 на момент укладення правочину 31.03.2009 року в наслідок захворювань не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.102-108),

вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_4 належали на праві приватної власності жилий будинок по АДРЕСА_1 у м.Краматорську на підставі договору дарування від 06.03.1995 року, посвідченого Першою Краматорською ДНК, та земельна ділянка за вказаною адресою на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 15.06.1999 року (а.с.15-16,24).

31.03.2009 року позивачка ОСОБА_4 розпорядилася своєю власністю на користь відповідачки ОСОБА_2, уклавши з нею договір купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, посвідчений Першою Краматорською ДНК (а.с.16,24). Договір зареєстрований у Краматорському БТІ (а.с.15).

28.09.2009 року позивачка ОСОБА_4 звернулася з позовом до суду, заперечуючи проти дійсності та законності вказаного договору купівлі-продажу з підстав наведених вище.

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однак позивачка ОСОБА_4 заперечує проти того, що мала намір продати своє домоволодіння відповідачці або будь-кому. Такі доводи позивачки підтверджуються відсутністю у останній іншого житла, яким вона могла скористатися при відчуженні спірного; показаннями свідка онуки ОСОБА_9, яка підтвердила, що бабуся не мала наміру переїхати до неї до іншого міста на постійне проживання, а також вона в свою чергу не пропонувала це позивачці; показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, які підтвердили, що позивачка не мала наміру продавати відповідачці своє домоволодіння, а розраховувала на довічне утримання від останньої; фактом того, що після відчуження домоволодіння позивачка не виїхала з нього та не знялася з реєстрації, а продовжує ним користуватися.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, є підставою недійсності такого правочину.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до наведеної норми, а також згідно ст. 692 ЦК України, договір купівлі-продажу передбачає обов’язкову оплату за передане майно (товар). Відповідно до ч.4 ст. 692 ЦК України при відсутності оплати за майно (товар) продавець може відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивачка ОСОБА_4 заперечує проти того, що з приводу укладеного 31.03.2009 року між нею та відповідачкою ОСОБА_16 правочину, остання передала їй обумовлені договором купівлі-продажу гроші.

Незважаючи на абзац 6-й розділу 1-го договору купівлі-продажу від 31.03.2009 року, в якому зазначено, що продаж жилого будинку та земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється 166258 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору, інших доказів з приводу оплатності правочину суду не представлено.

Згідно показань допитаного в якості свідка нотаріуса ОСОБА_11, гроші в його присутності не передавалися, що також підтвердила свідок ОСОБА_10, яка супроводжувала позивачку у нотаріальну контору та заперечувала факт передачі грошей позивачці до чи після підписання договору.

Згідно договору купівлі-продажу гроші не були передані при його підписанні сторонами, а конкретний момент їх передачі до підписання договору також не зазначений. Відповідачка ОСОБА_2 підтвердила в суді, що у неї відсутня розписка ОСОБА_4 про одержання грошей за договором у певний час та в певній сумі, щоб свідчило про одержання виконання зобов’язання за договором в повному обсязі відповідно до ч.1, 3 ст. 545 ЦК України.

Крім того, позивачка висуваючи вимоги про визнання договору від 31.03.2009 року недійсним зазначила, що під час його укладання перебувала у такому фізичному та психічному стані, внаслідок якого не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Дійсно, оспорюваний правочин підписаний позивачкою невдовзі після поховання чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, з яким позивачка прожила в шлюбі з 1960 року, що є безумовно важкою втратою для ОСОБА_4

Позивачка є жінкою похилого віку, 1937 року народження, що вказує на певні труднощі в здійсненні своїх цивільних прав та усвідомленні юридичних вчинків, які виходять за рамки побутових, та їх правових наслідків.

Згідно досліджених в суді медичних документів – медичних довідок, амбулаторної карти, перші записи в якій починаються з квітня 2000 року, вже з вказаної дати позивачка ОСОБА_4 страждає на тяжкі хронічні хвороби: церебральний атеросклероз з гіпертензією, перенесла гіпертонічні кризи, в 2006 році гострий інфаркт головного мозку, страждає на ішемічну хворобу серця, атеросклеротичний кардіосклероз, перебуває під диспансерним наглядом, постійно спостерігається терапевтом та отримує підтримуюче лікування.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведеної в рамках цієї справи, позивачка ОСОБА_4 на момент укладення договору купівлі-продажу 31.03.2009 року страждала судинним слабоумством (лакунарне слабоумство) внаслідок церебросклерозу з гіпертензією, кризове протікання, яке ускладнене перенесеним у 2006 році гострим порушенням мозкового кровообігу. В силу лакунарного слабоумства на момент укладення вказаного правочину позивачка не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.108).

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦПК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Заперечення ОСОБА_2 проти висновків судової експертизи з огляду на виявлені відповідачкою протиріччя між сторінкою в оригіналі дослідженої амбулаторної карти ОСОБА_4, що містить записи за 14.02.2009 року, та її ксерокопією, доданою до позову, з приводу дописаного діагнозу "ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз", є безпідставними та, на думку суду, не ставлять під сумнів висновки експертизи, оскільки саме в такому вигляді амбулаторна карта отримана з поліклініки на запит суду (а.с.85), вказаний діагноз підтверджується офіційною довідкою поліклініки (а.с.79), та спостерігається на значно радніших стадіях медичного обстеження позивачки, зокрема з 2006 року. Крім того, з мотивувальної частини експертного висновку вбачається (а.с.107), що з запису в амбулаторній картці за 14.02.2009 року експерти звернули увагу не на діагноз, який мався й раніше, а лише на зовнішні прояви протікання хвороби – порушення мислення, загальмованість, деяка періодична неадекватність, нервозність та плаксивість. З огляду на вказане підстав для проведення заявлених відповідачкою повторної судово-психіатричної експертизи відносно позивачки ОСОБА_4 та судової технічної експертизи документів було відмовлено за необґрунтованістю.

Той факт, що дієздатність ОСОБА_4 була перевірена нотаріусом при посвідченні спірного договору (а.с.16 на звороті) не спростовує висновків судової експертизи, з огляду на їх різний рівень кваліфікації та спеціальних знань в області медицини та психіатрії.

Суд також не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідачки ОСОБА_2 щодо проведення експертизи відносно психічного стану позивачки ОСОБА_4 на даний час, оскільки такі вимоги виходять за рамки даної цивільної справи та оспорюваного правочину, укладеного 31.03.2009 року.

З огляду на вказане, суд вважає позов доведеним та наявними підстави для його задоволення, у зв’язку з чим договір купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 31.03.2009 року, укладений між сторонами, слід визнати недійсним.

Згідно ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно ст. 216 ЦК України як правові наслідки недійсності правочину за позивачкою ОСОБА_4 слід визнати право власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Підстав для повернення грошових коштів відповідачці ОСОБА_2 суд не вбачає, оскільки вважає факт оплатності договору недоведеним.

Відповідно до ст. 86 ЦПК України за рахунок відповідачки позивачці слід відшкодувати витрати по оплаті судової експертизи в сумі 1500 грн. (а.с.124).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв’язку з обґрунтованістю позову на відповідачку слід покласти оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Враховуючі те, що відповідачка є інвалідом другої групи, що підтверджується копією довідки МСЕК, останню за законом звільнена від сплати судового збору, у зв’язку з чим судовий збір по справі слід віднести на рахунок держави.

Відповідно до ч.3 ст. 154 ЦПК України приймаючі рішення про задоволення позову, суд вважає необхідним скасувати заходи по його забезпеченню (а.с.18), оскільки одночасно права позивачки будуть поновлені.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 203, 216, 225, 236, 655, 692 ЦК України, суд -

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки недійсним, визнання права власності на жилий будинок та земельну ділянку, задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.03.2009 року жилого будинку та земельної ділянки, розташованих у м.Краматорську по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений Першою Краматорською державною нотаріальною конторою 31.03.2009 року під реєстровим №2-2018.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на жилий будинок та земельну ділянку, розташовані у м.Краматорську по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по оплати судової експертизи в розмірі 1500 грн. (одна тисяча пятьсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (сто двадцять гривень 00 коп.).

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладеного ухвалою Краматорського міського суду від 01.10.2009 року арешту на жилий будинок АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.