726/1414/22 Про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні незакінченим будівництвом житловим будинок шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - 13.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні незакінченим будівництвом житловим будинок шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

2. Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 серпня 1999 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули в рівних частинах право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1, готовністю 58 %, який належав їх батьку ОСОБА_6 .

3. На час звернення до суду будинок придатний для проживання, ступінь готовності складає 95 %.

4. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - її брат, внаслідок чого відкрилася спадщина.

5. В подальшому на підставі договору дарування частки незавершеного будівництвом житлового будинку від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подарували їй по 1/3 частки спірного будинку готовністю 95 %.

6. Вказувала, що бажає проживати в спірному будинку, а ОСОБА_2 (колишня дружина ОСОБА_4 ) самовільно, без її дозволу, вселилася в будинок, влаштовує скандали, не впускає її в будинок, не дає можливості обробляти земельну ділянку, не зареєстрована там і не сплачує комунальні послуги.

7. Ураховуючи викладене з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд усунути їй перешкоди в користуванні та розпорядження незакінченим будівництвом житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2023 року у складі судді Асташева С. А. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 вселилась у незакінчений будівництвом житловий будинок на законних підставах, як член сім`ї співвласника - ОСОБА_4 та після смерті останнього продовжує там проживати. Суд вказував, що існують достатні і тривалі зв`язки ОСОБА_2 з конкретним місцем проживання, що у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплюється поняттям "житло".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою від 13 червня 2023 року Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2023 року, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 .

11. Суд усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні незакінченим будівництвом житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.

12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що вона є власником спірного будинку, має на меті проживати в такому, однак відповідач чинить їй перешкоди в користуванні, не є членом її сім`ї та втратила право користування спірним будинком, має інше право на житло, оскільки зареєстрована в будинку по АДРЕСА_2, що за принципом пропорційності схиляє баланс інтересів на користь захисту права власності за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У липні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

15. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року № 59/0/226-24 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

18. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що вона проживала у спірному будинку з часу укладення шлюбу з ОСОБА_4, а саме з 26 квітня 1990 року. В подальшому у 2003 році вона розлучилась із ОСОБА_4 та з жовтня 2004 року перейшла проживати до господарства батьків, де була зареєстрована з малолітніми дітьми.

20. В липні 2009 року вона, помирилась з ОСОБА_4 та знову переїхала проживати на АДРЕСА_4. Вказує, що проживала за вказаною адресою до дня смерті ОСОБА_4 21 грудня 2021 року і продовжує проживати.

21. Посилається на те, що має довгі та триваючі зв`язки із спірним будинком, тому воно є її житлом в розумінні статті 8 Конвенції. Виселення її без надання іншого житлового приміщення буде вважатися втручанням у право на житло, що є неприпустимим.

Доводи особи, яка падала відзив на касаційну скаргу

22. У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 серпня 1996 року державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори Суружіу Н. Д., зареєстрованого в реєстрі за № ДС-400, після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його спадкоємцями є діти: ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в рівних частках (по 1/3) успадкували право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок, готовністю 58 %, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

24. З копії паспорта НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

25. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 11 січня 2022 року.

26. 28 липня 2003 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Після розірвання шлюбу дружина взяла прізвище " ОСОБА_9", що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3, виданого 28 липня 2003 року міським ВРАГС Чернівецького обласного управління юстиції м. Чернівці.

27. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00037431893 від 08 листопада 2022 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розірвано 28 липня 2003 року, актовий запис № 608, після розірвання шлюбу дружина змінила прізвище на " ОСОБА_9".

28. З технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 01 грудня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа будинку становить 102.6 кв. м, а житлова 75.6 кв. м.

29. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 серпня 2022 року у справі № 726/1123/22 визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, майнові права забудовника на 1/3 частину незакінченого будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 102,6 кв. м, в тому числі житловою площею 75,6 кв. м, що належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30. Зазначене рішення суду постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року скасоване, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини, відмовлено.

31. З довідки № 86/02-14 від 26 жовтня 2022 року, виданої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В., вбачається, що спадкоємцями, які станом на 26 жовтня 2022 року прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (а. с. 44).

32. Згідно копії договору дарування частки незавершеного будівництвом житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І. М. 25 жовтня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4264, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подарували ОСОБА_1 2/3 частки незавершеного будівництвом житлового будинку, готовністю 95 %, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

33. З копії талону-повідомлення єдиного обліку № 3362 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 лютого 2022 року вбачається, що 01 лютого 2022 року о 13:09 год у Чернівецькому районному управлінні поліції ГУНП в Чернівецькій області за № 3362 зареєстровано повідомлення від ОСОБА_1 на службу "102" про конфлікт за адресою: АДРЕСА_1 із знайомою на ім`я ОСОБА_10 . В ході обстеження по виклику встановлено, що колишня дружина брата заявниці, гр. ОСОБА_2 без дозволу та реєстрації проживає в будинку та не впускає заявницю.

34. Відповідно до довідки про склад осіб, місце проживання яких зареєстровано у житловому будинку № 359386/2, від 02 лютого 2022 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована з 24 вересня 2003 року за адресою: АДРЕСА_2 .

35. Згідно відповіді на адвокатський запит ОСОБА_11 від 28 жовтня 2022 року, наданої Чернівецьким КОБТІ за № 1584 від 03 листопада 2022 року, бюро повідомляє, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 відсоток готовності житлового будинку літ. "Г" складає 100 %, відповідно до поточної технічної інвентаризації проведеної станом на 01 грудня 2016 року.

36. В матеріалах справи містяться копії товарних чеків та накладних на придбання матеріалів та фурнітури на підтвердження факту впорядкування житла за кошти відповідачки (а. с. 40-41, 56).

37. У відповідності до даних довідки № 89/02-14 від 26 жовтня 2022 року, виданої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В., останньою заведено спадкову справу № 8\2022 після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

38. Спадкоємцями померлого станом на 26 жовтня 2022 року, які прийняли спадщину після смерті батька є його діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 44).

39. Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 335326407 від 12 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним власником спірного незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 (а.с.168-169).

Позиція Верховного Суду

40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

41. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

42. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

43. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

46. Згідно із статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

47. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

48. У той же час статтею 41 Конституції України гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

49. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

50. Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

51. За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом

52. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

53. Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

54. Право користування чужим майном врегульовано статтями 401- 406 ЦК України.

55. У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

56. У частині першій статті 402 ЦК України зазначено, шо сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

57. У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється у разі, зокрема припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

58. У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі

№ 695/2427/16-ц, провадження № 61-29520св18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц, провадження № 61-17372св18 зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

59. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що вона є власником спірного будинку та має намір у ньому проживати, проте ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною її померлого брата, без її дозволу вселилась до будинку, чинити їй перешкоди у користуванні, влаштовує скандали, не пускає її, не дає можливості обробляти земельну ділянку.

60. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачка дійсно була дружиною колишнього співвласника спірного будинковолодіння, однак в подальшому сторони ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) розірвали шлюб 28 липня 2003 року та ОСОБА_2 добровільно припинила користування спірним будинком і зареєструвала своє місце проживання по АДРЕСА_2, що свідчить про втрату права користування на законних підставах ще до набрання чинності в 2004 році ЦК України (435-15) .

61. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

62. Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

63. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

64. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) звертала увагу на необхідність співвідношення і застосування статей 391, 395, 405, 406 ЦК України та статей 64, 150 та 156 ЖК України.

65. Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

66. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

67. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19) зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співмірним із переслідуваною законною метою.

69. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

70. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

71. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

72. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення.

73. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що вона є власником спірного будинку, має на меті проживати в такому, однак відповідач чинить їй перешкоди в користуванні, не є членом її сім`ї та втратила право користування спірним будинком, має інше право на житло, оскільки зареєстрована в будинку по АДРЕСА_2, що за принципом пропорційності схиляє баланс інтересів на користь захисту права власності за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

74. При цьому заявником не надано доказів того, що у 2009 році вона вселилась до спірного будинковолодіння як член сім`ї співвласника.

75. Крім того, матеріали справи також не містять доказів, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, має право розпоряджатися спірним домоволодінням.

76. Відтак, з огляду на підстави заявленого позову, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок щодо співвідношення гарантованих сторонам прав і застосування статей 391, 395, 405, 406 ЦК України та статей 64, 150 та 156 ЖК України, висновок суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

77. Перевіряючи наведені заявницею підстави касаційного оскарження, застосування судами норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду.

78. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

79. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.