727/7151/23 Про встановлення факту, що має юридичне значення - 13.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_2, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 11 липня 2023 року у складі судді Смотрицького В. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Литвинюк І. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, заінтересована особа ? ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ? ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час оборонного бою внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області загинув її рідний брат ОСОБА_3 . До моменту його загибелі відносини між ними були дуже близькими, її брат ще з дитинства піклувався про неї, допомагав матеріально, оскільки він старший за неї на 12 років. Факт турботи обумовлений, крім іншого, втратою обох батьків, адже вона залишилась єдиною рідною людиною для нього.

З 04 травня 2021 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною і єдиним доходом, який вона отримує, є 860,00 грн щомісячної соціальної допомоги. Упродовж останніх декількох років її чоловік не отримував доходів та матеріально не забезпечував її. Факт утримання її братом підтверджується тим, що його банківські карти для отримання заробітної плати були у неї. Вона регулярно користувалася банківськими коштами брата з моменту як він пішов на військову службу до лав Збройних Сил України, до цього брат надавав їй готівкові кошти. Згідно з банківською випискою з картки ОСОБА_3 за період з 29 липня 2022 року до 17 січня 2023 року він переказав їй на карту грошові кошти на загальну суму у розмірі 45 951, 00 грн. Крім того, перед тим, як відправитись на військову службу, брат залишив їй свої цінні речі, ключі від сейфу, документи на квартиру, мобільні телефони, що свідчить про високий рівень довіри та бажання забезпечити її матеріально. Ці обставини підтверджуються й великою кількістю щоденних повідомлень від брата, а також поясненнями свідків. Встановлення вказаного факту необхідно їй для отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її брата.

ОСОБА_1 просила суд встановити факт її перебування на утриманні свого брата ОСОБА_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області під час виконання бойового завдання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 11 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 серпня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 Роз`яснено ОСОБА_4 про можливість звернення до Чернівецького окружного адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.Мета звернення до суду свідчить про наявність публічно-правового спору, який має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Тому суд зробив висновок про недопустимість ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. При цьому суд врахував висновки, викладені у постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, від 26 квітня 2023 року у справі № 695/2011/22, Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, оскільки у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Аргументи особи, яка подала касаційну скаргу

06 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки, на які посилаються суди попередніх інстанцій, не є тотожними з обставинам цієї справи та не підлягають застосуванню. Вона прагне реалізувати своє право як утриманка загиблого брата згідно зі статтею 16-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) встановлено, що утриманці загиблого військовослужбовця для отримання одноразової грошової допомоги до заяви про її отримання додають: рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні). Тобто, факт її утримання братом може бути підтверджений лише рішенням суду або нотаріально посвідченим правочином. Враховуючи те, що брат за життя не укладав будь-яких правочинів, які б підтверджували факт її перебування на його утриманні, єдиним документом, який може підтвердити такий факт, є рішення суду про встановлення факту утримання.

У апеляційній скарзі вона звертала увагу, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено повноваження територіальних центрів комплектування на встановлення факту перебування однієї особи на утриманні іншої особи. Таким чином, встановлення факту її перебування на утриманні брата можливо лише в порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства ? пункт 5 частини другої статті 293, пункт 2 частини першої статті 315 ЦПК України. У свою чергу, у порядку адміністративного судочинства не передбачено процедури встановлення юридичних фактів. Вона не зверталась до Чернівецького обласного ТЦК чи Міністерства оборони з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги після загибелі брата, а відмова у виплаті їй не надавалась. З огляду на наведене, висновок суду про те, що між нею та Чернівецьким обласним ТЦК фактично наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є помилковим. Більше того, наразі вона взагалі не має права звернутися із такою заявою, адже єдиного документа (рішення суду), який визначений Законом для підтвердження факту її утримання братом, немає. За відсутності рішення суду про встановлення факту утримання її братом Чернівецький обласний ТЦК має законне право повернути документи на доопрацювання або відмовити у виплаті допомоги, а оскарження такої відмови в порядку адміністративного судочинства позбавлене будь-якого сенсу, адже, не надаючи документ, який прямо вимагається Законом, особа не вправі розраховувати на виплату. Оскаржувані судові рішення позбавили її доступу до суду та можливості реалізувати своє право на отримання допомоги за загиблим братом.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема перебування фізичної особи на утриманні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено, що:

"справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (1618-15) ".

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні. Зазначала, що встановлення факту перебування на утриманні необхідне їй для призначення одноразової виплати у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 ;

при відмові у відкритті провадження у справі суди вважали, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки мета звернення до суду свідчить про наявність публічно-правового спору, який має розглядатися в порядку адміністративного судочинства;

суди залишили поза увагою, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту перебування особи на утриманні вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (1618-15) , у зв`язку з чим зробили помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Таким чином, оскаржені судові рішення слід скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.