523/12673/22 Про захист порушених прав малолітніх дітей - 13.03.2024 Прийняття

позивач - ОСОБА_1,відповідач -Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради,особи, які не брали участі у справі та звернулися з касаційними скаргами: ОСОБА_2, яка діє як законна представниця в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє як законна представниця в інтересах малолітньої ОСОБА_6,розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2, яка діє як законна представниця в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

та ОСОБА_5, яка діє як законна представниця в інтересах малолітньої ОСОБА_6, на постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у складі колегії суддів

Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Назарової М. В., та касаційну скаргу Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у складі колегії суддів

Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Лозко Ю. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (у подальшому відбулася зміна назви на Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради, про захист порушених прав малолітніх дітей.

Позовні вимоги мотивовано тим, що розпорядженням Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації від 09 листопада 2020 року

№ 702р ОСОБА_1 призначено опікуном дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Виконуючи обов`язки опікуна, позивач створив належні побутові умови, забезпечував дітей усім необхідним, нарікань та зауважень від представників служб та органу опіки та піклування не було.

У зв`язку з виникненням напружених стосунків із найстаршою дитиною ОСОБА_7, конфліктами з дітьми через їх непослух ОСОБА_1 написав заяву на ім`я начальника Служби у справах дітей Одеської міської ради з проханням звільнити його від обов`язків опікуна над усіма дітьми. Розпорядженням Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації № 225р від 14 липня 2022 року з позивача знято обов`язки опікуна, а дітей тимчасово влаштовано до КУ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради".

Разом із тим, зрозумівши, що проживати в родині рідного дідуся значно краще, діти неодноразово почали тікати з центру соціально-психологічної реабілітації дітей, у результаті чого 25 липня 2022 року після чергової втечі онуків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 позивач із дружиною

ОСОБА_8 вирішили повернути дітей у родину.

29 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до в. о. начальника Служби у справах дітей Одеської міської ради ОСОБА_9 із заявою про тимчасове влаштування ОСОБА_3 у його родину. На вказану заяву відповіді не отримано, а дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відправлено у м. Вінницю за місцем первинного обліку.

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до голови Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_10 із заявою про скасування розпорядження районної адміністрації від 14 липня 2022 року № 225р та повернення дітей у родину опікуна.

04 серпня 2022 року позивач повторно звернувся із вимогою скасувати вказане розпорядження.

Також 04 серпня 2022 року та 12 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до начальника служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_11 з проханням тимчасово влаштувати ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в сім`ю рідного дідуся.

16 серпня 2022 року на засіданні комісії Вінницької міської ради з питань захисту прав дитини було прийнято рішення про тимчасове влаштування дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в сім`ю рідного дідуся до прийняття рішення про подальше влаштування дітей, а у зв`язку з тим, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує додаткової уваги психологів, було прийнято рішення направити її до КЗ "Жмеринський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей".

Оскаржуване розпорядження Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації від 14 липня 2022 року № 225р, на думку позивача,

по суті є адміністративним актом індивідуальної дії, стосується обмеженого кола осіб (його та онуків), і має бути скасовано, проте 19 серпня 2022 року ОСОБА_1 отримав листа № В-466, 466/2 в. о. Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації з відмовою скасувати вказане розпорядження.

Такі дії органу місцевого самоврядування є безвідповідальними та суперечать основним засадам проведення державної політики у сфері охорони дитинства, у зв`язку з чим ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- скасувати розпорядження Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради від 14 липня 2022 року № 225р

у частині звільнення ОСОБА_1 від обов`язків піклувальника над неповнолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та опікуна над малолітніми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

у частині припинення дії розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 листопада 2020 року № 702р про призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітніми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 30 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, ураховуючи той факт, що розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 липня 2022 року № 225р було реалізовано його повним застосуванням, вважав, що оскарження розпорядження не є належним та ефективним способом захисту права позивача.

При цьому суд роз`яснив позивачу про те, що у разі якщо він знову виявляє бажання взяти онуків під опіку, він може на підставі пункту 79 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (866-2008-п) (під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану), подати до служби у справах дітей за місцем їх проживання документи, визначені Порядком.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 січня 2023 року скасовано

та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 липня 2022 року № 225р у частині звільнення ОСОБА_1 від обов`язків піклувальника над неповнолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та опікуна над малолітніми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Скасовано розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 липня 2022 року № 225р у частині припинення дії розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради

від 09 листопада 2020 року № 702р про призначення ОСОБА_1 опікуном над неповнолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та опікуном над малолітніми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позовними вимогами у цій справі є скасування розпоряджень Суворовської районної адміністрації,

а підставами для скасування - порушення прав позивача як опікуна та прав дітей. Між сторонами виник сімейний спір про вирішення питання участі особи у вихованні дітей. При цьому ОСОБА_1 є єдиною особою, яка звернулася до органу опіки та піклування із заявою про взяття опіки над дітьми, у зв`язку з чим, з дотриманням якнайкращих інтересів дітей, апеляційний суд вважав наявними підстави для задоволення позову.

У жовтні 2023 року Пересипська (до перейменування - Суворовська) районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до апеляційного суду про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року.

Заява мотивована тим, що 20 жовтня 2023 року на електронну пошту ради надійшов лист Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 02 жовтня 2023 року № 31/00/005/59470, зі змісту якого стало відомо, що психологами Вінницької обласної мобільної бригади соціального-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або за ознакою насильства за ознакою статі, ІНФОРМАЦІЯ_6 за згодою прийомних батьків та батьків-вихователів проведено консультування малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 .

Під час бесіди з психологом ОСОБА_6 повідомила про вчинення стосовно неї з боку ОСОБА_1 психологічного, фізичного та сексуального насильства. Крім того, вона висловила небажання повертатися в сім`ю опікуна ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 теж повідомили психологу про вчинення стосовно них з боку ОСОБА_1 випадків психологічного та фізичного насильства. Вони також висловили небажання повертатися в сім`ю опікуна ОСОБА_1 .

Ураховуючи зазначені факти, у Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради як органу, на який покладено обов`язок щодо захисту прав дітей, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, захисту їх особистих, майнових

і житлових прав, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей, а також ймовірність домашнього насилля щодо неповнолітніх дітей з боку позивача ОСОБА_1, виникли підстави для звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року залишено без задоволення заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Крім того, обставини, на які посилалася Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, не є нововиявленими обставинами, оскільки виникли 28 вересня 2023 року, тобто тільки після ухвалення судового рішення, а нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції учасників справи

02 листопада 2023 року ОСОБА_2, яка діє як законна представниця в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційних скаргах як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15, від 13 березня 2019 року

у справі № 542/1197/15.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути скасовані. Крім того, якщо відповідно до приписів рішень органів місцевого самоврядування виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, такі рішення не можуть бути скасовані.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку позивач вкотре відмовився від дітей і привіз їх до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, яка рішенням від 25 травня 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 влаштувала на проживання та виховання в сім`ю ОСОБА_2, а 02 червня 2023 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та

ОСОБА_2 укладено договори про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім`ї.

02 листопада 2023 року ОСОБА_5, яка діє як законна представниця

в інтересах малолітньої ОСОБА_6, звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду

від 18 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня

2018 року у справі № 521/17710/15, від 13 березня 2019 року у справі

При цьому також зазначає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку позивач вкотре відмовився від дітей і привіз їх до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, яка рішенням від 25 травня 2023 року влаштувала малолітню ОСОБА_6 на проживання та виховання в сім`ю ОСОБА_5 . При цьому дівчинка адаптувалася до нової сім`ї і сприймає її та чоловіка батьками.

У грудні 2023 року Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду

від 18 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду

від 18 грудня 2023 року.

Касаційна скарга, з урахуванням заяви про усунення недоліків, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15, від 13 березня 2019 року

у справі № 542/1197/15, від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі

№ 296/9690/15-а, від 06 березня 2019 року у справі № 2340/2921/18.

Дія оскаржуваного розпорядження Пересипської (Суворовської) районної адміністрації Одеської міської ради вичерпана його виконанням, на його підставі іншим органом - Службою у справах дітей Вінницької міської ради видано акти, якими діти влаштовані в прийомні сім`ї та не бажають повертатися до родини ОСОБА_1 .

Оскаржуване розпорядження було прийняте за його заявою про звільнення від обов`язків опікуна дітей у строк, передбачений законом, та з дотриманням вимог і процедур, а його повне виконання унеможливлює його скасування судом. При цьому у вказаній категорії справ варто враховувати інтереси самих дітей, оскільки позивач неодноразово особисто відмовлявся від виконання обов`язків опікуна, маніпулював дітьми, часто звертався з різними заявами до органів опіки та піклування, що має негативних вплив на психологічний стан дітей.

Касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного суду

від 18 грудня 2023 року мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 905/1502/15,

від 24 вересня 2020 року у справі № 922/1141/19, про те, що процедура перегляду рішень за нововиявленими обставинами передбачає, зокрема, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату розгляду справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року.

Зупинено дію постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня

2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Суворовського районного суду міста Одеси.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року поновлено

ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року поновлено Пересипській (Суворовській) районній адміністрації Одеської міської ради строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Пересипської (Суворовської) районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року.

У лютому 2024 року справа № 523/12673/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року призначено справу до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є рідним дідусем неповнолітньої ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4, які є дітьми, що залишилися без батьківського піклування.

Матір`ю дітей є ОСОБА_12, батьком дітей ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 є ОСОБА_13, а батьком дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_14 . Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року у справі № 127/8005/19 дітей було відібрано у батьків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 без позбавлення батьківських прав.

Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01 серпня

2019 року № 1927 малолітнім дітям ОСОБА_7, ОСОБА_6,

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з розпорядженням Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради від 09 листопада 2020 року

№ 702 ОСОБА_1 було призначено опікуном малолітніх дітей

ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 4, 5).

Суди встановили, що під час виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна у нього виникали конфлікти з малолітніми дітьми, в результаті чого

08 листопада 2021 року постановою Суворовського районного суду міста Одеси притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП (справа № 523/18305/21), а 13 грудня 2021 року Одеським апеляційним судом вказана постанова скасована, провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 03 грудня 2021 року постановою Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП (справа

№ 523/18685/21), однак 17 лютого 2023 року Одеським апеляційним судом вказана постанова скасована, провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також Суворовською (змінено назву на Пересипська) районною адміністрацією Одеської міської ради були видані розпорядження

від 28 вересня 2021 року № 668р "Про заходи щодо захисту прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4" та розпорядження від 25 листопада 2021 року № 805р "Про припинення опіки над малолітніми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4", а ОСОБА_1 було звільнено від обов`язків опікуна.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року у справі № 523/18021/21 за позовом ОСОБА_1 розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 28 вересня 2021 року № 668р та від 25 листопада 2021 року № 805р були скасовані,

а Службу у справах дітей Одеської міської ради зобов`язано повернути дітей ОСОБА_1

21 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Одеської міської ради з заявою про звільнення його від обов`язків опікуна

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Суворовською (змінено назву на Пересипська) районною адміністрацією Одеської міської ради було видано розпорядження від 14 липня 2022 року № 225р, яким встановлено про: звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків піклувальника та опікуна; визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Сувороської районної адміністрації від 09 листопада 2020 року № 702р "Про призначення

ОСОБА_1 опікуном над малолітніми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3,

Також згідно з вказаним розпорядженням Службі у справах дітей Одеської міської ради та Службі у справах дітей Вінницької міської ради необхідно вжити заходи щодо подальшого влаштування дітей (а. с. 11, 12).

Діти ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були поміщені до державного дитячого закладу - КУ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області".

29 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до в.о. начальника Служби у справах дітей Одеської міської ради ОСОБА_9 із заявою про тимчасове влаштування в його родину, рідного дідуся, ОСОБА_16,

ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 13).

04 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_11 про тимчасове влаштування неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,

в сім`ю рідного дідуся ОСОБА_1 (а. с. 15).

12 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_11 про тимчасове влаштування неповнолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в сім`ю рідного дідуся ОСОБА_1 (а. с. 16).

За результатами заяв позивача Служба у справах дітей Вінницької міської ради видала такі накази:

- наказ від 16 серпня 2022 року № 202, яким тимчасово влаштовано малолітню дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в сім`ю діда ОСОБА_1, до прийняття рішення про подальше влаштування дитини (а. с. 18);

- наказ від 16 серпня 2022 року № 201, яким тимчасово влаштовано малолітню дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в сім`ю діда ОСОБА_1, до прийняття рішення про подальше влаштування дитини (а. с. 19);

- наказ від 22 серпня 2022 року № 206, яким тимчасово влаштовано малолітню дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в сім`ю діда ОСОБА_1, до прийняття рішення про подальше влаштування дитини

Неповнолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває КЗ "Жмеринський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей", також перебуває в Службі у справах дітей Вінницької міської ради на обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Також установлено, що 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до голови Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_10 із заявою, в якій просив негайно скасувати розпорядження Суворовської районної адміністрації від 14 липня 2022 року № 225р та повернути дітей у родину опікуна. Також у вказаній заяві ОСОБА_1 зазначав про те, що його заява про звільнення від обов`язків опікуна була необдуманою, дане рішення було ним прийнято під впливом емоційного стану (а. с. 14).

04 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_10 із письмовою вимогою, в якій зазначив про те, що він відкликає свою заяву про звільнення його від обов`язків опікуна та вимагає негайно скасувати розпорядження Суворовської районної адміністрації № 225р від 14 липня 2022 року та повернути дітей в родин опікуна (а. с. 17).

Листом від 19 серпня 2022 року № 13-466, 466/2 в. о. голови Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради Левенкова А. позивача було повідомлено про те, що за інформацією Служби у справах дітей Одеської міської ради розпорядження від 14 липня 2022 року

№ 225р фактично виконано, оскільки неповнолітню ОСОБА_7 та малолітню ОСОБА_3 було влаштовано в КУ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області" для подальшого влаштування до Служби у справах дітей Вінницької міської ради. На підставі викладеного відсутні правові підстави для скасування розпорядження Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради (а. с. 23).

Також у вказаному листі ОСОБА_1 рекомендовано звернутися з питань тимчасового влаштування дітей відповідно до пунктів 31, 78 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (866-2008-п) , до Служби у справах дітей за місцем фактичного перебування дітей.

17 серпня 2022 року рішенням Христинівського районного суду Черкаської області у справі № 706/214/22 позбавлено батьківських прав матір дітей ОСОБА_12, батька ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 ОСОБА_13, та батька ОСОБА_3 . ОСОБА_14 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційних скарг з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

У справі, що переглядається, предметом спору є розпорядження Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради від 14 липня 2022 року № 225р у частині звільнення ОСОБА_1 від обов`язків піклувальника та опікуна та у частині припинення дії розпорядження Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради від 09 листопада 2020 року № 702р про призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітніми ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно зі статтею 243 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України (435-15) .

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, особи, які позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси якої суперечать інтересам дитини (стаття 244 СК України).

Статтею 249 СК України передбачено, що опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Відповідно до статей 250, 251 СК України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦК України (435-15) . Особа може бути звільнена від обов`язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК України (435-15) , а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

За змістом частини четвертої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Згідно зі статтями 67, 69 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, також опікун малолітньої та неповнолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Відповідно до пункту 1.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила), опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

У пунктах 5.1-5.3 Правил опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов`язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що це прохання викликане поважною причиною. Органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов`язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків. При зловживанні правами

і залишенні підопічних дітей без догляду і піклування опікун або піклувальник притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Рішення про припинення опіки чи піклування виносить орган опіки та піклування.

Також відповідно до приписів пункту 49 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (866-2008-п) "Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", орган, який встановив опіку, піклування, за заявою особи може звільнити її від здійснення повноважень опікуна, піклувальника. Заява про звільнення від здійснення повноважень опікуна, піклувальника розглядається протягом місяця.

Рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку (пункт 1.8 Правил).

У справі, що є предметом перегляду, встановлено, що 21 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Одеської міської ради з заявою про звільнення його від обов`язків опікуна у зв`язку з тим, що він не може виконувати обов`язки опікуна та піклувальника і не може впливати на дітей.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Суворовська (змінено назву на Пересипська) районна адміністрація Одеської міської ради видала розпорядження від 14 липня 2022 року № 225р, яким вирішено про: звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків піклувальника та опікуна; визнання таким, що втратило чинність розпорядження Суворовської районної адміністрації від 09 листопада 2020 року № 702р "Про призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітніми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4"; влаштування неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до державного дитячого закладу - КУ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області" на повне державне забезпечення. Також вказаним розпорядженням Службі у справах дітей Одеської міської ради та Службі у справах дітей Вінницької міської ради необхідно вжити заходи щодо подальшого влаштування дітей.

Оскаржуване розпорядження як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, оскільки на підставі його прийняття ОСОБА_1 було звільнено від виконання обов`язків піклувальника та опікуна, діти фактично були влаштовані до КУ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області", а в подальшому на підставі пункту 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (866-2008-п) "Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", відповідними наказами Служби у справах дітей Вінницької міської ради діти були тимчасово влаштовані в сім`ю діда ОСОБА_1 до прийняття рішення про подальше влаштування дітей.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, ураховуючи той факт, що розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 липня 2022 року № 225р було реалізовано його повним застосуванням, вважав, що оскарження розпорядження не є належним та ефективним способом захисту права позивача.

При цьому суд роз`яснив позивачу про те, що у разі якщо він знову виявляє бажання взяти онуків під опіку, він може на підставі пункту 79 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 24 вересня 2008 року № 866 (866-2008-п) (під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану), подати до служби у справах дітей за місцем їх проживання документи, визначені Порядком.

Колегія суддів із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

За своєю природою ненормативні правові акти (рішення) уповноваженого органу, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту прав та інтересів позивача, що стосується опіки та піклування над дітьми.

Під час розгляду справ, що стосуються оскарження рішення (розпорядження, наказу тощо) суб`єкта владних повноважень, який стосується прав або інтересів визначеної в такому акті особи, суд повинен встановити, чи дійсно в результаті його прийняття було порушено права та законні інтереси особи.

Порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову, оскільки при вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Гарантоване право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Як встановлено судами, розпорядження Суворовської (змінено назву

на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради від 14 липня 2022 року № 225р було прийнято на підставі заяви ОСОБА_1, написаної ним особисто, про звільнення його від обов`язків опікуна (піклувальника) у строк, передбачений законом, та з дотриманням вимог і процедур, та в подальшому реалізовано його повним застосуванням.

Дія оскаржуваного розпорядження Суворовської (змінено назву на Пересипська) районної адміністрації Одеської міської ради вичерпана його виконанням, на його підставі іншим органом - Службою у справах дітей Вінницької міської ради видано акти, якими діти влаштовані у прийомні сім`ї.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, з дотриманням норм матеріального та без порушень норм процесуального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

У свою чергу, апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення, та доказів, наданих сторонами, і помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Під час вирішення спору судом апеляційної інстанції помилково зазначено, що спір стосується сімейних правовідносин, оскільки його учасниками

є колишній опікун та районна адміністрація. При цьому апеляційний суд, скасовуючи розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 липня 2022 року № 225р, не зазначив, у чому полягає порушення прав ОСОБА_1, який самостійно звернувся із заявою про звільнення його від обов`язків опікуна, не зазначив, у чому саме полягає незаконність вказаного розпорядження, а також не звернув уваги на фактичне повне виконання (реалізацію) спірного розпорядження шляхом його повного застосування, що унеможливлює його скасування судом.

З огляду на зазначене доводи касаційної скарги Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в частині оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року частково знайшли своє підтвердження, у результаті чого касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Щодо оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 18 грудня

У жовтні 2023 року Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до апеляційного суду про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня

2023 року, посилаючись на те, що 20 жовтня 2023 року на електронну пошту Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов лист Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 02 жовтня 2023 року

№ 31/00/005/59470, зі змісту якого стало відомо про повідомлення дітей ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 щодо вчинення стосовно них з боку ОСОБА_1 випадків психологічного та фізичного насильства,

а також небажання дітей повертатися в сім`ю опікуна ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року залишено без задоволення заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року.

Процесуальний порядок перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами регулюється главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) (статті 423- 429 ЦПК України).

Визначений главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) порядок подання та розгляду заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є загальним, застосовується судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами визнання обставин нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Установивши, що підстави для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, зазначені Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради у заяві, не є нововиявленими обставинами, оскільки виникли 28 вересня 2023 року, тобто тільки після ухвалення судового рішення, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного суду

від 18 грудня 2023 року про те, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 травня 2019 року у справі

№ 905/1502/15, від 24 вересня 2020 року у справі № 922/1141/19, не знайшли свого підтвердження.

У вказаних постановах Верховного Суду наведено загальне тлумачення щодо процедури перегляду рішень за нововиявленими обставинами, зокрема у випадку наявності доказу, який раніше не міг бути доступний, однак існував на момент ухвалення судового рішення та міг би призвести до іншого результату розгляду справи. При цьому незазначення постанови Верховного Суду чи номера справи не означає, що апеляційний суд розтлумачив і застосував норму права не у спосіб, визначений Верховним Судом.

Щодо касаційних скарг ОСОБА_2, яка діє як законна представниця в інтересах малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та ОСОБА_5, яка діє як законна представниця в інтересах малолітньої ОСОБА_6 .

Перевіривши доводи касаційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як законних представників малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_6, у межах відкритого касаційного провадження, колегія суддів робить висновок про необхідність закриття касаційного провадження

з огляду на таке.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, з урахуванням доводів касаційних скарг та з аналізу доданих до неї матеріалів, Верховний Суд виходив із необхідності дотримання права особи на доступ до суду, недопущення створення перешкод скаржнику у доступі до правосуддя та дотримання принципу формування єдиної правозастосовчої практики.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.

Однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно зі статтею 17 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, процесуальний закон визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, а також встановлює спеціальний порядок такого оскарження.

У справі, що переглядається, спір виник між ОСОБА_1 та Суворовською (змінено назву на Пересипська) районною адміністрацією Одеської міської ради щодо скасування розпорядження цієї ради від 14 липня 2022 року

Малолітні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не були учасниками спірних правовідносин, спір не стосується сімейних правовідносин та інтересів дітей, а тому і їх законні представники не наділені правом оскарження судового рішення у справі.

Ураховуючи відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як законних представників малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6,касаційне провадження за їх касаційними скаргами підлягає закриттю.

Щодо поновлення дії постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Ураховуючи, що за результатами касаційного перегляду постанова Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2023 рокускасована, відсутні правові підстави для поновлення її дії.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до вимог статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 413, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2, яка діє як законна представниця в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та ОСОБА_5, яка діє як законна представниця в інтересах малолітньої ОСОБА_6, на постанову Одеського апеляційного суду