754/3327/22 Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - 14.02.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник - адвокат Топалова Олена Євгенівна, на постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову посилався на те, що він постійно проживає у Сполучених Штатах Америки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 заповіту не склав.

Зазначав, що він та ОСОБА_2 (дружина батька) є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4

13 січня 2022 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Аверіної Є. А. із заявою про прийняття спадщини, однак постановою № 4/02-31 від 13 січня 2022року вказаний нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Вказував, що строк для прийняття спадщини пропущено у зв`язку з тим, що у січні 2021 року він переніс тяжкий випадок коронавірусу через що перебував у лікарні з 11 березня 2021 року по 15 березня 2021 року.

Після хвороби йому знадобився тривалий термін реабілітації та спостереження лікарями протягом шести місяців з березня по вересень 2021 року, що підтверджується листом лікувального закладу EXECUTIVE MEDICAL CARE, PC від 12 січня 2022 року та звітом після відвідування лікаря лікарні "Коні Айленд".

У зв`язку із хворобою та тривалим лікуванням позивач не зміг вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Він зміг звернутися до нотаріуса за своїм місцем проживання у Сполучених Штатах Америки та скласти заяву про прийняття спадщини лише 19 листопада 2021 року, складанню якої також передувала тривала підготовка.

У подальшому заява була апостилізована та направлена до нотаріуса, який відкрив спадкову справу лише 13 січня 2022 року.

Позивач вважав, що такі обставини є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив визначити йому додатковий строк у три місяці з часу набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Встановлено ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ще до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 позивач захворів на коронавірус, після чого тривалий час мав значні ускладнення, пов`язані із серцевою та нирковою недостатністю, що в свою чергу потребувало реабілітації та перебування під спостереженням лікарів.

Апеляційний суд дійшов висновку, що фактично ОСОБА_3 з березня 2021 року тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні у зв`язку з перенесенням хвороби коронавірусу.

Крім цього, зазначив, що судом першої інстанції не враховано поведінку відповідачки, яка не повідомила нотаріуса про інших спадкоємців першої черги.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20 жовтня 2023 року ОСОБА_6 через представника - адвоката Топалову О. Є. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу напостанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

27 листопада 2023 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Синявського В. В. звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13 червня 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцями першої черги спадкування є син - позивач ОСОБА_3 та дружина - відповідачка ОСОБА_2

18 травня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа (далі - КМНО) Аверіної Є. А. із заявою про прийняття спадщини.

09 грудня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Аверіною Є. А., згідно заяви ОСОБА_2, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру.

19 листопада 2021 року ОСОБА_3 було складено та апостильовано в окрузі Кінгс, штат Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки заяву приватному нотаріусу КМНО Аверіній Є. А. про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4, яку було подано приватномунотаріусу КМНО Аверіній Є. А. 13 січня 2022 року.

Постановою №4/02-31 від 13 січня 2022року приватний нотаріус КМНО Аверіна Є. А. на підставі статті 1270 Цивільного кодексу України відмовила у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки серед наданих документів відсутнє рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а підстав, передбачених пунктом 3 та пунктом4 статті 1268 Цивільного кодексу України (435-15) , які б свідчили про прийняття спадщини, спадкоємцем незалежно від подання ним заяви, немає.

З наданих суду копій медичної документації вбачається, що позивач звертався до медичного закладу Coney Island Hospital (NYC Health + Hospitals/Coney Island), де перебував на лікуванні з 11 березня 2021 року по 15 березня 2021 року. Згідно звіту про відвідування лікарні, ОСОБА_3 було встановлено діагнози: основний діагноз - біль у грудях, також діагноз містив такі захворювання - цукровий діабет 2 типу з ускладненням, хронічна хвороба нирок (ХХН) 3 стадія, Gfr 30-59 МІ/хв, первинна артеріальна гіпертензія, гіперліпідімія (ГЛД). Був направлений до кардіології, прийнятий у відділення інтенсивної терапії. Було проведено ЕКГ під навантаженням 12 березня (у стані відпочинку) та 15 березня (фізичне навантаження), який показав низький ризик. За результатами лікування призначено ліки та рекомендовано спостерігати тиск через 4 тижні.

Згідно листа Віоли Зілбер, сертифікованого асистента лікаря EXECUTIVE MEDICAL CARE, PC від 12 січня 2022 року, у пацієнта ОСОБА_3 в січні 2021 року був важкий випадок коронавірусу, який вразив його серце, і що він перебував у лікарні з 11 березня 2021 року по 15 березня 2021 року через тяжку серцеву і ниркову недостатність. Потім йому знадобився тривалий термін реабілітації, і його спостерігали численні лікарі протягом 6 місяців з березня 2021 року по вересень 2021 року. Зараз він усе ще перебуває під наглядом кардіологів та нефрологів.

Доказів проходження ОСОБА_3 лікування або його реабілітації у медичному закладі EXECUTIVE MEDICAL CARE, PC матеріали справи не містять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основним нормативно-правовим актом, що містить загальні положення про спадкове право є Цивільний кодекс України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ). Також спадкові питання регулюються, зокрема, Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (z0282-12) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1216 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 638/19732/19(провадження № 61-5620св21).

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

З урахуванням конкретних фактичних обставин справи тривала хвороба спадкоємця може бути визнана поважною причиною пропуску строку.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини, оскільки долучені ним до матеріалів справи довідки не містять інформації про те, що він протягом шести місяців після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 перебував на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні.

При вирішенні спору судом першої інстанції враховано та надано належну оцінку медичній документації, наданої ОСОБА_3, зокрема звіту про відвідування лікарні, відповідно до якого останній звертався до медичного закладу ConeyIsland Hospital(NYC Health+ Hospitals/Coney Island), де перебував на лікуванні лише п`ять днів - з 11 березня 2021 року по 15 березня 2021 року, за результатами чого, йому призначено ліки та рекомендовано в подальшому спостерігати тиск через 4 тижні.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено наданий позивачем лист сертифікованого асистента лікаря EXECUTIVEMEDICAL CARE, PC Віоли Зілбер від 12 січня 2022 року, оскільки зазначені у ньому обставини щодо підстав та наслідків лікування ОСОБА_3 в період з 11 березня 2021 року по 15 березня 2021 року спростовуються вказаним вище звітом медичного закладу Coney Island Hospital(NYC Health+ Hospitals/Coney Island), де пацієнт і проходив лікування у вказаний період часу.

Крім того, лист сертифікованого асистента лікаря EXECUTIVEMEDICAL CARE, PC Віоли Зілбер від 12 січня 2022 року не доводить факту того, що з 26 березня 2021 року по 26 вересня 2021 року ОСОБА_3 дійсно перебував на лікуванні або реабілітації, що перешкодило йому вчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини. Вказане повідомлення не містить назв відповідних медичних закладів та прізвищ лікарів, до нього не додано жодних доказів на підтвердження викладених обставин.

Будь-якої іншої медичної документації, яка б свідчила, що у вищевказаний період часу позивач дійсно проходив лікування або реабілітацію, в чому вони полягали та у зв`язку із якими хворобами/діагнозами, у який період, у яких лікарів, яке лікування/рекомендації були призначені лікарями, матеріали справи не містять.

Колегія суддів Верховного Суду також погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, мешкаючи у Сполучених Штатах Америки, не був позбавлений можливості у встановлений законом строк надіслати відповідному нотаріусу засобами поштового зв'язку заяву про прийняття спадщини, засвідчену консулом у відповідності до Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України.

Крім того, Деснянський районний суд м. Києва обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо наявності карантинних обмежень на території США, через що нотаріуси та консульські установи не працювали, в зв`язку із чим він був позбавлений можливості вчасно реалізувати свої права, зазначивши, що вони спростовуються листом Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України № 71/18-500-54064 від 25липня 2022 року, згідно якого у Сполучених Штатах Америки до 2022 року функціонувало 4 закордонні дипломатичні установи України, а саме: Посольство України у США (м. Вашингтон) та Генеральні консульства України в Нью-Йорку, в Сан-Франциско та в Чикаго. У період з 26березня 2021 року по 26вересня 2021 року указані установи працювали у звичайному режимі.

З огляду на викладені обставини, ураховуючи відсутність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчасне подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_2 було сплачено 1 986,00 грн судового збору.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції касаційну скаргу задовольнив, постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції (яким у позові відмовлено) залишив в силі, на користь ОСОБА_2 за рахунок позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 1 986,00 грн.