694/916/21 Про визнання недійсним договору емфітевзису - 31.01.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області у складі судді Сакун Д. І. від 22 лютого 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л., від 14 березня 2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу Побіянська Н. Б., про визнання недійсним договору емфітевзису.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, щовідповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 627765, виданого 06 листопада 2007 року йому належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,55 га, яка знаходиться в адміністративних межах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Вказану земельну ділянку він згідно з договором оренди землі від 26 листопада 2008 року передав в оренду ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай".

3. Позивач вказував, що 24 травня 2016 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 26 листопада 2008 року, відповідно до якої текст основного договору викладено в новій редакції у зв`язку із змінами в діючому законодавстві та новими вимогами до договорів. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" прийняло в строкове платне користування вказану земельну ділянку на строк до 31 грудня 2026 року. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" не здійснило заходи, спрямовані на державну реєстрацію договору оренди землі.

4. ОСОБА_1 зазначав, що протягом 2017-2020 року йому не сплачувалася орендна плата за користування землею, а тому він направив претензію-вимогу до ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай". 09 липня

2020 року отримав відповідь на претензію № 03/07-1 від 06 липня

2020 року, у якій було зазначено, що ним 03 червня 2016 року отримана орендна плата наперед (за майбутні роки оренди) у розмірі 45 800 грн. У лютому

2021 року йому стало відомо, що приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н. Б. здійснено державну реєстрацію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21 липня 2017 року видавник: ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай".

5. Позивач стверджував, що договір емфітевзису від 21 липня 2017 року він не підписував та про його існування йому стало відомо у лютому 2021 року. Жодної плати за користування землею він не отримував.

6. Із урахуванням зазначеного, позивач просив: визнати договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 21 липня 2017 року між ним та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай", недійсним; скасувати запис про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що виникло на підставі договору про право користування земельною ділянкою (емфітевзис) від 21 липня

2017 року, укладеного між ним та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" щодо земельної ділянки площею 2,5484 га кадастровий номер 7121280400:03:002:0432, який внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 23437607 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором; зобов`язати ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" негайно передати йому земельну ділянку з кадастровим номером 7121280400:03:002:0432, загальною площею 2,5484 га, яка знаходиться в адміністративних межах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, в стані, придатному для цільового використання.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області

від 22 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21 липня 2017 року підписаний ОСОБА_1, доказів на спростування презумпції правомірності правочину суду надано не було. Спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай", за користування якою ОСОБА_1 отримав відповідну оплату.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року - без змін.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів на спростування укладення спірного договору емфітевзису. Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21 липня 2017 року підписаний ОСОБА_1, та останнім отримано грошові кошти за вказаним договором, отже такий договір є укладеним. Відповідачем сплачено на рахунок позивача 46 260, 60 грн на виконання договору емфітевзису від 21 липня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4379420047 від 01 серпня 2017 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

12. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що він неодноразово заявляв клопотання про витребування оригіналу договору емфітевзису та клопотання про виклик свідка, втім суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули їх (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Заявник зазначає, що оскаржуваний договір емфітевзису не був нотаріально посвідчений, але приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н. Б. було здійснено державну реєстрацію договору за заявою ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" без його присутності та без присутності уповноваженого представника юридичної особи ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай". Позивач зазначає, що приватним нотаріусом було порушено приписи Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", оскільки під час реєстрації права на підставі договору емфітевзису він не був присутній, нотаріусом не визначався обсяг його цивільної дієздатності, не перевірено наявність факту виконання умов правочину, не перевірено підстав для проведення реєстраційних дій.

14. Заявник вказує, що заяву про проведення державної реєстрації договору було подано фізичною особою ОСОБА_2, а не уповноваженою особою

ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай",як того вимагає закон.

15. Також заявник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги, що він звертався до Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області із заявою про вчинення злочину посадовими особами ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай"щодо підробки договору емфітевзису від 21 липня 2017 року та видаткового касового ордеру

від 03 червня 2016 року на загальну суму 45 800 грн.

16. Згідно з доводами касаційної скарги, відповідачем не надано доказів виконання умов договору емфітевзису щодо оплати у розмірі 99 387, 60 грн. Оплата у сумі 46 260,60 грн проведена за минулі роки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 694/916/21.

18. 10 січня 2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу

№ 694/916/21 розподілено судді-доповідачеві.

19. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 627765, виданим 06 листопада 2007 року відділом земельних ресурсів у Звенигородському районі Черкаської області на підставі рішення суду

від 10 жовтня 2007 року (справа № 2-628/07), ОСОБА_1 належить на праві приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка площею 2,55 га, яка знаходиться в адміністративних межах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

21. Вказану земельну ділянку позивач на підставі договору оренди землі

від 26 листопада 2008 року передав в оренду ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай". В подальшому 24 травня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 26 листопада 2008 року, відповідно до якої текст основного договору викладено у новій редакції.

22. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 7121280400:03:002:0432) загальною площею 2,5484 га, яка знаходиться в адміністративних межах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до 31 грудня 2026 року.

23. Згідно з відповіддю на претензію від 06 липня 2020 року № 06/07-1 та на претензію від 24 липня 2020 року №24/07-3, 03 червня 2016 року позивач отримав від відповідача орендну плату наперед у розмірі 45 800 грн, що підтверджується касовим ордером УЦ100004089 від 03 червня 2016 року.

24. ОСОБА_1 у серпні 2020 року звертався до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року у справі № 712/8465/20, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року, у задоволенні позову було відмовлено.

25. 21 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" було укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на строк 35 років з дати державної реєстрації права емфітевзису. Згідно з вказаним договором за користування земельною ділянкою землекористувач повинен сплатити власнику 99 387, 60 грн.

26. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 21 липня

2017 року ОСОБА_1 передав, а землекористувач ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" прийняв у користування земельну ділянку загальною площею 2,5484 га, кадастровий номер 7121280400:02:002:0085, яка розташована в адмінмежах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 21 липня 2021 року.

27. Відповідно до довідки від 18 березня 2020 року № 31-23-0.171-303/110-20, виданої міськрайонним управлінням у Звенигородському районі та

м. Ватутіному ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, на земельну ділянку площею 2,55 га, яка розташована в адмінмежах Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області кадастровий номер 7121280400:02:002:0085 змінено на 7121280400:03:002:0432 у зв`язку з дублюванням.

28. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору від 21 липня 2017 року зареєстровано у реєстрі 15 листопада 2017 року приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н. Б.

29. ОСОБА_1 отримав плату за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21 липня 2017 року, що підтверджено платіжним дорученням № 4379420047 від 01 серпня 2017 року, у якому вказано призначення платежу "сплата згідно договору емфітевзису б/н від 21 липня 2017 року".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

31. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

34. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

35. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

36. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

37. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України (435-15) . Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України (435-15) з урахуванням вимог цього Кодексу.

38. Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою.

39. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

40. Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

41. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

42. Частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

43. Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

44. Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; та інші передбачені Законом.

45. Право емфітевзису згідно з частиною першою статті 395 ЦК України належить до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

46. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

47. Частиною першої статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

48. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

49. У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) зазначено, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

50. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджував, що він не підписував договір та про його існування йому стало відомо у лютому 2021 року. Встановлення факту непідписання договору як правило можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи.

51. Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

52. При вирішенні спору стороною позивача не порушувалося питання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.

53. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

54. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

55. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказамта дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження підстав, за наявності яких договір може бути визнаний недійсним судом.

56. Суди встановили, що на підтвердження факту непідписання оспореного договору позивач належних доказів не надав, у передбаченому процесуальним законом порядку не заявив клопотання про призначення судом експертизи, а також не подав суду висновок експерта з цього питання. Матеріали справи не містять письмових клопотань про витребування оригіналу договору емфітевзису.

57. Судами встановлено, що відповідач на виконання умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21 липня 2017 року отримав грошові кошти у розмірі 46 260, 60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4379420047

від 01 серпня 2017 року. Тобто дії сторін спору були спрямовані на виконання умов зазначеного договору. У той же час порушення умов договору не є підставою для визнання його недійсним.

58. Доводи заявника про те, що державну реєстрацію права на підставі оспореного договору було проведено без його участі не є підставою для визнання договору недійсним.

59. Слід також зазначити, що умовами договору емфітевзису не передбачено його обов`язкового нотаріального посвідчення. У пункті 8.7 договору сторони визначили, що право користування земельною ділянкою (емфітевзис) підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. Обов`язки щодо реєстрації права користування земельною ділянкою (емфітевзис) покладаються на землекористувача. У пункті 8.9 сторони також визначили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами.

60. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

61. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

62. Слід також зазначити, що висновки Великої Палати Верховного Суду

від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, на які посилався заявник у касаційній скарзі, не входять у суперечність з висновками апеляційного суду.

63. Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на правильність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю не впливають.

64. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

65. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.