672/641/23 Про встановлення факту батьківства особи, яка померла - 31.01.2024 Прийняття

треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Міністерство оборони України, Городоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Городоцький відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила встановити факт батьківства ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Городок Хмельницького району Хмельницької області, Україна; зобов`язати Городоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)внести зміни до актового запису про народження № 14, складеного 02 лютого 2023 року, зазначивши в графі "Батько" - " ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Чорниводи Городоцького району Хмельницької області, Україна, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_4".

На обґрунтування позову зазначала, що 12 червня 2015 року між позивачкою та ОСОБА_4 було укладено шлюб. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року у справі № 672/974/22 шлюб розірвано.

Проте, незважаючи на те, що шлюб було розірвано, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували підтримувати фактичні шлюбні стосунки, та в період з 14 листопада 2021 року до 09 травня 2022 року проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в будинку батьків позивачки у АДРЕСА_1 .

14 березня 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації ОСОБА_4 був призваний на військову службу. З цієї дати і до 09 травня 2022 року ОСОБА_4 проходив службу на посаді стрільця роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6, з дислокацією у м. Городок Хмельницької області, відповідно, він мав можливість приходити ночувати за місцем проживання позивачки.

Наприкінці квітня 2022 року позивачка завагітніла.

З 10 травня 2022 року ОСОБА_4 був переведений для проходження служби у в/ч НОМЕР_1, місцем дислокації якої є АДРЕСА_2.

Згодом ОСОБА_4 у складі підрозділу цієї військової частини приймав участь у бойових діях на Херсонському напрямку.

ОСОБА_4 знав про вагітність позивачки, в щоденних телефонних розмовах цікавився станом її здоров`я та перебігом вагітності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув поблизу с. Нова Кам`янка Херсонської області під час виконання обов`язків військової служби.

ІНФОРМАЦІЯ_7 позивачка народила доньку ОСОБА_5, актовий запис про народження якої здійснено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Зазначала, що їй стало відомо, що ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Шаповал Л. В. з приводу вступу у спадщину після смерті ОСОБА_4, і нотаріус завела спадкову справу за № 70332449 у Спадкову реєстрі.

Відповідно, 01 березня 2023 року позивачка, як законний представник малолітніх дітей, звернулась до того самого нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Вказувала, що встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_4 стосовно малолітньої ОСОБА_5 необхідно з метою оформлення та отримання дитиною пенсії по втраті годувальника, а також спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Міністерство оборони України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року провадження у вказаній цивільній справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Городоцький відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства, зобов`язання внести зміни до актового запису про народження дитини направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у позові ОСОБА_3 зазначала, що встановлення факту батьківства є необхідним для реалізації прав та захисту інтересів малолітньої дитини, зокрема, щодо спадкування та отримання пенсії по втраті годувальника. При цьому, у позові відсутні посилання на будь-які обставини щодо необхідності підтвердження за ОСОБА_5 соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Отже відсутні підстави вважати, що ця справа повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17 жовтня 2023 року Міністерство оборони України через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом оскаржена постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 просила встановити факт батьківства ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Городок Хмельницького району Хмельницької області, Україна; зобов`язати Городоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)внести зміни до актового запису про народження № 14, складеного 02 лютого 2023 року, зазначивши в графі "Батько" - " ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Чорниводи Городоцького району Хмельницької області, Україна, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_4".

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України (2747-15) .

Разом із тим, аналіз наведених цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (1618-15) .

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, слід приймати до уваги, що відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов у даній справі повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.

При таких обставинах Верховний Суд встановив, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм цивільного процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

При цьому, слід приймати до уваги положення Сімейного кодексу України (2947-14) (далі- СК України (2947-14) ), зокрема частини другої статті 125 СК України, відповідно до якої якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (1618-15) .

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 523/4928/17 (провадження № 61-2989св22).

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.