522/19766/20 Про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в області, на підставі якого за особою зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце - 31.01.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 серпня 2021 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. від 08 вересня 2015 року індексний номер № 24248226, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1, площею - 14 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним свідоцтво про право власності серії та номер НОМЕР_2, видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1, площею - 14 кв. м., яке розташоване по АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11114639 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року № 1076 машиномісця № 213, площею - 14 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 22244830 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1 (машиномісце № НОМЕР_1 );

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 721532151101, розташований по АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (ОМР) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берег-Трейд" (далі - ТОВ "Берег-Трейд" був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого останнє прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га., яка знаходиться по АДРЕСА_1, для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ "Берег-Трейд" та Обслуговуючим кооперативом "Граніт" (далі - ОК "Граніт") укладений договір, згідно з яким ОК "Граніт" отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за по АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкта.

У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

16 липня 2015 року орендар ТОВ "Берег-Трейд" розірвало з Одеською міською радою договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року та зазначена земельна ділянка площею 3,8121 га повернута орендодавцю.

Прокурор зазначав, що під час здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні від 20 квітня 2017 року № 42017160690000064, зареєстрованому за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Окрім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2015 року № 24248226 державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнік Д. С. зареєстрував право власності на машиномісце № НОМЕР_1, як на об`єкт нерухомості, розташований у будинку АДРЕСА_1, яке, при цьому, не перебуває у житловому будинку, не було побудовано, як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру, тощо.

Прокурор вважав, що машиномісце, яке є предметом спору, не є об`єктом нерухомого майна, не наділене індивідуальними ознаками, а тому не може бути об`єктом цивільних прав та не підлягає державній реєстрації. Спірне машиномісце розташоване на земельній ділянці, яка не має кадастрового номеру, її межі не встановлені, відомості відсутні у Державному кадастрі.

Державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2015 року № 24248226, а Реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спірний об`єкт із порушенням вимог чинного законодавства.

На теперішній час ділянка, на якій розташоване спірне машиномісце, перебуває у володінні ОСОБА_2, зокрема на ній розташовані покриття та металевий навіс, тому її використання іншими особами перешкоджається встановленим шлагбаумом і охороною, чим порушені права Одеської міської ради.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт, який не може бути зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право власності інших осіб за угодами є похідним від законності набуття права власності первісним власником, наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

При цьому, оскільки земельна ділянка, на які розташований спірний об`єкт, є власністю Одеської міської ради, вважав, що наявні підстави для зобов`язання відповідача звільнити її.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року в задоволенні позову Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив із того, що:

фактичним користувачем земельної ділянки, як прибудинкової території комплексу багатоповерхових будинків по АДРЕСА_1, є кооператив мешканців будинку ОК " Граніт", а користувачем частини ділянки, на якій розташовані машиномісця, є ОК " Шлях", який об`єднує усіх власників машиномісць, зокрема, спірного машиномісця № НОМЕР_1 ;

право власності на спірне машиномісце набуто ОСОБА_1 на підставі чинного укладеного з ОК "Граніт" договору № 800/М про порядок викупу пая машиномісця, до переліку якого увійшло манишномісце № 213, згідно зяким кооператив приймає пайщиків до пайової участі в будівництво багатоквартирного житлового будинку;

позивач не довів, що машиномісця власників (членів) ОК "Шлях" не входять до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій території, яка обслуговується ОК " Граніт"; у матеріалах справи відсутні докази того, що спірне машинемісце № НОМЕР_1 (та інші) незаконно збудовані ОК "Граніт";

ОСОБА_1 надав державному реєстратору повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, який необхідний для прийняття рішення відносно спірного об`єкта нерухомого майна, а тому у останнього були відсутні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного машиномісця, то суд визнав, що прокурор не довів наявності у відповідачів: продавця - ОСОБА_1 і покупця - ОСОБА_2 мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу машиномісця № 213, стороною якого не була Одеська міська рада;

до правовідносин, що виникли не можуть бути застосовані положення статі 376 ЦК України (435-15) ;

прокурор не довів факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, не конкретизував її місцезнаходження з посиланням на лінійні параметри (площі, меж, конфігурації, розташування);

розглядаючи справу, суд прийняв до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 27 травня 2020 року у справі №522/7822/16, в якій зазначено, що на час розгляду вказаної справи рішення по землевпорядній документації ОК "Шлях" Одеська міська рада не приймала, докази встановлення Одеською міською радою земельної ділянки, як прибудинкової території для обслуговування ОК " Граніт", комплексу багатоквартирних будинків за адресою АДРЕСА_1 (10-В та 10-Г) відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Апеляційний суд аргументував судове рішення тим, що вимога прокурора звільнити спірну земельну ділянку, в контексті обставин справи та змісту позовних вимог, фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до статті 212 ЗК України та витребування у власність Одеської міської ради у порядку статей 387, 388 ЦК України. Оскільки земельна ділянка вибула з фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, то є правові підстави для витребування майна на підставі статті 387 ЦК України.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради.

Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що Одеській міській раді було відомо про порушення її прав встановленням автостоянки поряд із житловим комплексом, побудованим на підставі договору між ТОВ "Берег-Трейд" і ОК "Граніт" щодо будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, щонайменше з вересня 2016 року.

Одеська міська рада 07 грудня 2016 року надала дозвіл ОК "Шлях" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтовною площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтовною площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Пунктом 4 цього рішення сесії міської ради припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року з ТОВ "Берег-Трейд" на земельну ділянку площею 3,8121 га.

Вказані обставини також підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машиномісць на спірній земельній ділянці та, власне, використання цієї земельної ділянки.

Прокурор в інтересах Одеської міської ради звернувся до суду з позовом 09 листопада 2020 року, тобто з пропуском позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 липня 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 01 грудня 2021 року в справі № 522/8520/20, від 09 лютого 2022 року в справі № 522/13732/20, від 27 січня 2021 року в справі № 205/4349/16-ц, від 06 берез ня 2018 року в справі № 607/15489/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц, від 04 липня 2018 року в справі №653/1096/16, від 06 лютого 2019 року в справі №826/192/16, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Власником земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси в силу закону, яка спірну земельну ділянку у власність чи користування відповідачам не передавала, договору оренди з останніми не укладала.

Матеріали справи не містять доказів, що вказана земельна ділянка сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі як об`єкт цивільних прав, з присвоєнням кадастрового номеру.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 не є і ніколи не був власником чи користувачем спірної земельної ділянки. Наведене лише ще раз доводить те, що останній самовільно зайняв земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Одеси під автостоянку, розмістив на ній спірне машин-місце, незаконно зареєстрував за собою право власності на машиномісце, як на об`єкт нерухомого майна, який таким не є, отримав свідоцтво про право власності і відчужив його на користь іншої особи.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла обґрунтованого висновку, що машиномісце не є об`єктом нерухомого майна, правовстановлюючі документи на нього є незаконними. Проте суд апеляційної інстанції, неправильно застосовуючи норми статей 387, 388 ЦК України та не застосовуючи вимоги статті 391 ЦК України, зазначив, що прокурор звернувся з віндикаційним позовом, оскільки фактично Одеська міська рада втратила статус як фактичного так і юридичного власника спірної земельної ділянки у зв`язку з проведенням незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості - машиномісце № 213.

Предметом спору є звільнення земельної ділянки, яку неправомірно займає відповідач. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси у силу закону, яка у власність чи користування земельну ділянку відповідачам не передавала. Саме задоволення вимог позивача про звільнення земельної ділянки призведе до відновлення порушеного права територіальної громади м. Одеси.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вравцана В. М. та ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Боровика І. В. подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кравцан В. М. зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором позов є віндикаційним, а не негаторним, а тому на такі вимоги поширюється позовна давність. Апеляційний суд обґрунтовано встановив, що станом на 2016 рік Одеській міській раді було відомо, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003 га, за адресою: АДРЕСА_1, яка на той момент не була сформована, розташовані машиномісця від № 140 до № 280.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Боровик І. В. посилається на те, що фактично Одеська міська рада втратила статус як фактичного, так і юридичного володільця нерухомого майна земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Отже належним способом захисту прав Одеської міської ради є заявлення віндикаційного позову - про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року поновлено Одеській обласній прокуратурі строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 серпня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Приморського районного суду міста Одеси цивільну справу № 522/19766/20 за позовом Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу № 522/19766/20 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ "Берег-Трейд" укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ "Берег-Трейд" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,8121 га по АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового жилого комплексу та благоустрою території. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстраційним № 4004.

19 січня 2011 року ТОВ "Берег-Трейд" та ОК "Граніт" уклали договір, згідно з яким ОК "Граніт" в особі голови кооперативу ОСОБА_1 отримав право на ведення робіт з будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкта

Листом від 16 липня 2015 року № 16/07 ТОВ "Берег-Трейд" повідомило голову Одеської міської ради, що будівельні роботи на вказаній земельній ділянці припинені, багатоповерховий жилий комплекс збудований та зданий в експлуатацію. Цією заявою товариство відмовляється від оренди земельної ділянки та просить розірвати вищевказаний договір оренди від 19 січня 2011 року.

Одеська міська рада є власником земельної ділянки, площею 3,8121 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

18 серпня 2015 року між ОК "Граніт" та ОСОБА_1, як пайщиком, був укладений договір № 800/М про порядок викупу паю машиномісця, відповідно до умов пункту 1.1. якого кооператив приймає пайщиків у пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2. зазначеного договору визначено, що на умовах та у строки вказані у договорі, кооператив зобов`язується після закінчення будівництва, отримання сертифікатів відповідності, передати пайщику розташовані у будинку по АДРЕСА_1 машиномісця з № 140 до № 285 та документи, необхідні для оформлення права власності на машиномісце. Розташування машиномісць у будинку вказане у викопіюванні плану будинку (додаток № 1).

Згідно з пунктом 3.1 підпункту 3.1.1-3.1.3 цього договору кооператив зобов`язується забезпечити введення будинку в експлуатацію. Передати пайщику за актом прийому-передачі машиномісця та пакет документів для оформлення права власності на машиномісце: довідку про 100 % внеску паю; акт прийому - передачі машино-місця.

Пайщик зобов`язаний власними силами та засобами та у відповідності до законодавства України провести оформлення та отримання свідоцтва на право власності на машиномісце (пункт 3.2.7 договору).

Відповідно до пункту 1 акту приймання-передачі машиномісця від 18 серпня 2015 року № 874/М ОК "Граніт" передав власнику машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 14,0 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 . Технічний паспорт на це машиномісце виготовлений станом на 19 серпня 2015 року ТОВ "Нове БТІ".

07 вересня 2015 року рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на машиномісце № НОМЕР_1, загальною площею 14 кв. м, як на об`єкт нерухомості, розташований по АДРЕСА_1 .

Державна реєстрація на машиномісце відбулася на підставі договору про викуп паю машиномісця від 18 серпня 2015 року № 875/М, технічного паспорта, виданого 19 серпня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Нове БТІ", акта приймання-передачі нерухомого майна від 18 серпня 2015 року, довідки з адресного бюро міста Одеси від 21 серпня 2015 року № 364127/1, виданої юридичним департаментом Одеської міської ради.

10 вересня 2015 року Реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спірний об`єкт № 43604890.

На підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року машиномісце № 213, площею 14,0 кв. м по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2, яка, у свою чергу, зареєструвала право власності на нього.

25 серпня 2016 року ОК "Шлях" звернувся із заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду земельних ділянок з метою задоволення потреб, пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу, машиномісць:

- ділянку, площею 0,0491 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ділянку, площею 0,1790 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ділянку, площею 0,0602 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ділянку, площею 0,0222 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ділянку, площею 0,04003 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

У зазначеному листі ОК "Шлях" повідомив, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003га, розташовані машиномісця від № 140 до № 280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Рішенням сесії Одеської міської ради від 07 грудня 2016 року № 1527-VII надано дозвіл ОК "Шлях" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886 га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 4 рішення Одеської міської ради від 07 грудня 2016 року № 1527-VII припинено з ТОВ "Берег-Трейд" договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 3,8121 га.

Листом від 17 жовтня 2017 року директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступника військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеська міська рада не приймала рішення щодо передачі у власність або користування приватній фірмі "Граніт" земельної ділянки для обладнання автостоянки в межах АДРЕСА_3 .

20 квітня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 42017160690000064 за частиною першою статті 197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машиномісця, які реалізовані протягом 2015-2018 років, внаслідок чого територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради нанесено шкоду на суму 11 138 529,46 грн.

08 серпня 2018 року військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів невстановлені службові особи ОК "Граніт" та інші невстановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці площею 0,3838 га автостоянку з визначенням на місцевості машиномісць по АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи від 26 лютого 2019 року № 17-2694/2695 у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ "Берег-Трейд", кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, під автостоянкою, площею 0,3838 га, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, площею 0,3838 га, під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять до меж земельної ділянки ТОВ "Берег-Трейд", кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, та повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки, площею 0,3838 га, щодо меж земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, зображено графічно у додатку № 3 "Фактичне розташування меж земельної ділянки, площею 0,3838га, з північно-західної сторони будинку по АДРЕСА_1, на якій влаштовано автостоянку відносно меж земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га".

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 01 грудня 2021 року в справі № 522/8520/20, від 09 лютого 2022 року в справі № 522/13732/20, від 27 січня 2021 року в справі № 205/4349/16-ц, від 06 березня 2018 року в справі № 607/15489/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц, від 04 липня 2018 року в справі №653/1096/16, від 06 лютого 2019 року в справі №826/192/16, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 49 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з тих підстав, що по суті позов необґрунтований та має заявлятися з використанням іншого способу захисту в порядку іншого судочинства.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради. Разом з цим суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності.

Такий висновок зроблений судом апеляційної інстанції із порушенням норм процесуального права.

Необхідність звернення до суду зі вказаним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено машиномісце, яке за рішенням державного реєстратора відповідач набув у власність.

Прокурор у своїй позовній заяві та письмових поясненнях, поданих у порядку статті 43 ЦПК України, як на правову підставу позову посилався на положення статті 391 ЦК України, статей 152, 212 ЗК України (а. с. 2-12, 78-84 т. 1). Тобто прокурор заявив негаторний позов.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що прокурор змінював (уточнював) вимоги позову.

Враховуючи зазначене та з огляду на обставини цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону посилання апеляційного суду на те, що прокурор звернувся до суду з вимогами у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов).

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16.

Отже, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що по своїй суті пред`явлений позов прокурора є віндикаційним (статті 387, 388 ЦК України), тоді як позивач на обґрунтування вимог позову посилався на положення статті 391 ЦК України, тобто звернувся з негаторним позовом.

З огляду на зазначене обґрунтованими є доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 387, 388 ЦК України), які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та незастосування норм права, якими такі правовідносини врегульовані (статті 391 ЦК України).

Самостійна зміна судом правових підстав звернення прокурора з позовом до суду суттєво впливає на застосування інституту позовної давності, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 травня 2023 року у справі № 522/11935/20, від 28 червня 2023 року у справі № 522/7679/20, від 27 вересня 2023 року у справі № 522/17124/20 з аналогічним суб`єктним складом учасників та предметом спору.

У силу наведеного, коли апеляційний суд у порядку перегляду судового рішення розглянув вимоги позову, які не були заявлені, а ті, які заявлені, не розглянув, з огляду на процесуальні повноваження Верховного Суду, визначені у статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може ухвалити власне судове рішення, а тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.