464/4325/19 Про визнання незаконним та скасування реєстрації права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки - 31.01.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2021 року у складі судді Чорної С. З. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі - АТ "ПУМБ"), державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" (далі - КП "Реєстрація майна та бізнесу") Бойко Х. Р., Реброва В. А., треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю. Н. про визнання незаконним та скасування реєстрації права власності.

Позовні вимоги мотивували тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 12098052: загальна площа: 54.2 кв. м, житлова площа 32.4 кв. м). 13 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ними укладено договір іпотеки, згідно з яким предметом іпотеки виступала вказана квартира. Іпотечний договір укладався на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 13 лютого 2008 року № 6109424, укладеного між ОСОБА_5 та ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк".

У січні 2019 року їм стало відомо, що державний реєстратор КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х .Р. на підставі заяви ПАТ "ПУМБ" прийняла рішення (з відкриттям розділу) індексний номер: 42905503 від 08 вересня 2018 року про державну реєстрацію прав власності на предмет іпотеки за ПАТ "ПУМБ". Згодом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачам стало відомо, що 29 травня 2019 року між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого останній набув права власності на спірну квартиру.

Вважали рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за ПАТ "ПУМБ", подальше відчуження квартири на користь ОСОБА_4 протиправним та незаконним. Реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ "ПУМБ" відбулася із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки банк не набув права стягнення у силу дії мораторію згідно із Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . ПАТ "ПУМБ" не дотримано вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", яка встановлює обов`язок надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також вважали, що державним реєстратором КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. не враховано відсутність повного переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що має наслідком скасування рішення та запису про реєстрацію права власності за АТ "ПУМБ".

Вказували, що оскільки відчуження спірної квартири ОСОБА_4 відбулося поза їх волею та беручи до уваги, що АТ "ПУМБ" набув право власності на предмет іпотеки з порушенням вимог чинного законодавства, спірна квартира підлягає витребуванню на їх користь.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. про державну реєстрацію прав власності (з відкриттям розділу) від 08 вересня 2018 року, індексний номер: 42905503, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 54, 20 кв. м, житловою площею 32, 40 кв. м, за АТ "ПУМБ";

- скасувати запис від 05 вересня 2018 року № 27826225 про реєстрацію прав власності на квартиру, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2, загальною площею 54, 20 кв. м, житловою площею 32, 40 кв. м, за АТ "ПУМБ";

- поновити запис про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 54, 20 кв. м, житловою площею 32, 40 кв. м, реєстраційний номер 12098052, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;

- витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у право спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконними та скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. про державну реєстрацію прав власності (з відкриттям розділу) від 08 вересня 2018 року, індексний номер: 42905503, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 54, 20 кв. м, житловою площею 32, 40 кв. м, за АТ "ПУМБ".

Скасовано запис від 05 вересня 2018 року № 27826225 про реєстрацію прав власності на квартиру, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2, загальною площею 54, 20 кв. м, житловою площею 32, 40 кв. м, за АТ "ПУМБ".

Поновлено запис про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 54, 20 кв. м, житловою площею 32, 40 кв. м, реєстраційний номер 12098052, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у право спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 .

Здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що АТ "ПУМБ" недотримано вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Копія рекомендованого повідомлення про вручення серія та номер: 7907103729468 не підтверджує факт надсилання та отримання іпотекодавцем та боржником відповідної вимоги.

Суди вважали, що державний реєстратор КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. не є належним відповідачем у справі, проте помилкове зазначення позивачами співвідповідачем у справі державного реєстратора не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Крім того, суди вважали, що державний реєстратор також не мав права здійснювати спірну реєстраційну дію, оскільки на спірну квартиру розповсюджувалися норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, АТ "ПУМБ", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку було визначено сторонами іпотечного договору у відповідному іпотечному застереженні, тобто між сторонами існували договірні відносини щодо цього, тому помилковим є висновок судів про звернення стягнення на предмет іпотеки без згоди власника майна.

Крім того, у двох позивачів з трьох, які всі є членами однієї сім`ї, у власності є інше нерухоме майно, що виключає можливість застосування вказаного закону.

Вказує, що задовольнивши позовні вимоги, суди не відновили прав банку у порядку частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому, висновки Верховного Суду з цього питання відсутні, що, на думку заявника, є виключною правовою проблемо, тому просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зазначає, що витребувавши спірну квартиру у ОСОБА_4, суди не врахували, що він є добросовісним набувачем, а витребування у нього майна є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Вважає, що банк належно надіслав вимоги боржнику та іпотекодавцю, а суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку наданим доказам.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвокат Галамага Н. М., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а оскаржувані судові рішення вважає законними та обґрунтованими, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення суду першої інстанції.

14 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А. у зв`язку з обранням судді-доповідача Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2023 року у складі колегії суддів: Лідовця Р. А., Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 лютого 2008 року між ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 6109424. Відповідно до умов договору, банк надав ОСОБА_5 кредит в іноземній валюті у розмірі 50 000 доларів США, під 13,5 % річних, строком до 13 лютого 2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 13 лютого 2008 року ЗАТ "ПУМБ" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (іпотекодавці) укладено договір іпотеки № 6120945.

Відповідно до пункту 1.2.1. договору, предметом іпотеки є квартира, реєстраційний номер: 12098052; загальна площа: 54,2 кв. м, житлова площа 32,4 кв. м. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17554633, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 30 січня 2008 року, предмет іпотеки складається з: двох житлових кімнат та кухні. Адреса місцезнаходження предмету іпотеки: АДРЕСА_2 .

Згідно з пункту 4.2 договору іпотеки № 6120945, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: (1) за рішенням суду; (2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; (3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених Договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

05 вересня 2018 року державним реєстратор КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 42905503 від 08 вересня 2018 року, зареєстровано за ПАТ "ПУМБ" право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

29 травня 2019 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, який зареєстровано у реєстрі за № 2073.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив підстави, які згадані у пунктах 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга АТ "ПУМБ"підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 61 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,00 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що банк не надав державному реєстратору належні докази отримання боржником та іпотекодавцями письмової вимоги іпотекодержателя, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не мав права вчиняти спірну реєстраційну дію, тому правильно визнали незаконним та скасували рішення державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. про державну реєстрацію прав власності на спірне майно.

Доводи заявника про те, що боржник з поручителем повідомлялися про намір звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, є безпідставними, суперечать встановленим обставинам справи та були належно проаналізовані й відхилені судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вказав, що з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься у матеріалах реєстраційної справи № 1639217846101, не вбачається інформації щодо адреси, адресата, змісту відправленого листа та дати його надсилання, відтак твердження АТ "ПУМБ" про надсилання письмових вимог про усунення порушень не слід вважати обґрунтованими. Крім цього на такому повідомленні відсутня відмітка про вручення будь-якій особі згаданого поштового відправлення без ідентифікації кому таке скеровувалося. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані державному реєстратору докази не містять не лише даних про вручення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 вимог від 05 вересня 2016 року про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором, а й даних про надсилання таких вимог, що є безумовною підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково застосували норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , Верховним Судом не перевіряються, оскільки це не має правового значення для правильності вирішення цього спору, так як мораторій застосовується тільки тоді, коли є законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у той час, як судами було встановлено, що іпотекодержатель не надав державному реєстратору всіх необхідних документів, передбачених пунктом 61 Порядку, для вчинення відповідної реєстраційної дії, що є самостійною підставою для скасування такого рішення.

Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій із задоволенням позовних вимог про скасування та поновлення записів про реєстрацію права власності оскільки частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) не передбачала такого способу захисту прав, як скасування запису та поновлення запису, а рішення суду про скасування рішення державного реєстратора є самостійною підставою для вчинення державним реєстратором відповідних реєстраційних дій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) підтримала такий правовий висновок щодо застосування статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначивши, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). Скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення за договором іпотеки, є належним способом захисту прав іпотекодавця за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб.

Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

При цьому, судами було встановлено, що банк відчужив спірну квартиру ОСОБА_4,

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Встановивши, що спірна квартира незаконно вибула з власності позивачів, не з їхньої волі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про витребування майна від добросовісного набувача на користь його власників.

Доводи касаційної скарги АТ "ПУМБ" щодо неправильного вирішення спору в частині витребування майна у ОСОБА_4 та порушення судами його прав згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , Верховним Судом до уваги не беруться та не перевіряються, оскільки останній судові рішення до Верховного Суду не оскаржив й не надав АТ "ПУМБ" повноважень діяти в суді від його імені та в його інтересах.

Вирішуючи позовні вимоги до державного реєстратора, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що він є неналежним співвідповідачем у справі, проте помилково задовольнили, у тому числі, й позов до нього.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та постановляє рішення щодо суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За змістом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір виник між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як іпотекодавцями, та АТ "ПУМБ", як іпотекодержателем, та ОСОБА_4, як останнім набувачем, особою, за якою зареєстроване право власності на спірне майно.

Тому державний реєстратор КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. є неналежним відповідачем у справі, в зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до неї, необхідно було відмовити з указаної підстави.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора й витребування майна не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувані рішення та постанову у цій частині без змін.

При цьому, у частині позовних вимог про скасування та поновлення записів, а також вимог до державного реєстратора немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення в цій частині з порушенням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні наведених позовних вимог.

Підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, про що просить заявник, колегія суддів не вбачає, оскільки представником АТ "ПУМБ" не наведено належного обґрунтування ні існування виключної правової проблеми, ні обґрунтованої необхідності відступлення від раніше прийнятих правових висновків Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд не змінює розподілу судових витрат, оскільки, незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень у наведеній вище частині, вказане не вплинуло на правильність вирішення спору судами, так як права банку не захищені, а позов задоволено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування та поновлення записів, а також вимог до державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Христини Романівни, скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У решті (вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора й витребування майна) рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.