707/1298/22 Про скасування акта та витребування транспортного засобу, вилученого на користь військової частини - 31.01.2024 Прийняття

треті особи: Черкаська обласна військова адміністрація, Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Черкаський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Таранова Станіслава Ігоровича на постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегіЇ суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Карпенко О. В. від 26 жовтня 2023 року,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, треті особи: Черкаська обласна військова адміністрація, Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Черкаський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області, про скасування акта та витребування майна.

Позов мотивував тим, що йому на праві власності належить автомобіль марки Volkswagen, модель: PASSAT, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зазначав, що у квітні 2022 року він передав вказаний транспортний засіб у користування ОСОБА_2, який 05 травня 2022 року повідомив його про те, що працівники відділу поліції № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, спільно з представниками територіальної оборони Черкаської області безпідставно, із застосуванням сили, без пояснення будь-яких причин незаконно вилучили вказаний транспортний засіб з його користування на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Позивач вказував, що з відповіді на адвокатський запит командир військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомив, що належний йому вказаний транспортний засіб примусово вилучений на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується копією акта про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня 2022 року № 107/01/13-13-05.

Позивач зазначав, що він як власник транспортного засобу, не повідомлявся про вилучення належного йому автомобіля, акт про примусове відчуження або вилучення майна йому не видавався, оригінал висновку про вартість вилученого транспортного засобу перед вилученням не вручався, грошова оцінка транспортного засобу станом на 01 травня 2022 року (момент вилучення) не проводилась, рішення військовим командуванням про відчуження вказаного транспортного засобу не приймалось та не погоджувалось військовою адміністрацією. При цьому зазначав, що він не уповноважував ОСОБА_2 від свого імені вчиняти будь-які дії, зокрема, щодо підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня 2022 року № 107/01/13-13-05. Форма акта не відповідає зразку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 (998-2012-п) . При цьому транспортний засіб безоплатно вилучено, а не відчужено з попередньою оплатою вартості майна. Вважав, що відповідач незаконно користується зазначеним автомобілем, відмовляється у добровільному порядку повернути його власнику.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним та скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня 2022 року № 107/01/13-13-05;

- витребувати у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та передати йому протягом не більше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили транспортний засіб марки: Volkswagen, модель: PASSAT, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Короткий зміст судових рішеньсуду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Демчика Р. В. від 25 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що акт про примусове відчуження або вилучення майна не є рішенням військового командування. Скасування такого акта не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки зазначений документ складено з метою підтвердження події примусового відчуження або вилучення майна, за наслідками якого виникло право держави на майно. Зазначений акт є підставою для компенсації позивачу вартості транспортного засобу за примусове відчуження майна.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про скасування акта про примусове відчуження або вилучення майна, відповідно до якого у ОСОБА_1 вилучено належний йому на праві власності автомобіль, не може бути пред`явлена до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оскільки відповідачем за цією вимогою повинен бути орган, який склав цей акт.

Вимоги про витребування автомобіля суд вважав похідними від попередніх вимог, тому дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року скасовано, провадження

у цій справі закрито, роз`яснено ОСОБА_1, що з відповідним позовом він може звернутись до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1, підписану адвокатом Тарановим С. І., задоволено. Постанову Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2023 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (провадження № 61-4120 св 23).

Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не звернув уваги, що законодавець визначив юрисдикцію адміністративних судів з розгляду справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (статті 350, 351 ЦК України). Вирішення спорів щодо реквізиції чинним законодавством до адміністративного судочинства не віднесений, тому суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про належність цього спору до адміністративної юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовна вимога про скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня

2022 року № 107/01/13-13-05, відповідно до якого у ОСОБА_1 вилучено належний йому на праві власності автомобіль марки: Volkswagen, модель: PASSAT, 2015 року випуску, не може бути пред`явлена до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оскільки відповідачем за цією вимогою повинна бути також Черкаська обласна військова адміністрація. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що без вирішення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня

2022 року № 107/01/13-13-05 неможливо вирішити по суті похідну вимогу позивача про витребування у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України спірного автомобіля, а тому питання наявності обов`язкової процесуальної співучасті та залучення всіх співвідповідачів має важливе юридичне значення.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відмова у задоволенні позову не позбавляє права позивача звернутися до суду з метою захисту його порушених прав у випадку доведеності, зазначивши належний суб`єктний склад учасників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 та його представник - адвокат Таранов С. І. звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 06 листопада 2023 року матеріали касаційного провадження передано судді-доповідачеві Ступак О. В., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Гулейков І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 707/1298/22 з Придніпровського районного суду м. Черкасита надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

23 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 11 січня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника - адвоката

Таранова С. І. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 128/2526/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 420/288/20, від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17, Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15.

Судом апеляційної інстанції належним чином не з`ясовано обставин щодо законності (правових) підстав для вилучення у позивача його транспортного засобу, розгляд справи відбувся без належного дослідження всіх доказів та врахування встановлених обставин.

Вказують, що складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП України, не є підставою для примусового відчуження або вилучення майна у власника такого майна у зв`язку з запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану. Факт відчуження належного йому на праві власності транспортного засобу відбувся з моменту затримання працівниками поліції такого транспортного засобу та його безпідставного неповернення протягом 3-х денного терміну, як того вимагає КУпАП (80731-10) України. При цьому, постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2022 року у справі № 693/262/22, яке набрало законної сили, закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2 у зв`язку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Отже, розгляд питання про примусове відчуження транспортного засобу відбувся передчасно та всупереч пункту 3 наказу Черкаської обласної військової адміністрації від 02 березня 2022 року № 2, так як відповідно до наведених норм наказу на розгляд робочої групи можуть передаватись лише питання щодо відчуження транспортного засобу, яким керував водій у нетверезому стані, що в даному випадку не мало місця.

Зазначають, що зміст та форма акту про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня 2022 року № 107/01/13-13-05 не відповідають вимогам

статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та вимогам постанови КМУ "Деякі питання здійснення компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"

від 31 жовтня 2021 року № 998.

Вказують, що примусове відчуження автомобіля в умовах воєнного стану без обґрунтування мотивів та підстав необхідності його вилучення саме у позивача, свідчить про порушення справедливого балансу між інтересами держави та правами конкретної особи, покладає на позивача індивідуальний і надмірний тягар у зв`язку з позбавленням права власності на транспортний засіб.

Зазначають, що транспортний засіб перебуває на балансі та у володінні військової частини НОМЕР_1, а тому позивач вірно визначив суб`єкта (відповідача - військову частині НОМЕР_1, вірно визначив спосіб захисту - витребування майна з незаконного володіння), тому висновки суду про те, що Черкаська обласна військова адміністрація повинна бути у справі співвідповідачем є помилковими.

При цьому, вказують, що власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Крім того, зазначають, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння, посилаючись на відповідні правові висновки, викладені

у постановах Великої Палати Верховного Суду.

Також вважають, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня

2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 25 червня 2019 року у справі

№ 910/17792/17 щодо визначення належного відповідача у подібній справі, які були враховані апеляційним судом.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

27 листопада 2023 року Черкаська обласна військова адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою. При цьому вказує, що Черкаська обласна військова адміністрація діяла виключно в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) та чинних на час дії правового режиму воєнного стану законам України, і своїми рішеннями.

08 грудня 2023 року військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою. При цьому вказує, що військова частина є неналежним відповідачем за всіма позовними вимогами, так як своїми діями не порушувала права позивача на належний йому автомобіль, оскільки діяла виключно в межах своїх повноважень та відповідно до встановлених норм законодавства, одноособово будь-яких дій не здійснювала, рішень не приймала.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником автомобіля Volkswagen, модель: PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 16 червня 2021 року (т. 1, а. с. 17-18).

Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2022 року серії ААБ № 157041 ОСОБА_2 у м. Жашків, Черкаської області керував автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння категорично відмовився, чим порушив пункту 2.5. Правил дорожнього руху (т. 1, а. с. 199).

Відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу

28 квітня 2022 року близько 23.05 год., інспектором ВП №1 (м. Жашків) Уманського РУП ГУНП в Черкаській області на підставі статті 265- 2 КУпАП (80731-10) здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_3, який було доставлено на спеціальний майданчик

АДРЕСА_1, ВП №1 (м. Жашків) Уманського РУП ГУНП в Черкаській області

(т. 1, а. с. 200).

Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 26 вересня

2022 року у справі № 693/262/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП України, відносно ОСОБА_2, закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (т. 1, а. с. 206-207).

Уманське районне управління поліції Головного управління Національної поліції

в Черкаській області направило Робочій групі з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану лист № 3996 від 29 квітня 2022 року,

в якому повідомило про те, що 28 квітня 2022 року працівниками ВП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області виявлено факт керування ОСОБА_2, в стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_3 . ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП України, на підставі чого відносно нього складений адміністративний протокол ААБ № 157041 для розгляду та прийняття рішення Жашківським районним судом Черкаської області відповідно до вимог чинного законодавства. Також у вказаному листі міститься прохання взяти дану інформацію до відома та вжити відповідних заходів щодо прийняття рішення згідно вимог Законів України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) , "Про правовий режим воєнного стану" (389-19) , Указу Президента України від 24 лютого

2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (2630-19) від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Указу Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"

від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ та наказу Черкаської обласної військової адміністрації від 26 березня 2022 року № 8 щодо вилучення вказаного транспортного засобу для потреб держави в межах наявної компетенції

(т. 1, а. с. 198).

Звернення відділу поліції до Робочої групи із листом, в якому повідомив про обставину складення матеріалів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП України, здійснено відповідно до пункту 3 наказу Черкаської військової адміністрації від 02 березня 2022 року № 2 зі змінами від 26 березня 2022 року, яким ГУНП в Черкаській області, УПП в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, у разі виявлення осіб за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння, здійснити оформлення матеріалів відповідно до КУпАП (80731-10) України з одночасним затриманням транспортного засобу на термін не більше 3 діб, а також передачею відповідних матеріалів обласному військовому командуванню для вирішення питання щодо примусового відчуження або вилучення транспортного засобу для виконання завдань з оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правового режиму воєнного стану.

01 травня 2022 року відбулась оперативна нарада Робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, проведення якої зафіксовано протоколом № 101.

Згідно з протоколом від 01 травня 2022 року № 101 у нараді взяли участь: ОСОБА_3 - голова робочої групи, члени робочої групи: ОСОБА_6 - начальник Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_4 - командир військової частини НОМЕР_1, ОСОБА_5 - заступник начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області начальник організаційно-методичного відділу, ОСОБА_7 - начальник Регіонального сервісного центру

МВС в Черкаській області, ОСОБА_8 - начальник Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, ОСОБА_9 - заступник начальника управління превентивної діяльності начальник відділу організації діяльності груп реагування Головного управління Національної поліції в Черкаській області. (т. 1, а. с. 65-66).

Порядок денний оперативної наради: "Про розгляд питання щодо примусового відчуження або вилучення майна, у зв`язку із виконанням заходів правового режиму воєнного стану, відповідно до листа Уманського РУП ГУНП в Черкаській області

від 29 квітня 2022 року № 3996.

За результатом розгляду вказаного питання Робоча група ухвалила:

" 1.1. Лист Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від 29 квітня 2022 року

№ 3996 вважати таким, що розглянуто робочою групою.

1.2. Відповідно до вказаного в листі Уманського РУП ГУНП в Черкаській області

від 29 квітня 2022 року № 3996 майна (транспортний засіб), робочій групі здійснити примусове відчуження майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану на користь військової частини НОМЕР_1 : VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, 2015 року випуску.

1.3. Відчуження майна робочій групі здійснити шляхом складання акту про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт), відповідного зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України (додаток до постанови Кабінету міністрів України від 01 жовтня 2012 року № 988). Акт складати в трьох оригінальних примірниках: 1 - робочій групі, 2 - органу, якому передається транспортний засіб, 3 - колишньому власнику (або його законному представнику).

1.4. У встановленому чинним законодавством порядку визначити вартість відчуженого або вилученого майна. Відповідну інформацію про вартість долучити до матеріалів.

1.5. Дане протокольне рішення надати на погодження Черкаській обласній військовій адміністрації, відповідно до вимог пункту 3 розпорядження Черкаської ОВА від 04 березня 2022 року № 97.

1.6. Після погодження, завірену належним чином копію даного протоколу направити до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, оригінал залишити в Черкаській обласній військовій адміністрації".

01 травня 2022 року Робочою групою складено акт про примусове відчуження або вилучення майна № 107/01/13-13-05.

Протокольним рішенням Робочої групи Черкаської ОВА (протокол від 01 травня

2022 року № 101) прийнято рішення про примусове відчуження транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, 2015 року випуску, у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

(т. 1, а. с. 11-13).

06 червня 2022 року Черкаським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України складено висновок експертного дослідження

№ ЕД-19/124-22/4075-АВ, згідно з яким середня ринкова ціна VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, 2015 року випуску, станом на 03 травня 2022 року, за умов технічно стану та нормативним пробігом становила: 360 420 грн.(т. 1, а. с. 72-74).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника - адвоката Таранова С. І. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і діє по даний час.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначено, що примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Нормами даного закону передбачено, що примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Пунктом 4 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Таким чином, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 утворено Черкаську обласну військову адміністрацію. Вказані адміністрації здійснюють свої повноваження в порядку визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" (389-19) .

Наказом начальника Черкаської обласної військової адміністрації від 02 березня 2022 року № 2 "Про встановлення заборони на торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі" передбачено, що метою здійснення примусового відчуження або вилучення транспортного засобу є виконання завдань з оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правового режиму воєнного стану.

Розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04 березня

2022 року № 97 "Про робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану" утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану та затверджено її склад за посадами. Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом. І голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласної військової адміністрації для його погодження в установленому порядку.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" складається акт про примусове відчуження або вилучення майна відповідного зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня

2012 року № 988.

Частиною четвертою статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" у разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилась у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта (частина третя статті 7 вказаного Закону).

Згідно з положеннями статті 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі неможливості залучити до оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання така оцінка проводиться суб`єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно. Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Із змісту касаційної скарги вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня

2022 № 107/01/13-13-05, який, на його думку, призвів до порушення його конституційних прав з приводу володіння та користування майном (автомобілем).

Разом з тим, акт про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня

2022 № 107/01/13-13-05 не є рішенням військового командування, який визначений позивачем відповідачем у за його позовом, не є правовим актом індивідуальної дії та його скасування не призведе до відновлення порушеного права, оскільки складається з метою підтвердження події примусового відчуження або вилучення майна, за наслідками чого виникло право державної власності на майно, та є підставою для наступної повної компенсації за примусового відчуження майна.

Скасування вказаного акту не тільки не призведе до відновлення порушеного,

а й позбавить його можливості на відшкодування вартості майна, що передбачено статтею 9 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", після скасування правового режиму воєнного стану.

Тобто, обласні військові адміністрації і військові частини є тими суб`єктами, що визначають потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану, відтак уповноважені вирішувати питання передачі майна на потреби Збройних Силу України та наділені повноваженнями щодо відчуження майна.

Відповідно до пункту 2 Розпорядження № 97 основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом.

Крім того, пунктом 3 Розпорядження № 97 установлено, що голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласній військовій адміністрації для його погодження в установленому порядку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Разом з тим, слід зазначити, що вимоги до форми рішень військового командування встановлені частиною другою статті 3 вказаного Закону України є загальними. Натомість, спеціальними у спірних правовідносинах є частина перша статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", оскільки саме вона встановлює уповноваженого суб`єкта для прийняття рішення про примусове відчуження майна а також визначає порядок такого відчуження.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Таким чином, робоча група є спеціально уповноваженим колективним органом обласного військового командування, якою в межах визначених повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства приймаються рішення про відчуження транспортних засобів, спрямовані на забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути через воєнний стан.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року

у справі № 910/17792/17, провадження № 12-280 гс 18). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц, провадження № 14-61 цс 18,зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги не можуть бути пред`явлені до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оскільки відповідачем за цією вимогою повинна бути також і Черкаська обласна військова адміністрація.

Законність позовних вимог ОСОБА_1 можуть бути перевірені лише за правильного визначеного складу сторін у справі. А тому в цій частині (про порушення його права власності) доводи касаційної скарги є помилковими й передчасними.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що відмова у задоволенні позову не позбавляє права позивача звернутися до суду з метою захисту його порушених прав у випадку доведеності, визначивши належний суб`єктний склад учасників.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є безпідставними, так як висновки суду у наведених справах зроблені, по-перше, за інших фактичних обставин й інших позовних вимог, а, по-друге, не спростовують висновків, до яких дійшов у цій справі апеляційний суд і з яким погоджується Верховний Суд.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.