Цивільна справа № 2-89/10

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченко М.В.

при секретарі Запорожець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Козинської селищної ради, третя особа – управління земельних ресурсів у Обухівському районі, про визнання недійсними рішення та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов’язання вчинити певні дії, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Козинської селищної ради, третя особа – управління земельних ресурсів у Обухівському районі, про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов’язання вчинити певні дії,

Позивачі звернулись до суду із позовом до відповідачів, під час розгляду справи позовні вимоги змінювались та уточнювались, внаслідок чого на розгляді в суді в межах цієї справи розглядаються наступні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, в яких вони просять: 1) рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 21/7 від 25 лютого 1999 року; 2) недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 028942, що зареєстрований за № 2450 від 08 квітня 1999 року.

Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, вимоги якого були уточнені та змінені її представником ОСОБА_5 в судовому засіданні, внаслідок чого на розгляді в суді в межах цієї справи розглядаються наступні позовні вимоги ОСОБА_3: 1) скасувати державний акт серія ЯА № 9465568 на ім’я ОСОБА_1 від 4 листопада 2005 року на земельну ділянку розміром 0,14 га; 2) зобов’язати ОСОБА_1 демонтувати вигрібну та компостну ями; 3) захистити права власника земельної ділянки ОСОБА_3 шляхом відновлення меж земельної ділянки згідно даними земельно-кадастрової документації; 4) зобов’язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку шириною 1,1 м дороги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, будучи одночасно представником позивача ОСОБА_1, та її представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 первісний позов з врахуванням змін і уточнень підтримали в повному обсязі, посилаючись на порушення оспорюваними рішенням та державним актом прав та інтересів первісних позивачів як власників, так і як членів територіальної громади смт Козин відносно користування вулицею та водоохоронною зоною, звуження проїзду до їх власності, відсутності місця для розвороту автотранспорту, порушення цим архітектурно-будівельних норм, невідповідністю змісту рішення державному акту, порушення законодавства при його видачі, зустрічний позов з врахуванням змін і уточнень не визнали в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність і недоведеність, добросовісність набуття права власності на землю за договором купівлі-продажу, заперечили факт накладення меж спірних земельних ділянок, просили застосувати наслідки спливу позовної давності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти первісного позову з врахуванням змін і уточнень заперечили, посилаючись на відсутність порушень особистих прав первісних позивачів оспорюваними рішенням та державним актом, їх видання до набуття ОСОБА_1 права на землю, сплив строку позовної давності, зустрічний позов з врахуванням змін і уточнень підтримали повністю, посилаючись на порушення законодавства при видачі оспорюваного державного акту, розміщення вигрібної та компостної ям з порушенням архітектурно-будівельних норм, самовільне зайняття ОСОБА_1 частини дороги, неможливість встановлення дійсних меж спірних суміжних земельних ділянок із врахуванням знесення самочинно збудованих споруд за рішенням суду, правомірність набуття ОСОБА_3 права на землю та відсутність відносно цього заперечень селищної ради.

Представники інших осіб на розгляд справи не з’явились, хоч про час і місце слухання справи належним чином повідомлялись, причин неявки суду не повідомили, заяв, клопотань чи заперечень суду не надали.

Вислухавши сторони та їх представників, перевіривши матеріали справи, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25 грудня 1997 року було затверджено матеріали інвентаризації присадибної земельної ділянки ОСОБА_8, передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку в селищі Козин по вул.Лугова (т.1 а.с.10,64).

29 січня 1998 року на підставі рішення Козинської селищної ради № 118/68 від 25.12.1997 року ОСОБА_8 було видано Козинською селищною радою Державний акт на право приватної власності на землю (т.1 а.с.76).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.1998 року ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_3 купила половину земельної ділянки площею 0,075 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Козинської селищної ради, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Козинською селищною радою 29.01.1998 року на підставі рішення Козинської селищної ради № 118/68 від 25.12.1997 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1627 (т.1 а.с.11,74-82).

рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 98/144 від 26 листопада 1998 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на переоформлення Державного акту на право приватної власності на землю, анульовано державний акт № 1627 від 29.01.1998 року, виданий на ім’я ОСОБА_8 (т.1 а.с.8, т.2 а.с.135).

рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25 лютого 1999 року було довиділено ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 0,075 га для ведення підсобного господарства, передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,075 га в АДРЕСА_1, попереджено ОСОБА_3, що використовувати приватизовану земельну ділянку необхідно за цільовим призначенням не порушуючи вимог чинного законодавства (т.1 а.с.9, т.2 а.с.136). Це рішення оспорюється в межах первісного позову.

08 квітня 1999 року Козинською селищною радою на підставі рішень Козинської селищної ради № 98/144 від 26.11.98 р. та № 21/71 від 25.02.99 р., договору купівлі-продажу № 1-242 від 07.04.1998 року було видано ОСОБА_3 Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 028942, зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 2450 відносно земельної ділянки площею 0,124 га на території АДРЕСА_1 для будівництва, обслуговування житлового будинку (т.1 а.с.12,13,92,180, т.2 а.с.137-138), який є оспорюваним в межах первісного позову.

18.05.1999 року було відведено ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,124 га по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Козинської селищної ради від 28.01.99 року за № 7/3, про що складено акт (т.1 а.с.73).

В 1999 році ОСОБА_3 було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.86-95).

Технічна документація із землеустрою щодо виготовлення оспорюваного державного акту на ім’я ОСОБА_3 не виготовлялась, що підтверджується листами Обухівського районного відділу земельних ресурсів, управління Держкомзему в Обухівському районі (т.1 а.с.25, т.2 а.с.110,123,150).

рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25 грудня 1997 року було затверджено матеріали інвентаризації присадибної земельної ділянки ОСОБА_12, передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку в селищі Козин по вул.Лугова (т.1 а.с.63).

18 січня 2001 року відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_13 купив земельну ділянку площею 0,151 га, розташовану на території Козинської селищної ради в смт Козин Обухівського району Київської області по вул.Луговій, цільове призначення ділянки – для будівництва, обслуговування житлового будинку (т.1 а.с.54).

16 березня 2001 року Козинською селищною радою на ім’я ОСОБА_13 було видано державний акт серії ІІ-КВ № 030187 відносно земельної ділянки в смт Козин по вул.Луговій розміром 0,151 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, розміром 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, а всього 0,291 га (т.2 а.с.156).

04 жовтня 2005 року Козинською селищною радою та Обухівським районним відділом земельних ресурсів на ім’я ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 8-2037 від 1 липня 2005 року було видано державні акти на право власності на земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 Обухівського району київської області, а саме – державний акт серії ЯА № 946568 (цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), який не оспорювався, та державний акт серії ЯА № 946569 (цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства), який є оспорюваним в межах зустрічного позову (т.1 а.с.39,40).

Фактичне розташування на місцевості належних ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, їх суміжність, а також факт відсутності часткового чи повного співпадіння контурів і меж (накладення) цих ділянок, підтверджується планами земельних ділянок, зведеним планом, висновком спеціаліста ПП "Бюро судових експертиз" № 113/06Б від 16.02.2006 року, фото таблицями, технічною документацією по земельно-кадастровій інвентаризації, технічною документацією із землеустрою, космозйомкою (т.1 а.с.41,102,183,214-236, т.2 а.с.9-20,40-46,111-120,154-155,180,183,190 ). Таким чином, судом встановлено, що частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 не є складовою частиною земельної ділянки, що належить ОСОБА_3

Починаючи з жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникають спору з приводу суміжного землекористування, що підтверджується рішенням виконкому Козинської селищної ради, їх заявами до різних органів влади та матеріалами відповідних переписок (т.1 а.с.24,25,42, т.2 а.с.21-23, 124 ).

10 жовтня 2005 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 126/5 було зобов’язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та встановлено порушенням протипожежних норм в зв’язку із звуженням проїжджої частини (т.1 а.с.42).

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та Київській області було направлено клопотання до Козинської селищної ради про скасування оспорюваного державного акту на ім’я ОСОБА_3 (т.1 а.с.24, т.2 а.с.93,133).

рішенням Обухівського районного суду Київської області по справі № 2-167-06 від 21.03.2006 року було задоволено позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан (т.1 а.с.58-61). Це рішення було залишено в силі судом касаційної інстанції, вступило в силу та перебуває у стадії виконання, що визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.242-243).

Тупиковий проїзд до належних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельних ділянок звужено внаслідок видачі оспорюваного державного акту звужено, ширина проїзду в різний час становила і становить 4,44, 5-5,1, 6-04 м, але менше встановленого нормами законодавства, чим порушено п.3.22 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", зазначені порушення істотними, оскільки не забезпечують нормальний рух транспорту, який передбачає проїзд з двома смугами, що підтверджується висновком спеціаліста ПП "Бюро судових експертиз" № 113/06Б від 16.02.2006 року (т.1 а.с.153-165), а також порушено п.6.29 ДБН Б2.4-1-94 "Планування та забудова сільських поселень", згідно якого проїзна частина тупикових проїздів повинна закінчуватися кільцевими об’їздами радіусом по осі проїзду не менше 10 м, або майданчиком для розвороту з розміром сторін по 12 м кожна, або поворотними трикутниками зі сторонами 7 м, крім того, встановлені також і інші порушення ДБН, що підтверджується листами інспекцій архітектурно-будівельного контролю, органів прокуратури, екологічної інспекції, санітарно-епідеміологічною станцією, органів МНС України, фототаблицями, іншими матеріалами справи (т.1 а.с.166-169, 244-249, т.2 а.с.167-173,184, 190).

Оцінюючи правові підстави позову суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстава для видачі оспорюваного в межах зустрічного позову державного акту на ім’я ОСОБА_1 – свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а також державні акти попередніх землевласників стосовно належної ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,14 га не оспорювались, не визнавались недійсними, не скасовувались в судовому чи іншому порядку, тому суд вважає їх чинними, а підстави набуття права власності ОСОБА_1 на вказану спірну земельну ділянку – законними.

Даних, які б впливали на можливість оцінки судом державного акту на ім’я ОСОБА_1 як такого, що підлягає скасуванню, під час розгляду справи суду не повідомлено, а висловлені в судовому засіданні ОСОБА_3 та її представником доводи і посилання не заслуговують на увагу, оскільки не є підставою для визнання правовстановлюючого документа на землю протиправним або недійсним.

За таких обставин, суд вважає право власності ОСОБА_1 на належну їй земельну ділянку таким, що набуте правомірно.

В той же час доводи первісного позову про порушення законодавства при набутті права на землю ОСОБА_3 знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Суд вважає оскаржуване рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 21/7 від 25 лютого 1999 року неправомірним, оскільки законодавство не містило і не містить такого правового терміну як "довиділення" земельної ділянки, тобто вчинена органом місцевого самоврядування дія (рішення) не ґрунтувалась на законі. За таких обставин, виданий на підставі цього рішення оспорюваний державний акт також суперечить закону та самому рішенню відповідно до його змісту.

Згідно ст. 9 чинного на час виділення ОСОБА_3 спірної земельної ділянки ЗК УРСР 1990 року (561-12) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність.

Згідно п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року за N 43 (z0354-99) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647 (z0354-99) , державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (280/97-ВР) .

рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_3, що стало підставою для набуття нею права власності на спірну ділянку, було прийнято неуповноваженим органом, а саме виконкомом сільської ради, а не сесією на пленарному засіданні. Факт делегування відповідних повноважень виконкому (т.2 а.с.183) не має правового значення і не приймається до уваги судом, оскільки законом делегування таких повноважень не було передбачено, тобто таке делегування було неправомірним.

Враховуючи викладене, суд вважає оспорюваний державний акт на ім’я ОСОБА_3 таким, що виданий за відсутності належних правових підстав.

За змістом ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, визнання державної реєстрації земельних ділянок недійсною.

Цільове призначення довиділеної ОСОБА_3 земельної ділянки відрізняється за даними рішення виконкому та державного акту - для ведення підсобного господарства та для будівництва, обслуговування житлового будинку відповідно .

Згідно ч.ч.3,4 ст.17 чинного на той час ЗК УРСР (561-12) громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови — до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім’ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Згідно ч.7 цієї статті ЗК УРСР 1990 року (561-12) зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Даних про дотримання встановленого вказаними нормами чинного на той час законодавства порядку виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_3 із земель комунальної власності Козинської селищної ради з матеріалів справи не вбачається, при цьому матеріалами справи встановлено факт відсутності вказаної документації в архівах селищної ради та органів земельних ресурсів.

Доводи зустрічного позивача та її представника про невизначеність розміру земельних ділянок при первинній приватизації іншими особами належних на даний час сторонам земельних ділянок, інші обставини, які мали місце до настання спірних правовідносин тощо не мають правового значення для вирішення саме цього спору, оскільки суд вирішує справи згідно ст. 11 ЦПК України відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, а в межах цього спору не було заявлено інших вимог, ніж вказаних у первісному та зустрічному позову з врахуванням уточнень, тобто в частині порядку набуття сторонами права на землю суд надає правову оцінку лише оспорюваним державним актам як документам, що посвідчують право власності та рішенню органу місцевого самоврядування як підставі для видачі оспорюваного державного акту на ім’я однієї із сторін – ОСОБА_3, тому суд не може вийти за межі наявних на розгляді позовних вимог.

Доводи ОСОБА_3 та її представника щодо неправомірного володіння і неналежного користування ОСОБА_1 власною ділянкою (влаштування вигрібної ями тощо) як підставу зустрічного позову суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини користування земельною ділянкою, які виникли після набуття права на землю, не можуть слугувати підставою для скасування правовстановлюючого документа на землю.

Крім того, суд вважає недоведеними позовні вимоги зустрічного позову в частині зобов’язання ОСОБА_1 демонтувати вигрібну та компостну ями, оскільки з матеріалів справи не вбачається порушень особистих прав чи інтересів ОСОБА_3 та порушень вимог ТУ У 90.0-30716613-001-2001 при встановленні ОСОБА_1 установки "BIOTAL-3", що узгоджується із висновками Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, органів прокуратури та іншими матеріалами справи (т.2 а.с.47-76).

Доводи ОСОБА_3 та її представника про можливе накладення меж і контурів спірних земельних ділянок не підтверджені жодним доказом, ґрунтуються на припущеннях і спростовуються матеріалами справи, зокрема і технічними документаціями, план-схемами, витягом із космозйомки.

Невідповідність розмірів, цільового користування спірної за первісним позовом земельної ділянки в різних документах, в тому числі і оспорюваному рішенню, на думку суду, вказує на неправомірність видачі оспорюваного державного акту на ім’я ОСОБА_3

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Будучи землекористувачем та власником розташованого на суміжній земельній ділянці будинку позивачі за первісним позовом оскаржують рішення органу місцевого самоврядування та оспорюють правовстановлюючий документ на землю відносно належної відповідачеві ОСОБА_3 земельної ділянки, тому суду слід надати правову оцінку вказаним у первісному позові обставинам.

Ухвалою Верховного Суду України від 25 квітня 2007 року по справі № 6-30021 св 06 було підтверджено висновки суду першої інстанції про доведеність факту порушення інтересів територіальної громади та особисто ОСОБА_1, оскільки в результаті дій ОСОБА_3, члени територіальної громади позбавлені доступу в зону відпочинку, відсутній доступ для обслуговування водойми і прибрежної захисної смуги, створено перешкоди ОСОБА_1 для користування належною земельною ділянкою.

Порушення порядку набуття ОСОБА_3 права на землю підтверджується сукупністю вказаних вище доказів та матеріалами справи.

Суд вважає, що в спірних по цій справі правовідносинах створено перешкоди первісним позивачам та порушено особисті права ОСОБА_14 і ОСОБА_2 як суміжних землевласників в частині звуження проїзду до належних їм земельної ділянки та житлового будинку всупереч вимогам чинних ДБН, а також як членів територіальної громади смт Козин Обухівського району Київської області в частині порушень законодавства порядку набуття права на землю при "довиділенні" земельної ділянки ОСОБА_3 за рахунок земель комунальної власності селища, видачі оспорюваного державного акту, неможливості нормального користування проїздом по вулиці Луговій в смт Козин і відповідною прибрежною зоною, які протиправно перейшла у володіння ОСОБА_3

За таких обставин, порушені права первісних позивачів підлягають судовому захисту, а первісний позов слід задовольнити.

Доводи зустрічного позову не можуть бути задоволені, оскільки як обґрунтовано вище ОСОБА_3 неправомірно набула право на землю, а відтак таке її право не може бути захищено в судовому порядку шляхом задоволення вимог зустрічного позову повністю або частково, оскільки порушень законних прав та чи передбачених законом інтересів зустрічного позивача не вбачається.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за первісним позовом суд не вбачає, оскільки про порушення прав та інтересів первісних позивачів саме відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могло і не було відомо до набуття ними самими права власності на нерухоме майно, що настало в межах строку позовної давності, враховуючи подання первісного позову до суду 25.06.2007 року, спори між сторонами з привду суміжного землекористування почали виникати з жовтня 2005 року, тобто строк позовної давності в даному випадку не пропущено.

При цьому зустрічний позов подано лише 27.07.2009 року в судовому засіданні, хоч ОСОБА_3 дізналась про порушення своїх прав не пізніше жовтня 2005 року, після чого обидва землекористувачі неодноразово звертались із різними скаргами до різних органів в позасудовому порядку. Про поважність причин пропуску встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності суду не повідомлено, клопотання про продовження відповідних строків суду також не подавалось. Таким чином, термін позовної давності на момент звернення ОСОБА_3 до суду із зустрічним позовом сплинув.

Відповідно до ст. 267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладені вище обставини, вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що первісний позов слід задовольнити повністю, оскільки вони узгоджуються із матеріалами справи та чинним законодавством, а зустрічний позов не може бути задоволений як такий, що не доведений належними і допустимими доказами, суперечить матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Вжиті ухвалою суду від 13.08.2009 року заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку слід залишити в силі до вступу рішення в законну силу, після чого вони втрачають чинність в зв’язку із закінченням розгляду справи.

Судові витрати слід покласти на відповідачів за первісним позовом відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 209, 212- 214 ЦПК України, ст.ст. 78, 81, 116, 118, 125, 126, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 204, 319, 321, 373, 386, 388, 391, 393 ЦК України, суд –

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25 лютого 1999 року про довиділення та передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,0075 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 028942, виданий на ім’я ОСОБА_3 ОСОБА_4 селищною радою 08 квітня 1999 року та зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 2450 відносно земельної ділянки площею 0,124 га на території АДРЕСА_1 для будівництва, обслуговування житлового будинку.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, Козинської селищної ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 16 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, Козинської селищної ради на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 16 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Козинської селищної ради, третя особа – управління земельних ресурсів у Обухівському районі, про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов’язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

рішення не вступило в законну силу.