ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 335/13099/21
провадження № 61-12534св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє
в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2023 року
у складі судді Гашук К. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від
28 червня 2023 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 у період із жовтня 2006 року до грудня 2007 року перебувала
у фактичних шлюбних відносинах із спадкодавцем ОСОБА_4, а з 08 серпня 2008 року до 02 липня 2009 року - в шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 і ОСОБА_4 народився син,
ОСОБА_2, який згідно зі статтею 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги після смерті батька, ОСОБА_4
ОСОБА_1 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2, діючи в його інтересах, 15 квітня 2021 року звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Хамули Н. Г. із заявою про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 . Приватний нотаріус завів спадкову справу № 47/2021.
Крім сина ОСОБА_1, із заявою про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_3 .
Позивачка зазначала, що за півтора тижні до смерті ОСОБА_4 телефонував ОСОБА_1 та повідомив, що погано себе почуває, а вже 02 квітня
2021 року ОСОБА_1 зателефонував друг ОСОБА_4 та повідомив, що 01 квітня 2021 року ОСОБА_4 госпіталізували до 6-ї міської лікарні
з підозрою на інсульт, і йому потрібна допомога.
З телефонної розмови з медичним персоналом лікарні ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_4 був доставлений до лікарні у вкрай важкому стані, без супроводу рідних або інших осіб, при ньому був тільки паспорт та мобільний телефон, дружина та родичі відмовилися від надання йому допомоги, оплати додаткового обстеження та купівлі необхідних медичних препаратів.
ОСОБА_1 і їх спільний син по 2-3 рази на день телефонували та цікавилися у медичного персоналу станом здоров`я ОСОБА_4 ОСОБА_1 перераховувала другу ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на картку гроші, направляла перелік необхідних ОСОБА_4 ліків, медичних виробів та гігієнічних засобів і просила його невідкладно все купити та відвезти до лікарні.
Зі слів сестри ОСОБА_4, ОСОБА_1 стало відомо про те, що
25 червня 2016 року він уклав шлюб із ОСОБА_3 . Втім, оскільки обидва зловживали спиртним, то разом вони мешкали всього декілька місяців. У цей період на фоні вживання спиртних напоїв у них постійно виникали сварки і бійки та, врешті-решт, ОСОБА_4 вигнав ОСОБА_3 . Після цього разом вони більше не жили, не вели спільного господарства та майже не спілкувалися. Перед госпіталізацією ОСОБА_4, коли стан його здоров`я суттєво погіршився, сестра ОСОБА_4 телефонувала ОСОБА_3 з проханням допомогти ОСОБА_4, а також здійснювати за ним догляд у її відсутність, тому що він вже був частково паралізований і не міг без сторонньої допомоги пересуватися по квартирі, дійти до туалету, самостійно поїсти. Відповідачка відмовилася надати ОСОБА_4 будь-яку допомогу.
ОСОБА_1 організувала поховання ОСОБА_4 та понесла усі пов`язані з цим матеріальні витрати.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня
2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що доводи ОСОБА_1 щодо одночасного настання всіх передбачених частиною п?ятою статті 1224 ЦК України обставин, які давали б підстави для застосування такого крайнього заходу, як усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів, які беззаперечно свідчили б про перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані, зумовленому тяжкою хворобою, факту потреби ОСОБА_4 у догляді, допомозі та піклуванні саме відповідачки ОСОБА_3, щодо обізнаності ОСОБА_3 про перебування ОСОБА_4 у лікарні та звернення до відповідача за допомогою з догляду чи матеріальною допомогою, а також її відмови чи ухилення від надання спадкодавцеві такої допомоги.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, яка підписана адвокатом Слизовською М. Ю., залишено без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня
2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 серпня 2023 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від
10 квітня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2023 року і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 повною мірою надала суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу заявлених нею позовних вимог, а саме: перебування спадкодавця у безпорадному стані, його потреба в допомозі саме відповідачки та неодноразові звернення до ОСОБА_3 за такою допомогою, умисне ухилення відповідачки від надання необхідної допомоги спадкодавцю. Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином наявні у справі докази, зокрема, медичну документацію, якою підтверджується безпорадний стан спадкодавця, покази свідків та не надали їм належної правової оцінки.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі
№ 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від
17 жовтня 2018 року у справі № 727/3905/16-ц, від 22 жовтня 2018 року у справі № 644/7044/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/-ц, від
04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, від 30 серпня 2019 року у справі № 589/3209/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року ОСОБА_1, яка діє
в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, поновлено строк на касаційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від
10 квітня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
02 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що батьками ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_4 і ОСОБА_1
25 червня 2016 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Згідно з довідкою про смерть від 06 квітня 2021 року № 655 причиною смерті став ішемічний інфаркт у лівій півкулі головного мозку.
ОСОБА_1 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2, діючи в його інтересах, 15 квітня 2021 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
Із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріуса також звернулася ОСОБА_3 .
Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Хамула Н. Г. завів спадкову справу № 47/2021.
ОСОБА_4 перебував у лікарні з 01 квітня 2021 року до дня смерті -
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Під час розгляду справи суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установив, що позивачка не довела ухилення відповідачки від надання допомоги ОСОБА_4, а також винної поведінки відповідачки (зокрема, відмова від надання допомоги чоловіку), потреби спадкодавця
в допомозі саме відповідачки.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_3 не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та виходячи з відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідачки від права на спадкування за законом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду викладених
у постановах, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої і апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого
2010 року).
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє
в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня
2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська