761/2672/23 Про відшкодування моральної шкоди - 29.01.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Фермерського господарства "Бурки Віталія Володимировича" - Бурки Валерія Володимировича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня

2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року Фермерське господарство "Бурки Віталія Володимировича" (далі - ФГ "Бурки Віталія Володимировича") звернулось до суду з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), у якому просило стягнути з ДБР на свою користь моральну шкоду в сумі 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня

2023 року, у відкритті провадження у справі за позовом ФГ "Бурки Віталія Володимировича" до ДБР про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Роз?яснено позивачу, що з указаними вимогами слід звертатись в порядку господарського судочинства.

Відмовивши у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що спір стосовно захисту ділової репутації виник між двома суб`єктами господарювання, а саме між юридичними особами. За таких обставин з урахуванням суті спору, змісту позовних вимог, суб`єктного складу учасників справи суд зробив висновок, що цей спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 липня 2023 року представник ФГ "Бурки Віталія Володимировича" -

Бурка В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ДБР не є суб?єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо фермерського господарства. Держава, органи державної влади (в тому числі ДБР) та органи місцевого самоврядування не є суб?єктами господарювання. Заявник вказує, що позовна заява не стосується обставин, які виникли при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності між ДБР і ФГ "Бурки Віталія Володимировича". Цей спір не підсудний господарським судам, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи інших учасників справи

30 серпня 2023 року ДБР подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року- без змін.

Відзив мотивований тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій

є правильними, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як виник між юридичними особами.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від

24 липня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Погрібному С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.

23 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 січня 2024 року касаційну скаргу разом із матеріалами справи передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,

в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) зроблено висновок, що

"ФГ "Бурки В. В." заявило вимогу до прокуратури Львівської області та держави України в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду".

Такий правовий висновок викладений і в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 454/1668/17 (провадження № 61-15046сво18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 454/1008/16-ц (провадження № 14-494цс19) вказано, що "Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України "Про фермерське господарство"). Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що ФГ "Бурки В. В." заявило вимогу до держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, такі вимоги не об`єднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду. Аналогічна правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 464/1874/17 (провадження № 14-395цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 454/1690/16 (провадження № 14-152цс19), від 05 червня 2019 року у справі № 454/2181/16 (провадження № 14-226цс19), від 03 липня 2019 року у справі № 454/3304/14 (провадження № 14-272цс19), від 18 вересня 2019 року у справі № 757/37226/17 (провадження № 14-452цс19), і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається".

Крім того, аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від

17 лютого 2021 року у справі № 461/3186/16-ц (провадження № 61-14931св19), від 13 вересня 2022 року у справі № 454/2182/16-ц (провадження

№ 61-4291св19) та від 15 листопада 2023 року у справі № 461/5197/22 (провадження № 61-9846св23).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє

у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, зробив правильний висновок, що справа за позовом ФГ "Бурки Віталія Володимировича" до ДБР про відшкодування моральної шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Доводи заявника про те, що між учасниками справи не укладалися господарські договори і позивач не заявляв вимоги щодо вирішення спору при укладенні, зміні, розірванні і виконанні цих договорів, що ДБР як орган державної влади не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо фермерського господарства, відхиляються Верховним Судом, оскільки позивач заявив вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої діями юридичної особи; такі вимоги не об`єднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України, тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.