757/44991/21-ц Про стягнення грошових коштів, переданих банку на депозитний рахунок - 29.01.2024 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" - адвоката Тузової Владислави Олександрівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"), про стягнення грошових коштів.

Позов мотивований тим, що 10 грудня 2013 року між ОСОБА_1 і АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір вкладу "Депозит плюс на 12 міс.", згідно з яким позивач передав банку кошти у сумі 10 000,00 дол. США під 10 % річних.

18 березня 2014 року рф проголошено включення до її складу на правах суб`єктів федерації "Республіки Крим" та "міста федерального значення Севастополь". Рахунки позивача було заблоковано. Позивач неодноразово звертався до банку з проханням розблокувати рахунки, розірвати договори та повернути суму банківського вкладу з нарахованими процентами, в задоволенні яких банк відмовляв. 15 травня 2014 року АТ КБ "ПриватБанк" виніс рішення про припинення діяльності відокремлених підрозділів філії "Кримське регіональне управління "ПАТ КБ "ПриватБанк". Вклад позивачу не повернено.

ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь грошові кошти за вкладом "Депозит плюс на 12 міс." від 10 грудня 2013 року

№ НОМЕР_1 у розмірі 10 172,49 дол. США, проценти за користування вкладом у розмірі 7 377,15 дол. США, 3 % річних у розмірі 2 053,45 дол. США та пеню - 117 967,97 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 10 000,00 дол. США за депозитним договором "Депозит плюс на 12 міс." від

10 грудня 2013 року; суму процентів, нарахованих за період з 10 травня

2014 року до 09 серпня 2021 року, у розмірі 7 252,05 дол. США.

Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судовий збір у розмірі

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем укладено договір вкладу "Депозит плюс на 12 міс.". На вимогу позивача кошти, внесені на депозитний рахунок, відповідач не повернув. Після закінчення строку договору позивачу не було виплачено суму вкладу в розмірі 10 000,00 доларів США з нарахованими процентами

у розмірі 10 % річних, незважаючи на таку вимогу вкладника від 11 серпня

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року змінено, зменшено суму нарахованих процентів, які підлягають стягненню

з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 10 травня 2014 року до 09 серпня 2021 року, з 7 252,05 дол. США до 243,94 дол. США.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Зменшуючи суму нарахованих процентів до 243,94 дол. США, апеляційний суд виходив з відсутності у матеріалах справи відомостей щодо погодженої між сторонами відсоткової ставки за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку позивача, та виходив з відомостей, які містяться

у витягу з електронного додатка до договору переведення боргу від

17 листопада 2014 року.

Апеляційний суд відхилив аргументи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що банк не

є належним відповідачем у справі, оскільки банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав згоду на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон". Суд вказав, що саме АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками, викладеними

у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21), від 17 листопада 2021 року у справі

№ 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 липня 2023 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Тузова В. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову; в іншій частині залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок укладення 17 листопада

2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" договору переведення боргу за зобов?язаннями банку щодо виплати коштів за договором, який

є предметом спору у цій справі, АТ КБ "ПриватБанк" не несе жодних зобов?язань за таким договором та є неналежним відповідачем у справі, а ТОВ "ФК "Фінілон" є новим боржником, і тому саме воно є належним відповідачем. Отримання банком мовчазної згоди кредитора шляхом не висловлення ним незгоди

є підтвердженням позитивного ставлення кредитора до укладеного правочину та є фактично досягненням відповідного ефекту переведення боргу на нового боржника.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 23 січня 2019 року

у справі № 355/385/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від

23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" поновлено строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

Зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 рокудо закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

25 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

Згідно з квитанцією від 03 січня 2014 року ОСОБА_1 на виконання умов депозитного договору вніс кошти на рахунок № НОМЕР_1 у сумі

10 000,00 дол. США.

Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 10 травня 2014 року № 22839090 ОСОБА_1 станом на 10 травня 2014 року має в АТ КБ "ПриватБанк" такі рахунки: НОМЕР_2 депозит плюс на 12 місяців, дата оформлення - 10 грудня 2013 року, сума коштів - 10 172,49 дол. США.

17 листопада 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" укладено договір про переведення боргу.

17 листопада 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" укладено додаткову угоду до договору про переведення боргу.

30 січня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" розмістило оголошення про те, що

у зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності банку на цій території

в розділ 1.1.7 Додаткових положень Умов та Правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами клієнта з банком.

У разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених пунктом 1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору клієнта з банком буде здійснюватися з ТОВ "ФК "Фінілон". У разі незгоди клієнта з переводом боргу свої письмові заперечення клієнт направляє банку в строк до 15 лютого

2015 року. Ненадання клієнтом заперечень у вказаний у цьому пункті строк підтверджує здійснення банком переводу боргу по договорам клієнта та ТОВ "ФК "Фінілон" зі згоди клієнта.

Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 11 жовтня 2021 року, банк підтверджує факт виконання ним в повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунок ТОВ "ФК "Фінілон" грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року № б/н та витягу з електронного додатка до цього договору. Сума коштів, зазначена

у витягу з електронного додатка "Додаток 1 (Реєстр кредиторів) до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року № б/н", включає нараховані відсотки за вкладом на дату переведення боргу.

Згідно з витягом з електронного додатка "Додаток 1 (Реєстр кредиторів) до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року № б/н" на рахунку

№ НОМЕР_1, відкритому ОСОБА_1, розміщено кошти в сумі

10 243,94 дол. США.

11 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав на адресу банку заяву про розірвання депозитних договорів та повернення вкладів з процентами, яка залишилася без належного реагування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі,

у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки

і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт укладення між сторонами договору банківського вкладу, внесення грошових коштів у встановленому судом розмірі, врахувавши невиконання банком покладених на нього зобов`язань з повернення коштів за договором банківського вкладу на вимогу вкладника, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу та відсотків за користування вкладом з 10 травня

2014 року до 09 серпня 2021 року.

Касаційна скарга банку не містить доводів щодо незгоди з розмірами заявлених до стягнення сум банківського вкладу та відсотків, а також не містить розрахунку банку з цього питання.

Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним і ТОВ "ФК "Фінілон" укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Банк не надав належних і допустимих доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 згоди на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", тому саме

АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками, викладеними

у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19, від 17 листопада 2021 року

у справі № 755/17323/19, від 12 липня 2023 року у справі № 757/15311/20, від

24 травня 2023 року у справі № 757/53371/20-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 у подібних правовідносинах.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що саме АТ КБ "ПриватБанк", а не ТОВ "ФК "Фінілон" є належним відповідачем у справі.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня

2022 року у незміненій частині та постанови Київського апеляційного суду від

16 травня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Щодо заявлених клопотань

18 жовтня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи № 757/44991/21-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що справа містить виключну правову проблему, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Це клопотання АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі

№ 199/3152/20 зробила висновок, що договір про переведення боргу від

17 листопада 2014 року, укладений між банком і ТОВ "ФК "Фінілон" шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" - адвоката Тузової Владислави Олександрівнизалишити без задоволення.