ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 643/19450/20
провадження № 61-12526св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківгорліфт",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" (далі - КСП "Харківгорліфт") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 24 січня 2020 року працював у КСП "Харківгорліфт" на посаді електромонтера 4 розряду з ремонту та обслуговування внутрішньобудинкових електромереж, сумлінно виконував свої посадові обов`язки.
Зазначав, що неодноразово працював понад установлений робочий час, у тому числі виконував обов`язки тимчасово відсутнього працівника за суміщенням професій, проте жодних виплат на підставі статті 105 КЗпП України не отримував.
Вказані обставини стали підставою для його звернення до органів Держпраці України з відповідною заявою, за результатами якої складено акт перевірки від 01 жовтня 2020 року.
Вважає, що внаслідок цього в подальшому він піддався дискримінації з боку роботодавця та наказом від 18 листопада 2020 року № 378-К був звільнений з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогул). Розрахунок та трудову книжку отримав 20 листопада 2020 року.
Посилаючись на те, що звільнення є незаконним та необґрунтованим, оскільки у день, за який йому зарахований прогул, він не отримував жодних завдань, а за минулий рік до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має лише позитивні відгуки по роботі, уточнивши позовні вимоги, просив поновити його на посаді електромонтера 4 розряду КСП "Харківгорліфт", стягнути з КСП "Харківгорліфт" на його користь компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі середнього заробітку з дня звільнення до дня фактичного відновлення на робочому місці, визнати запис № 10 у трудовій книжці недійсним та внести відповідні зміни.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2023 року у складі судді Шевської О. І.,, з урахуванням ухвали від 06 березня 2023 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ КСП "Харківгорліфт" наказ від 18 листопада 2020 року № 460-к "Про звільнення ОСОБА_1" та наказ від 18 листопада 2020 року № 378-к про припинення трудового договору.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду.
Стягнуто з КСП "Харківгорліфт" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 298 248,86 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання роботодавцем процедури звільнення позивача. Зокрема, суд виходив із того, що обставини, на які посилається позивач щодо його перебування на роботі, відповідач не спростував та інших доказів, окрім службових записок та актів, журналу виходу на роботу щодо відсутності позивача на роботі КСП "Харківгорліфт" не надало.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги КСП "Харківгорліфт" рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до КСП "Харківгорліфт" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України проведено з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки він вчинив прогул, який роботодавець належним чином зафіксував та документально підтвердив, що свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в сил рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Зазначає, що доказів, які можна віднести до належного інформування працівника стосовно поставлених трудових обов`язків, відповідач не надав. Проте роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.
Інші доводи учасників справи
Представники КСП "Харківгорліфт" та КСП "Харківміськліфт" подали відзиви, у яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзиви, в якому підтримує наведені ним у касаційній скарзі доводи, просить їх урахувати та наполягає на її задоволенні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Октябрського районного суду міста Полтави цивільну справу № 643/19450/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що з 24 січня 2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в КПС "Харківгорліфт" електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду.
01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Харківській області щодо можливих порушень законодавства про працю адміністрацією КСП "Харківгорліфт", на яке отримав відповідь від 11 листопада 2020 року, згідно з якою в ході проведення державного нагляду (контролю) у жовтні-листопаді 2020 року інспектор праці не встановив факту покладення на ОСОБА_1 додаткових обов`язків у порядку суміщення професій, розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваної роботи, виконання обов`язків відсутнього працівника не встановлено.
12 та 13 листопада 2020 року на ім`я начальника дільниці з технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж і обладнання ОСОБА_2 надійшли доповідні записки від майстра дільниці з технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж і обладнання № 15 ОСОБА_3 про відсутність електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду дільниці з технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж і обладнання № 15 ОСОБА_1 12 листопада 2020 року на роботі з 08 год 00 хв. до 17 год. 00 хв. та 13 листопада 2020 року з 08 год 00 хв. до 16 год. 00 хв.; на телефонні дзвінки протягом дня він не відповідав, про що складено відповідний акт за підписом майстра дільниці з технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж і обладнання № 15 ОСОБА_3 та в присутності електромонтерів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ..
13 та 16 листопада 2020 року начальник дільниці з технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж і обладнання ОСОБА_2 склав доповідні записки на ім`я директора КСП "Харківгорліфт" ОСОБА_6 про відсутність електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду дільниці з технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж і обладнання № 15 ОСОБА_1 на роботі 12 листопада 2020 року з 08 год 00 хв. до 17 год. 00 хв та 13 листопада 2020 року з 08 год 00 хв. до 16 год. 00 хв, в яких просив зарахувати ОСОБА_1 робочі дні 12 та 13 листопада 2020 року як прогул.
Наказом директора КСП "Харківгорліфт" Топчій О. О. від 18 листопада 2020 року № 460 визнано для ОСОБА_1 робочі дні 12 та 13 листопада 2020 року днями прогулів без поважних причин.
Пояснень щодо причини відсутності на роботі ОСОБА_1 не надав, про що складено відповідний акт.
18 листопада 2020 року директор КСП "Харківгорліфт" Топчій О. О. видав наказ № 378-К-0000001246 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП).
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) вказано, що "прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що: "при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.
Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що: "визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин".
Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.
У постанові Верховного Суду у від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: "прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом із тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21).
У постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21), від 27 листопада 2023 року у справі № 486/78/23 (провадження № 61-14192св23), від 13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22 (провадження № 61-11016св23) вказано, що: "при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.
Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника".
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що 12 та 13 листопада 2020 року своїх трудових обов`язків ОСОБА_1 не виконував, що підтверджується доповідними записками безпосереднього начальника позивача на ім`я керівника підприємства та актами від 12 та 13 листопада 2020 року, підписаними комісією у складі із трьох осіб, будь-яких причин відсутності на роботі, які могли бути би визнані поважними, позивач не навів.
Встановивши, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності позивача на роботі 12 та 13 листопада 2020 року, поважність причин відсутності на робочому місці він не довів, тобто, здійснив прогули в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про поновлення його на роботі.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постанові, що зазначена заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цій справі та у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші аргументи касаційної не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун