204/7816/14-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 24.01.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2015 року у складі судді Дубіжанської Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов обґрунтований тим, що 25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 13/ф/3, згідно

з яким вона отримала кредитні кошти у розмірі 54 500 дол. США на строк

до 24 січня 2038 року зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитом

у валюті кредиту, а на прострочену заборгованість - у розмірі 13,9 % річних.

3. Зобов`язання позичальника були забезпечені порукою ОСОБА_2 на підставі договору поруки №13/ф/3/1П від 25 січня 2008 року.

4. Крім того для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки без оформлення заставної № 13/ф/3/1з, посвідчений нотаріусом Мельником О. І., зареєстрований у реєстрі за № 198, згідно з яким в іпотеку передано квартиру за адресою:

5. Позичальник неналежно виконував зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів за кредитним договором, внаслідок чого станом на

13 жовтня 2014 року утворилася заборгованість, а саме 47 685,57 дол. США - строкова заборгованість за тілом кредиту, 544,51 дол. США - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 221,74 дол. США - поточна заборгованість

зі сплати процентів, 2 302, 01 дол. США - прострочена заборгованість

зі сплати процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту

у розмірі 430,04 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів

у розмірі 2 098,76 грн, штраф нарахований на підставі пункту 4.2 договору іпотеки - за порушення зобов`язання зі страхування предмету іпотеки

у розмірі 13 800 грн.

6. Посилаючись на викладене, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості за кредитним договором та нараховані штрафні санкції.

Інформація про рух справи та короткий зміст судових рішень

7. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 28 квітня 2015 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 29 січня 2016 року про виправлення описки, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" строкову заборгованість за тілом кредиту у розмірі

47 685,57 дол. США, прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 544,51 дол. США, поточну заборгованість зі сплати процентів у розмірі

221,74 дол. США, прострочену заборгованість зі сплати процентів у розмірі

2 302,01 дол. США, а всього 50 753,83 дол. США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" пеню за несвоєчасне погашення кредиту в межах позовної давності у розмірі 430,04 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2 098,76 грн, штраф на підставі пункту 4.2 договору іпотеки в розмірі

13 800 грн, а всього 16 328,80 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що

ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором щодо оплати щомісячних платежів за кредитом та сплати процентів за користування кредитом, тому відповідно до умов кредитного договору та договору поруки, норм ЦК України (435-15) , наявні підстави для задоволення вимог банку про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором.

9. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 18 червня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 28 квітня 2015 року відмовлено.

10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня

2015 року в частині вирішення вимог банку про стягнення заборгованості та судових витрат з ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в позові в цій частині. В іншій частині заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня

2015 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

11. Апеляційний суд, погодившись з висновком районного суду в частині вирішення вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також штрафу, нарахованого на підставі пункту 4.2 договору іпотеки, вказав, що суд першої інстанції у цій частині правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права.

12. Встановивши на підставі висновку судової почеркознавчої експертизи від 25 вересня 2020 року № 919-20, що ОСОБА_2 не підписував договір поруки від 25 січня 2008 року № 13/ф/3/1П, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його солідарним боржником разом із позичальником ОСОБА_1, та стягнення з нього заборгованості за кредитним договором і штрафних санкцій.

13. Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині вирішення вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, а справу передано у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк"залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня

2020 року в частині вирішення вимог банку до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.

14. Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд в частині вирішення вимог до ОСОБА_1, виходив з того, що суди встановили розмір заборгованості ОСОБА_1, покладаючись лише на розрахунок заборгованості за відсутності первинних бухгалтерських документів, якими

б підтверджувалася правильність такого розрахунку та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц. Крім того, визнаючи доведеними вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав належної оцінки доводам апелянта про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості зі сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

15. В частині вирішення вимог банку до ОСОБА_2, Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня

2015 року в частині вирішення вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.

17. Апеляційний суд, дослідивши розрахунок заборгованості, виписки за рахунками та розрахункові документи, встановив наявність заборгованості

у ОСОБА_1,строк якої на 13 жовтня 2014 року не настав та яку позивач має право достроково стягнути відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Сума вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" щодо стягнення кредиту, процентів, пені пред`явлена до стягнення в межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України та пунктом 5.8 кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині стягнення з неї заборгованості, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 28 квітня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 22 березня 2023 року.

20. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

21. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012, Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 203/1625/16-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 643/15512/15-ц,

від 09 грудня 2020 року у справі № 686/1696/15-ц, від 04 грудня 2020 року

у справі № 753/21158/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/21505/13-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 703/747/12, від 27 серпня 2020 року

у справі № 607/3439/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 753/3529/16-ц,

від 12 серпня 2020 року у справі № 2-2062/10, від 09 грудня 2021 року у справі № 905/857/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц,

від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, від 13 червня 2018 року

у справі № 733/608/16-ц, від 03 квітня 2018 року у справі № 924/18/17,

від 11 липня 2018 року у справі № 911/2728/17, від 12 вересня 2018 року

у справі № 910/16481/16, від 19 жовтня 2018 року у справі № 908/2527/17,

від 28 лютого 2018 року у справі № 658/2846/15-ц, Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 08 лютого

2017 року у справі № 6-3102цс16, від 07 вересня 2016 року у справі

№ 6-1250цс16, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1724цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Вважає, що апеляційний суд не навів мотиви відхилення її додаткових пояснень від 06 грудня 2022 року, від 10 лютого 2023 року, що призвело до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, при цьому взяв до уваги виключно доводи банку.

24. В порушення частини шостої статті 95 ЦПК України апеляційний суд

з власної ініціативи не витребував у позивача оригінали письмових доказів, які б підтверджували видачу кредитних коштів, клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналів документів не взяв до уваги.

25. Наданий банком розрахунок заборгованості не є належним доказом, який би підтверджував розмір заборгованості.

26. За відсутності належних письмових доказів суди безпідставно визнали доведеним факт порушення пунктів 3.34 та 3.3.4.1. договору іпотеки

та існування підстав для покладення на неї відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 13 800 грн.

27. Суди помилково визнали наявність підстав для стягнення пені, яка нарахована з порушенням вимог ЦК України (435-15) , оскільки її розрахунок здійснений на загальну суму заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а не щодо кожного простроченого місячного платіжу окремо. Суди в порушення норм матеріального та процесуального права не дослідили питання правомірності нарахування пені в доларах США, з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного

у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 658/2846/15-ц.

28. Апеляційний суд в порушення норм процесуального права не досліджував питання дотримання позивачем під час укладення кредитного договору вимог частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до яких, укладаючи кредитний договір банк зобов`язаний надати позичальнику в письмовому вигляді інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту та усіх затрат на його оформлення. Позивач не надав доказів дотримання наведених вимог, а тому не можна вважати, що сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, та вважати такий договір укладеним.

29. Також судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано частину десяту статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яка встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів, та проігноровано відсутність доказів направлення позичальнику досудової вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.

30. Безпідставно не застосовано апеляційним судом позовну давність щодо основної суми заборгованості та процентів за період з 25 січня

2008 року до 30 жовтня 2011 року.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Обставини справи, встановлені судами

31. 25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 13/ф/3, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 54 500 дол. США на строк до 24 січня 2038 року зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитом, а на прострочену заборгованість у розмірі 13,9 % річних.

32. Згідно із заявою від 25 січня 2008 року № 75_13 про видачу готівки

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 54 500 дол. США.

33. 25 січня 2008 року для забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки

№ 13/ф/3/1з без оформлення заставної, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру, загальною площею 34,2 кв. м, за адресою:

34. ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором від 25 січня

2008 року № 13/ф/3 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 13 жовтня 2014 року становила: строкова заборгованість за кредитом - 47 685,57 дол. США, прострочена заборгованість за кредитом - 544,51 дол. США, поточна заборгованість зі сплати процентів - 221,74 дол. США, прострочена заборгованість зі сплати процентів - 2 302,01 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення

кредиту - 430,04 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 2 098,76 грн, та нарахований на підставі пункту 4.2 договору іпотеки штраф у розмірі

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

37. Згідно з частинами першою-другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором

є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

39. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

40. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін

і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

41. Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір

є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї

із сторін має бути досягнуто згоди.

42. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

43. Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

44. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

45. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише

у випадках, встановлених договором або законом.

46. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

47. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

48. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

49. У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

50. Суди встановили, що 25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та

ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 13/ф/3, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 54 500 дол. США на строк до 24 січня 2038 року. Метою кредитування було придбання квартири

(пункт 1.4 договору).

51. Факт отримання коштів ОСОБА_1 у розмірі 54 500 дол. США підтверджено, зокрема, заявою від 25 січня 2008 року № 75_13 про видачу готівки.

52. 30 жовтня 2014 року банк звернувся до суду із розглядуваним позовом, заявивши вимогу про стягнення із ОСОБА_1 як поточної так і простроченої заборгованості за кредитним договором.

53. Апеляційний суд, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року, дослідивши розрахунок заборгованості, виписки за рахунками та розрахункові документи, встановив, що прострочена заборгованість за кредитом за період з 01 червня 2014 року до 13 жовтня 2014 року становить 544,51 дол. США; прострочена заборгованість за процентами за період з 01 жовтня 2014 року до 13 жовтня

2014 року - 221,74 дол. США; прострочена заборгованість за процентами за період з 01 травня 2014 року до 13 жовтня 2014 року - 2 302,01 дол. США; строкова заборгованість за кредитом - 47 685,57 дол. США.

54. Із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що

ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору здійснювала періодичні платежі.

55. Крім того, 16 лютого 2009 року та 05 березня 2009 року між банком та

ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору.

56. Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що надання банком грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором від 25 січня 2008 року № 13/ф/3, підтверджено доказами, долученими до матеріалів справи та дослідженими

в судовому засіданні.

57. Встановивши, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у повному обсязі, однак належним чином не виконала зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникло прострочення зі сплати чергових платежів згідно з графіком погашення заборгованості, разом з тим, вона частково здійснювала погашення кредиту та сплачувала проценти за користування кредитними коштами, отже виконувала умови договору, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаної заборгованості із відповідачки на користь банку.

58. Колегія суддів також звертає увагу, що за умовами кредитного договору від 25 січня 2008 року № 13/ф/3 в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника виступає, зокрема іпотека квартири.

59. Відомостей про оспорювання ОСОБА_1 договору іпотеки через неотримання у 2008 році коштів за кредитним договором, матеріали справи не містять.

60. Протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій, ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на спростування розміру заборгованості; не містить доводів на спростування такого розміру

і касаційна скарга. Відповідачка не спростувала факт отримання нею кредиту, під час укладення кредитного договору жодних заперечень щодо його умов не заявляла, будь-яких претензій щодо не проведення з нею переддоговірної роботи та незгоди з окремими пунктами кредитного договору або щодо нерозуміння нею окремих його частин не зазначала.

61. З цих підстав необґрунтованими є узагальнені доводи касаційної скарги щодо неотримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

62. Безпідставним є посилання ОСОБА_1 на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом у справі, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що він складений у відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору. Відповідачка, будучи незгодною із вказаним розрахунком заборгованості, не була позбавлена можливості спростовувати його іншими доказами, зокрема, шляхом надання власного обґрунтованого розрахунку, заявлення клопотань про призначення експертизи тощо. Крім того, апеляційний суд оцінив його у сукупності

з іншими доказами у справі, зокрема випискою за рахунком.

63. У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі

№ 910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки

з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та

є підтвердженням виконаних за день операцій.

64. Доводи касаційної скарги щодо неправомірності нарахування пені

в доларах США є безпідставними, оскільки розмір пені розрахований в гривні, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості та не суперечить вимогам законодавства.

65. Доводи касаційної скарги проте, що апеляційний суд в порушення норм процесуального права не досліджував питання дотримання позивачем під час укладення кредитного договору вимог частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" спростовуються змістом оскаржуваної постанови апеляційного суду, зокрема, суд зазначив, що оскільки факт отримання позивачем інформації, передбаченої статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) , підтверджується кредитним договором від 25 січня 2008 року № 13/ф/3, додатком № 1 до кредитного договору, який є його невід`ємною частиною та умовами кредитування "Власний внесок 0%" по програмі "Житло в кредит" для придбання нерухомості на вторинному ринку, які підписані ОСОБА_1 .

66. Також колегія суддів, враховуючи погоджений збільшений сторонами строк позовної давності, який пунктом 5.8 кредитного договору від 25 січня 2008 року № 13/ф/3 визначений у 3 роки, зокрема, щодо повернення процентів за користування кредитом та суму заборгованості за кредитом

з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків понесених банком під час виконання умов цього договору, а також звернення позивача до суду з цим позовом у жовтні 2014 року, відхиляє посилання

в касаційній скарзі на необхідність відмови в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності.

67. Доводи касаційної скарги про те, що у додаткових письмових поясненнях від 07 грудня 2022 року, від 10 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 посилався на те, що кредит надавався на споживчі цілі, у зв`язку

з чим відповідно до частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" банк повинен був попередньо направити вимогу про дострокове повернення кредиту, чого не було зроблено та апеляційним судом вказане залишене поза увагою, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

68. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній

і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

69. Внаслідок скасування Верховним Судом попередньої постанови апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, яка була ухвалена за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2, апеляційний суд повторно переглядав справу в частині вимог до позичальника ОСОБА_1 .

70. Вперше доводи щодо відсутності дострокової вимоги банку, були викладені у письмових поясненнях представника ОСОБА_1 у грудні

2022 року. Натомість таких доводів не було ні в апеляційній скарзі

ОСОБА_2, яка була предметом розгляду апеляційного суду, ні у попередній касаційній скарзі ОСОБА_1 (за результатами якої була скасована постанова апеляційного суду від 09 грудня 2020 року).

71. Апеляційний суд, переглянувши заочне рішення суду в межах заявлених вимог до ОСОБА_1, а також в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року, дійшов обґрунтованого висновку про залишення рішення суду

в частині, яка переглядалась, без змін

72. При цьому, незважаючи на те, що додаткові пояснення ОСОБА_1 виходили за межі доводів апеляційної скарги, банк реагуючи на їх подання, надав суду копію претензії від 15 липня 2014 року до ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 щодо повернення заборгованості за кредитним договором

73. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір в частині яка є предметом касаційного перегляду.

74. За встановлених обставин, узагальнені висновки судів по суті вирішення спору не суперечать висновкам, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12,

від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012, Верховного Суду

від 22 грудня 2020 року у справі № 203/1625/16-ц, від 23 вересня 2020 року

у справі № 643/15512/15-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 686/1696/15-ц,

від 04 грудня 2020 року у справі № 753/21158/17, від 15 жовтня 2020 року

у справі № 202/21505/13-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 703/747/12, від 27 серпня 2020 року у справі № 607/3439/16-ц, від 19 серпня 2020 року

у справі № 753/3529/16-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 2-2062/10,

від 09 грудня 2021 року у справі № 905/857/19, від 23 грудня 2020 року

у справі № 757/28231/13-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц, від 03 квітня 2018 року

у справі № 924/18/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2728/17,

від 12 вересня 2018 року у справі № 910/16481/16, від 19 жовтня 2018 року

у справі № 908/2527/17, від 28 лютого 2018 року у справі № 658/2846/15-ц, Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14,

від 08 лютого 2017 року у справі № 6-3102цс16, від 07 вересня 2016 року

у справі № 6-1250цс16, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1724цс16, на які посилалася заявниця як на підставу касаційного оскарження.

75. Незгода заявниці із висновками судів щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

76. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

77. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

78. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

79. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

80. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.