454/2215/14-ц Про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності на будинок, визнання права власності, визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на землю та припинення права власності - 24.01.2024 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Острівська сільська рада Сокальського району Львівської області, правонаступником якої є Червоноградська міська рада Червоноградського району Львівської області, про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності на будинок, визнання права власності, визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на землю та припинення права власності,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року, ухваленого суддею Веремчук О. А., та постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Острівська сільська рада Сокальського району Львівської області, правонаступником якої є Червоноградська міська рада Червоноградського району Львівської області, про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності на будинок, визнання права власності, визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на землю та припинення права власності, у якому, з урахуванням уточнень, просила:

1.1. Виділити їй зі спільної часткової власності в натурі 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель (далі - спірний будинок);

1.2. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірний будинок;

1.3. Визнати за нею право власності на будинок по АДРЕСА_1, реєстрацію якого з присвоєнням окремої поштової адреси проведено рішенням виконкому Острівської сільської ради від 14 травня 2009 року № 360;

1.4. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 02 липня 2009 року серії ЯЖ № 646540, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010946101262, та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,2500 га за ОСОБА_2 (далі - спірна земельна ділянка);

1.5. Припинити право особистої власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,2500 га.

1.6. Здійснити розподіл судових витрат.

2. При цьому вимоги, зазначені у пунктах 1.4 та 1.5 цієї постанови, позивачка заявила після проведення експертизи у справі в порядку збільшення своїх позовних вимог, спираючись, зокрема, на статтю 120 Земельного кодексу України від ?25 жовтня 2001 року № 2768-III (в актуальній редакції далі - ЗК України (2768-14) ).

3. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2008 року у справі № 2-152/2008, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 22 вересня 2010 року, за нею визнане право власності на 1/2 частину спірного будинку, державна реєстрація права власності на підставі якого здійснена Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" 05 травня 2009 року.

4. Після цього рішенням виконавчого комітету Острівської сільської ради від 14 травня 2009 року № 360 1/2 частині спірного будинку, що належить позивачці на праві власності, присвоєна окрема поштова адреса - АДРЕСА_1 .

5. Незважаючи на те, що батьки позивачки та відповідача ще за життя провели між ними розподіл спірного будинку і ОСОБА_1 фактично користувалася другим поверхом спірного будинку, а ОСОБА_2 - його першим поверхом, які обладнані окремими виходами, після визнання за позивачкою у судовому порядку права власності на 1/2 частину спірного будинку між нею та відповідачем виникають постійні конфлікти з приводу користування спірним будинком. Відповідач чинить їй перешкоди в користуванні цим будинком, з приводу чого вона неодноразово зверталась із заявами в Сокальський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Зокрема, відповідач обмежив доступ до спірного будинку в цілому, замурувавши вхід до частини цього будинку.

6. Позивачка не може дійти згоди з відповідачем з приводу розподілу спірного будинку між ними, а тому цей будинок в натурі між ними, як співвласниками, не поділений. Договір про поділ майна не укладався, домовленостей щодо порядку володіння та користування спільним майном не досягнуто. Отже, позивачка не може безперешкодно здійснювати своє право власності на належну їй частку спірного будинку.

7. Також позивачка просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування понесених нею судових витрат у справі: 1) витрати зі сплати судового збору за розгляд судом її позову у сумі 605,40 грн; 2) витрати на проведення експертизи у справі у сумі 4 400,00 грн; 3) витрати за друк оголошення у пресі у сумі 100,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

8. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2014 року задоволене клопотання позивачки про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручене Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Захід" (далі - ТОВ "ІГ "Захід") з попередженням експерта про кримінальну відповідальність відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III (в актуальній редакції далі - КК України (2341-14) ).

9. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 11 листопада 2014 року зобов'язано ОСОБА_2 надати безкоштовний доступ призначеному експерту до спірного будинку для проведення відповідної експертизи.

10. Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року позов задоволений. Це заочне рішення скасоване ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 17 березня 2016 року на підставі заяви відповідача про скасування цього заочного рішення через те, що він не отримав судової повістки на 23 листопада 2015 року, а тому не був належним чином попереджений про час та місце розгляду справи.

11. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року позов задоволений:

11.1. Вирішено виділити ОСОБА_1 із спільної часткової власності в натурі 1/2 частини спірного будинку та належних до нього господарських будівель згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння між двома співвласниками (позивачкою та відповідачем), зазначеного у висновку експертів щодо експертизи у справі, в однакових частках з визнанням за нею права власності на відповідну частку: на першому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення № 1 - коридор площею 4,5 кв. м; приміщення № 2 -коридор зі сходовою кліткою площею 6,3 кв. м; приміщення № 3 - коридор площею 1,5 кв. м; приміщення № 4 - санвузол суміщений площею 3,4 кв. м; приміщення № 5 - кухня площею 9,8 кв. м; приміщення № 6 - житлова кімната площею 20 кв. м.; на другому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення № 12 - коридор площею 3,4 кв. м; приміщення № 13 - коридор площею 1,5 кв. м; приміщення № 14 - житлова кімната площею 13,8 кв. м; приміщення № 15 - житлова кімната площею 20,7 кв. м; погріб під будинком, 1/2 сараю "Б", гараж "В", ворота "2" та огорожу "1". Колодязь "К" вирішено залишити у спільному користуванні.

11.2. Вирішено припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірний будинок.

11.3. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію як вартість доплати за зменшення частки позивачки у площі цього будинку згідно другого варіанту розподілу будинковолодіння між двома співвласниками в розмірі 26 700,00 грн.

11.4. Вирішено визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 646540 від 02 липня 2009 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010946101262, та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,2500 га за ОСОБА_2 .

11.5. Вирішено припинити право особистої власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,2500 га.

11.6. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування понесених нею судових витрат у справі: 1) витрати зі сплати судового збору за розгляд судом її позову у сумі 605,40 грн; 2) витрати на проведення експертизи у справі у сумі 4 400,00 грн; 3) витрати за друк оголошення у пресі у сумі 100,00 грн.

12. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що, з урахуванням сум доплат за зміни ідеальної частки у спірному будинку при його поділі, має враховувати інтереси обох сторін спору в користуванні приміщеннями спірного будинку з можливістю влаштування окремих входів. Оцінивши запропоновані три варіанти поділу спірного будинку, які містяться у зазначеному висновку експертизи ТОВ "ІГ "Захід" від 22 січня 2015 року № 02/15 (далі - висновок експертів) суд першої інстанції дійшов висновку, що другий варіант є таким, що найкраще відповідає інтересам обох сторін спору.

13. Оскільки спірний будинок на підставі цього рішення суду набуває статусу поділеного, а позивачці на її частину спірного будинку вже надана окрема поштова адреса, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задовольнити позовну вимогу про припинення права спільної часткової власності позивачки та відповідача на спірний будинок.

АДРЕСА_2 . Керуючись частиною четвертою статті 120 ЗК України суд першої інстанції розглядав вимогу позивачки щодо земельної ділянки як похідну від вимоги про поділ спірного будинку та дійшов висновку про необхідність її задовольнити, оскільки виділена частина спірного будинку породжує її права на земельну ділянку, на якій ця частина спірного будинку знаходиться.

15. За результатами розгляду справи суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

16. Постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково:

16.1. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про виділення 1/2 частини будинку змінене - резолютивна частина рішення доповнена після абзацу другого новим абзацом такого змісту: "Виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель, згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння за висновком експертизи від 22.01.2015 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Захід", а саме: на першому поверсі будинку: приміщення коридору зі сходовою кліткою (№ 7) площею 6,7 кв. м.; приміщення коридору (№ 8) площею 5,1 кв. м.; приміщення кухні (№9) площею 7,2 кв. м.; приміщення санвузлу суміщеного (№ 10) площею 3,1 кв. м.; приміщення житлової кімнати (№ 11) площею 20,0 кв. м.; на другому поверсі будинку: приміщення коридору зі сходовою кліткою (№ 16) площею 13,5 кв. м.; приміщення коридору (№ 17) площею 3,8 кв. м.; приміщення житлової кімнати (№ 18) площею 14,9 кв. м.; приміщення вбиральні (№ 19) площею 1,0 кв. м.; приміщення житлової кімнати (№ 20) площею 19,3 кв. м.; господарські будівлі і споруди: 1/2 частину сараю "Б", літню кухню "Г" з прибудовою до неї "г", сарай "Ж" і погріб".

16.2. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на зазначений житловий будинок, про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на землю, державної реєстрації права власності на земельну ділянку та припинення права особистої власності ОСОБА_2 на земельну ділянку - скасоване. В цій частині ухвалене нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

16.3. В решті рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року залишене без змін.

17. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо обраного варіанту розподілу спірного будинку між сторонами спору, оскільки він передбачає найменше відхилення від їх ідеальних часток спірного будинку. Разом з тим, дійшовши правильного висновку про поділ спірного будинку в натурі та припинення на цій підставі права спільної часткової власності сторін на спірний будинок, суд першої інстанції у резолютивній частині свого судового рішення не вирішив питання про виділення належних відповідачу приміщень спірного будинку за другим варіантом його поділу - тим самим не визначив конкретний окремий об`єкт нерухомості майна, який належить ОСОБА_2 за результатами цього поділу.

18. Також апеляційний суд звернув увагу на те, що відповідач фактично взагалі заперечує право позивачки на поділ спірного будинку, не визнаючи її право на виділення належної їй частини спірного будинку, оскільки він не погоджується з прийняттям до розгляду судом висновку експертів, наданим на виконання вище зазначеної ухвали суду, з жодним з варіантів поділу спірного будинку, але, разом з тим, відмовляється від ініціювання будь-якої іншої експертизи щодо варіантів поділу спірного будинку.

АДРЕСА_3 . Вимога позивачки про визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 як на окремий об`єкт нерухомого майна в результаті поділу спірного будинку між двома його співвласниками не може бути задоволена, оскільки поділ спірного будинку технічно ще не проведений і підстав для висновку про те, що існують перешкоди в оформлені права власності позивачки на виділену їй частину спірного будинку як на окремий об`єкт нерухомого майна в позасудовому порядку немає.

20. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (дивитись, наприклад, постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)). Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги позивачки про визнання недійсним та скасування раніше виданого відповідачу державного акта про право приватної власності на землю та припинення права власності, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки не врахував правила статті 120 ЗК України, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог позивачки.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

21. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2008 року у справі № 2-152/2008, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 22 вересня 2010 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

22. На підставі зазначеного рішення суду 05 травня 2009 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєстроване право власності ОСОБА_1 на ідеальну частину спірного будинку (реєстраційний номер об`єкта: 3238756).

23. За заявою позивачки, ураховуючи зазначені рішення суду та державну реєстрацію права власності, виконавчим комітетом Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області прийнято рішення від 14 травня 2009 року № 360 про присвоєння поштової адреси 1/2 частині спірного будинку, що належить позивачці на праві власності, - АДРЕСА_1 .

24. Також рішенням виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області від 15 травня 2014 року № 416 надано згоду на проведення реального розподілу спірного будинку між співвласниками цього будинку, з урахуванням часток кожного з них у цьому будинку та технічної можливості виділу 1/2 частини спірного будинку в окреме будинковолодіння.

АДРЕСА_4 . На виконання ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2014 року ТОВ "ІГ "Захід" була здійснена експертиза з метою відповіді на поставлені судом питання. Зокрема, за висновком цієї експертизи від 22 січня 2015 року № 02/15 запропоновані три варіанти реального поділу спірного будинку та, відповідно, вартість доплати грошової компенсації за зайві площі, висновок про вартість спірного будинку та його часток. Згідно із матеріалами справи запропоновані наступні варіанти поділу спірного будинку (перший поверх - 88,5 кв. м, другий поверх - 91,6 кв. м), які передбачають однаковий поділ дворових споруд (для першої особи: погріб під спірним будинком, сараю "Б", гараж "В", ворота "2" та огорожа "1"; для другої особи: сараю "Б", літня кухня "Г" з прибудовою до неї "г", сарай "Ж" і погріб на вулиці "Д"; колодязь "К" пропонується залишити у спільному користуванні):

25.1. Перша особа отримує спірного будинку (4555/10000 частин будинку) площею 81,8 кв. м та грошову компенсацію за зменшення своєї ідеальної частки у сумі 39 605,00 грн. Друга особа отримує спірного будинку (5445/10000 частин будинку) площею 97,8 кв. м та виплачує зазначену компенсацію першій особі за збільшення її ідеальної частки у спірному будинку. При цьому перша особа на першому поверсі спірного будинку має отримати: коридор (4,5 кв. м), коридор (7,6 кв. м), кухню (11,0 кв. м), санвузол суміщений (2,6 кв. м), кладову (0,7 кв. м), житлову кімнату (22,8 кв. м), житлову кімнату (16,4 кв. м), житлову кімнату (15,2 кв. м). Друга особа на другому поверсі спірного будинку має отримати: коридор зі сходовою кліткою (6,7 кв. м), коридор зі сходовою кліткою (13,5 кв. м), коридор (7,6 кв. м), кухню (11,0 кв. м), кладову (0,7 кв. м), житлову кімнату (22,6 кв. м), житлову кімнату (16,5 кв. м), житлову кімнату (15,6 кв. м), санвузол суміщений (3,6 кв. м). Цей перший варіант поділу спірного будинку передбачає додаткові будівельні роботи: 1) на першому поверсі: закладення одного пройому у несучій конструкції; влаштування однієї перегородки та одного пройому і демонтаж однієї перегородки без втручання у несучі конструкції спірного будинку; 2) на другому поверсі: влаштування одного пройому та однієї перегородки без втручання у несучі конструкції спірного будинку.

25.2. Перша особа отримує спірного будинку (4700/10000 частин будинку) площею 83,9 кв. м та грошову компенсацію за зменшення своєї ідеальної частки у сумі 26 700,00 грн. Друга особа отримує спірного будинку (5300/10000 частин будинку) площею 94,6 кв. м та виплачує зазначену компенсацію першій особі за збільшення її ідеальної частки у спірному будинку. При цьому перша особа має отримати: 1) на першому поверсі спірного будинку: коридор (4,5 кв. м), коридор зі сходовою кліткою (6,3 кв. м), коридор (1,5 кв. м), санвузол суміщений (3,4 кв. м), кухню (9,8 кв. м), житлову кімнату (20,0 кв. м); 2) на другому поверсі спірного будинку: коридор (3,4 кв. м), коридор (1,5 кв. м), житлову кімнату (13,8 кв. м), житлову кімнату (20,7 кв. м). Друга особа має отримати: 1) на першому поверсі спірного будинку: коридор зі сходовою кліткою (6,7 кв. м), коридор (5,1 кв. м), кухню (7,2 кв. м), санвузол суміщений (3,1 кв. м), житлову кімнату (20,0 кв. м); 2) на другому поверсі спірного будинку: житлову кімнату (16,4 кв. м), коридор зі сходовою кліткою (6,2 кв. м), санвузол суміщений (3,4 кв. м), кладову (1,0 кв. м), кухню (10,0 кв. м). Цей другий варіант поділу спірного будинку передбачає значний обсяг додаткових будівельних робіт із суттєвим втручанням у несучі конструкції спірного будинку, міжповерхове перекриття цього будинку, інше перепланування його обох поверхів [однак у висновку експертів відсутній опис усіх цих робіт - лише графічні позначення].

25.3. Перша особа отримує спірного будинку (5743/10000 частин будинку) площею 102,8 кв. м та має виплатити другій особі грошову компенсацію за збільшення її ідеальної частки у сумі 66 127,00 грн. Друга особа отримує спірного будинку (4257/10000 частин будинку) площею 76,2 кв. м та зазначену компенсацію від першої особи за збільшення її ідеальної частки у спірному будинку. При цьому перша особа має отримати: 1) на першому поверсі спірного будинку: коридор зі сходовою кліткою (12,0 кв. м), коридор (7,6 кв. м), кухню (10,9 кв. м), кладову (1,0 кв. м), санвузол суміщений (3,6 кв. м), житлову кімнату (15,2 кв. м); 2) на другому поверсі спірного будинку: коридор зі сходовою кліткою (13,5 кв. м), коридор (7,6 кв. м), житлову кімнату (15,1 кв. м), житлову кімнату (15,6 кв. м), вбиральню (0,7 кв. м). Друга особа має отримати: 1) на першому поверсі спірного будинку: житлову кімнату (16,4 кв. м), коридор зі сходовою кліткою (6,2 кв. м), санвузол суміщений (3,4 кв. м), кладову (1,0 кв. м), кухню (10,0 кв. м); 2) на другому поверсі спірного будинку: коридор (7,9 кв. м), житлову кімнату (16,5 кв. м), житлову кімнату (14,8 кв. м). Цей третій варіант поділу спірного будинку також передбачає значний обсяг додаткових будівельних робіт із суттєвим втручанням у несучі конструкції спірного будинку, міжповерхове перекриття цього будинку, інше перепланування його обох поверхів [однак у висновку експертів відсутній опис усіх цих робіт - лише графічні позначення].

26. У судовому засіданні 27 червня 2017 року експерт Лебедович Я. П. (ТОВ "ІГ "Захід") пояснив, що:

1) він повністю підтримує зазначений експертний висновок ТОВ "ІГ "Захід" від 22 січня 2015 року № 02/15, який відповідає чинному законодавству та Державним будівельним нормам;

2) ТОВ "ІГ "Захід" законно призначили згідно ухвали суду для проведення даної експертизи і її фахівці мали право на проведення такої експертизи, оскільки згідно статті 7 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII "Про судову експертизу" для проведення експертизи можуть залучатися й інші фахівці, тобто це можуть бути як атестовані експерти, включені до відповідного реєстру, так і фахівці з інших галузей;

3) ТОВ "ІГ "Захід" має два документа, які надають його фахівцям право проводити відповідну експертизу: і) кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, від 12 вересня 2012 року серія АР № 003064, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України, що надає право Данилову Сергію Володимировичу на інженерне-будівельне проєктування у частині забезпечення механічного опору та стійкості (факт, встановлений судом першої інстанції на підставі дослідження цього документа); іі) лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України (Департамент державних програм та розвитку житлового будівництва) від 18 лютого 2014 року № 8/17-119-14 згідно якого вбачається, що роботи з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна можуть виконувати особи, які отримали у встановленому порядку кваліфікаційні сертифікати архітекторів, інженерів проєктувальників.

4) В ухвалі Сокальського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2014 року ТОВ "ІГ "Захід" було попереджене про кримінальну відповідальність його фахівців за статтями 384, 385 КК України, а тому якщо б експерти не мали права проводити експертизу, то вони б відмовили в проведенні такої експертизи з наданням відповідного висновку, зокрема, щодо варіантів реального розподілу спірного будинку.

5) Експерт-оцінювач може проводити в залежності від питань будівельно-технічну експертизу.

6) Сторони спору спочатку повинні реально розподілити спірний будинок, а потім звертатися в органи Держгеокадастру щодо реального розподілу земельної ділянки, на якій він розташований.

27. Суд першої інстанції виснував, що відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Департамент державних програм та розвитку житлового будівництва) від 18 лютого 2014 року № 8/17-119-14 роботи з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна можуть виконувати особи, які отримали у встановленому порядку кваліфікаційні сертифікати архітекторів, інженерів проєктувальників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. У липні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 та постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, він просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У касаційній скарзі також міститься клопотання про поновлення строку на відповідне касаційне оскарження.

Рух справи у суді касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року, крім іншого, задоволене клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження - поновлений строк на касаційне оскарження відповідних судових рішень, відкрите касаційне провадження у справі.

30. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2022 року зупинене провадження у справі до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду в касаційному порядку справи № 707/2516/18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року поновлене касаційне провадження у справі.

31. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

32. 24 січня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_2 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пукти 1 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України (1618-15) ).

34. ОСОБА_2 вказує на те, що судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування правових висновків Верховного Суду, відповідно до яких при поділі нерухомого майна, який передбачає втручання у несучі конструкції цього майна та його інженерні системи загального користування має враховуватись обов'язкова наявність дозволів уповноважених органів на будівельні роботи, які необхідні для здійснення визначеного судом поділу спільного нерухомого майна. У цьому контексті відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 462/2845/16, від 25 березня 2020 року у справі № 464/7984/16 та від 11 червня 2020 року у справі № 1301/1448/12.

35. Також відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували усі обставини користування сторонами спору спірним будинком оцінюючи запропоновані у висновку експертів варіанти поділу спірного будинку, обраний судами попередніх інстанцій другий варіант поділу спірного будинку передбачає значні додаткові зусилля щодо його перепланування та переобладнання, значну кількість відповідних будівельних робіт, втручання у несучі конструкції будинку, суб'єкт виконання яких до того ж судами попередніх інстанцій не визначений.

36. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, яким судами у цій справі вже була надана належна оцінка, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Сама по собі незгода сторони спору з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі не означає порушення судом вимог статті 411 ЦПК України. Зокрема, можливість застосування висновку експертів не спростована у суді першої інстанції, у суді апеляційної інстанції (двічі) та суді касаційної інстанції (постанова від 02 вересня 2020 року у цій справі). Апеляційний суд пояснив належним чином чому він прийняв до розгляду висновок експертів для вирішення питання поділу спірного будинку. Відповідно, й посилання на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, у контексті конкретних встановлених та неспростованих обставин цієї справи, є необґрунтованим з точки зору аргументації неприйняття до уваги висновку експертів у справі, що розглядається.

(2) Позиція інших учасників справи

37. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

38. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

39. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, у тому числі практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

40. У статті 11 ЦПК України роз`яснена суть одного з принципів (основних засад) цивільного судочинства, закріпленого у пункті 6 частини третьої статті 2 ЦПК України - пропорційність. Цей принцип передбачає, що суд визначає в межах, встановлених ЦПК України (1618-15) , порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо

41. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15) (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

42. Глава 5 ЦПК України (1618-15) присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76- 80 ЦПК України.

43. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

44. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

45. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

46. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).

47. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

48. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

49. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України).

50. Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1); або 2) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4).

51. Загальною засадою цивільного законодавства, зокрема, є розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

52. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (частина перша статті 183 ЦК України).

53. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (частина друга статті 318 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

54. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частини перша та четверта статті 355 ЦК України).

55. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

56. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності (частини перша та четверта статті 357 ЦК України).

57. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

58. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (частини перша та друга статті 367 ЦК України).

59. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

60. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (стаття 379 ЦК України). Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (стаття 380 ЦК України).

61. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина перша статті 120 ЗК України).

62. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина четверта статті 120 ЗК України).

63. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

64. Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2) (пункт 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (z0774-07) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041 (z0774-07) (в актуальній редакції далі - Інструкція)).

65. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси (пункт 2.2. Інструкції).

66. Спори щодо поділу об`єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку (пункт 2.7 Інструкції).

67. Постанови Пленуму Верховного Суду України та правові висновки, які у них містяться, у тій частині, яка не суперечить законодавству, що підлягає застосуванню, Верховний Суд не позбавлений права приймати до уваги на власний розсуд, але відповідно до положень ЦПК України (1618-15) цей документ не є джерелом правових висновків щодо застосування норм права, які передбачені, зокрема статтею 389 ЦПК України. Тому посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України учасників справи у цьому контексті не є належним аргументом у касаційному перегляді справи, який би відповідав вимогам ЦПК України (1618-15) , зокрема статті 389 ЦПК України.

68. ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (дивитись, наприклад, рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine), заява № 4909/04, пункт 58).

(1.1) Щодо наявності дозволів уповноважених органів на момент ухвалення рішення про поділ спірного будинку

69. Виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується (стаття 152 Житлового кодексу України від 30 червня 1983 року № 5464-X у редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції).

70. У справі № 1301/1448/12 Верховний Суд (постанова від 11 червня 2020 року), посилаючись на свої постанови від 21 листопада 2019 року у справі № 462/2845/16-а та від 25 березня 2020 року у справі № 464/7984/16-а, вказав, що проведення робіт з переобладнання та перепланування житлових приміщень приватного житлового фонду, які не передбачають втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання окремих дозволів на це та введення в експлуатацію нового об'єкта будівництва. Водночас, посилаючись на цей правовий висновок, відповідач доводить ним повністю протилежний аргумент - що у справі, що розглядається, відповідні дозволи були необхідні, але не отримувалися. ЦПК України (1618-15) передбачає пряме посилання учасників справи у касаційній інстанції на правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, а не тлумачення цих висновків ними, у тому числі за принципом "від протилежного". Тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 1301/1448/12 у контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з урахуванням змісту такого посилання, є необґрунтованим. При цьому належне виконання вимог статті 389 ЦПК України відповідачем є реалізацією вимог статті 12 (змагальність сторін) ЦПК України (1618-15) відповідно до такої основної засади (принципу) цивільного судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини другої статті 2 ЦПК України).

71. Разом з тим, зазначений правовий висновок Верховного Суду, викладений у його постанові від 25 березня 2020 року, на який Верховний Суд послався у справі № 1301/1448/12, не стосується безпосередньо суті вирішення спору у справі № 464/7984/16-а, у якій у межах адміністративного процесу особа оскаржувала припис уповноваженого державного органу щодо усунення порушень у здійснюваному будівництві (перебудові та реконструкції) об'єкта. На інші правові висновки у цій постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 464/7984/16-а відповідач не посилається, а посилається на цей самий правовий висновок Верховного Суду з приводу відсутності необхідності наявності певних дозволів, якщо характер переобладнання та перепланування житлового приміщення їх не вимагає відповідно до законодавства. Отже, посилання на цей правовий висновок Верховного Суду і в його постанові від 25 березня 2020 року у справі № 464/7984/16-а є необґрунтованим у контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, виходячи з аргументів відповідача щодо яких він посилається на цю постанову Верховного Суду.

72. А у справі № 462/2845/16-а у порядку адміністративного судочинства розглядалась справа щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення особи через її необґрунтованість. Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій щодо неналежного обґрунтування уповноваженим органом відповідної постанови про адміністративне правопорушення, оскільки уповноважена особа не вказала які саме норми закону були порушені, які норми закону вимагали дозволів уповноважених органів на здійснені конкретні роботи особи-позивача. Тому посилання відповідача на зазначений правовий висновок Верховного Суду, викладений у його постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 462/2845/16-а, також є необґрунтованим у контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

73. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду (далі - ОП КЦС) 06 листопада 2023 року (після подання касаційної скарги у справі, що розглядається) розглянув справу № 707/2516/18 з подібними правовідносинами та прийняв постанову, у якій міститься ряд правових висновків, які Верховний Суд приймає до уваги та застосовує у справі, що розглядається, відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України.

74. Зокрема, ОП КЦС зазначила, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

75. Завданням суду при розгляді відповідної категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Отримання дозволів на перепланування об`єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами.

76. Наявність чи відсутність станом на час ухвалення судом відповідного рішення таких дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, не має значення для суду, який ухвалює рішення про поділ незалежно від того, чи є у сторін у справі проєктна документація з поділу, чи затверджена вона, чи отримано ними документи на право виконання відповідних будівельних робіт, а також незалежно від того, чи вимагається за законом в конкретному випадку розробка такої проєктної документації та отримання дозвільної документації.

77. Положення статті 152 ЖК України не стосуються вирішення питань технічної можливості поділу спірної нерухомості та визначення необхідності його здійснення. Отже, ця стаття ЖК України (5464-10) не застосовується при вирішенні спору співвласників про поділ спільного майна або про виділ з нього частки. У суду відсутні підстави вимагати від позивача проходження дозвільної процедури за правилами статті 152 ЖК України до ухвалення судом рішення про поділ спірного нерухомого майна. Тому відсутність у матеріалах справи технічних висновків про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки тощо не перешкоджає суду ухвалити рішення про суті спору, якщо наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи.

78. Отже, ухвалення рішення суду про поділ нерухомого майна в натурі між його співвласниками не потребує попереднього (до ухвалення такого рішення) подання до суду сторонами документів, що дають право на виконання відповідних будівельних робіт, навіть у тому випадку, коли такий поділ вимагатиме переобладнання та перепланування спірної нерухомості з проведенням робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

(1.2) Щодо поділу спірного будинку на підставі наявного висновку експертів

79. За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов`язків - відповідальність, встановлену законом (частина тринадцята статті 53 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції, далі - ЦПК України (1618-15) 2004). Частина сьома статті 102 ЦПК України у редакції, чинній на момент апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень передбачає, що за завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов`язків - відповідальність, встановлену законом.

80. Відповідно до змісту частини другої статті 57 ЦПК України 2004 висновок експертів є доказом у судовій справі. Цьому відповідає зміст пункту 2 частини другої статті 76 ЦПК України.

81. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частини перша статті 102 ЦПК України). Це не суперечить схожому визначенню висновку експерта, викладеному у статті 66 ЦПК України 2004.

82. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 102 ЦПК України). Цьому не суперечить у межах обставин справи, що розглядається, пункт п'ятий частини шостої статті 130 та частина перша статті 144 ЦПК України 2004, який передбачає можливість призначення судом ухвалою експертизи у справі за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

83. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку (частина п`ята статті 102 ЦПК України). Це відповідає частині другій статті 147 ЦПК України 2004.

84. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (частина п`ята статті 104 ЦПК України). Цьому не суперечить частина перша статті 144 ЦПК України 2004, яка також передбачає відповідне попередження експерта судом.

85. Згідно із частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Цьому відповідають частини шоста та сьома статті 147 ЦПК України 2004.

86. Об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Держбуд України) від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (z0582-01) (із змінами)(далі - Інструкція Держбуду України), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна (згідно із пунктом 2.1 Інструкції).

87. Затверджена форма "Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна" міститься у додатку 1 до Інструкції. Відповідно до пункту 2.6 Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) містить такі дані: а) кому належить об`єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлюючих документів; в) повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об`єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).

88. Згідно із пунктом 1.4 Інструкції Держбуду технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна проводиться суб`єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 554 "Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури" (554-2011-п) .

89. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи право позивачки на ідеальної частини спірного будинку не спростоване та не визнане недійсним. Відповідач не згоден з усіма варіантами поділу спірного будинку, зазначеними у висновку експертів, але жодного належного спростування цих варіантів поділу по суті суду не надав, зокрема не надав альтернативні варіанти поділу спірного будинку, які, на думку відповідача, узгоджуються з вимогами законодавства та є правильними.

90. Суди попередніх інстанцій не встановили, а сторони спору належним чином не довели, що висновок експертів у якомусь з трьох варіантів поділу спірного будинку зачіпає об'єкт самочинного будівництва, що варіанти поділу не узгоджуються з технічним паспортом на спірний будинок, який міститься у матеріалах справи.

91. Оскільки відповідач оскаржує застосування судом першої інстанції відповідного другого варіанту поділу спірного будинку, однак ним не доведено, що сума компенсації, визначена у висновку експертів, з моменту його складення змінилась у сторону її зменшення, а позивачка не оскаржує цю суму, то Верховний Суд керуючись принципом розумності, передбаченим пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, за умови, що поділ спірного будинку передбачає компенсацію за зменшення ідеальної частини у ньому на користь саме позивачки, вважає, що відсутні підстави вважати, що апеляційним судом не була надана належна оцінка цьому питанню.

92. Суд першої інстанції, якого підтримав суд апеляційної інстанції, вивчаючи питання поділу спірного будинку, обрав другий варіант його поділу, визначений у висновку експертів, керуючись тим, що цей поділ має враховувати інтереси сторін спору та максимально відповідати їх ідеальним частинам у цьому будинку.

93. При цьому ОП КЦС у своїй вище згаданій постанові від 06 листопада 2023 року, погоджуючись з висновком судів попередніх інстанцій у справі № 707/2516/18, зауважила, що під час поділу будинку, який знаходиться у спільній частковій власності, на окремі частки, розглядаючи варіанти такого поділу на підставі наданих висновків відповідної технічної експертизи, суд має сукупно враховувати, керуючись принципом розумності, певний перелік ключових критеріїв: 1) відповідність такого поділу найкращим інтересам сторін спору; 2) наближеність кінцевого результату такого поділу до ідеальних часток кожного із співвласників будинку; 3) забезпечення можливості експлуатації частин будинку після його поділу як окремих об`єктів нерухомості; 4) мінімальний обсяг переобладнань будинку, затрат матеріального характеру та фізичних зусиль, які необхідні для реалізації відповідного поділу.

94. Суди попередніх інстанцій не пояснили чому, попри те, що обидві сторони спору заявили суду про фактично існуючий порядок користування ними спірним будинком, відповідно до якого у користуванні позивачки перебував другий поверх цього будинку, а його першим поверхом користувався відповідач, вони дійшли висновку, що змішаний поділ спірного будинку між його співвласниками по обом поверхам (другий варіант поділу) найкраще відповідає інтересам цих співвласників. Оскаржувані судові рішення не містять інших мотивів, які б пояснили на підставі яких об'єктивних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, окрім максимального наближення до ідеальних часток, перевага вибору має надаватись другому варіанту поділу спірного будинку, визначеному у висновку експертів.

95. Проте залишений без уваги довід про те, що найкращим інтересам співвласників спірного будинку, якщо тільки вони не довели належним чином протилежне суду, може відповідати при реалізації його поділу між ними мінімальне втручання у несучі конструкції спірного будинку, мінімальні витрати на додаткові будівельні роботи та мінімальна кількість таких робіт, яких вимагає обраний варіант поділу спірного будинку.

96. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та висновку експертів ці суди надали перевагу другому варіанту поділу спірного будинку, який передбачає втручання у несучі конструкції спірного будинку з їх зміною та порівняно значні будівельні роботи з його реалізації, перед першим, який фактично не передбачає суттєвих втручань у несучі конструкції та вимагає значно менших будівельних робіт з його реалізації відповідно до висновку експертів, але також передбачає відносно незначне відхилення від ідеальних частин сторін спору у спірному будинку.

97. З урахуванням зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що міркування судів попередніх інстанцій, а як результат і обраний другий варіант поділу спірного будинку, не відповідають усім зазначеним критеріям, визначеним ОП КЦС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18, у сукупності, а концентруються переважно на мінімальному відступі від ідеальних частин спірного будинку. Тому відсутні підстави вважати, що обраний варіант поділу спірного будинку однозначно відповідає найкращим інтересам обох співвласників спірного будинку, а судове рішення, яким він утверджується, може вважатися таким, що відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, зокрема його частині третій, яка передбачає, що судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (1618-15) .

98. Суди попередніх інстанцій не встановили обставини, які б вказували на якісь окремі зобов'язання тієї чи іншої сторони спору щодо переобладнання спірного будинку відповідно до запропонованих варіантів його поділу, отже, за відсутності встановлення таких обставин, витрати на відповідне переобладнання спірного будинку мають бути розподілені у рівних частках між позивачкою та відповідачем у цій справі. Але суди мали б на це вказати у своїх судових рішеннях, або визначити специфіку розподілу цих витрат між сторонами спору, якщо цього вимагають встановлені ними обставини.

99. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду у його оскаржуваному судовому рішенні щодо вимог позивачки з приводу визнання недійсним та скасування відповідного державного акта на право приватної власності відповідача на землю, на якій розташоване нерухоме майно, щодо поділу якого звернулась позивачка, та припинення права особистої власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку. Касаційна скарга відповідача, попри вимогу про повне скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, не містить аргументів щодо цього питання.

100. Фактичний поділ спірного будинку відповідно до вимог законодавства з визначенням майна обох учасників цього спору здійснив саме апеляційний суд. Враховуючи зазначене, завдання цивільного судочинства, визначене у статті 2 ЦПК України та принцип пропорційності, уточнений у статті 11 ЦПК України, обмеження, встановлені статтею 400 ЦПК України для суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного суду у частині скасованої частини оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та прийнятого апеляційним судом у цій частині нового рішення про відмову у позові, в іншій частині оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати - у цій частині (поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності) справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

101. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

102. Частина третя статті 411 ЦПК України передбачає підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд за умови порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

103. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу відповідача - залишити без змін постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у частині скасованої частини рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року та прийнятого апеляційним судом у цій частині нового рішення про відмову у позові, в іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року скасувати - у цій частині (поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності) справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.