735/308/21 Про позбавлення батьківських прав - 17.01.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 28 грудня 2018 року по 18 жовтня 2020 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 .

Зазначав, що майже відразу після народження дочки відповідачка перестала цікавитись життям дитини, її розвитком та здоров`ям, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Дитина проживає разом з ним та перебуває на повному його утриманні та забезпеченні, що є підставами для позбавлення матері дитини батьківських прав.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2021 року, ухваленим у складі судді Балаби О. А., позов ОСОБА_1 задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини, що є підставою для задоволення позову та стягнення аліментів на утримання дитини.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про зміну поведінки щодо прийняття участі у вихованні дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, поклавши на орган опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь до ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи 1 362,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою та з огляду на відсутність даних про те, що відповідачка притягувалася до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав з попередженням ОСОБА_2 про зміну поведінки щодо прийняття участі у вихованні дочки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні його вимоги щодо позбавлення батьківських прав, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, взагалі не цікавиться ні життям, ні здоров`ям дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, її навчання, підготовки до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, і медичного догляду, лікування. Дитина постійно проживає із батьком та перебуває на його повному утриманні. Позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дитини, оскільки дитина проживає та виховується у стійкому сімейному середовищі батька, яким створені належні умови для фізичного та духовного розвитку дитини.

У матеріалах справи відсутні докази того, що протягом тривалого неодноразового розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції (понад два роки), ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків змінилось.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, належним чином таке рішення не обґрунтував, підстав та обставин, які унеможливлюють задовольнити позовні вимоги, не навів.

Підставами касаційного оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 211/559/16-ц (провадження № 61-13258св19), від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17 (провадження № 61-18755св20); суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони у зареєстрованому шлюбі не знаходяться.

З актів обстеження умов проживання від 21 квітня 2021 року та 20 травня 2021 року, вбачається, що сторони проживають окремо, малолітня дитина проживає з батьком та перебуває на його утриманні.

Згідно з характеристикою за місцем роботи ОСОБА_1, 1970 року народження, працює у ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" з 29 березня 2010 року та зарекомендував себе, як ініціативний, відповідальний та дисциплінований співробітник. Вміє працювати у команді, має лідерський потенціал. Хороший організатор, вміє приймати нестандартні рішення та брати на себе відповідальність. Користується повагою та авторитетом у працівників Комбінату та керівництва.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 21 липня 2021 року № 225 затверджений висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав складений за результатами обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1, в ході якого встановлено, встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Для виховання та розвитку дитини створено всі матеріально-побутові умови. Під час візиту у сім`ю, комісією встановлено, що дитина перебувала разом із нянею. Матері ОСОБА_2 разом з дитиною не було. Встановлено, що дитина має окрему кімнату, місце для сну, відпочинку, забезпечена всім необхідним для повноцінного життя та розвитку. Має іграшки, одяг та взуття відповідно до віку та сезону. Тому прийнято рішення про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (789-12) , зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти росії", заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.

При вирішенні спору в цій справі суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Верховний Суд враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України апеляційний суд вірно з ним не погодився.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство по відношенню до неї.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою та з огляду на відсутність даних про те, що відповідачка притягувалася до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав.

Разом з цим, апеляційний суд обґрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити поведінку щодо прийняття участі у вихованні дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) .

Доводи касаційної скарги, спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі та незгоду із обставинами встановленими судом, підлягають відхиленню з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти російської федерації", "Нєлюбін проти російської федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.