730/665/23 Про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - 17.01.2024 Прийняття

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2022 року у справі № 730/393/22 було відмовлено в задоволенні її позову до Борзнянскої міської ради про відшкодування моральної шкоди, але в одному із судових засідань голова міської ради ОСОБА_2 ввела суд в оману, повідомивши словесно неправдиву інформацію, яка не підтверджена жодними доказами та документами (про виділення коштів на стерилізацію тварин; позивачці нібито пропонували розмістити котів у притулки; допомагали захоронювати померлих тварин), що відображено й у тексті судового рішення. Ця недостовірна інформація була надана представником Борзнянської міської ради ОСОБА_2 за присутності її особисто, судді та секретаря судового засідання й принижує її честь і гідність.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просилазобов`язати представника відповідача ОСОБА_2 спростувати в судовому засіданні недостовірну інформацію у справі № 730/393/22, надану нею в судовому засіданні, яка не підтверджена доказами, а також стягнути з представника відповідача - ОСОБА_2 на свою користь відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 1 грн за приниження її честі та гідності шляхом надання суду недостовірної інформації.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року у складі судді Луговця О. А. провадження у справі закрито.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що інформація в поясненні представника Борзнянської міської ради - ОСОБА_2 в судовому засіданні по справі № 730/393/22 була спрямована не на приниження честі й гідності позивачки, а стосувалася суті пред`явленого позову, оцінена судом й викладена в судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій.

Позовом в цій справі ОСОБА_1 фактично ініціює повторну оцінку судом доказів у раніше розглянутій справі, тоді як для вказаної мети існує визначений Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) порядок апеляційного та касаційного оскарження, одним із яких позивачка вже скористалась (шляхом подання апеляційної скарги).

Таким чином, посилаючись на пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в цій справі ОСОБА_1 фактично ініціює повторну оцінку судом доказів у раніше розглянутій справі № 730/393/22, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильного висновку суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 2 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, так як в ухваленні оскаржуваного судового рішення брали участь судді, яким було заявлено відвід, а також апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Борзнянського районного суду Чернігівської області.

31 жовтня 2023 року справа № 730/665/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не розглянув по суті на не задовольнив її заяву про відвід (самовідвід) колегії суддів у зв`язку з тим, що ця сама колегія суддів брала участь у вирішенні справи № 730/393/22.

Погодившись з висновком місцевого суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд порушив її конституційне право на всебічний та об`єктивний розгляд справи, і не звернув увагу на те, що голова міської ради ОСОБА_2 ввела суд в оману, повідомивши словесно неправдиву інформацію, яка не підтверджена жодними доказами та документами.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

За змістом заявлених в цій справі позовних вимог ОСОБА_1 фактично просить зобов`язати представника Борзнянської міської ради - ОСОБА_2 (міського голову) спростувати висловлену нею в усних поясненнях як представника відповідача в судовому засіданні при розгляді цивільної справи № 730/393/22 інформацію, що стосується виконання програми по захисту безпритульних тварин та відображена в судовому рішенні й на думку позивачки є бездоказовою (недостовірною).

В провадженні Борзнянського районного суду Чернігівської області перебувала цивільна справа № 730/393/22 за позовом ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради про стягнення моральної шкоди, заподіяння якої позивачка обґрунтовувала бездіяльністю відповідача по догляду та контролю за безпритульними тваринами (котами).

Під час розгляду зазначеної справи в судовому засіданні 27 жовтня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2, не визнаючи позов, надавала пояснення по суті заявлених ОСОБА_1 вимог, в тому числі й щодо інформації, яку позивачка вважає неправдивою.

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2022 року у справі № 730/393/22 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . При цьому, в описовій частині даного судового рішення міститься стислий виклад позицій сторін, зокрема, й пояснення та доводи представника Борзнянської міської ради.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку та в апеляційній скарзі посилалася серед іншого на бездоказовість та оманливість пояснень представника відповідача. Ці доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 січня 2023 року рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2022 року у справі № 730/393/22 було залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 15 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Згідно зі статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

В абзацах третьому, четвертому пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) роз`яснено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Ухвалюючи судове рішення про залишення без змін ухвали Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що в цій справі позивач просить спростувати інформацію, яка була надана представником відповідача, оцінена судом та викладена в судових рішеннях у справі № 730/393/22, тобто ОСОБА_1 фактично ініціює повторну оцінку судом доказів у раніше розглянутій справі.

За таких обставин, з огляду на вищенаведені роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відмовивши в задоволенні її заяви про відвід суддів, апеляційний суд порушив норми процесуального права, є безпідставними, з огляду на таке.

Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 411 ЦПК Українисудові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Як на підставу скасування постанови апеляційного суду ОСОБА_1 послалася на те, що апеляційний перегляд справи було здійснено колегією суддів, якій було заявлено відвід, оскільки ця сама колегія суддів брала участь у вирішенні справи № 730/393/22.

Разом з тим вказаний відвід було заявлено у зв`язку з незгодою заявника із судовими рішеннями у справі № 730/393/22. Однак в силу вищенаведеної частини п`ятої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, підстави для визнання відводу обґрунтованим відсутні, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність скасування постанови апеляційного суду згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 411 ЦПК України є неспроможними.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_1 не навела підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, то її доводи про недослідження апеляційним судом наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.