441/1159/21 Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - 17.01.2024 Прийняття

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6, який до дня смерті постійно проживав без реєстрації в АДРЕСА_1 . Оскільки заповіту щодо розпорядження спадковим майном за життя спадкодавець не склав, на момент його смерті спадкоємцями першої черги за законом були: діти спадкодавця - ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_7, малолітній ОСОБА_2, також дружина спадкодавця - ОСОБА_3 та мати спадкодавця ОСОБА_8

21 грудня 2020 року за зверненням ОСОБА_8 (матері спадкодавця) та ОСОБА_7 (сина спадкодавця) приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Богаченко О. І. було заведено спадкову справу № 66979618. При цьому ОСОБА_7 оформив відмову від своєї частки в користь ОСОБА_8, яка свідоцтва про право на спадщину за законом не отримувала, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - померла.

Окрім внуків - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, інших родичів спадкоємців у ОСОБА_8 не було. Фактично малолітній ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину. Про факт складання останньою заповіту також невідомо. З огляду на вказані обставини, зокрема смерть ОСОБА_8, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 є малолітній ОСОБА_2 в інтересах якого діє його мати, як законний представник.

Станом на 03 червня 2021 року, спадкування майна, яке належало ОСОБА_6 не завершене, оскільки жодному із спадкоємців не видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Так як ОСОБА_1 із малолітнім ОСОБА_2 та їх матір`ю ОСОБА_3 впродовж останніх декількох років постійно перебували на території Грецької Республіки, тобто поза межами території України, згодом були запроваджені карантинні обмеження в Україні та в тому числі в Грецькій республіці, позивач не мав змоги вчасно звернутись до нотаріуса для своєчасного прийняття спадщини.

Зрештою, коли таке стало можливим, на заяву про прийняття спадщини після смерті батька позивача ОСОБА_6 приватний нотаріус Богаченко О. І. повідомила про неможливість видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини. При цьому, позивач вважає, що причина пропуску ним визначеного законодавством строку є поважною, оскільки була велика відстань між місцем його постійного проживання і місцем знаходження спадкового майна та спадкодавця.

ОСОБА_1 просив:

визначити додатковий строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у три місяці з дня вступу рішення в законну силу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року у складі судді: Яворської Н. І., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом, після смерті його батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у три місяці з дня вступу рішення в законну силу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а його мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

згідно із офіційно перекладеними актовими записами про народження, ОСОБА_9 (спадкодавець) є батьком ОСОБА_10 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітнього ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Як вбачається з листа приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Богаченко О. І., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском ним шестимісячного строку для прийняття спадщини. Із листа приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Богаченко О. І. від 24 червня 2021 року вбачається, що нею була заведена спадкова справа №161/2020 до майна померлого ОСОБА_6, проте жодних свідоцтв про право на спадщину видано не було. Як вбачається із матеріалів спадкової справи ОСОБА_8 зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та прийняла таку (а.с.42) проте 09 березня 2021 вона померла. У вказаних матеріалах також є заява ОСОБА_7, якою він відмовився на користь своєї баби ОСОБА_8 від належної йому після смерті батька ОСОБА_6, частки спадщини (а.с.45). В судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_1 (позивач) звертався з приводу спадкових прав, однак жив закордоном і були певні обмеження. Із заявою до нотаріуса могла звернутись ОСОБА_8

причина пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, після смерті спадкодавця ОСОБА_6 є поважною, оскільки він знаходився поза межами території України, а саме у Грецькій Республіці, де постійно проживав, з приводу подачі заяви був записаний на прийом у Посольство України, з незалежних від нього причин на певну дату, а отже не мав фізичної можливості вчасно звернутися до нотаріуса для оформлення спадщини. На підтвердження доводів позовної заяви позивач подав до суду довідку видану Організацією з працевлаштування Міністерства праці та соціальних питань Грецької республіки та її офіційний переклад від 21 травня 2021 року про те, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_2, а також значиться зареєстрованим в реєстрі безробітних Організації з 10 серпня 2019 року по 21 травня 2021 року. Згідно інформації від представника МЗС України №721/17-636-92 від 03 червня 2022 року, перевіркою архіву онлайн-реєстрації за 14 квітня 2021 року виявлено записи на консульський прийом у Посольстві громадянина ОСОБА_1, з питань посвідчення довіреності та засвідчення підпису на заяві про прийняття спадщини;

спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, таким чином строк для прийняття спадщини, встановлений в статті 1270 ЦК України, закінчився 22 грудня 2020 року.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року залишено без руху. Надано особі, що подала скаргу строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії даної ухвали. Вказано, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено та поновлено їй строк на апеляційне оскарження рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року. Зупинено дію рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини чи продовження строку на прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;

спадщину після померлого ОСОБА_6 прийняли його мати ОСОБА_8 та його малолітній син ОСОБА_2 в силу свого малолітства. Із спадкової справи №83/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 вбачається, що 12 березня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 . Окрім цього, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 у передбачений законом строк також звернулися ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_13, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (заяви зареєстровані у нотаріуса 03 вересня 2021 року);

з урахуванням того, що спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли його мати ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітній син ОСОБА_2, а також на те, що ОСОБА_7 відмовився від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_8, однак такий подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, слід вважати, що ОСОБА_7 повинен був бути залучений до участі у розгляді даної справи як співвідповідач, оскільки рішення у цій справі впливає на його права як спадкоємця ОСОБА_8, яка отримала спадщину після смерті ОСОБА_6 . Без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд не міг вирішувати питання про задоволення позовних вимог, а тим більше задовольнити позовні вимоги, тобто давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів), на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення, що може бути залучений (залучені) виключно за заявою позивача, суд вирішувати питання про задоволення позову не в змозі. Вказане відповідає, також, і правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/2587/16, від 07 лютого 2023 року у справі № 456/1045/20, з подібними процесуальними правовідносинами, що повинні бути враховані, зокрема, і судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

Аргументи учасників справи

19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій просив:

скасувати постанову суду апеляційної інстанції;

залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційна скарга ОСОБА_4 подана 11 серпня 2022 року без долучення документів, що підтверджують сплату судового збору. Ухвалою від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали;

як підтверджується матеріалами справи, копія ухвали від 22 серпня 2022 року разом із супровідним листом 13 жовтня 2022 року була скерована на адресу апелянта. Однак, вказаний лист після одного місяця перебування у відділенні поштового зв`язку, повернувся на адресу суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 258-260);

24 грудня 2022 року копія ухвали від 22 серпня 2022 року разом із супровідним листом були повторно скеровані на адресу ОСОБА_4 . Вказаний лист був отриманий останньою 30 грудня 2022 року, що підтверджується відповідною відміткою та підписом на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення (а. с. 262). Зазначені обставини підтверджуються також відомостями інтернет-сайту Укрпошти по відстеженні даного поштового відправлення (скрин-шот долучався до відзиву на апеляційну скаргу). Таким чином, строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 09 січня 2023 року;

судовий збір сплачено апелянтом лише 11 січня 2023 року. Цього ж дня на адресу Львівського апеляційного суду скеровано заяву про виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (вх. № 2577/23-вх. від 0 лютого 2023 року). При цьому, ОСОБА_4 вказала, що копію ухвали отримала 02 січня 2023 року. З наведено слідує, що остання ввела в оману суд, зокрема щодо дати отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху;

варто зауважити, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (усунення недоліків поза межами наданого для цього строку) без клопотання про поновлення такого строку мало мати наслідком повернення апеляційної скарги та відмови у відкритті провадження в силу статті 357 ЦПК України;

однак, суд апеляційної інстанції зазначені обставини проігнорував. Слід зауважити, що про описане зазначалось у відзиві на апеляційну скаргу;

додатково варто відзначити, що подібні дії ОСОБА_4, в сукупності із тим, що попередній лист з ухвалою від 22 серпня 2022 року з незрозумілих мотивів не отримувався нею впродовж цілого місяця та був повернутий до суду, свідчать про зловживання процесуальними правами, що суперечить принципам цивільного судочинства та тягне за собою відповідні наслідки, передбачені ЦПК України (1618-15) .

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

28 листопада 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 листопада 2023 року зазначено, що, наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц; від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц; від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12; від 29 квітня 2020 у справі №419/1544/16-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належали:

земельна ділянка площею 0,095 га яка розташована у с. Ваньовичі Львівської області;

садовий будинок загальною площею 91,1. кв. м, що розташований у с. Суховоля, Львівської області.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до актових записів про народження, ОСОБА_9 (спадкодавець) є батьком ОСОБА_10 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітнього ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Згідно листа приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Богаченко О. І., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском ним шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Богаченко О. І. від 24 червня 2021 року нотаріусом була заведена спадкова справа № 161/2020 до майна померлого ОСОБА_6, проте жодних свідоцтв про право на спадщину видано не було.

21 грудня 2020 року ОСОБА_8 зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також прийняла таку, оскільки проживала разом з ним на момент його смерті.

21 грудня 2020 року подана заява ОСОБА_7, якою він у шестимісячний строк відмовився на користь своєї баби ОСОБА_8 від належної йому після смерті батька ОСОБА_6, частки спадщини.

ОСОБА_1 (позивач) заяву про прийняття спадщини після смерті подав за межами встановленого шестимісячного строку, а саме 14 квітня 2021 року.

Дружина заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ( ОСОБА_6 ) не подавала.

ОСОБА_8 (мати ОСОБА_6 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до спадкової справи № 83/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 12 березня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 .

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 у передбачений законом строк також звернулися ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (заяви зареєстровані у нотаріуса 03 вересня 2021 року).

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання.

У справі, що переглядається:

апеляційна скарга ОСОБА_4 подана 11 серпня 2022 року без долучення документів, що підтверджують сплату судового збору;

ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2022 року залишено без руху. Надано особі, що подала скаргу строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії даної ухвали. Вказано, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала (том 2, а .с 9);

ухвала від 22 серпня 2022 року, після повторного направлення, отримана ОСОБА_4 30 грудня 2022 року, що підтверджується відповідною відміткою та підписом на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення (том 2, а. с. 14);

строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 09 січня 2023 року, але судовий збір сплачено апелянтом лише 11 січня 2023 року (том. 2, а .с. 16). Цього ж дня на адресу Львівського апеляційного суду скеровано заяву про виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в якій вказано, що ухвалу апеляційного суду від 22 серпня 2022 року отримано 02 січня 2023 року, без будь-яких доказів (том 2, а .с. 15 - 17);

у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилався на пропуск строку на усунення недоліків та надав докази про це (том 2, а. с. 21- 26)

суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що: не продовжував строк на усунення недоліків апеляційної скарги; якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається; законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відкриття апеляційного провадження. Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що разом з постановою апеляційного суду, по суті, в касаційну скаргу включені заперечення на ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження. Тому ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та постанову апеляційного суду належить скасувати з переданням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала про відкриття апеляційного провадженнята постанова апеляційного суду постановлені із порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та постанову апеляційного суду скасувати та передати справу суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

"згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.

У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.