ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 700/702/21
провадження № 61-10215св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Лисянської селищної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Гордієнком Олександром Васильовичем, на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Пічкура С. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Лисянської селищної ради, про визначення місця проживання дитини (справа № 700/702/21).
Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2019 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_3 .
Рішенням Лисянського районного суду м. Черкаської області від 26 серпня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Після припинення шлюбних відносин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились, що син - ОСОБА_3 тимчасово буде проживати з його батьком за адресою: АДРЕСА_1, поки позивач облаштується із житлом, влаштується на роботу та домовиться про перебування сина у дитсадочку за місцем проживання.
Протягом всього часу вона приїжджала до сина, надавала матеріальну допомогу (купувала одяг, іграшки, привозила продукти харчування) та брала участь у його вихованні.
З часом відповідач почав перешкоджати їй у спілкуванні із сином, тому вона вимушена була звернутися в органи опіки і піклування щодо вирішення перебування сина за місцем його проживання.
Зазначала що, ОСОБА_2 працює таксистом і більшість часу відсутній, сина доглядає його мати, яка має похилий вік.
До сина відповідач навмисно обмежив доступ, дозволяє собі недопустиму поведінку щодо позивача, проявляє насильницькі дії, як морального так і фізичного характеру.
З 05 лютого 2021 року вона стала проживати в АДРЕСА_2, що підтверджується договором оренди житлового приміщення та актом обстеження умов проживання, працює баристом у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4 ), із місячним фондом заробітної плати 6 080 грн.
За місцем проживання у дитячому навчальному закладі (ясла-садочок) № 678 Дарницького району м. Київ ОСОБА_3 перебуває в обліковому складі і має змогу в будь-який час почати відвідування даної установи.
Однак, відповідач перешкоджає їй у спілкуванні із сином, ігноруючи виконання висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 27 вересня 2021 року, що і стало причиною звернення до суду із вказаним позовом.
Вказувала, що вона має роботу, самостійних дохід і постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре відноситься до сина.
Відповідач ніде не працює, не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями і майже не займається вихованням сина, умови проживання дитини не відповідають потребам віку дитини.
Ураховуючи наведене просила суд, визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею за її місцем проживання.
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (справа № 753/18385/21).
Позовні вимоги мотивував тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року до 26 серпня 2021 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В грудні 2020 року дружина, яка перебувала в смт Лисянка, зникла з дитиною, в той час, коли він був в м. Києві на роботі.
Він звернувся до поліції із заявою про розшук дружини та сина. На другий день з`ясувалось, що ОСОБА_1 забрала дитину і поїхала до своїх родичів у м. Слов`янськ Донецької області, не попередивши його.
Син постійно проживає з ним та його матір`ю і перебуває на утриманні батька.
Матір дитини матеріально не допомагає, відвідує дитину рідко.
На підставі викладеного, просив суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на його користь на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 06 вересня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів передано до Лисянського районного суду Черкаської області за підсудністю.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини (справа № 753/25841/21).
Позовні вимоги мотивовані тим, що на даний час його малолітній син проживає з ним та його матір`ю в смт Лисянка, відвідує дитячу установу ясла-садок "Ромашка" та повністю перебуває на утриманні батька.
Мати дитини, ОСОБА_1 проживає в м. Києві, в орендованій квартирі, матеріально не допомагає утримувати дитину, гроші, які отримує на дитину використовує на свій власний розсуд, відвідує сина рідко, постійно влаштовуючи сварки, та намагається забрати дитину до себе.
В серпні 2021 року він звернувся до служби у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради із заявою про визначення місця проживання дитини разом з ним. ОСОБА_1 подала аналогічну заяву і просила визначити місце проживання дитини з нею.
23 вересня 2021 року комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Лисянської селищної ради дійшла висновку, згідно з яким вважала за доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1, а йому, як батькові пропонувалося забирати дитину до себе щомісяця на один тиждень та на вихідні дні.
З указаним висновком він не згідний, оскільки такий є поверхневим, недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Він із сином та своєю матір`ю проживають у приватному будинку (3 жилі кімнати, кухня, ванна кімната). Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. У дитини є окреме дитяче ліжко, чиста постільна білизна, достатньо іграшок, дитина забезпечена всім необхідним .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив суд, визначити місце проживання сина з ним, що буде відповідати інтересам дитини, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2021 року справу № 700/702/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Лисянської селищної ради, про визначення місця проживання дитини об`єднано в одне провадження зі справою № 753/18385/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та присвоєно об`єднаній справі № 700/702/21.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини передано до Лисянського районного суду Черкаської області за підсудністю.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2022 року справу № 700/702/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Лисянської селищної ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів об`єднано в одне провадження зі справою № 753/25841/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та присвоєно об`єднаній справі № 700/702/21.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 .
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Судове рішення мотивовано тим, що у час, коли батько знаходиться на підробітках у інших населених пунктах, дитина перебуває з бабусею похилого віку, а тому дитині краще у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що забезпечує її розвиток і є благополучним поряд з матір?ю, враховуючи вік дитини.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини судом враховано: висновки та пояснення представника Служби у справах дітей Виконавчого комітету Лисянської селищної ради про місце де проживає неповнолітній ОСОБА_3, поведінку і особисті якості батька та матері, покази свідків, наявність доходу, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків.
Відмовляючи у задоволені позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів суд виходив з того, що у зв`язку з визначенням місцем проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 така вимога ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гордієнко О. В. залишено без задоволення.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення районного суду відповідає вимогам статей 263- 265 ЦПК України та не підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, встановивши, що визначення місця проживання дитини не буде суперечити інтересам дитини, відповідає обставинам справи та є належно вмотивоване.
При цьому, ОСОБА_2 не доведено, що проживання малолітньої дитини за місцем проживання матері негативно впливатиме на розвиток дитини, або безпосередньо суперечитиме інтересам дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позови ОСОБА_2 задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Гордієнком О. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживання разом з батьком, у звичному для неї середовищі.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги висновок служби у справах дітей Лисянської селищної ради від 12 квітня 2023 року, де зазначено про те, що комісія вважає за доцільним визначити переважний час проживання дитини з батьком.
Суд першої інстанції при вирішенні спору не надав оцінку тому, що зв`язок сина з матір`ю, яка не живе з ним більше двох років, фактично втрачено, незважаючи на те, що батько намагається підтримувати стосунки між матір`ю та сином.
Також зазначає про помилковість висновків судів про те, що для ОСОБА_5 - бабусі малолітнього ОСОБА_3, є великим тягарем займатися його вихованням; дитина має часткові поведінкові розлади у вигляді агресії, оскільки відповідна довідка видана матері без обстеження дитини. Не доведені належними та допустимими доказами агресивна та неналежна поведінка ОСОБА_2 відносно матері дитини, працівників поліції та представників служби у справах дітей.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали
Фактичні обставини, встановлені судами
25 вересня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований Дніпровським у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 2672 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін у шлюбі народився син - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 16 січня 2020 року актовий запис № 3 (т. 1 а. с. 9).
Рішенням Лисянського районного суду м. Черкаської області від 26 серпня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 а. с. 9).
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 29 червня 2021 року № 50 за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що умови проживання задовільні, продуктами харчування родина забезпечена, стосунки та традиції сім`ї відповідають моральним нормам, проте при спілкуванні з батьком дитини представники служби у справах дітей спостерігали ознаки алкогольного сп`яніння.
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 14 вересня 2021 року № 73 за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам (т. 1 а. с . 26).
Відповідно до Висновку комісії з питань захисту прав дитини Лисянської селищної ради про визначення місця проживання дитини № 161/01-21 від 23 вересня 2021 року, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Лисянської селищної ради № 121 від 27 вересня 2021 року, виходячи з інтересів дитини, комісія уважала за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 з урахуванням можливості батьку, ОСОБА_2 забирати дитину до себе щомісяця на один тиждень (рекомендовано -- кожного четвертого тижня) та на вихідні дні (т. 1 а. с.17-18).
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 04 жовтня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2, встановлено, що житло орендоване, з усіма комунальними зручностями, повноцінно обладнане меблями та побутовою технікою, санітарно-гігієнічний стан задовільний (т. 1 а. с. 14).
Під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з тривалим проміжком часу, який пройшов від подання позову та розгляду апеляційної скарги, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2023 року витребувано у Виконавчого комітету Лисянської селищної ради Служби у справах дітей висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19 квітня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Виконавчого комітету Лисянської селищної Ради Служби у справах дітей було надано висновок про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до висновку Виконавчого вомітету Лисянської селищної ради Служби у справах дітей від 12 квітня 2023 року № 107/01-21 вказано, що згідно обстеження умов проживання дитини, здійсненого 11 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1, акт № 22, для дитини створено наступні умови: є кімната, укомплектована всіма необхідними меблями: шафа, стіл, ліжко, де дитина проживає з бабусею. Дитина забезпечена всіма необхідними речами, одягом, продуктами харчування, має багато іграшок, ігр для розвитку та книг.
ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, з його слів має підробіток у м. Києві у вихідні дні, дитиною у цей час займається його мати - ОСОБА_5, пенсійного віку.
Згідно з актом обстеження умов проживання, які створила матір для дитини від 11 квітня 2023 року, наданого Службою у справах дітей та сім`ї Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві, здійсненого за адресою: АДРЕСА_2 : "для дитини створено місце в одній кімнаті з матір`ю, є окреме ліжко, шафа, куток з іграшками, розвиваючі книги, ігри, комод для дитячих речей, є місце для дозвілля та розвитку дитини. Станом на сьогодні матір створила всі необхідні умови для проживання, розвитку та проведення дозвілля дитини".
Зі слів ОСОБА_1 вона має неофіційне працевлаштування з робочим графіком 5/2 та 8-годинним робочим днем, купує дитині необхідні речі та іграшки.
Відповідно до довідки вих. № 89 від 02 вересня 2021 року дитина знаходиться в обліковому складі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 678 Дарницького району м. Києва та має змогу в будь-який час почати відвідувати дитячу установу (т. 1 а. с. 27).
Відповідно до довідки Закладу дошкільної освіти ясла -садок "Ромашка" вих. № 6 (далі - ЗДО ясла -садок "Ромашка" вих. № 6) від 22 лютого 2023 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває в списковому складі та відвідує ЗДО ясла-садок "Ромашка" в смт Лисянка (т. 3 а. с 140).
Згідно з висновком про визначення місця проживання дитини від 12 квітня 2023 року, враховуючи соціальні зв`язки, які сформувалися у дитини у дитячій установі, психологічний стан дитини, який характеризується зміною поведінки на краще при контакті з матір`ю, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язками батьків діяти в інтересах дитини, виходячи з інтересів дитини комісія зазначила, що вважає за доцільне визначити переважний час проживання (перебування) дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2, протягом робочого тижня, коли дитина відвідує дитячу установу ясла-садок "Ромашка", та з матір`ю ОСОБА_1, протягом вихідних днів з вечора п`ятниці по ранок понеділка, на час коли ОСОБА_2 має підробіток у м. Києві.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16 (провадження № 14-327цс18) та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 161/7515/15-ц (провадження № 61-22505св18), від 12 жовтня 2022 року у справі № 585/2958/17 (провадження № 61-5523св20), від 12 жовтня 2022 року у справі № 521/7401/15 (провадження № 61-15182св19), від 13 жовтня 2022 року у справі № 161/4641/17 (провадження № 61-17717св19), від 15 жовтня 2022 року у справі № 157/398/15-ц (провадження № 61-4160св20), від 15 жовтня 2022 року у справі № 759/14004/15-ц (провадження № 61-20758св19), від 20 жовтня 2022 року у справі № 756/536/19 (провадження № 61-22162св19), від 20 жовтня 2022 року у справі № 213/1121/19 (провадження № 61-20197св19), від 30 листопада 2022 року у справі № 464/5348/21 (провадження № 61-8546св22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батькипроживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати
та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20 (провадження № 61-530св23), від 22 березня 2023 року у справі № 757/13688/21-ц (провадження № 61-12610св22).
Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, оцінюючи надані сторонами у справі докази, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов ОСОБА_1 і визначив місце проживання дитини разом із нею за місцем її фактичного проживання.
Верховний Суд вказує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було постановлено ухвалу від 03 жовтня 2022 року про залучення психолога для надання висновку щодо психологічного стану малолітнього ОСОБА_3 та його ставлення до кожного з батьків, проте саме ОСОБА_2 чинив перешкоди та заперечував в залученні психолога, що підтверджується листами від ЗДО ясла-садок "Ромашка" (т. 3 а. с. 47, 48, 51).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 про неврахування судами наявних у справі доказів на підтвердження схильності сина до проживання з ним, а не з матір`ю, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
На підставі вказаного у справі, що переглядається, Верховний Суд перевіряє чи дотримані судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень інтереси дитини, з урахуванням встановлених судами обставинами справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1, оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів ОСОБА_3 .
З урахуванням конкретних обставин даної справи, безперервне проживання сина з матір`ю забезпечує його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.
Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку особистим якостям та поведінці батьків. При цьому судами враховано, що мати забезпечена житлом, має роботу, отримує дохід, зарезервувала місце в садочку для дитини.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що у його сина сформувались сталі соціальні зв`язки у садочку у який він ходить, не можуть бути підставою для визначення його місця проживання з батьком.
Також Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій у тому, що обставина використання ОСОБА_1 орендного житла не може бути підставою для визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки така обставина не є визначальною, а оцінюється в сукупності з іншими.
Суди обґрунтовано звернули увагу на те, що батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким вона буде проживати. Визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю не впливає на його взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).
Як зазначає заявник в касаційній скарзі з 23 червня 2023 року син проживає з матір`ю, проте ним не надано суду доказів, що за цей період часу проживання дитини з матір`ю негативно впливає чи може вплинути в майбутньому на розвиток дитини, або суперечить інтересам дитини.
Верховний суд погоджується судами попередніх інстанцій про відмову в задоволені позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у зв`язку визначенням місця проживання дитини з матір`ю.
Доводи заявника про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16 (провадження № 14-327цс18) та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 161/7515/15-ц (провадження № 61-22505св18), від 12 жовтня 2022 року у справі № 585/2958/17 (провадження № 61-5523св20), від 12 жовтня 2022 року у справі № 521/7401/15 (провадження № 61-15182св19), від 13 жовтня 2022 року у справі № 161/4641/17 (провадження № 61-17717св19), від 15 жовтня 2022 року у справі № 157/398/15-ц (провадження № 61-4160св20), від 15 жовтня 2022 року у справі № 759/14004/15-ц (провадження № 61-20758св19), від 20 жовтня 2022 року у справі № 756/536/19 (провадження № 61-22162св19), від 20 жовтня 2022 року у справі № 213/1121/19 (провадження № 61-20197св19), від 30 листопада 2022 року у справі № 464/5348/21 (провадження № 61-8546св22) є необґрунтованими, оскільки висновки апеляційного суду у цій справі не суперечать правовим висновкам у зазначених заявником постановах Верховного Суду.
Отже, виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, висновки судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю за місцем її фактичного проживання є правильними, вони ґрунтується на вимогах закону, підтверджується матеріалами справи та спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів по суті вирішення спору, вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом. При цьому вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки суду першої інстанцій та суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат касаційним судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Гордієнком Олександром Васильовичем залишити без задоволення.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець