757/19837/21-ц Про стягнення коштів за депозитним договором - 17.01.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"), про стягнення коштів.

2. Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2013 року між нею та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено депозитний договір № SAMIDN25000734501034 з відсотковою ставкою 18 % річних.

3. Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень АТ КБ "Приватбанк" на території АРК та м. Севастополя її рахунки були заблоковані, а нарахування відсотків припинено.

4. 29 березня 2021 року вона направила на адресу банку заяву про розірвання депозитного договору та виплату вкладу та відсотків.

5. Вказана заява банком була отримана 07 квітня 2021 року, проте викладені у заяві вимоги були залишені банком без виконання.

6. Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01 липня 2022 року, просила суд: розірвати депозитний договір № SAMDN25000734501034 від 11 квітня 2013 року та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь вклад у розмірі 210 000 грн; відсотки за період з 12 березня 2014 року по 23 серпня 2022 року у розмірі 319 694,80 грн; 3 % річних за період з 10 квітня 2021 року по 23 серпня 2022 року; пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 10 квітня 2021 року по 06 грудня 2021 року у розмірі 2 107 936,22 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

8. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за депозитним договором № SAMDN25000734501034 від 11 квітня 2013 року суму вкладу з відсотками у розмірі 454 405,72 грн, а також 3 % річних у розмірі 18 599,51 грн, без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

9. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

10. Вирішено питання щодо судових витрат.

11. Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що укладений між позивачкою та банком депозитний договір є розірваним з 12 квітня 2021 року, а тому суд дійшов висновку про відмову у стягненні відсотків за період з 12 квітня 2021 року (день розірвання договору) по 23 серпня 2022 року.

12. Визначаючи періоди нарахування відсотків, суд виходив із витягу з електронного додатку до договору про переуступку боргу від 17 листопада 2014 року, згідно якого розмір заборгованості за депозитним договором від 11 квітня 2013 року станом на 17 листопада 2014 року складав 212 692,61 грн, а тому вважав, що розрахунок відсотків необхідно здійснювати саме з 18 листопада 2014 року. Тому розмір відсотків за період з 18 листопада 2014 року по 08 квітня 2021 р. (повний період строку договору) становить 241 712,87 грн. (210 000 сума вкладу х 18 % х 2334 днів / 365 днів), а розмір відсотків за перiод з 09 квітня 2021 року по 12 квітня 2021 року становить 0,23 грн (210 000 сума вкладу х 0,01% х 4 дні / 365 днів).

13. За прострочення виконання зобов`язання згідно статті 625 ЦК України з банку на користь позивачки підлягають стягненню 3 % річних за період з 13 квітня 2021 року по 23 серпня 2022 року у розмірі 18 599,51 грн.

14. Враховуючи, що між позивачкою та банком припинено правовідносини з договору банківського вкладу, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені згідно частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Також суд відмовив у розірванні депозитного договору, оскільки умовами договору банківського вкладу, який є предметом розгляду, передбачено можливість дострокового розірвання договору на вимогу вкладника (пункт 5), таке право клієнта є безумовним, і позивачка ним скористалась в досудовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

15. Постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Коцюби О. В. в інтересах АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.

16. Апеляційну скаргу адвоката Дугінова Д. А. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.

17. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за вкладом змінено, збільшено розмір процентів, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 12 березня 2014 року по 08 квітня 2021 року, з 241 712,87 грн до 267 706,85 грн.

18. У зв`язку з чим, збільшено розмір вкладу та процентів за вкладом, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1, з 454 405,72 грн до 477 707,08 грн.

19. Змінюючи рішення місцевого суду в частині суми відсотків, які мають бути стягнуті на користь ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що відсотки за користування вкладом мають обраховуватись з 12 березня 2014 року, тому обрахування вказаних відсотків місцевим судом є помилковим.

20. В іншій частині рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк".

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

24. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до неналежного відповідача.

26. Вказує, що обов`язок виконати вимоги позивача належить ТОВ "ФК "Фінілон", тому останнє є належним відповідачем.

27. При цьому банк на офіційному сайті 30 січня 2015 року розмістив повідомлення із встановленням строку для клієнтів до 15 лютого 2015 року для подання письмових заперечень (незгоди) щодо переведення боргу (грошових коштів клієнтів) на ТОВ "ФК "Фінілон".

28. Таким чином, банк вважає, що отримання ним "мовчазної" згоди клієнта шляхом невисловлення незгоди щодо переведення обов`язку є підтвердженням позитивного відношення клієнта про переведення боргу на нового боржника.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

29. У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" від представника ОСОБА_1 - Дугінова Д. А., у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. 11 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000734501034 від 11 квітня 2013 року вклад "Стандарт на 12 місяців" на суму 210 000 грн з процентною ставкою 18 % річних, строком на 365 днів до 11 квітня 2014 року включно.

31. Умовами укладеного договору передбачено пролонгацію вкладу на новий строк.

32. Згідно пункту 3 договору, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не виявив банку бажання забрати свої кошти, вклад автоматично пролонгується ще на один строк. Строк вкладу пролонгується неодноразово без явки до банку.

33. У пункті 4 договору зазначено, що проценти під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу.

34. Згідно пунктів 5, 6 договору у клієнта та у банку є право достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору.

35. Якщо клієнт вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не закінчився, клієнту повертається сума вкладу. За неповний строк вкладу проценти виплачуються за зниженою процентною ставкою.

36. 29 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розiрвання договору № SAMDN25000734501034 від 11 квітня 2013 року та видачу депозитного вкладу та нарахованих відсотків.

37. Вказана заява отримана банком 07 квітня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

38. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

39. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

41. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги стосуються лише неврахування судами попередніх інстанцій того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, тому в іншій частині, серед іншого, щодо встановленого розміру грошових коштів, які підлягають стягненню на користь позивача, судові рішення не переглядаються.

44. Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

45. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

46. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

47. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

48. Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

49. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

50. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

51. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

52. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

53. Згідно зі статтями 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

54. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

55. Відповідно до частин першої, другої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

56. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

57. Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника.

58. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора.

59. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

60. За змістом статті 520 ЦК України у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, особа, інша особа, яка має намір стати боржником. Отже, боржник або особа, яка висловила намір стати боржником, може запропонувати кредитору заміни боржника, або сам кредитор може запропонувати замінити боржника.

61. У будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути тристороння згода: боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов`язків боржника; кредитор надав згоду на заміну боржника. Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.

62. Оскільки позивач не надавала згоди на переведення боргу від АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "ФК "Фінілон" за договором депозитного вкладу відповідно до статті 520 ЦК України, договір про переведення боргу між банком та ТОВ "ФК "Фінілон" шляхом використання принципу "мовчазної згоди" вкладнику банку не створює правових наслідків для позивача.

63. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20, провадження № 14-224цс21, щодо мовчазної згоди кредиторів на переведння боргу АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "ФК "Фінілон".

64. Відповідно до статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

65. Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

66. Отже, договір про переведення боргу за договором банківського вкладу має вчинятися у письмовій формі за участю вкладника (стаття 520 ЦК України), воля якого до переведення боргу за депозитним договором не може виражатися мовчанням.

67. З огляду на викладене безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що договір про переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" укладено за мовчазної згоди вкладника.

68. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме АТ КБ "ПриватБанк", а не ТОВ "ФК "Фінілон" є належним відповідачем у справі.

69. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, відхиляються колегією суддів, оскільки судами правомірно встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" є належним відповідачем у вказаній справі.

Щодо передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду

70. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

71. Банк, обґрунтовуючи вказане клопотання, вказував про наявність правової проблеми, а саме кваліфікації наслідків укладення угод між банком ТОВ "ФК "Фінілон" про переведення боргу за договорами банківського вкладу.

72. Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

73. Відповідно до статті 403 ЦПК України клопотання має містити обґрунтування необхідності передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

74. Верховний Суд неодноразова вказував, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

75. Оцінюючи підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, наведених у клопотанні АТ КБ "ПриватБанк", Верховний Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 погодилась з висновками судів попередніх інстанції про те, що оскільки позивачі (вкладники) не надавали згоду на переведення боргу від АТ "КБ "ПриватБанк" до ТОВ "ФК "Фінілон" за договорами депозитних вкладів відповідно до статті 520 ЦК України, договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між банком та ТОВ "ФК "Фінілон" шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів.

76. Також Верховний Суд неодноразово викладав висновки про те, що відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (див. постанови Верховного Суду від 07 серпня 2023 року у справі № 753/18639/20, від 28 листопада 2022 року у справі № 202/5076/19, від 22 березня 2023 року у справі № 757/42001/21, від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18, від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 та ін.).

77. При цьому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) уже викладала висновки в аналогічних справах щодо нікчемності договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, який укладений між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон".

78. Отже, враховуючи те, що заявник належним чином не мотивував наявність виключної правової проблеми, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені у клопотанні аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.