175/623/23 Про стягнення моральної шкоди, завданої смертю рідного батька, яка сталася внаслідок наїзду електропотяга - 17.01.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Тарасенко Віра Юріївна, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Журавель Т. С. від 06 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 31 жовтня 2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ "Укрзалізниця" про стягнення моральної шкоди у розмірі 992 400, 00 грн.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 15 червня 2016 року на ділянці "Слов`янськ-Близнюки" стався наїзд електропотяга на ОСОБА_2, який є батьком позивачки, внаслідок чого останній загинув на місці. Позивачка заявляла, що у зв`язку зі смертю батька вона зазнала сильних душевних та моральних страждань, що полягали у порушенні її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках з батьком, дуже його любила, а тому відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини.

3. Із урахуванням зазначеного, враховуючи те, що смерть потерпілого настала за відсутності його умислу чи непереборної сили, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 992 400, 00 грн.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

5. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що втрата близької людини, яка настала внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки, завдала моральних та душевних страждань позивачці. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував той факт, що на момент загибелі батька позивачка досягла 37 років, що свідчить про те, що вона була вже сформованою особистістю, не перебувала на його утриманні та не потребувала його постійної участі у вихованні. Крім того, позивачка не довела яким чином була порушена її нормальна життєдіяльність. З урахуванням глибини душевних страждань позивачки, вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000, 00 грн є належним та співмірним відшкодуванням у цій справі.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року - без змін.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачці завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька, порушенням укладу її життя. З урахуванням фактичних обставин, поведінки потерпілого, характеру, глибини і тривалості душевних страждань позивачки суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000, 00 грн. Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що стягнення цієї суми слід проводити з утриманням податків та зборів, згідно з чинним законодавством України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. 14 листопада2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат

Тарасенко В. Ю., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 рокуу справі № 752/17832/14-ц та

у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 рокуу справі № 180/683/13-ц,

від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21, від 30 січня

2023 рокуу справі № 740/3561/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), і не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди безпідставно зменшили відшкодування моральної шкоди, неповно оцінили докази, на які посилалася позивачка, не обґрунтували свої висновки, не дотрималися принципів справедливості й співмірності.

12. Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що сума відшкодування моральної шкоди була немотивована занижена судами у декілька разів. Водночас позивачка підкреслює, що внаслідок смерті батька вона зазнала сильних душевних страждань, оскільки втратила близьку людину. Визначену нею суму моральної шкоди вважає такою, що відповідає критеріям розумності та справедливості.

13. Звертає увагу на те, що відповідачем не було вжито усіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення настання тяжких наслідків у вигляді загибелі батька позивачки на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту.

14. Заявниці також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції у резолютивній частині рішення не було зазначено, що сума моральної шкоди, завданою смертю родича, підлягає виплаті без стягнення податків та обов`язкових платежів, внаслідок чого при виплаті їй моральної шкоди з неї додатково підлягатимуть стягненню податки і збори. Вважає, що судами попередніх інстанцій були порушені приписи статті 164.2.14 Податкового кодексу України (2755-17) .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/623/23.

16. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого

03 грудня 1979 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено актовий запис № 71. Батьком зазначений ОСОБА_2, матір`ю - ОСОБА_4 .

18. Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Барвінківського районного управління юстиції від 29 червня 2002 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що зроблено актовий запис № 36. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 та ОСОБА_6 .

19. Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого виконавчим комітетом Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області від 17 червня 2016 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 58 років, про що зроблено актовий запис про смерть № 23.

20. Відповідно до висновку експерта № 42Брт/16 від 20 червня 2021 року, причиною смерті ОСОБА_2 є тяжкі тілесні ушкодження, які утворилися в короткий проміжок часу від удару тупих предметів в умовах рейкової транспортної травми.

21. Згідно з протоколом наради за фактом смертельного травмування чоловіка на перегоні Гусарівка-Барвінкове, потягом № 8852, електровоз ВЛ8-471, машиніст ОСОБА_7, помічник машиніста ОСОБА_8 на 1000 км від 15 червня 2016 року, у ході оперативного розбору з пояснення локомотивної бригади і даних розшифровки швидкостемірної стрічки встановлено, що 15 червня 2016 року локомотивна бригада у складі машиніста ОСОБА_7 та помічника машиніста ОСОБА_8 побачили чоловіка, що переходив через залізничну колію. Не повністю зійшовши з парної колії, чоловік зупинився з правої сторони з краю шпал. На сигнали великої гучності, що подавала локомотивна бригада, чоловік не реагував. Машиніст ОСОБА_7 застосував екстрене гальмування зі швидкості 70 км/год, проте через малу відстань, наїзду запобігти не вдалося. Нарада постановила визнати дії локомотивної бригади у цій ситуації правильними.

22. З довідки про роботу локомотива ВЛ8-471, потяг № 8852 під керуванням машиніста ОСОБА_7 на перегоні Гусарівка-Барвінкове, слідує, що машиніст застосував екстрене гальмування о 11 год 36 хв під зелений сигнал локомотивного світлофору при швидкості 70 км/год. Фактичний гальмівний шлях склав 600 м, розрахунковий гальмівний шлях - 620 м.

23. Згідно з актом огляду технічного стану електровозу ВЛ8-471 приписки Краснолиманського локомотивного депо від 16 червня 2016 року, товщина гальмівних колодок відповідала вимогам пункту 3.2.5 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України; вихід штоків гальмівних циліндрів відповідав вимогам таблиці 3.1 вищевказаної Інструкції; кран машиніста ум. № 394 та кран допоміжного гальма ум. № 254 також відповідали встановленим вимогам. Звукові сигнали великої та малої гучності справні. Світова сигналізація та колісні пари також відповідають вимогам Інструкції.

24. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження

від 25 серпня 2016 року заступник начальника СВ Барвінківського

ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області майор поліції Карпенко М. А., розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220200000281 від 15 червня

2016 року, за фактом смертельного травмування ОСОБА_2, розпочатого за частиною третьою статті 276 КК України, постановив закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

26. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

29. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

30. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

31. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

32. Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

33. Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

34. Фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя (частини перша-друга статті 281 ЦК України).

35. Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11 Закону України "Про залізничний транспорт").

36. Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (457-98-п) , передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

37. У той же час Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 (z0193-98) , пішоходам дозволено переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі,

переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на

колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива,

вагона, дрезини тощо); при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід (пункти, 2.1 - 2.3). Пішоходам заборонено ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. (пункти, 2.5, 2.6).

38. Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

39. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

40. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

41. Крім того слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

43. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

44. Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

45. Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).

46. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

47. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.

48. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

49. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

50. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

51. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши причину загибелі ОСОБА_2 (травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом (джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього)), а також недотримання потерпілим правил безпеки громадян на залізничному транспорті, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої дочці загиблого ОСОБА_2, і стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

52. Судами попередніх інстанцій правильно застосовано положення частини другої статті 1193 ЦК України та з огляду на обставини травмування ОСОБА_2 обґрунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди.

53. Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

54. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

55. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

56. Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

57. Факт загибелі ОСОБА_2 є безумовним свідченням спричинення позивачці глибоких моральних страждань. З урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації транспорту й за наявності особистої необережності самого потерпілого, глибини та тривалості моральних страждань позивачки, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, при визначенні розміру відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 150 000 грн дотримався норм матеріального й процесуального права, зокрема й принципів справедливості та пропорційності.

58. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, підставами відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, поведінці загиблого, а також глибині моральних страждань, завданих його дочці у зв`язку зі смертю близької для неї людини, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн. Колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості.

59. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди не спростовують.

60. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин щодо завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки внаслідок необережності загиблого, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

61. У постанові Верховного Суду 05 січня 2024 року у справі № 629/2371/23 вказано, що посилання касаційної скарги на незазначення у резолютивних частинах оскаржуваних судових рішень відомостей про те, що моральна шкода підлягає виплаті без відрахування податків та обов`язкових платежів, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень, з огляду на встановлений податковим законодавством порядок оподаткування доходу платника податку, зокрема встановлений підпунктом "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України припис щодо не включення до оподатковуваного доходу платника податку сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю.

62. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у мотивувальній частині судового рішення з посиланням на підпункт 164.2.14 статті 164 ПК України дійшов неправильного висновку про те, що стягнення відшкодування моральної шкоди у цій справі слід проводити з утриманням податків та зборів.

63. Виходячи зі змісту підпункту "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю.

64. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20, від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21.

65. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки, викладені у мотивувальній частині постанови апеляційного суду, про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті потерпілого, з утриманням податків та зборів слід виключити, взявши до уваги вказані вище висновки Верховного Суду про те, що стягнуте на підставі рішення суду відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню.

66. Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

67. З урахуванням наведеного, постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року підлягає зміні лише у мотивувальній частині.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1,від імені якої діє адвокат Тарасенко Віра Юріївна, задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на порядок оподатковування суми відшкодування моральної шкоди, яка підлягає до стягнення.

3. В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, а також рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року залишити без змін.