357/6367/15-ц Про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат - 17.01.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1, подану представником Назаренком Романом Анатолійовичем, про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренка Романа Анатолійовича на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2006 року № КІСWGK00830082 (далі - Кредитний договір) у розмірі 25 807,98 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 560 807,41 грн.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 560 807,41 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року - без змін.

31 травня 2023 року ОСОБА_1, через представника Назаренка Р. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник також зазначила, що протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги вона подасть докази про понесені витрати на правничу допомогу на стадії касаційного провадження в розмірі 20 000 грн.

Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Назаренком Р. А., задоволено.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовлено.

Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 12 789 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та її обґрунтування

15 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Р. А. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в якій просив: поновити пропущений строк для подання доказів понесення судових витрат; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що докази щодо розміру судових витрат мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Однак текст постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11 грудня 2023 року і до цієї дати у сторони відповідача була відсутня будь-яка інформація про ухвалення судом касаційної інстанції вказаного судового рішення, що свідчить про поважність причин пропуску строку для подання доказів понесення судових витрат.

У зв`язку з наданням консультацій клієнту, підготовкою та поданням касаційної скарги ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000 грн, що підтверджується: договором-дорученням про надання правової допомоги від 22 липня 2021 року; додатковими угодами до цього договору від 28 грудня 2021 року та від 07 квітня 2023 року; детальним описом робіт (наданих послуг); прибутковим касовим ордером від 07 квітня 2023 року № 07/04, доданими до заяви.

Позиція та висновки Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі), повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (див. пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19, провадження № 61-3364св23).

Оскільки у касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про стягнення судових витрат та вказала орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу (20 000 грн), після чого з моменту оприлюднення 11 грудня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року протягом п`яти днів подала докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, то наявні підстави для поновлення строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України для подання доказів понесення вказаних витрат у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Схожі за змістом висновки містяться у додаткових постановах Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 522/564/21 (провадження № 61-2623св23), від 10 серпня 2023 року у справі № 392/581/22 (провадження № 61-3383св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 367/1267/20 (провадження № 61-9573св22), від 01 листопада 2023 року у справі № 369/4378/22 (провадження № 61-7818св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 513/730/21 (провадження № 61-8320св23).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України (254к/96-ВР) та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У заяві про розподіл судових витрат представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Р. А. просив, зокрема здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме - стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з наданням консультацій клієнту, підготовкою та поданням касаційної скарги сторона відповідача надала: договір-доручення про надання правової допомоги від 22 липня 2021 року; додаткові угоди до цього договору від 28 грудня 2021 року та від 07 квітня 2023 року; детальний опис робіт (наданих послуг); прибутковий касовий ордер від 07 квітня 2023 року № 07/04.

Вказану заяву та додані до неї документи представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Р. А. направив стороні позивача одночасно з їх надісланням до Верховного Суду, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з ідентифікатором поштового відділення 0910712200487.

Згадане поштове відправлення було вручене адресату 20 грудня 2023 року, про що свідчить трекінг поштового відправлення за ідентифікатором поштового відділення 0910712200487.

Крім того, 18 грудня 2023 року Верховний Суд також надіслав ПАТ КБ "ПриватБанк" в його електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи копію заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат та додані до неї документи.

Згідно з довідкою про доставлення електронного листа документ в електронному вигляді "Заява № 38009/0/220-23 у справі № 357/6367/15-ц (61-8282ск23)" доставлено до електронного кабінету ПАТ КБ "ПриватБанк" 18 грудня 2023 року о 17:05:35.

Разом із тим, станом на 17 січня 2024 рокудо Верховного Суду не надійшли заперечення сторони позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Назаренка Р. А., надану ним відповідачу ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України (1618-15) законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих відповідачем доказів, а також взявши до уваги те, що сторона позивача не надала заперечень щодо невідповідності заявлених витрат вказаним критеріям, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність представником ОСОБА_1 - адвокатом Назаренком Р. А. понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в розмірі 20 000 грн та їх співмірність з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу відповідача ОСОБА_1, подану представником Назаренком Р. А., задоволено, оскаржувані судові рішення скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові, однак не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, то наявні підстави для задоволення заяви та ухвалення додаткової постанови про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.