ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року

м. Київ

справа № 750/2609/22

провадження № 61-8240св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Національне агентство з питань запобігання корупції, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 21 листопада 2022 року у складі судді Карапути О. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 травня 2023 рокуу складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що НАЗК 02 квітня 2021 року стосовно позивача за участь в роботі житлово-побутової комісії 27 січня 2020 року складено два протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою статті 172 КУпАП.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 травня

2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року провадження у справі за вищевказаними протоколами закрито за відсутністю

в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, згідно

з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Позивач зазначав, що негативні наслідки для нього настали ще до першого судового засідання у вказаній справі, оскільки факт складання протоколів щодо скоєння ним правопорушень, пов`язаних із корупцією, було широко висвітлено

в засобах масової інформації, із зазначенням імені та прізвища, мiсця роботи позивача, а саме: в інтернет-виданнях "Судебно-юридическая газета", "Українські національні новини", "Справжня варта", "24 канал", "Українська правда". Поширення вказаної інформації завдало шкоди його репутації як працівника прокуратури та відобразилось на його емоційному стані. У зв`язку із складанням протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язані

з корупцією, наказом керівника Чернігівської обласної прокуратури стосовно ОСОБА_1 було призначено службове розслідування. З огляду на службову перевірку, численні публікації в засобах масової інформації, позивач відчував змiну ставлення до нього колег, спричинену протоколами НАЗК та постановою суду першої інстанції від 27 травня 2021 року. Дії НАЗК завдали йому суттєвих моральних втрат, душевних страждань, призвели до порушення нормальних життєвих та професійних зв`язків. Позивач усвідомлював, що його може бути звільнено з органів прокуратури, позбавлено права на оформлення пенсії як працівнику прокуратури та позбавлено службового житла. Вказані обставини позначилось на його психологічному стані, взаємовідносинах у родині,

у взаєминах із друзями, стані здоров`я.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної казначейської служби України на його користь 170 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів НАЗК.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада

2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України шляхом безспірного списання

з рахунка Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). При цьому,

з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), суд зазначив, що відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди на користь позивача суд першої інстанції виходив із загальних засад розумності, співмірності та справедливості, врахував тривалість провадження у справі про адміністративні правопорушення, яке здійснювалось більше 2 місяців, необхідність зміни нормального життєвого стану, порушення щодо позивача службового розслідування та таємну перевірку за місцем роботи, а також негативні їх результати, у зв`язку із складанням НАЗК зазначених вище протоколів, та витрачання часу і коштів на відновлення своїх прав у судових інстанціях, спростування результатів вказаного службового розслідування. При вирішенні цього спору суд першої інстанції врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від

27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), відповідно до яких у цій категорії справ ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення вирішення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційні скарги НАЗК і ДКСУ задоволено частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада

2022 року змінено, викладено другий абзац його резолютивної частини

у такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь

ОСОБА_1 30 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди".

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від

21 листопада 2022 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року

у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), виходив з того, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування державою шкоди підлягають стягненню

з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 червня 2023 року НАЗК подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 21 листопада 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 04 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судова практика, на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях, сформована Верховним Судом не у подібних правовідносинах, оскільки у справах, на які посилаються суди, та у цій справі суб?єктний склад сторін спору є різний. Суди помилково застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , оскільки НАЗК не є органом досудового розслідування або органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, і тому сфера дії вказаного Закону не поширюється на спірні правовідносини. Суд апеляційної інстанції всупереч нормам процесуального права здійснив однобічне дослідження і оцінку доказів, без наведення достатніх мотивів надав перевагу доводам позивача. Заявник вказує, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП (80731-10) , до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішене лише судом.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18,

від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 813/2729/16, від 15 листопада 2018 року у справі № 761/24076/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

23 червня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

19 липня 2023 року ДКСУ подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу задовольнити і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Новозаводського районного суду м. Чернігова.

17 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

02 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 33-02/268 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172-7 КУпАП.

02 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 33-02/267 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-7 КУпАП.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 травня

2021 року у справі № 751/2805/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП. Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року скасовано постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від

27 травня 2021 року, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. При цьому зазначено, що суд першої інстанції без належних та допустимих доказів необґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, а тому провадження у справі підлягає закриттю через відсутність у його діях складу інкримінованих правопорушень.

Факт складання НАЗК протоколів стосовно позивача про вчинення ним правопорушень, пов`язаних з корупцією, було висвітлено в засобах масової інформації, із зазначенням його імені та прізвища, мiсця роботи, а саме:

в інтернетвиданнях "Судебно-юридическая газета", "Українські національні новини", "Справжня варта", "24 канал", "Українська правда".

У період з 09 квітня 2021 року до 29 червня 2021 року ОСОБА_1 неодноразово звертався за медичною допомогою з приводу погіршення стану його здоров`я (гіпертонічна хвороба).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У частині другій цієї статті визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку

з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі - Закон № 266/94 ВР).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94 ВР, виникає, зокрема, у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 цього Закону).

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться

у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження

№ 19000сво18) зроблено висновок, що "закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом".

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що "статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах

і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення".

Вказане спростовує аргументи заявника про те, що Закон № 266/94-ВР (266/94-ВР) не поширюється на спірні правовідносини, оскільки підставою звернення до суду

з цим позовом слугував саме факт закриття справи про адміністративне правопорушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21) зазначено, що: "відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від

19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)".

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився

й апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, завдано моральної шкоди, зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на користь ОСОБА_1 у розмірі 30 000,00 грн.

Разом з цим суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовано вказав, що кошти на відшкодування державою шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України, що відповідає висновку, зробленому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі

№ 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Оскільки Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі

№ 312/262/18 (провадження № 61-14401св19) зробив висновок за інших фактичних обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли її до уваги.

Аргументи заявника про неврахування інших висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 21 листопада 2022 року в незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Щодо заявлених клопотань

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 одночасно просить закрити касаційне провадження як помилково відкрите, мотивуючи це тим, що касаційна скарга подана у малозначній справі, а судова практика, на яку посилається заявник

у касаційній скарзі, не є подібною.

Перевіривши це клопотання, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного

в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки під час розгляду цієї справи Верховний Суд не встановив підстав, передбачених частиною першою статті 396 ЦПК України, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада

2022 року в незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська