299/4842/21 Про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від виконання обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - 10.01.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуКомунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Надопти А. А., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, прийняту у складі суддів: Куштана Б. П., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - КУ "Центр з обслуговування закладів освіти") про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від виконання обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовну заяву мотивувала тим, що вона працювала на посаді директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 3 ім. Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області. 30 вересня 2021 року відповідач наказом № 98 "К" "Про відсторонення від виконання обов`язків", який умотивований Статутом КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області та листом слідчого управління Головного управління національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області) від 29 вересня 2021 року № 483/106/7-2021 щодо здійснення досудового розслідування за підозрою її у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021070000000144, відсторонив її від виконання трудових обов`язків.

Позивач вважала цей наказ незаконним і прийнятим із грубим порушенням трудового законодавства, оскільки відповідач у наказі про відсторонення від виконання обов`язків не зазначив посилання на вичерпні підстави, які наведені у статті 46 КЗпП України, а обґрунтовував розпочатим досудовим розслідуванням, що є неправомірним і незаконним, оскільки такої підстави, як наявність розпочатого досудового розслідування, для відсторонення від посади працівника законом не передбачено.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ директора КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" ОСОБА_2 від 30 вересня 2021 року № 98 "К" "Про відсторонення від виконання обов`язків" і відновити попереднє становище позивача, допустивши її до виконання своїх трудових обов`язків на посаді директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 3 ім. Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області;

- стягнути з КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" на свою користь 50 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2021 року по день фактичного допуску до роботи.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" ОСОБА_2 від 30 вересня 2021 року за №98 "К" "Про відсторонення від виконання обов`язків" та відновлено попереднє становище ОСОБА_1, допущено її до виконання своїх трудових обов`язків на посаді директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №3 ім. Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Стягнуто з КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 22 401,12 грн, а також моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

Стягнуто з КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме 1 262,00 грн судового збору.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" залишено без задоволення, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року - без змін.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не зазначив у наказі посилання на вичерпні підстави, які наведені у статті 46 КЗпП України. У рамках проведеного досудового розслідування відносно ОСОБА_1 ні слідчий, ні прокурор не звертались до слідчого судді про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади ОСОБА_1, і, відповідно, не було отримано ухвали про задоволення клопотання про відсторонення від посади.

Оскаржуваний наказ не відповідає вимогам статті 46 КЗпП України, яка регулює питання відсторонення працівника від роботи, оскільки позивача відсторонено у зв`язку з розпочатим досудовим розслідуванням і в силу вимог частини другої статті 154 КПК України, а не керуючись статтею 46 КЗпП України, що свідчить про незаконність дій відповідача стосовно відсторонення позивача від роботи.

Пославшись на положення частини другої статті 235 КЗпП України, суд першої інстанції вважав за потрібне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому, визначаючи його розмір, врахував положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Частково задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з критеріїв розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Виноградівського районного суду Закарпатської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

18 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Заявник указує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, внаслідок чого ухвалили помилкові рішення про задоволення позову.

Вказує, що відсторонення працівника здійснюється роботодавцем з підстав, передбачених законодавством з власної ініціативи та/або на вимогу третіх осіб (суду, органів держнагляду та контролю, інших уповноважених органів).

Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у рамках досудового розслідування слідчий, прокурор не зверталися до слідчого судді з клопотанням про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи позивача та не отримали ухвали слідчого судді, оскільки позивачу було відомо про цей факт, що підтверджується змістом наказу та матеріалами судової справи № 308/13306/21. Вказує, що із ЄРДР вбачається, що адвокат позивачки оскаржив в апеляційному провадженні ухвалу слідчого судді про її відсторонення від роботи (справа № 308/13306/21).

Вважає, що предмет спору на час розгляду справи у суді був відсутній, тому суд мав задовольнити клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що оскаржуваний наказ втратив свою чинність.

Вважає, що позивач не обґрунтувала та не довела порушення нормальних життєвих зв`язків, не надала доказів про погіршення її стану здоров`я, а тому у відшкодуванні моральної шкоди має бути відмовлено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нечаєв В. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Однак відзив подано з порушенням строку, визначеного статтею 395 ЦПК України, тому він не приймається до уваги Верховним Судом і залишається без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Виноградівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня №3 ім. Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області є окремою юридичною особою, однак відповідно до статуту школи безпосередньо підпорядковується КУ "Центр з обслуговування закладів освіти Виноградівської міської ради Закарпатської області", керівником якої є ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 працювала на посаді директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №3 ім. Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області.

ОСОБА_1 було звільнено з посади, однак поновлено на роботі рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року (справа № 299/2637/21), яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі.

Було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 та складено два акти державного виконавця та дві постанови про накладення штрафу, у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду.

Відповідно до наказу КУ "Центр обслуговування закладів освіти" від 29 вересня 2021 року №97 "К" "Про поновлення на посаді ОСОБА_1", позивача поновлено на раніше займаній посаді директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №3 ім. Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області та внесено відповідні записи до трудової книжки.

Наказом КУ "Центр обслуговування закладів освіти" від 30 вересня 2021 року № 98 "К" "Про відсторонення від виконання обов`язків", ОСОБА_1 з 30 вересня 2021 року відсторонено від виконання посадових обов`язків на підставі Статуту КУ "Центр з обслуговування закладів освіти", листа слідчого управління ГУНП в Закарпатській області від 29 вересня 2021 року № 483/106/7-2021 щодо здійснення досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12021070000000144.

Станом на час винесення оскаржуваного наказу від 30 вересня 2021 року "Про відсторонення від виконання обов`язків", у рамках проведення досудового розслідування відносно ОСОБА_1 ні слідчий, ні прокурор не зверталось до слідчого судді про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади ОСОБА_1, та відповідно не було отримано ухвали про задоволення клопотання про відсторонення від посади.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають не в повній мірі.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із статтею 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Вирішуючи питання законності наказу про відсторонення позивача від посади та спір у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди обґрунтовано виходили з невідповідності цих наказів статті 46 КЗпП України, оскільки в діях ОСОБА_1 не встановлено появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.

Статтею 154 КПК України встановлено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. При цьому строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 КПК України. Право на звернення до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади має прокурор та слідчий за погодженням з прокурором (частина перша статті 155 КПК України).

У межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 12 травня 2021 року за № 12021070000000144 у порядку, передбаченому статтями 154, 155 КПК України, станом на час винесення оскаржуваного наказу від 30 вересня 2021 року № 98 "К" "Про відсторонення від виконання обов`язків", слідчим суддею чи судом рішення про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків не ухвалювалось.

Враховуючи відсутність підстав для відсторонення ОСОБА_1 від роботи, передбачених статтею 46 КЗпП України, і незастосування на той час такого відсторонення у межах кримінального провадження, суди дійшли правильного висновку, що відсторонення її від виконання повноважень на посаді з 30 вересня 2021 року є незаконним.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 688/2610/16-ц (провадження № 61-20509св18). Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) роз`яснив, що в разі встановлення, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Згідно із статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, оскільки відсторонення позивача від виконання повноважень на посаді було проведено відповідачем з порушенням вимог закону та враховуючи встановлений факт вимушеного прогулу, висновок судів про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, Верховний Суд не погоджується із визначеним судами попередніх інстанцій розміром завданої позивачу моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) на яку, як на підставу касаційного оскарження посилався заявник, зазначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, належним чином не мотивував свого висновку щодо розміру стягнутої на користь позивача моральної шкоди, не навів аргументів, чому такий розмір повинен складати саме 25 000 грн, що призвело до стягнення на користь позивача суми, розмір якої перевищує розмір стягнутого середнього заробітку, без належного обґрунтування.

Визначення розміру моральної шкоди є правом суду, однак розмір грошового відшкодування визначається судом не лише від обсягу страждань, а й залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей особи та інших істотних обставин.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивачки та негативні наслідки, які для неї настали у зв`язку із порушенням її прав, беручи до уваги тривалість вимушених змін у житті позивачки, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір морального відшкодування до 5000 грн, який в повній мірі є достатнім для компенсації спричинених моральних страждань.

Доводи касаційної скарги про те, що, наказом від 22 листопада 2021 року №114 "К" ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків, виданого на виконання ухвали слідчого судді, а наказ від 29 вересня 2021 року, яким її поновлено на роботі, скасовано, тому суди попередніх інстанцій мали закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, з огляду на те, що відповідач подавав такі клопотання, однак суди не надали їм оцінку, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень, колегія суддів спростовує.

Суд своє ухвалою закриває провадження у справі якщо, зокрема відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України).

Колегія суддів констатує, що скасування наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 від 29 вересня 2021 року та прийняття 22 листопада 2021 року наказу про її відсторонення від виконання трудових обов`язків на виконання ухвали слідчого судді, не дають підстав для висновку, що оскаржуваний наказ від 30 вересня 2021 року втратив чинність, тому відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), які стосуються вирішення питання щодо закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини, а крім того, за висновками Верховного Суду у вищеперерахованих справах ухвали про закриття провадження у справі були скасовані, а справи передані для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні в частині розміру моральної шкоди із зменшенням розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо судового збору

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що касаційна скарга задоволена частково в частині розміру відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині судові рішення залишено без змін, то з ОСОБА_1 на користь КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, у розмірі 757, 20 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 травня 2023 року змінити в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" на користь ОСОБА_1, з 25 000 (двадцяти п`яти тисяч) гривень до 5 000 (п`яти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 травня 2023 року залишити без змін.