202/4972/20 Про визнання правочину недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна - 31.10.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання правочину недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна

за касаційною скаргою адвоката Стенюкової Лариси Миколаївни як представника ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року у складі судді Ханієвої Ф. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09 квітня 2021 року, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки "INFINITI QX 70", vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати автомобіль марки "INFINITI QX 70", vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, вартістю 1 070 772,70 грн (згідно з експертним висновком) спільним майном подружжя, де частка кожного з подружжя становить 1/2 частини; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частину вартості автомобіля марки "INFINITI QX 70", vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, в розмірі 535 386,35 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що під час зареєстрованого з ОСОБА_2 шлюбу, вони придбали автомобіль INFINITI QX 70, vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, право власності на який зареєстрували за відповідачем.

У 2017 року стосунки між ним і ОСОБА_2 погіршились, вони припинили спільне проживання, після чого ОСОБА_2 не повідомивши його про намір розпорядитися спільним сумісним майном подружжя здійснила продаж спірного автомобіля своїй матері ОСОБА_5 за 300 000,00 грн, втім коштів за належну йому частину не віддала. 06 жовтня 2017 року автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_4, кошти від продажу отримала ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що правочин було вчинено всупереч інтересам родини, без його згоди, за зловмисною домовленістю між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 28 жовтня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав автомобіль марки "INFINITI QX 70", vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Визначив, що частка кожного з подружжя становить 1/2 частини. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну 1/2 частини у спільному сумісному майні - автомобіль марки "INFINITI QX 70", vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, у розмірі 535 386,35 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль придбаний у період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, частки в якій є рівними. ОСОБА_2 відчужила спірне майно без згоди позивача, тому права ОСОБА_1 підлягають захисту саме шляхом стягнення з відповідача вартості належної позивачу частки. Розмір ринкової вартості автомобіля, визначеної на замовлення сторони позивача за висновком судового експерта від 07 квітня 2021 року, відповідач не спростувала, з клопотанням про призначення судової експертизи не зверталася, заперечень проти висновку експерта від 07 квітня 2021 року не подавала.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року - без змін. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 27 лютого 2023 року, адвокат Стенюкова Л. М. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року в частині поділу майна та в цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15, від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18, від 17 серпня 2022 року у справі № 545/2396/20; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суд першої інстанції не врахував те, що вартість майна, що підлягає поділу, у цьому разі визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого, тому дійшов помилкового висновку про необхідність врахування висновку судового експерта від 07 квітня 2021 року. Оцінку ринкової вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) автомобіля на час розгляду справи позивач не надав.

26 червня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Будь-якої незалежної оцінки, яка б ставила під сумнів об`єктивність виводів експерта Дроздова Ю. В. відповідач не надала. Доводи касаційної скарги дублюються з доводами апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав правову оцінку, зазначивши, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_6 з 18 червня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року, яким встановлено, що з серпня 2017 року сімейні відносини між сторонами припинились.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 22 травня 2015 року власником автомобіля марки INFINITI QX 70, державний номерний знак НОМЕР_3, vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, була ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1242/2017/598221 від 28 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, продавець передала у власність покупця транспортний засіб марки INFINITI QX 70, державний номерний знак НОМЕР_3, vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, який зареєстрований за продавцем - 22 травня 2015 року; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 ; вартість транспортного засобу становить 300 000,00 грн.

За відомостями з повідомлення РЦС ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 25 листопада 2020 року № 31/4-1653 власником автомобіля марки INFINITI QX 70, державний номерний знак НОМЕР_4, vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, з 06 жовтня 2017 року є ОСОБА_4 .

Згідно з висновком до звіту від 26 серпня 2017 року № 2115664_29082017_n6-02, складеним на підставі договору про проведення незалежної оцінки від 26 серпня 2017 року № 2115664_29082017_n6-02 оцінювачем ОСОБА_7, вартість автомобіля станом на дату оцінки 26 серпня 2017 року становить 300 000,00 грн.

Згідно з висновком судового експерта Дроздова Ю. В. від 07 квітня 2021 року № 03/04/2021, складеним на письмовий запит адвоката Капітанова Д. Г. як представника ОСОБА_1, ринкова вартість ідентичного КТЗ - автомобіля INFINITI QX 70, vin - НОМЕР_1, 2013 року випуску, станом на 28 серпня 2017 року може становити: 1 070 772,70 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що сторони придбали спірний автомобіль під час перебування у зареєстрованому шлюбі, однак ОСОБА_2 розпорядилася спільним майном на власний розсуд без повідомлення та згоди ОСОБА_1, суд першої інстанцій з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що у цій справі позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.

Такі висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені в касаційній скарзі.

Аргументи касаційної скарги про безпідставне врахування судами висновку судового експерта Дроздова Ю. В. від 07 квітня 2021 року № 03/04/2021, оскільки цим висновком визначено середню ринкову вартість автомобіля станом на 28 серпня 2017 року, не є підставою для скасування судових рішень, адже позивач вжив заходи для доведення дійсної вартості автомобіля, тоді як відповідач не спростувала визначений у висновку розмір ринкової вартості спірного майна на день розгляду справи. Зазначена у договорі купівлі-продажу від 28 серпня 2017 року, укладеному між відповідачем і її матір`ю, вартість спірного автомобіля в сумі 300 000,00 грн є договірною, а не дійсною ринковою вартістю транспортного засобу, і визначена ними на власний розсуд.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовуються, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).