161/11838/21 Про втрату права користування службовою квартирою, виселення та зняття з реєстрації місця проживання - 18.10.2023 Прийняття

У липні 2021 року Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі - АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області, аварійно-рятувальний загін) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про втрату права користування службовою квартирою, виселення та зняття з реєстрації місця проживання.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в підрозділах Управління ДСНС України у Волинській області з 18 червня 2013 року по 17 червня 2019 року. Згідно з наказом Управління ДСНС у Волинській області від 11 червня 2019 року № 123 "Про кадрові питання" капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1, провідного фахівця відділу персоналу Управління ДСНС у Волинській області було звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 1 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв`язку із закінченням контракту) з 17 червня 2019 року, виключивши з кадрів ДСНС України.

Під час проходження служби ОСОБА_1 отримав службове житло - 07 листопада 2017 року було видано ордер на проживання в службовій однокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Балансоутримувачем усіх службових квартир, які знаходяться за вищезазначеною адресою є АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області. У зв`язку із тим, що відповідач припинив правовідносини із роботодавцем, то зобов`язаний звільнити надане йому житлове приміщення. При перевірці службової квартири комісією встановлено, що ОСОБА_1, який зареєстрований у ній, у період з 12 січня 2021 року до 20 травня 2021 року в даній квартирі не проживає, про що складено відповідні акти. Інших осіб у даному житлі не зареєстровано. Після припинення трудових правовідносин службове приміщення має бути повернуте роботодавцю для того, щоб у ньому могли проживати інші працівники.

Враховуючи вищевикладене, АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області просив визнати ОСОБА_1 таким що втратив право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 та виселити без надання іншого жилого приміщення та зняти його з реєстрації місця проживання за указаною адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з позовом до ОСОБА_1 про втрату останнім права користування службовою квартирою, виселення та зняття з реєстрації місця проживання звернувся неналежний позивач - АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області, який є лише балансоутримувачем спірної службової квартири та не наділений достатнім обсягом процесуальної правосуб`єктності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Виселено ОСОБА_1 зі службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав того, що з позовом до ОСОБА_1 про втрачу права користування службовою квартирою, виселення та зняття з реєстрації місця проживання звернувся неналежний позивач - АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області, оскільки як встановив апеляційний суд позивач є самостійною юридичною особою на балансі якого знаходиться в тому числі і службова квартира, яка була надана відповідачу.

Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не входить до переліку осіб, визначеного статтею 125 ЖК України, яких не може бути виселено без надання іншого житла, оскільки він не пропрацював на посадах в Управлінні ДСНС України у Волинській області більше десяти років, та не отримав за час служби в його підпорядкованих підрозділах будь-яких пільг.

Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про те, що його трудовий стаж за період роботи у ДСНС України у Волинській області, який зараховано роботодавцем як вислугу років на службі, що в сукупності складає 10 років 10 місяців 02 дні, є обставиною, що перешкоджає виселенню зі службового житла без надання іншого житлового приміщення, оскільки період служби (роботи) ОСОБА_1 в Управлінні ДСНС у Волинській області становить з 18 червня 2013 року по 17 червня 2019 року - шість років, що є недостатнім для застосування пункту 2 частини першої статті 125 ЖК України до цих правовідносин.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на постанову Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, у якій, заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою скасування рішення апеляційного суду заявник зазначає про те, що в силу вимог статей 124, 125 ЖК України ОСОБА_1 не може бути виселений зі службового житла без надання іншого житлового приміщення, оскільки ОСОБА_1 був направлений на навчання саме Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, тобто тою самою організацією, що надала йому службове житло і з врахуванням навчання (проходження служби цивільного захисту) в університеті цивільного захисту України його трудовий стаж, який зараховано як вислугу років на службі саме роботодавцем становить 10 років 10 місяців та 2 дні. Указаним доводам апеляційний суд належної оцінки не дав, зробивши помилковий аналіз положень статті 125 ЖК України, і не правильно застосував указану норму матеріального права. Посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц є необґрунтованим, оскільки у цій постанові містяться висновки про користування службовим житлом особою, яка ним володіє незаконно.

Заявник також зазначає, що апеляційний суд не надав оцінку відсутності у позивача підтвердження права власності на приміщення, яке було надано як службове житло. Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 151633845 об`єктом нерухомого майна є пожежне депо/літер А-4, який не є об`єктом житлової нерухомості. Позивач в такому випадку взагалі був позбавлений права вимагати виселення ОСОБА_1 зі службового жилого приміщення, так як був володільцем нежитлового приміщення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив АРЗ СП ГУ ДСНС України на касаційну, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 796-5 від 02 грудня 2010 року вирішено оформити за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи /Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України у Волинській області/ право державної власності на пожежне депо /літер А-4/, загальною площею 1 149,9 кв. м на АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності від 07 грудня 2010 року, витягом про державну реєстрацію прав від 22 січня 2011 року № 28753941, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 грудня 2018 року № 151633845.

Згідно з довідками від 30 червня 2021 року № 03/229 та від 11 липня 2022 року № 03/265 на балансі АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області рахується Пожежне депо за адресою: вул. Чернишевського, 114а, м. Луцьк, балансова вартість якого складає 1 872 390,12 грн.

Відповідно до пункту 1.2-1.4 Статуту АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області, останній є юридичною особою (код ЄДРПОУ 08588576) заснованою Державною службою України з надзвичайних ситуацій. Загін належить до сфери управління ДСНС та підпорядковується Головному управлінню Державної служби з надзвичайних ситуацій у Волинській області у порядку, визначеному законом. Загін має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державної казначейської служби України, рахунки в установах банків України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, іншу власну атрибутику й символіку, що реєструється відповідно до чинного законодавства; є бюджетною установою, утримується за рахунок коштів Державного бюджету (загального та спеціального фондів), має право укладати договори та угоди, набувати майнові і особисті немайнові права та обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктами 5.1-5.3 вказаного статуту передбачено, що майно Загону становлять закріплені за ним матеріальні цінності, одержані в установленому порядку. Майно, отримане загоном від ДСНС, територіального органу або придбане за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету, є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Загін використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Розпорядження майном та його відчуження здійснюється відповідно до чинного законодавства. Джерелами формування майна загону є, зокрема, майно передане від ДСНС та територіального органу.

Загін має право, серед іншого, отримувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян і благодійних фондів та використовувати у встановленому законодавством порядку кошти, подарунки, пожертви, благодійні внески, матеріальні цінності (будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо), що закріплено у пункті 3.1 Статуту.

АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області є самостійною юридичною особою (суб`єктом господарювання) за якою закріплено нерухоме майно, що перебуває у власності Держави Україна, та яка здійснює управління таким майном на праві оперативного управління, а тому наділений такими речовими правами як право володіння, користування та розпорядження щодо цього майна, у зв`язку із чим має рівнозначну з власником правосуб`єктність при зверненні до суду з позовами про відновлення його порушених прав, що виникають з приводу користування таким майном.

Встановлено, що лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_1 зарахований у розпорядження начальника Управління ДСНС України у Волинській області з 18 червня 2013 року, що стверджується витягом з наказу (по особовому складу від 18 червня 2013 року № 65).

Відповідно до витягу з протоколу комісії з житлової роботи УДСНС України у Волинській області від 29 вересня 2017 року № 11 провідному фахівцю відділу персоналу УДСНС України у Волинській області, капітану служби цивільного захисту ОСОБА_1 вирішено надати вільну службову квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 19,8 кв. м.

Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 01 листопада 2017 року № 654-1 "Про надання житла" затверджено вищевказане рішення комісії з житлової роботи УДСНС України у Волинській області.

На підставі зазначеного рішення Виконавчим комітетом Луцької міської ради 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 видано спеціальний ордер № 40 (для службових квартир) на право зайняття жилого приміщення, жилою площею 19,8 кв. м, яке складається з однієї кімнати за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) начальника Управління ДСНС України у Волинській області від 11 червня 2019 року № 6123 провідного фахівця відділу персоналу УДСНС України у Волинській області, капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту, знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів ДСНС з 17 червня 2019 року.

Відповідач продовжує користуватись спірною квартирою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 121 ЖК України визначено, що порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (стаття 122 ЖК України).

Відповідно до статті 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років (пункт 2 частини першої статті 125 ЖК України).

Апеляційний суд встановив, що службове приміщення надано ОСОБА_1 Управлінням ДСНС у Волинській області.

Період служби (роботи) ОСОБА_1 в Управлінні ДСНС у Волинській області становить з 18 червня 2013 року до 17 червня 2019 року - шість років.

При таких обставинах апеляційний суд, встановивши, що відповідач не входить до переліку осіб, визначених статтею 125 ЖК України, яких не може бути виселено без надання іншого житла, оскільки він не пропрацював на посадах в Управлінні ДСНС у Волинській області більше 10 років, оцінивши в контексті положень статті 8 Конвенції пропорційність виселення відповідача відповідній легітимній меті, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про виселення із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Доводи касаційної скарги про те, що трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи у ДСНС України у Волинській області, який зараховано роботодавцем як вислугу років на службі, що в сукупності складає 10 років 10 місяців 02 дні, є обставиною, що перешкоджає виселенню зі службового житла без надання іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки період служби (роботи) ОСОБА_1 в Управлінні ДСНС у Волинській області становить з 18 червня 2013 року по 17 червня 2019 року - шість років, що є недостатнім для застосування пункту 2 частини першої статті 125 ЖК України до цих правовідносин.

Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.