691/1240/18 Про поділ майна подружжя - 04.10.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року у складі судді Подороги Л. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Каренко О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Рішенням Городищенського районного суду від 30 листопада 2017 року шлюб було розірвано.

За час перебування у шлюбі, а саме 17 листопада 2012 року вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу вказане майно у добровільному порядку вони поділити не можуть.

Вказував, що спільно придбаний будинок перебував у занедбаному стані і потребував ремонту, а тому він оформив із КС "Кредит-Союз" договір кредиту, на підставі якого отримав грошові кошти у сумі 28 000грн на ремонт будинку. Вказану заборгованість за кредитом він погасив повністю. Відтак вважав, що поділу підлягає майно з урахуванням боргових зобов`язань за кредитним договором.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог просив суд:

визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та будівлями (сарай літ "Б", погріб літ. "Д", колодязь питний № 1, вигрібна яма № 4, огорожа № 5, ворота з хвірткою № 6, огорожа № 7, вимощення І), в порядку поділу майна подружжя;

припинити право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1, з надвірними спорудами та будівлями (сарай літ "Б", погріб літ. "Д", колодязь питний № 1, вигрібна яма № 4, огорожа № 5, ворота з хвірткою № 6, огорожа № 7, вимощення І), що було у неї на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 17 листопада 2012 року, посвідченого Соколовою О. М., приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області;

визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які вкладені у конструктивні елементи об`єктів самочинного будівництва, а саме: прибудова літ. "А": фундаменти цегла, стіни цегляні, міжповерхове перекриття дерев`яні, вікна металопластикові зі склопакетами, двері дерев`яні, підлога плитка керамічна, покрівля метало черепиця, опорядження пластикова вагонка, плитка керамічна, внутрішнє інженерне обладнання електропостачання, водопостачання, каналізація, опалення; літня кухня, гараж літ. "Г": фундаменти бутовий камінь, стіни цегляні, міжповерхові перекриття дерев`яні, вікна металопластикові зі склопакетами, двері металопластикові зі склопакетами, підлога бетон, лінолеум, покрівля метало черепиця, внутрішнє інженерне обладнання електропостачання, водопостачання, каналізація, газопостачання;

визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 7120310100:01:001:1519, для обслуговування житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на свою користь боргові зобов`язання, сплачені ним відповідно до договору кредиту (кредитної лінії) № Го-0610 від 21 серпня 2013 року в сумі 14 000 грн.

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона з ОСОБА_1 з 15 жовтня 2011 року по 30 листопада 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3, який перебуває на її утриманні.

Перед розірванням шлюбу вона домовилася з ОСОБА_1 про добровільний розподіл спільно нажитого майна, проте після розірвання шлюбу останній зажадав виділити собі більшу частину від спільного майна, а деяке майно взагалі приховав з метою його одноособового привласнення.

Так, вона дізналася, що 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 оформив на себе право власності на автомобіль марки NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, який фактично був придбаний за кошти її батьків та кошти подаровані їй особисто ще за час їх перебування у шлюбі.

Вказувала, що все належне їм із ОСОБА_1 майно було придбано за час перебування у шлюбі за кошти її батьків, оскільки вони достатньо заробляли і могли зробити такі подарунки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; автомобіль марки NISSAN ALMERA.

Зазначала, що її чоловік не потратив жодної копійки на придбання даного майна. Вказаний автомобіль належав їхньому кумові і договір купівлі-продажу на оформлявся, вони користувалися автомобілем з 2014 року з умовою оформлення автомобіля на ОСОБА_1 "по довіреності". Лише у листопаді 2017 року було оформлено право власності на автомобіль.

Також вказувала, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить їй на праві власності, ОСОБА_1 у ньому зареєстрований і періодично безпідставно проникає до будинку, користуючись тим, що там зареєстрований. Ці відвідини негативно впливають на її відносини з дитиною, яка також проживає у даному будинку і перебуває на її утриманні. Наявність реєстрації слугує для ОСОБА_1 прикриттям для втручання в побут та процес ведення господарства.

Враховуючи наведене просила суд:

відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ;

визнати за нею право власності на 1/1 частку (одна ціла частка) житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/1 (одна ціла частка) автомобіля марки NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року у складі судді Подороги Л. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поділено житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі, виділивши 1/2 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями ОСОБА_1 та 1/2 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 .

Припинено ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1, що належала їй на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 17 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О. М., зареєстрованого в реєстрі за № 2088.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 114,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково та вирішуючи питання щодо поділу будинку, місцевий суд виходив із того, що такий набуто сторонами під час перебування у шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя й, відповідно, частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рівними. Враховуючи те, що згідно висновку експертизи розділити будинок в рівних частках з метою влаштування двох ізольованих квартир не вбачається можливим, суд дійшов висновку про наявність підстав для виділу кожній стороні 1/2 ідеальної частки будинку.

Суд зазначив, що оскільки за ОСОБА_1 визнається право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, тому право власності на вказану частку, яка належала ОСОБА_2, слід припинити.

При цьому судом враховано, що жоден із подружжя не звертався із вимогою про отримання грошової компенсації чи попередньо вніс на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки, виходив із того, що така набута ОСОБА_2 в межах норм безоплатної приватизації, а тому не підлягає поділу між колишнім подружжям.

Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 боргових зобов`язань, сплачених ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору від 21 серпня 2013 року, оскільки спірні грошові кошти були отримані останнім під час перебування у шлюбі та були використані на ремонт спірного будинку.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя автомобіля марки NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску,суд виходив із того, що вказані вимоги нерозривно пов`язані з вимогою ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на цілий будинок, у задоволенні якої суд відмовив, тому підстави визнавати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль відсутні. Крім того, судом враховано, що у позовній заяві ОСОБА_2 не заявляла вимог про визнання автомобіля об`єктом спільної сумісної власності, його поділ, визнання за нею частки у цьому майні чи стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року в частині первісного позову щодо поділу житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 ; припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1, та зустрічного позову скасовано.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ; автомобіль NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Автомобіль марки NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, залишити у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року в іншій частині залишено без змін.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частково, виходив із того, що суд першої інстанції, визначаючи за однією із сторін право власності на 1/2 частку спільного сумісного майна не встановив та не зазначив у рішенні обсяг спільного майна, що підлягає визнанню сумісним майном подружжя, та визначивши право власності за одним з подружжя на половину спірного майна не зазначив факт визнання права власності іншу 1/2 частину за іншою стороною подружжя.

Так, вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов висновку, що спірний будинок було набуто подружжям під час перебування у шлюбі, тому вказане майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що під час перебування сторін у шлюбі було придбано автомобіль NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, який є неподільною річчю. Враховуючи те, що автомобіль є неподільною річчю, сторони не дійшли згоди щодо отримання грошової компенсації та внесення грошової суми на депозитний рахунок, апеляційний суд дійшов висновку, що автомобіль не може бути реально поділений між сторонами відповідно до їх часток, тому визнав ідеальні частки подружжя в указаному майні без його реального поділу і залишив майно в спільній частковій власності.

При цьому апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки, оскільки така набута ОСОБА_2 в межах норм безоплатної приватизації, а отже є особистою приватною власністю останньої.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо поділу земельної ділянки та задовольнити вказані вимоги; скасувати постанову апеляційної інстанції в частині задоволених вимог зустрічного позову ОСОБА_2 та залишити в силі в цій частині рішення місцевого суду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 686/9580/16-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 127/11015/21, від 02 лютого 2023 року у справі № 370/1339/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 369/4356/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо поділу земельної ділянки, не врахували положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України. Заявник вказує, що забезпечення прав власника житлового будинку, як і іншої нерухомості, невідділене від питання про долю земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, та тієї її частини, яка необхідна для обслуговування цього майна, оскільки в іншому випадку право власності на нерухоме майно буде примарним, ілюзорним, так як не може бути реалізованим.

Заявник також вказує, що апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 під час розгляду справи не скористалась правом змінити предмет або підставу позову.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі в період часу з 15 жовтня 2011 року по 30 листопада 2017 року.

За час перебування в шлюбі подружжя придбало у власність нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 17 листопада 2012 року та витягом про державну реєстрацію прав № 36376551 від 22 листопада 2012 року. Будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .

Крім того, за час перебування у шлюбі було придбано автомобіль марки NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, (свідоцтво НОМЕР_4, видане 10 листопада 2017 року), який зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1

21 серпня 2013 року між КС "Кредит - Союз" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Го-0610, відповідно до умов якого останній отримав від кредитної спілки кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 28 000 грн, з цільовим призначенням кредиту: ремонт житла будинку.

Згідно довідки КС "Кредит - Союз" № 2 від 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 у 2013 році брав кредит у сумі 28 000 грн на ремонт будинку. Кредит погашений повністю.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 112641776 від 02 лютого 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 7120310100:01:001:1519, площею 0,0687, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1071/20-23 від 18 червня 2021 року на території будинковолодіння АДРЕСА_1 розташовані:

самочинно збудована господарська будівля Літня кухня, гараж (літ. Г) - рік спорудження 2014;

самочинна реконструкція Прибудова (літ. а) - рік реконструкції 2014.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи від 25 червня 2021 року № 1069-1070/20/753-754/21-23, ймовірна ринкова вартість житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, без врахування самовільно побудованих будівель, а саме: літньої кухні, гаража літ. "Г" та прибудови літ. "а" - становить 212 221 грн; ймовірна ринкова вартість належних позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності 1/2 ідеальна частка житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, до проведення розподілу становить - 106 110 грн 50 коп.; ймовірна ринкова вартість належних ОСОБА_2 на праві приватної власності 1/2 ідеальна частка житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, до проведення розподілу становить - 106 110 грн 50 коп.; враховуючи фактичне об`ємно-просторове рішення житлового будинку "А-І" по АДРЕСА_1, функціональне використання приміщень, розділити житловий будинок в частках 1/2 до 1/2 з метою влаштування двох ізольованих квартир у відповідності до ідеальних часток співвласників не вбачається за можливе; враховуючи фактичне об`ємно-просторове рішення житлового будинку А-І" по АДРЕСА_1, функціональне використання приміщень, надати варіанти порядку спільного користування житловим будинком із погосподарськими будівлями та спорудами не вбачається за можливе. Ймовірна ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 7120310100:01:001:1519 становить 39 159 грн.

Відповідно до висновку про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу № 604/11-21, ринкова вартість автомобіля NISSAN ALMERA № кузова НОМЕР_2, складає 92 311 грн 42 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення в частині незадоволених позовних вимог щодо поділу земельної ділянки та часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, тому в іншій частині судові рішення не переглядаються.

Щодо поділу земельної ділянки

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки, виходив із того, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 в порядку безоплатної приватизації, тому вважається її особистою власністю й, відповідно, не підлягає поділу між колишнім подружжям.

Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками з огляду на таке.

Судами встановлено, що за час перебування в шлюбі подружжя придбало у власність нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 17 листопада 2012 року, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Житловий будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7120310100:01:001:1519, яка належить на приватній власності ОСОБА_2 на підставі рішення Городищенської міської ради від 07 вересня 2017 року в порядку приватизації.

Пунктом 5 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України (2768-14) .

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16 (провадження № 61-3478св18), на яку, серед іншого, посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зроблено висновок, що "земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України".

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи наведені положення норм матеріального права та встановлення судами попередніх інстанцій правового статусу будинку по АДРЕСА_1 як спільної сумісної власності подружжя й, відповідно, визнання за сторонами права власності по 1/2 частини будинку, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки між колишнім подружжям.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у вказаній частині та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

ОСОБА_2, звертаючись до суду із вказаним позовом, просила суд визнати за нею право власності на будинок, а автомобіль NISSAN ALMERA 1596, 2006 року випуску, залишити у власності ОСОБА_1 .

Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, виходив із того, що спірний автомобіль набуто під час перебування сторін у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому враховуючи те, що вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя права власності на автомобіль нерозривно пов`язані з її вимогами щодо визнання за нею права власності на будинок, у задоволенні якої суд відмовив, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшов висновку, що спірний автомобіль є спільною частковою власністю. Разом із тим, враховуючи те, що автомобіль є неподільною річчю, сторони не дійшли згоди щодо отримання грошової компенсації та внесення грошової суми на депозитний рахунок, апеляційний суд вирішив, що автомобіль не може бути реально поділений між сторонами відповідно до їх часток, тому визнав ідеальні частки подружжя в указаному майні без його реального поділу і залишив майно в спільній частковій власності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу автомобіля, вважає, що наявні підстави для скасування судового рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції в указаній частині.

Колегія суддів відхиляє вказані посилання ОСОБА_1 з огляду на таке.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з нормами статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій.

Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що оскільки сторони не дійшли згоди щодо отримання грошової компенсації та внесення грошової суми на депозитний рахунок відносно неподільної речі (автомобіля) наявні підстави для визнання за кожним з подружжя право власності на 1/2 частину вказаного майна без його реального поділу, залишивши автомобіль у спільній частковій власності подружжя.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 362/6124/15-ц в частині поділу автомобіля між подружжям.

Доводи касаційної скарги про те, що вирішуючи спір в указаній частині позовних вимог суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, відхиляються колегією суддів, оскільки ОСОБА_2, звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, вказувала, що спірне майно було придбано під час перебування у шлюбі. Суд апеляційної інстанції, врахувавши вищевказані норми матеріального права, та обставини, що спірний будинок є спільною власністю подружжя, який підлягає поділу між колишнім подружжям, що унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, правомірно задовольнив позов ОСОБА_2 частково та визнав все набуте подружжям майно спільною сумісною власністю, а враховуючи відсутність здійснення сторонами обов`язкових вимог відповідно до статті 71 СК України щодо неподільної речі, обґрунтовано визнав автомобіль спільною сумісною власністю без його поділу.

Посилання заявника у касаційній скарзі в частині вирішення зустрічних позовних вимог на постанову Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18, відхиляються колегією суддів, оскільки у вказаній справі Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій, визнаючи за відповідачем 1/2 частину земельної ділянки, порушили принцип диспозитивності, оскільки ані відповідач, ані його представник із відповідними вимогами не звертались. Натомість у справі, яка переглядається, кожна із сторін звернулась із відповідними вимогами в спорі щодо поділу спільного майна подружжя, які, з урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на майно, були задоволені частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині його позовних вимог щодо поділу земельної ділянки знайшли своє підтвердження, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в указаній частині підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 частину земельної ділянки скасувати.