751/7360/21 Про визначення місця проживання дітей з матір'ю за визначеною адресою - 04.10.2023 Прийняття

Вказувала, що вона має самостійний дохід від підприємницької діяльності, спиртними напоями не зловживає, наркотичні засоби не вживає. За доводами позивачки батько дітей неодноразово вчиняв насильство у сім`ї, своєю аморальною поведінкою шкодить дітям. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №529 від 02 вересня 2021 року за заявою позивачки був визначений порядок участі матері у вихованні дітей, проте ОСОБА_2 не виконує дане рішення, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталась до поліції. Також відповідач категорично відмовляється від переїзду дітей на постійне місце проживання до матері.

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком за адресою:

Зустрічний позов мотивовано тим, що з листопада 2019 року діти, за їх бажанням, залишились проживати з батьком, і з того часу він один займається їх вихованням, піклуванням, здоров`ям та утриманням. Зазначає, що має постійний дохід, для дітей створені належні умови проживання, діти забезпечені усім необхідним та знаходяться у люблячому та спокійному для них середовищі.

Мати участі в утриманні дітей не бере. Ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності він не притягувався, домашнього насильства не вчиняв. 28 вересня 2021 року уклав шлюб з ОСОБА_6, яка допомагає йому у вихованні дітей. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02 вересня 2021 року був затверджений графік участі матері у вихованні дітей, проте саме вона не дотримується його умов.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 квітня

2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, діти прихильні як до матері, так і до батька, батьки мають доходи для забезпечення потреб дітей. При цьому висновком органу опіки та піклування рекомендовано визначити місце проживання дітей з матір`ю.

З урахуванням пріоритетності прав та інтересів дітей, ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків, те, що нею створені належні умови для повноцінного розвитку та виховання дітей, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, а також необхідність підтримки постійних родинних відносин ОСОБА_4 і ОСОБА_3 із іншою дитиною позивачки - ОСОБА_5, суди попередніх інстанцій визначили місце проживання дітей з матір`ю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішень судів попередніх інстанцій до закінчення перегляду в касаційному порядку. Справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі

№ 204/8432/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 520/139/63, від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18, від 20 жовтня 2020 року у справі

№ 333/1013/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що з листопада 2019 року, тобто з часу фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1, діти проживають з ним і його дружиною, в будинку створені нормальні житлові умови. Діти мають звичні побутову та соціальну обстановку для нормального фізичного та психологічного розвитку. Увесь час, що діти проживали з ним, він їх утримував, виховував та піклувався про них. Діти мають друзів серед дітей, що мешкають поруч, проводять з ними вільний час. При опитуванні ОСОБА_4 висловила бажання проживати з батьком.

Вважає, що розірвання соціальних зв`язків призведе до виникнення у дітей психологічної травми, що не можна вважати таким, що відповідає якнайкращим інтересам дітей.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази вчинення насильства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 . Так, згідно з матеріалами кримінальних проваджень, витребуваних Чернігівським апеляційним судом, вони закриті у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Крім того, вважає що суди попередніх інстанцій не врахували фінансову складову батьків в питанні утримання дітей, оскільки у позивачки відсутній дохід, вона не купляє дітям одяг, не робить їм подарунки.

Не погоджується з тим, що суди попередніх інстанцій врахували висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання дітей з матір`ю. Зазначає, що висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки несе виключно інформаційний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі належним чином оцінених доказів і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони з 16 червня 2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2020 року.

Під час шлюбу у них народилися двоє дітей: ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також ОСОБА_1 має сина від першого шлюбу - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 529

від 02 вересня 2021 року визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та встановлено порядок спілкування з дітьми.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

12 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості на підставі заяви ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності її чоловіка ОСОБА_2, який 12 грудня 2019 року наніс їй тілесні ушкодження.

З аналогічними заявами ОСОБА_1 зверталась і в подальшому (21 грудня 2019 року, 06 квітня 2020 року), на підставі яких до ЄРДР вносились відповідні відомості .

Згідно з довідкою №4573 від 22 квітня 2020 року за результатами перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_1, під час опитування колишній чоловік заявниці повідомив, що приходить до місця мешкання колишньої дружини, так як хоче бачитись зі своїми дітьми, на що колишня дружина заперечує. З його слів, жінка постійно провокує конфлікти, відмовляється давати дітей та постійно викликає поліцію з даного приводу. Знущання та нанесення тілесних ушкоджень колишній дружині чоловік заперечує. З учасниками конфлікту було проведено профілактичну бесіду та попереджено про недопущення скоєння домашнього насильства.

Відповідно до інформації Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 11 лютого 2021 року кримінальне провадження №12019270010007924 від 12 грудня

2019 року закрито на підставі частини першої статті 284 КПК України,

а 16 лютого 2021 року закрито кримінальне провадження №12019270010008180 від 21 грудня 2019 року також на підставі частини першої статті 284 КПК України.

За обліками МВС ОСОБА_2 на території України станом на 08 листопада 2021 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

28 вересня 2021 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Довідка №01-03/964/1 від 08 жовтня 2021 року свідчить, що ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікаря-психіатра в диспансерне психіатричне відділення КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" не зверталась.

Відповідно до листа № 1254 від 21 жовтня 2021 року Чернігівським міським центром соціальних служб проводилась робота з сім`єю ОСОБА_1, яка перебувала у складних життєвих обставинах у зв`язку з насильством у сім`ї з боку чоловіка, ОСОБА_2 ; за результатами оцінювання потреб з`ясовано, що складні життєві обставини у родині відсутні, батьківський потенціал у матері - належний, вона здатна забезпечувати потреби сім`ї.

Згідно з актом про проживання особи без реєстрації від 18 травня 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 навчається у 3 класі ЗЗСО № 17 м. Чернігова, що підтверджується довідкою від 26 березня 2021 року.

Довідка № 04 від 30 березня 2021 року свідчить, що ОСОБА_3 відвідує Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 37 "Казка" з 13 квітня

2017 року. Приводить і забирає дитину з дошкільного закладу та оплачує харчування дитини тато. Мама ОСОБА_1 у цьому навчальному році не з`являлась.

Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають під наглядом КНП "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради з народження та отримують повну медичну допомогу під час звернень. За інформацією лікаря, з яким укладена декларація про медичне обслуговування, дітьми опікується (відвідує лікарів) батько ОСОБА_2 .

Із довідки Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ст. №17 від 09 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_4 навчалась у ЗЗСО № 17 в період

з 31 травня 2018 року по 05 серпня 2021 року. До моменту проживання дитини з батьком мати з батьком на рівних умовах опікувались вихованням та навчанням дитини. Батько забезпечував умови щодо здобуття дитиною загальної середньої освіти (відвідування занять, виконання освітньої програми).

Відповідно до листа № 01-26/26 від 12 листопада 2021 року ОСОБА_3 - учень 1 класу та ОСОБА_4 - учениця 4 класу навчаються у школі № 4, проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Виховання та матеріальне утримання забезпечує батько дітей ОСОБА_2 . Діти у повному обсязі відвідують навчальний заклад, забезпечені усім необхідним навчальним приладдям та сезонним одягом, охайні, доглянуті, організовані. Мати дітей ОСОБА_1 має встановлений порядок спілкування з дітьми відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради

від 02 вересня 2021 року № 529 "Про особисті немайнові права і обов`язки батьків та дітей", який не збігається з освітнім процесом у навчальному закладі. ОСОБА_1 цікавиться успішністю та поведінкою дітей, підтримує зв`язок з адміністрацією школи та класоводами, у спілкуванні неодноразово наголошувала, що батько дітей перешкоджає її спілкуванню з ними.

ОСОБА_2 працює у ТОВ "Смачна паляниця" водієм, загальна сума доходу за період з 01 квітня 2021 по 30 вересня 2021 становить 33 164,66 грн.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17 листопада 2021 року, складеного спеціалістами Управління (Служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, встановлено: в приміщенні будинку АДРЕСА_1, зроблений ремонт, приміщення оснащене необхідною технікою та меблями. Загальний санітарний стан добрий. Для виховання та розвитку дітей створені всі необхідні умови для розвитку та відпочинку дітей (ліжка, шафи, стіл для навчання, іграшки, книжки).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 13 грудня 2021 року, складеного спеціалістами Управління (Служби) у справах дітей Чернігівської міської ради встановлено: в приміщенні квартири АДРЕСА_2, зроблений частковий ремонт, умови проживання потребують поліпшення. Приміщення оснащене необхідними меблями та технікою. Загальний санітарний стан задовільний. Для виховання та розвитку дітей створені такі умови: діти мають окрему кімнату, двоповерхове ліжко, шафа, два столи для занять, книжки, іграшки, одяг та продукти харчування відповідно віку.

Згідно з інформацією Чернігівського міського центру соціальних служб Чернігівської міської ради №1439 від 13 грудня 2021 року, психологами Чернігівського міського центру соціальних служб було проведено діагностичне обстеження малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою визначення ставлення дітей до батьків були використані бесіди з дітьми та проективні методики.

Під час проведення діагностики ОСОБА_3 за допомогою проективної методики "Малюнок сім`ї", яка застосовується для вивчення структури сім`ї, особливостей взаємодії між батьками очима дитини, виявлено відсутність почуття єдності з членами сім`ї. Можна сказати, що батько домінує над хлопчиком, проте вони не "чують" один одного. Між зображеними членами родини (батько і син) існує психологічна дистанція або недостатньо насичені емоційні взаємовідносини у сім`ї. З проективної методики Рене Жиля з`ясовано, що ОСОБА_3 хоче спілкуватися і з батьком, і з мамою. Згідно проективної методики "Незакінченні речення", більшість відповідей ОСОБА_3 вказують на однакову значимість в його житті і батька, і матері.

Стосовно ОСОБА_4, то всі члени сім`ї зображуються із роз`єднаними руками, це свідчить про невисокий рівень емоційних зв`язків між членами сім`ї. Збільшення складу сім`ї на малюнку за рахунок домашніх тварин відображає спробу заповнити порожнечу, відшкодувати брак близьких, теплих відносин, компенсувати недостатність уваги у відношенні до дитини з боку обох батьків.

З проективної методики Рене Жиля з`ясовано, що ОСОБА_4 віддає перевагу в спілкуванні та перебуванні і з батьком, і з мамою.

Проективна методика "Незакінчені речення" вказує на значимість в її житті і батька, і матері.

З метою попередження психотравмуючого впливу на дітей, при виникненні в подальшому суперечливих питань між матір`ю та батьком, рекомендовано враховувати вікові характерологічні особливості дітей, їх потреби та бажання

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 803 від 30 грудня 2021 року затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (стаття 141 СК України).

У частині четвертій статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що "рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зроблено висновок, що "при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: "питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі

№ 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що "при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини".

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, встановив, що між батьками склалися конфліктні відносини, що негативно впливає на дітей, мати задля участі у вихованні дітей та спілкування з ними вимушена була звертатися до органу опіки та піклування, яким було визначено відповідний порядок.

За результатами спілкування дітей із психологом і проведення відповідних діагностичних обстежень дітей виявлено відсутність у них почуття єдності з членами сім`ї, невисокий рівень емоційних зв`язків між членами сім`ї, зокрема, з батьком, з яким діти проживають, хоча останній і створив їм належні побутові умови для проживання та розвитку.

Матеріалами справи встановлено, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, діти прихильні як до матері, так і до батька, батьки мають доходи для забезпечення потреб дітей.

При цьому висновком органу опіки та піклування рекомендовано визначити місце проживання дітей з матір`ю.

На виконання вимог статей 160, 171 СК України з урахуванням того, що

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, досягла десяти років, її думку щодо визначення її місця проживання було заслухано в присутності представника Управління (Служби) у справах дітей Чернігівської міської ради в судовому засіданні Чернігівського апеляційного суду.

ОСОБА_4 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції висловила бажання залишитися проживати з батьком. Проте апеляційний суд не прийняв до уваги таку думку дитини, оскільки під час заслуховування вона була скутою, напруженою, невпевненою, при цьому відчувався сторонній вплив на дитину. На запитання "Чому ти хочеш проживати саме з батьком?" дівчинка відповісти не змогла.

Таким чином, з`ясувавши повно та всебічно обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, з урахуванням пріоритетності прав та інтересів дітей, ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків, створення нею належних умов для повноцінного розвитку та виховання дітей, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування,дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов`язками батьків, а також враховуючи необхідність підтримки постійних родинних відносин ОСОБА_4 і

ОСОБА_3 із іншою дитиною позивачки - ОСОБА_5, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 .

З огляду на вказане доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не досліджували, проживання з ким із батьків буде відповідати найкращим інтересам дитини, є безпідставними.

Необґрунтованими є й доводи позивача за зустрічним позовом про те, що суди попередніх інстанцій, не встановивши наявності нагальних та виключних підстав для зміни місця проживання дітей, без всебічного дослідження обставин справи визначили місце проживання дітей з матір`ю.

У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, оцінивши належним чином надані учасниками спору докази, їх аргументи та заперечення, врахувавши, скільки часу і за яких обставин діти проживали окремо з кожним із батьків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для збереження розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі доцільним є проживання дітей з матір`ю,

Обставини того, що після припинення шлюбних відносин між сторонами діти фактично проживали з батьком і у них склалися певні соціальні зв`язки за місцем проживання батька, батько забезпечив навчальний процес дітей, не спростовують наявність прихильності їх до матері та емоційного зв`язку між ними. У даному випадку такий зв`язок був розірваний, але не втрачений, а посилання батька на додатковий стрес від необхідності зміни місця проживання дітей, їх звичного розпорядку, стабільної атмосфери є голослівними.

Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення

від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09).

Батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дітей, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми, позбавляє їх як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 січня

2022 року у справі № 663/724/19 (провадження № 61-15273св21).

При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази вчинення насильства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 . Так, згідно з матеріалами кримінальних проваджень, витребуваних Чернігівським апеляційним судом, вони закриті у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 безпідставно заявляла про насильство в сім`ї та його аморальну поведінку на правильність рішень судів першої та апеляційної інстанції не впливають, оскільки, як зазначено й судом апеляційної інстанції, доводи позивачки за первісним позовом щодо аморальності поведінки відповідача не були визначальними при визначенні місця проживання дітей з матір`ю.

Також не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій й доводи касаційної скарги щодо неврахування судами фінансової складової батьків в питанні утримання дітей, оскільки перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (див. постанову Верховного Суду від 24 листопада

2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21)).

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення місця проживання дітей з матір`ю, не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Тобто, у разі, якщо діти будуть проживати разом з матір`ю, батьківські права позивача за зустрічним позовом не будуть порушені та він не буде позбавлений можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дітей у повному обсязі.

Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дітей з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 28 квітня 2022 рокуу справі № 359/6726/20 (провадження

№ 61-17922св21).

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей з матір`ю у цій справі, суди надали належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновок органів опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, у результаті чого ухвалено законні та вмотивовані рішення.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 520/139/63, від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 333/1013/17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.