Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 295/12756/21

провадження № 61-2114св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,

Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2021 року у складі судді Полонця С. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2022 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що позивач є спадкоємцем дочки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

За життя, 02 лютого 2007 року, ОСОБА_5 (позичальник), ОСОБА_4 (майновий поручитель, іпотекодавець) та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 02 лютого 2007 року № 014/4708/82/103684, відповідно до умов якого предметом іпотеки є вищезазначена квартира.

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізналася, що 02 вересня 2021 року державний реєстратор Високівської сільської ради Богуш О. В. зареєстрував право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 . Підставою державної реєстрації зазначено: договір іпотеки від 02 лютого 2007 року, договір про відступлення прав за договором іпотеки від 29 липня 2021 року. Рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем прийняте 10 вересня 2021 року, номер НОМЕР_1 .

Позивач стверджувала, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за відповідачем на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є незаконним, оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, а відповідне застереження у договорі іпотеки сторони не погоджували.

Крім того, позивач не отримувала письмову вимогу про усунення порушення, а оцінка предмета іпотеки не проводилась.

ОСОБА_1 просила скасувати рішення державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Богуша О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60295711 від 10 вересня 2021 року, щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 із одночасним припиненням речових прав.

Короткий зміст рішення і постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Богуша О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60295711 від 10 вересня 2021 року, щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням речових прав.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2022 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2021 року залишено без змін.

Рішення про задоволення позову мотивоване тим, що:

відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору іпотеки право звернення стягнення на заставлене майно (майно, що знаходиться під іпотекою) у іпотекодержателя виникає у разі несплати в момент настання терміну повернення суми кредиту або достроково, у разі несплати відсотків за користування кредитом. При погіршенні фінансового стану позичальника або іпотекодавця (збиткова діяльність, зменшення надходжень на розрахунковий рахунок та інше) та порушення умов кредитного договору іпотекодержатель має право достроково розірвати угоду в установленому законом порядку і звернути стягнення на заставлене майно (майно що знаходиться під іпотекою). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду, а також (або) шляхом передачі Іпотекодержателю для реалізації, або у власність; шляхом продажу (відчуження) предметів іпотеки покупцеві на якого вкаже іпотекодержатель. Спосіб (вид) звернення стягнення визначається іпотекодержателем, з урахуванням того, що можуть застосовуватись, як один з них так і різні;

тобто пункт 5.2 договору іпотеки є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачено статтею 36 Закону України "Про іпотеку", а заперечення сторони позивача щодо цього зводиться до помилкового розуміння цього пункту договору;

договір іпотеки є чинним, ніким не оскаржений. Сам зміст договору свідчить про наявність відповідного застереження;

30 липня 2021 року претензія відповідача направлялась листом з описом вкладення боржнику ОСОБА_5 (номер поштового відправлення 1002904644982) та іпотекодавцю (майновому поручителю) ОСОБА_4 (номер поштового відправлення 1002904644990), яка померла раніше ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а тому з очевидних причин не могла отримати таке повідомлення;

встановивши факт надіслання претензії про усунення порушень за кредитним договору та факт неотримання майновим поручителем цієї вимоги, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог, оскільки державним реєстратором не було дотримано процедури державної реєстрації прав вимог з огляду на відсутність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень.

Аргументи учасників

У лютому 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити рішення та постанову судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині шляхом виключення висновків щодо наявності застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у договорі іпотеки між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4, посвідченого 02 лютого 2007 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В. В. за реєстровим номером 465.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність іпотечного застереження у договорі іпотеки від 02 лютого 2007 року. В апеляційній скарзі позивач наводила ряд аргументів, які свідчать про відсутність іпотечного застереження. Таким аргументам не було надано оцінки в оскаржуваних судових рішеннях. На момент укладення у 2007 році договору іпотеки сторони не могли передбачити можливість передання іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тому що це суперечило закону. На той час не існувало навіть законодавчого механізму державної реєстрації права власності за іпотекодержателем на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Станом на 2007 рік застереження про задоволення вимог іпотекодержателя не було підставою для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, тому сторони не могли визначити юридичні наслідки відповідного пункту договору, які з`явилися в майбутньому. У зв`язку з цим не можна розцінювати пункт 5.2. договору іпотеки як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У договорі іпотеки не визначено, що передача права власності здійснюється на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Відсутнє також посилання на те, що такий пункт є/або прирівнюється до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Волевиявлення сторін полягало у необхідності укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки кореспондується з чинним на момент укладення договору іпотеки законодавством. Умови договору іпотеки нав`язані сильнішою стороною - іпотекодержателем. Умови договору про порядок звернення стягнення на предмет іпотеки захищають інтереси іпотекодержателя, тому мають тлумачитися проти нього. Пункт 5.2. договору іпотеки та договір іпотеки уцілому не містить істотних умов застерження про задоволення вимог іпотекодержателя. Використане у пункті 5.2. договору іпотеки формулювання не відповідає сформованому в договірній та судовій практиці способу погодження застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій про наявність іпотечного застереження у договорі іпотеки від 02 лютого 2007 року, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення про задоволення позову в частині інших мотивів касаційному перегляду не підлягають.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 303/4230/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 607/15719/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 09 березня 2004 року.

02 лютого 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", як іпотекодержателем, ОСОБА_5, як позичальником, та ОСОБА_4, як іпотекодавцем (майновим поручителем), було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки в забезпечення вимоги іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору від 02 лютого

2007 року № 014/4708/82/103684, укладеного між позичальником та іпотекодержателем. Предметом іпотеки є належна майновому поручителю квартира АДРЕСА_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у встановленому законом порядку спадщину прийняли: ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_7

29 липня 2021 року між ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", як первісним кредитором, та ОСОБА_2, як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором і договором забезпечення, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, договорі забезпечення та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором та договором забезпечення.

Того ж дня, 29 липня 2021 року, між ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", як первісним кредитором, та/або первісним іпотекодержателем, та ОСОБА_2, як новим кредитором та/або новим іпотекодержателем, укладено договір відступлення прав за договором іпотеки у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 29 липня 2021 року за кредитним договором від 02 лютого 2007 року № 014/4708/82/103684, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є первісний кредитор, та позичальником ОСОБА_5, іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки від 02 лютого 2007 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є первісний кредитор, та ОСОБА_4, який виступає як забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

10 вересня 2021 року державним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Богушем О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 60295711, щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі вищезазначених договору іпотеки та договору про відступлення прав за договором іпотеки.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з частинами першою-третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на день укладення зазначеного іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина третя).

Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) положення статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19 (провадження № 61-6787 сво 21) зазначено, що "стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, положення Закону України "Про іпотеку" (898-15) прямо вказують, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули увагу на те, що у пункті 5.3 договору іпотеки від 22 серпня 2006 року № 10203 сторонами було встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Аналіз вищевказаного пункту 5.3 договору іпотеки від 22 серпня 2006 року № 10203 свідчить про те, що сторони договору у цьому пункті обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", тобто закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Отже, зазначений вище пункт договору іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням. Таким чином, суди при задоволенні позовних вимог ОСОБА1 помилково послалися на відсутність іпотечного застереження у договорі іпотеки, оскільки тлумачення вищевказаного пункту договору іпотеки необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справа № 199/8324/19 (провадження № 14-212 цс 21)"

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду ОСОБА_1, як спадкоємець іпотекодавця ОСОБА_4, однією із підстав позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за новим іпотекодержателем вказувала відсутність іпотечного застереження в договорі іпотеки від 02 лютого 2007 року № 465, що, на її переконання, унеможливлювало реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем у позасудовому порядку;

відповідно до пункту 5.2. договору іпотеки від 02 лютого 2007 року № 465 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду, а також (або) шляхом передачі іпотекодержателю для реалізації, або у власність; шляхом продажу (відчуження) предметів іпотеки покупцеві, на якого вкаже іпотекодержатель. Спосіб (вид) звернення стягнення визначається іпотекодержателем, з урахуванням того, що можуть застосовуватись як один з них, так і різні;

аналіз пункту 5.2 договору іпотеки від 02 лютого 2007 року № 465 свідчить про те, що сторони договору у цьому пункті обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", тобто, закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Отже, зазначений пункт договору іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.

За таких обставин висновки судів про наявність іпотечного застереження у договорі іпотеки від 02 лютого 2007 року № 465 є правильними.

Доводи касаційної скарги про те, що чинною на час укладення іпотечного договору редакцією Закону України "Про іпотеку" (898-15) не передбачено можливості стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного застереження, колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом частин першої-третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору у спосіб, зокрема, передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, здійснюється із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають не підстав для висновку, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій в оскарженій частині прийняті без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення та постанову судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2022 року в оскарженій частинізалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар