824/202/2018 Про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції - 28.09.2023 Прийняття

суб?єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислав Сергійович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нікулеска Дмитра Сергійовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у складі судді Левенця Б. Б. у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заявлених вимог

07 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із скаргою про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. та зобов`язання вчинити дії.

Скарга мотивована тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від

05 листопада 2018 року у справі № 824/202/2018 заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від

01 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задоволено, видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 01 жовтня 2018 року, ухваленого у складі судді Трохимчук О. І., згідно з яким стягнено з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики грошових коштів від

16 серпня 2017 року, від 02 жовтня 2017 року та від 06 листопада 2017 року в сумі 20 009 796,07 грн, з яких: загальна сума трьох позик - 19 848 290,80 грн, 3 % річних - 146 822,97 грн, неустойка - 14 682,30 грн; стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з вирішенням спору, а саме реєстраційний збір у сумі 37 230,00 грн; стягнено з ОСОБА_1 на користь асоціації "Асоціація юридичних фірм України" витрати, пов`язані з вирішенням спору, в сумі 388 173,51 грн.

Постановою державного виконавця від 25 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 20 009 796,07 грн.

27 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. із заявою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_3 стягнула з ОСОБА_1

20 951 919,42 грн, водночас рішенням було стягнено 20 009 796,07 грн.

Заявник вважав, що державний виконавець зобов`язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на наступний день, коли отримав заяву про закінчення виконавчого провадження. Проте відповіді на заяву про закінчення виконавчого провадження від державного виконавця не надійшло,

а в телефонному режимі виконавець повідомив, що стягувач заперечує щодо закінчення виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив поновити строк на подання скарги; визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. стосовно ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 та невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1; зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики грошових коштів від

16 серпня 2017 року, від 02 жовтня 2017 року та від 06 листопада 2017 року в сумі 20 009 796,07 грн, з яких загальна сума трьох позик - 19 484 290,80 грн, 3 % річних - 146 822,97 грн, неустойка - 14 682,30 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги.

Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. щодо розгляду в установленому законом порядку звернення ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження.

Зобов`язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. розглянути звернення ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження з урахуванням статей 18, 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Поновлюючи строк на подання скарги, Київський апеляційний суд виходив із того, що бездіяльність державного виконавця є триваючою, а про те, що заява про закінчення виконавчого провадження не буде задоволена, заявник дізнався

27 жовтня 2022 року, а з цією скаргою звернувся 07 листопада 2022 року, тобто протягом десяти днів.

Задовольняючи скаргу частково, Київський апеляційний суд виходив із того, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С., отримавши звернення боржника ОСОБА_1, всупереч пункту 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" залишив його без розгляду. Разом з тим суд зазначив, що він не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Аргументи учасників справи

Аргументи заявника

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня

2022 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Нікулеско Д. С.,

30 січня 2023 року подав для розгляду в апеляційному порядку до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити

ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що Київський апеляційний суд всупереч нормам процесуального законодавства вийшов за межі скарги та задовольнив вимоги, яких боржник у своїй скарзі не заявляв, тобто суд самостійно змінив предмет скарги. Суд в оскаржуваній ухвалі не зазначив, які саме норми законодавства порушив державний виконавець, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, не надав оцінки діям державного виконавця. Заявник указує, що державний виконавець

в установлений законом спосіб відреагував на заяву боржника та повідомив про відсутність підстав для винесення постанови про закриття виконавчого провадження. Жодною нормою законодавства України не передбачено, яким чином і в який строк державний виконавець має реагувати на заяву боржника. Законодавство не передбачає також винесення державним виконавцем жодних постанов або інших документів за наслідком розгляду заяви про закінчення виконавчого провадження.

Аргументи інших учасників справи

05 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гук О. О. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відзив мотивований тим, що аргументи апеляційної скарги є безпідставними.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду як суду першої інстанції та рух матеріалів справи

01 лютого 2023 року апеляційна скарга надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року

у справі № 824/202/18 та витребувано матеріали справи з Київського апеляційного суду.

09 червня 2023 року матеріали справи № 824/202/2018 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи

Представник ОСОБА_2 - адвокат Руденко О. В. у судовому засіданні підтримав аргументи, викладені в апеляційній скарзі, і просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Гук О. О. у судовому засіданні підтримав аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Позиція Верховного Суду

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, аргументи сторін у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 01 жовтня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено заборгованість за договорами позики грошових коштів від 16 серпня 2017 року, від 02 жовтня 2017 року та від

06 листопада 2017 року в сумі 20 009 796,07 грн, з яких загальна сума трьох

позик - 19 848 290,80 грн, 3 % річних - 146 822,97 грн, неустойка - 14 682,30 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме в частині стягнення інфляційних витрат, відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 витрати, пов`язані з вирішенням спору, а саме реєстраційний збір у сумі 37 230,00 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь асоціації "Асоціація юридичних фірм України" витрати, пов`язані з вирішенням спору, в сумі

388 173,51 грн (а. с. 81-89).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 01 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задоволено, видано виконавчий лист на примусове виконання цього рішення.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В. А. від 25 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження

№ НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 824/202/2018, виданого Київським апеляційним судом 20 листопада 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 009 796,07 грн заборгованості (а. с. 90).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. від 16 вересня 2020 року передано стягувачу ОСОБА_2

в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 824/202/2018 від 20 листопада 2018 року, що видав Київський апеляційний суд, таке майно: земельну ділянку площею 1,1085 га, кадастровий номер 3221082000:07:007:0486, що за адресою: Київська обл., Бородянський район, Загальцівська с/р, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; земельну ділянку площею 1,1000 га, кадастровий номер 3221082000:07:007:0485, що за адресою: Київська обл., Бородянський район, Загальцівська с/р, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за ціною 2 084 497,80 грн, що належать боржнику ОСОБА_1 (а. с. 132-133).

ОСОБА_1 подав головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та скасування всіх арештів, накладених на його майно у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 стягнула з нього нерухоме майно на загальну суму

23 036 417,22 грн, при тому що за рішенням суду було стягнено 20 009 796,07 грн (а. с. 134-137).

26 вересня 2022 року представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат

Кривенко К. О. подав заперечення на клопотання боржника про закриття виконавчого провадження, у яких зазначив, що ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки стягнула з ОСОБА_1 у грошовому еквіваленті загалом 17 313 402,00 грн, що є недостатнім для повного задоволення вимог іпотекодержателя, і ОСОБА_2 має право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна позичальника. У рамках виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 стягувачу передано дві земельні ділянки на суму 2 084 497,80 грн. Враховуючи викладене, загальна сума до стягнення з боржника на користь стягувача становить 19 397 899,80 грн, що, на думку стягувача, свідчить про невиконання ОСОБА_1 рішення згідно з виконавчим документом, а тому підстав для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 немає

Встановлено, і це не заперечують сторони у справі, що жодного письмового рішення державний виконавець на заяву ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження не приймав.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом розгляду справи є бездіяльність державного виконавця у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,

а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема засад забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (частина перша статті 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 42/158/17 (провадження № К/9901/24644/18) зроблено висновок про те, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих

й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Установлено, що заява ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження залишилась нерозглянутою.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ураховуючи викладене, Київський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги та зобов`язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. розглянути звернення ОСОБА_1, оскільки в результаті бездіяльності державного виконавця було порушено право заявника на розгляд його заяви.

Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 332/1242/15-ц (провадження № 61-921св17) та від 09 липня 2020 року у справі № 363/2359/19 (провадження № 61-7354св20).

Аргументи апеляційної скарги про те, що Київський апеляційний суд вийшов за межі заявлених вимог, є безпідставними, оскільки справу розглянуто

з дотриманням норм статті 13 ЦПК України.

Також безпідставними є аргументи заявника про те, що Київський апеляційний суд не зазначив про порушені державним виконавцем норми законодавства, оскільки аналіз змісту оскаржуваної ухвали свідчить про те, що суд застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня

2022 року - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те що Верховний Суд як суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, перерозподілу не підлягають.