740/1007/22 Про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди - 28.09.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової компанії "Магнат" на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2022 року в складі судді Олійник В. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2023 року в складі колегії суддів Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія "Магнат" (далі також - ТОВ АПК "Магнат", позивач) звернулося до суду з позовом до фермерського господарства "Шугаївське" (далі - ФГ "Шугаївське"), ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491, загальною площею 1,0201 га, яка розташована на території Талалаївської сільської ради, Ніжинського району, Чернігівської області. 01 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ "Шугаївське" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк до 01 грудня 2030 року.

Однак зазначена земельна ділянка знаходиться в масиві поля № 511, яке тривалий час на підставі договорів оренди обробляється ТОВ АПК "Магнат", у користуванні якого знаходиться понад 75% земельних ділянок даного поля. Тому в силу частини четвертої статті 37-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) позивачу належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення. У зв`язку з цим позивач має переважне право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, а укладенням між відповідачами договору оренди таке право порушено. Оскільки ТОВ АПК "Магнат" має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, 01 липня 2021 року воно звернулося до останньої з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди цієї земельної ділянки на тих самих умовах, на яких було укладено договір з ФГ "Шугаївське". Проте позивачу було відмовлено, оскільки ОСОБА_1 зазначила, що не обмежена у виборі орендаря.

Позивач просив суд: визнати за ним переважне право на укладення із ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491, загальною площею 1,0201 га; перевести права та обов`язки орендаря за договором оренди від 01 грудня 2020 року земельної ділянки, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491, загальною площею 1,0201 га, розташованої на території Талалаївської сільської ради, Ніжинського району, Чернігівської області, номер запису про інше речове право 40784728 від 25 лютого 2021 року, з ФГ "Шугаївське" на ТОВ АПК "Магнат".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ АПК "Магнат".

Розподілено судові витрати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ АПК "Магнат" про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ця земельна ділянка перебуває в оренді ФГ "Шугаївське" на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки, який є чинним, і позивачем не доведено переважного права на укладення такого договору із ОСОБА_1 . Суди також вказали, що оскільки договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем вже укладено, то особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на укладення договору суборенди такої земельної ділянки з передачею взамін права користування іншою земельною ділянкою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ АПК "Магнат" про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі з ФГ "Шугаївське" на позивача, суди виходили з того, що такі вимоги є похідними від вимог про визнання за ТОВ АПК "Магнат" переважного права на укладення з ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ТОВ АПК "Магнат" звернулося до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2023 року.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ АК "Магнат" на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, витребував справу з суду першої інстанції.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року, у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20. Також як на підставу касаційного оскарження судових рішень позивач посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у поідбних спірних правовідносинах.

Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Позиція інших учасників справи

У квітні 2023 року представник ФГ "Шугаївське" - адвокат Лутай Н. М. надіслала засобами електронного поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу. Вказувала на безпідставність та необґрунтованість її доводів, зазначала про законність оскаржуваних рішень. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Також просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук А. С. надіслала засобами електронного поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу. Вказувала на безпідставність та необґрунтованість її доводів, зазначала про законність оскаржуваних рішень. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Однак, в порушення частини п`ятої статті 178 та частини четвертої статті 395 ЦПК України, до відзивів не додано доказів їх надсилання іншим учасникам справи, зокрема ТОВ АПК "Магнат". До касаційної скарги додано супровідні листи про надсилання відзивів на адресу електронної пошти ТОВ АПК "Магнат" (apkmagnat@gmail.com), яка є відмінною від адреси його електронної пошти, вказаної у касаційній скарзі (ІНФОРМАЦІЯ_1). Докази надсилання відзивів на іншу адресу ТОВ АПК "Магнат" (за його місцем знаходження) до відзивів не додані. Тому в силу частини четвертої статі 183 ЦПК України (1618-15) дані відзиви повертається без розгляду особам, які їх подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 грудня 2019 року за ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491, загальною площею 1,0201 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Голік Л. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1177.

01 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ "Шугаївське" укладено договір оренди землі, за яким в оренду була передану земельну ділянку, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491, загальною площею 1,0201 га, розташовану на території Талалаївської ОТГ (с. Талалаївка), Ніжинського району, Чернігівської області. Строк дії договору - до 01 грудня 2030 року, з автоматичним продовженням дії договору, з правом передачі в піднайм (суборенду). Речове право (оренда) зареєстровано 25 лютого 2021 року за номером запису 40784728.

01 липня 2021 року ТОВ АПК "Магнат" направило ОСОБА_1 лист-повідомлення № 312, в якому посилалось на те, що земельна ділянка, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491 розташована в масиві земель сільськогосподарського призначення, де істотною частиною земель (не менше 75% від усього масиву) користується ТОВ АПК "Магнат" на умовах оренди. Укладення ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки з ФГ "Шугаївське" порушує переважне право ТОВ АПК "Магнат" на укладення договору оренди землі. Запропоновано ОСОБА_1 у добровільному порядку розірвати договір оренди цієї земельної ділянки з ФГ "Шугаївське" та звернутися до ТОВ АПК "Магнат" для укладення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах.

29 липня 2021 року ОСОБА_1 направила ТОВ АПК "Магнат" відповідь, вказавши, зокрема, що є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491. При цьому, ані під час реєстрації права власності, ані на час направлення відповіді у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про перебування цієї земельної ділянки у масиві земель, які використовує ТОВ АПК "Магнат". Указувала, що, укладаючи договір оренди, не обмежена у виборі орендаря і жодних переважних прав ТОВ АПК "Магнат" не порушувала. Зазначала, що разом із листом-повідомленням від 01 липня 2021 року № 312 ТОВ АПК "Магнат" не надало жодних копій документів, що підтверджували б розташування належної ОСОБА_1 земельної ділянки у масиві земель, які використовує ТОВ АПК "Магнат". ОСОБА_1 повідомила, що не має ані наміру, ані встановленого законом обов`язку розірвати договір оренди землі, укладений з ФГ "Шугаївське", та звертатись до ТОВ АПК "Магнат" для укладення нового договору оренди її земельної ділянки.

29 липня 2021 року ФГ "Шугаївське", отримавши копію листа-повідомлення № 312 від 01 липня 2021 року, надало відповідь ТОВ АПК "Магнат". У листі зазначено, що, звернувшись до головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ФГ "Шугаївське" отримало інформацію про те, що в Державний земельний кадастр не вносилась інформація про документацію із землеустрою щодо масиву земель сільськогосподарського призначення ТОВ АПК "Магнат". ФГ "Шугаївське" при укладенні договорів оренди з фізичними особами, в тому числі із ОСОБА_1, діяло правомірно.

Позивачем до позовної заяви додано складений ним список земельних ділянок масиву поля № 511 із зазначенням власників і орендарів земельних ділянок у даному масиві, з якого вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 7423388900:05:001:1491, загальною площею 1,0201 га, яка належить ОСОБА_1, перебуває в оренді ФГ "Шугаївське".

За довідкою ТОВ АПК "Магнат" від 01 грудня 2021 року, у період з жовтня 2020 року по дату видачі довідки на полі № 511 ТОВ АПК "Магнат" проведено обробіток землі, а саме: оранка, лущення, культивація, внесення мінеральних добрив, боронювання, посів пшениці, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю пшениці на загальній площі 75 га. При проведенні всіх робіт, пов`язаних з вирощуванням зерна соняшника на полі № 511 загальною площею 75 га, понесено витрат на загальну суму 266 567,58 грн, витратна частина розрахунку на 1 га склала 3 554,23 грн. На підтвердження проведення обробітку землі позивачем надано копії нарядів на виконання робіт, копію акту витрат насіння і садівного матеріалу, копії актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржуються на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України "Про оренду землі").

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі, а статтею 18 цього Закону передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Частиною четвертою статті 37-1 ЗК України та частиною третьою статті 8-2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Відповідно до частини четвертої статті 8-2 Закону України "Про оренду землі" за наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується

Для реалізації права оренди земельної ділянки за статтею 8-2 Закону України "Про оренду землі" необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки з листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що на спірні правовідносини не поширюється правило переважного права оренди спірної земельної ділянки.

Такі висновки судів є правильними та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Зокрема, ТОВ АПК "Магнат", звертаючись до суду з позовною заявою та під час судового розгляду, не надало доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1

ОСОБА_1, укладаючи договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491, загальною площею 1,0201 га, з ФГ "Шугаївське", як власник спірної земельної ділянки, не порушувала прав ТОВ АПК "Магнат", а скористалася наявним у неї правом на розпорядження своєю власністю, а саме укладення договору оренди землі з вибором особи орендаря.

Наявний у справі лист-повідомлення ТОВ АПК "Магнат" № 312 від 01 липня 2021 року, адресований ОСОБА_1 та ФГ "Шугаївське", свідчить про те, що позивач повідомляв адресатів листа про свій намір укласти договір оренди земельної ділянки у зв`язку з наявністю у нього переважного права на укладення договору. Також у зазначеному листі-повідомленні ТОВ АПК "Магнат" просило адресатів у добровільному порядку розірвати укладений між ними 01 грудня 2020 року договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7423388900:05:001:1491, загальною площею 1,0201 га.

Всупереч частини четвертої статті 37-1 ЗК України, ТОВ АПК "Магнат" не заявило вимоги про отримання спірної земельної ділянки у суборенду.

Ураховуючи наведе, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про необґрунтованість позовних вимог ТОВ АПК "Магнат" та відсутність підстав для їх задоволення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ АПК "Магнат" за необґрунтованістю.

Аналогічна правова позиція при розгляді справи у подібних спірних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 24 липня 2023 року в справі № 740/1004/22 (провадження № 61-2675св23).

Щодо відхилення доводів касаційної скаргиТОВ АПК "Магнат".

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги позивача щодо ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі № 143/591/20 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду (про відмову в задоволенні позову про переведення на позивача прав та обов`язків орендаря за спірним договором оренди землі, укладеним відповідачами), вказав, зокрема, таке. Переважне право позивача на укладення первинного договору оренди на новий строк, передбачене пунктом 8 первинного договору оренди та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", було порушене, оскільки спірний договір оренди було укладено під час дії первинного договору оренди. ТОВ "ПОГРЕБИЩЕНСЬКЕ" реалізувало своє переважне право перед іншими особами на укладення на новий строк первинного договору оренди, направивши лист-повідомлення про бажання укласти первинний договір оренди на новий строк з проектом додаткової угоди - у відповідності з умовами пункту 8 первинного договору оренди та вимог Закону про оренду землі. Належним способом захисту переважного права орендаря - ТОВ "ПОГРЕБИЩЕНСЬКЕ" є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

У справах № 910/2388/20, № 909/337/19, № 908/299/18, № 916/3156/17, № 569/17272/15-ц, № 905/1926/16/ № 338/180/17 та у справі, яка переглядається, різні предмети позовів. Зокрема, у справі № 910/2388/20 - про переведення на позивача прав та обов`язків покупця за укладеним між відповідачами договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "БК "Укрбудмонтаж") від 07 лютого 2020 року (первісний позов); визнання недійсним договору від 07 лютого 2020 року (зустрічний позов); у справі № 909/337/19 - про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частини павільйону від 22 серпня 2017 року та визнання права власності на зазначене нерухоме майно; у справі № 908/299/18 - про поновлення договору оренди землі; у справі № 916/3156/17 - про визнання недійсним нікчемного договору про розірвання договору застави майнових прав; у справі № 569/17272/15-ц - про зобов`язання вчинити дії та стягнення компенсації у зв`язку із використанням твору без дозволу; у справі № 905/1926/16 - про зобов`язання виконати умови укладеного з ПАТ "Донбасенерго" договору № АУП-20-07/0003 від 20 липня 2015 року, а саме: прийняти виконання зобов`язань ПАТ "Донбасенерго" за договором № АУП-20-07/0003 від 20 липня 2015 року шляхом надання ПАТ "Донбасенерго" актів приймання-передачі електроенергії за відповідні періоди, на таку кількість і вартість електроенергії; у справі № 338/180/17 - про стягнення безпідставно отриманих коштів, сум 3% річних та інфляційних втрат (за первісним позовом); про визнання укладеним 03 серпня 2016 року договору підряду та стягнення боргу за поставлені будівельні матеріали (за зустрічним позовом).

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки у цих постановах, та у справі, що переглядається, відмінними є, зокрема, предмет і підстави позову, встановлені фактичні обставини.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20.

Суди установили, що обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивач посилався на статтю 8-2 Закону України "Про оренду землі" та указував, що має переважне право на укладення з ОСОБА_1 договору оренди, з огляду на те, що обробляє 75% земельних ділянок з масиву земель, де розташована належна ОСОБА_1 земельна ділянка.

Верховний Суд погоджується із висновками судів, які обґрунтовано не прийняли до уваги доводи ТОВ АПК "Магнат" про наявність у нього переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки. Зокрема, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність використання ним земельної ділянки ОСОБА_1 (оренда, суборенда, тощо) до укладення договору оренди між відповідачами.

Частина четверта статті 8-2 ЗУ "Про оренду землі", на яку посилається позивач, як підставу для задоволення заявлених вимог, не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки ця норма визначає, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної сторони у разі наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки. Однак за обставинами цієї справи встановлено відсутність пропозиції ТОВ АПК "Магнат" до ОСОБА_1 на укладення договору оренди спірної земельної ділянки до часу укладення такого договору нею з ФГ "Шугаївське". Таку пропозицію позивачем було надіслано до ОСОБА_1 вже після укладення договору оренди землі між відповідачами.

Ураховуючи існування укладеного між відповідачами договору оренди спірної земельної ділянки від 01 грудня 2020 року (державна реєстрація - 25 лютого 2021 року), направлення позивачем 01 липня 2021 року ОСОБА_1 пропозиції щодо укладення такого ж договору на аналогічних умовах з ТОВ АПК "Магнат" (після укладення договору оренди між відповідачами) не являється підставою для його обов`язкового укладення із посиланням на наявність переважного права на це у позивача. Та як наслідок, відмова ОСОБА_1 в укладенні такого договору з позивачем при таких фактичних обставинах спірних правовідносин не є порушенням відповідних прав позивача на передачу йому в оренду спірної земельної ділянки.

Суди, встановивши належним чином зміст та характер спірних правовідносин, дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ АПК "Магнат".

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили всі обставини у справі на підставі недостатніх доказів, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

Інші аргументи касаційної скарги позивача (у тому числі, щодо розподілу судових витрат) є ідентичними доводам його апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд вважає, що відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Проаналізувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами ухвалені рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа "Пономарьов проти України" (CASE "PONOMARYOV v. UKRAINE"), рішення від 03 квітня 2008 року).